Розділ 7. Вимоги до осіб, які керують гужовим транспортом, і погоничів тварин

Пункт 7.1 встановлює мінімальний вік для тих, хто керує гужовим транспортом (віз, сані, підвода) або переганяє тварин по дорозі. Цю діяльність дозволено виконувати лише особам від 14 років. Такий вік обраний тому, що керування тваринами або возом — це відповідальна дія, яка вимагає уваги, сили, уміння контролювати тварину та розуміння дорожньої обстановки.

На дорогах зустрічаються не тільки автомобілі, а й повільні учасники руху, і кожен з них може створити небезпеку, якщо рухається неправильно. Людина молодшого віку зазвичай не має достатнього досвіду та здатності оцінювати ризики, реагувати на складні ситуації, утримувати тварину, що може раптово злякатися або змінити напрямок.

На практиці це означає, що тварини, які рухаються по проїзній частині, не повинні перебувати під керуванням дітей. Людина, яка керує такими тваринами або возом, повинна розуміти правила пріоритету, мати можливість зреагувати на наближення автомобіля, передбачати поведінку тварини й не створювати небезпеку іншим.

Приклади з практики:
якщо по сільській дорозі рухається кінний віз, ним має керувати підліток не молодший 14 років, який здатний утримати тварину;
під час перегону корів через дорогу відповідальна особа повинна контролювати стадо, оцінювати дорожню ситуацію та забезпечити безпечний перехід;
дитина молодшого віку не може керувати возом, оскільки це створює ризик неконтрольованого виїзду на проїзну частину.

Пункт 7.2 визначає вимоги до видимості гужового транспорту на дорозі. Віз або сани мають бути обладнані світлоповертачами: спереду білого кольору, а ззаду — червоного. Таке розташування повторює логіку всіх інших транспортних засобів, щоб водії могли одразу зрозуміти, з якого боку знаходиться гужовий транспорт і в якому напрямку він рухається.

Світлоповертачі працюють без електрики: вони відбивають світло фар, завдяки чому повільний транспорт помітно здалеку навіть у темряві. Без них автомобіль може побачити віз занадто пізно, особливо якщо дорога неосвітлена, що часто трапляється у сільській місцевості.

Приклади з практики:
автомобіль рухається нічною дорогою, і фари завчасно "ловлять" світлоповертачі воза — водій встигає знизити швидкість;
якщо світлоповертачів немає, кінний віз у темряві практично зливається з дорогою, що створює ризик наїзду;
червоний світлоповертач ззаду завжди означає задню частину транспортного засобу, що дозволяє водієві оцінити напрямок його руху.

Головна мета вимоги — зробити повільний транспорт видимим і зрозумілим для водіїв, щоб уникнути аварій у темну пору доби та в умовах поганої видимості.

Пункт 7.3 встановлює вимоги до освітлення гужового транспорту в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості. На відміну від світлоповертачів, які тільки відбивають світло, тут мова йде про активне освітлення — тобто про ліхтарі, які самі світять.

На возі або санях повинні бути увімкнені два ліхтарі: спереду білий, ззаду червоний. Обидва встановлюються з лівого боку транспортного засобу, тобто з боку потоку зустрічних автомобілів. Це робиться для того, щоб водії краще бачили гужовий транспорт і розуміли його габарити та напрямок руху.

Чому саме такі кольори? Білий спереду та червоний ззаду — це загальний стандарт для будь-якого транспортного засобу. Завдяки цьому водії миттєво орієнтуються, чи наближаються вони до транспорту спереду чи ззаду, і завчасно приймають рішення щодо гальмування або маневру.

Якщо ліхтарі не увімкнені, особливо на неосвітлених дорогах, віз стає майже невидимим, і водій може побачити його за лічені метри — цього недостатньо для безпечного гальмування. Саме тому правильне освітлення гужового транспорту є критично важливим для запобігання ДТП.

Приклади з практики:
віз рухається сільською дорогою вночі — білий ліхтар попереджає зустрічний транспорт, а червоний показує задню частину тим, хто рухається позаду;
у тумані червоний ліхтар дозволяє водію авто завчасно знизити швидкість;
ліхтарі, встановлені з лівого боку, добре видно на смузі зустрічного руху, де ризик зіткнення найбільший.

