Пункт правил 4.7

Пункт 4.7 встановлює базове правило безпечного перетину дороги. Пішоходи повинні переходити проїзну частину лише у спеціально визначених місцях, які забезпечують найкращу видимість та найменший ризик потрапити під автомобіль.

У першу чергу для переходу призначені пішохідні переходи — наземні, підземні та надземні. Вони створені саме для того, щоб пішохід був помітний водіям або взагалі не контактував з транспортом (як у випадку тунелів та мостів).

Якщо поблизу немає пішохідного переходу, перетинати дорогу потрібно на перехрестях, рухаючись у напрямку ліній тротуарів або узбіч. Це логічно: саме в цих місцях водії очікують появу пішоходів, знижують швидкість і мають найкращий огляд ситуації.

Такий порядок зменшує небезпеку, тому що раптова поява пішохода в невстановленому місці часто призводить до аварій. Перехід у дозволених зонах дає більше часу і водієві, і пішоходу для реагування.

Приклади з практики:
пішохід бачить "зебру" за 30 метрів — він зобов’язаний підійти до неї, а не переходити навпростець;
якщо тротуари перетинаються на перехресті, але переходу немає — можна переходити по лінії тротуарів, де очікується рух пішоходів;
у селищі немає позначених переходів — люди переходять дорогу на перехрестях, де автомобілі рухаються повільніше і водії мають кращу видимість.