Пункт 7.4 пояснює, як повинен діяти водій гужового транспорту в ситуаціях, коли під час виїзду на дорогу оглядовість обмежена — наприклад, через будівлі, паркани, дерева, криві повороти або інші перешкоди. У таких умовах тварину потрібно не їхати верхи на возі чи санях, а вести за вуздечку або повід.

Це робиться тому, що тварина може різко зреагувати на автомобіль, який з’явиться зненацька, або зробити крок уперед у момент, коли дорога ще не вільна. Людина, яка сидить на возі, не має достатнього контролю над тваринами в таких умовах. Коли ж водій іде поруч і тримає вуздечку в руках, він може одразу зупинити тварину або відвести її назад, фактично діючи як пішохід, але з можливістю швидко вплинути на рух.

Це важливо і для безпеки самого водія: на возі він сидить високо і не бачить, що відбувається прямо перед тваринами. Йдучи пішки поряд, він отримує повну оглядовість і краще оцінює дорожню ситуацію.

Приклади з практики:
виїзд із подвір’я, за яким росте густий кущ — водій веде коня за повод, виглядає на дорогу й тільки після переконання в безпеці виїжджає;
сільська дорога виходить на головну через крутий пагорб — сидячи на возі, водій не бачить нічого; ведучи тварину за вуздечку, він контролює і тварину, і ситуацію;
вузька лісова стежка виходить прямо на проїжджу частину — тварина може злякатися автомобіля, що проїжджає; тримання за вуздечку дозволяє уникнути ривка вперед.

Сенс вимоги — забезпечити максимальний контроль над тваринами в умовах, коли будь-яка несподівана ситуація може призвести до аварії.

Пункт 7.5 встановлює вимоги до безпечного перевезення людей гужовим транспортом. Людей можна перевозити лише тоді, коли є умови, що повністю виключають можливість їхнього перебування за межами бокових або заднього габариту воза (чи саней). Тобто пасажири повинні знаходитися всередині платформи, а не нависати з боків або сидіти на задньому краю.

Це правило пов’язане з високими ризиками: під час руху тварина може різко зупинитися, злякатися, змінити напрямок або поїхати нерівною дорогою. Пасажир, який знаходиться на краю, легко випаде або потрапить під колесо. Так само небезпечно перевозити людей так, щоб вони виступали за габарити — автомобіль, що обганяє, може не очікувати цього і зачепити людину.

Тому вози повинні мати місця, на яких можна безпечно сидіти, і пасажир має розташовуватися так, щоб повністю знаходитися в межах транспортного засобу.

Приклади з практики:
пасажири сидять на широкій лаві всередині воза — це дозволено, бо вони не виходять за габарити;
пасажир сидить на задньому борту з ногами назовні — це заборонено, оскільки при русі він може впасти;
хтось тримається стоячи за борт воза збоку — це небезпечно, бо може зачепити зустрічний автомобіль або втратити рівновагу під час повороту;
на санях люди сидять на платформі, а не на краю — це відповідає вимозі пункту.

Основна мета цього правила — гарантувати, що пасажири повністю знаходяться в межах транспортного засобу і не наражають себе та інших на ризик.

Пункт 7.6 встановлює правила перегону стада тварин по дорозі. Це дозволено робити лише у світлу пору доби, тобто тоді, коли тварин добре видно, а погоничі можуть контролювати їхню поведінку. У темряві стадо стає практично непередбачуваним і малопомітним для водіїв, що створює високий ризик ДТП.

Для безпечного перегону необхідно залучати достатню кількість погоничів. Їх завдання — утримувати тварин у компактній групі та спрямовувати стадо так, щоб воно рухалося якомога ближче до правого краю дороги. Це зменшує зайняття проїзної частини та дає можливість іншим учасникам руху безпечно об’їжджати тварин.

Якщо погоничів недостатньо, стадо може розтягнутися, вибігати на зустрічну смугу, заходити на узбіччя з обох боків або повертати в непередбачувані сторони. Така ситуація створює небезпеку як для водіїв, так і для самих тварин.

Приклади з практики:
невелике стадо корів рухається однією групою вздовж правого краю дороги, погоничі йдуть спереду та ззаду — це правильно;
велике стадо, яке переганяють дві людини, розтягується на всю ширину дороги — це порушення, оскільки тварини не контрольовані;
перегін здійснюється в сутінках — це небезпечно і неправильно, бо водії можуть не завчасно помітити тварин;
погонич стоїть ближче до середини дороги, не дозволяючи тваринам виходити на зустрічну смугу — правильна організація перегону.

Мета пункту — забезпечити, щоб перегін тварин не порушував рух транспорту та не створював аварійних ситуацій.

Пункт 7.7 встановлює перелік заборон для тих, хто керує гужовим транспортом або переганяє тварин. Усі ці заборони спрямовані на те, щоб уникнути ситуацій, у яких повільні учасники руху або тварини можуть створити значну небезпеку для автомобілів, пішоходів і себе самих.

По-перше, не можна рухатися по автомобільних дорогах державного значення, якщо є можливість використовувати дороги місцевого значення. Дороги державного значення — це траси з інтенсивним рухом та високими швидкостями, де гужовий транспорт або стадо тварин стають некерованою перешкодою.

Заборонено використовувати вози без світлоповертачів або їздити без ліхтарів у темну пору доби. Такий транспорт просто не видно на дорозі, і водії можуть помітити його лише в останній момент. Це одна з найнебезпечніших ситуацій для сільських доріг.

Не можна залишати тварин без нагляду або випасати їх на смузі відведення дороги. Тварина може раптово вийти на проїзну частину, і водій не встигне зреагувати. У таких випадках аварії трапляються дуже часто і мають тяжкі наслідки.

Заборонено вести тварин по дорогах з удосконаленим покриттям, якщо поруч є інша дорога. Асфальтована дорога призначена для автомобілів, і рух тварин по ній створює для водіїв труднощі. Якщо є ґрунтова або інша дорога — треба використовувати її.

Переганяти тварин у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості також заборонено. У такій ситуації водії просто не бачать стадо — навіть велике. Це небезпечно як для людей, так і для самих тварин.

Нарешті, переганяти тварин через залізничні колії або дороги з твердим покриттям можна лише у спеціально відведених місцях. Це гарантує, що оглядовість хороша, місце позначене, а тварин можна безпечно провести. В іншому випадку є ризик зіткнення з потягом або автомобілем.

Приклади з практики:
гужовий віз їде по трасі державного значення — це порушення, бо водії змушені різко гальмувати;
віз без ліхтарів рухається у сутінках — водій автомобіля помічає його надто пізно;
корова випущена пастися біля узбіччя без догляду — у будь-який момент вона може вийти на дорогу;
поруч із трасою є польова дорога, але тварин ведуть по асфальту — це заборонено;
стадо переганяють пізно ввечері — водії бачать тварин тільки тоді, коли вже надто близько;
тварин проводять через залізничну колію не на переході — ситуація надзвичайно небезпечна.

Усі ці заборони мають одну мету: не допустити раптової появи гужового транспорту або тварин там, де водії не очікують перешкоди, і таким чином уникнути аварій.

Пункт 7.8 встановлює загальний принцип: особи, які керують гужовим транспортом або переганяють тварин, повинні дотримуватися не лише правил, спеціально прописаних у розділі 7, але й усіх інших вимог Правил дорожнього руху, які стосуються водіїв або пішоходів — якщо ці вимоги не суперечать особливостям керування тваринами.

Це означає, що вони не є окремою категорією учасників руху, яка живе за "спрощеними" правилами. Навпаки — вони повинні поводитися відповідально так само, як і будь-який інший учасник дорожнього руху. Якщо ситуація на дорозі схожа на поведінку водія — вони мають діяти як водій. Якщо вони рухаються пішки, ведучи тварину за повід — повинні виконувати правила, що стосуються пішоходів.

Механізм простий: коли тварини рухаються проїзною частиною, їхній погонич має оцінювати дорожню ситуацію, дотримуватись правил пріоритету, сигналів світлофора, не створювати перешкод та уникати небезпечної поведінки. Якщо він іде поруч — він фактично є пішоходом і повинен поводитися відповідно.

Приклади з практики:
якщо погонич веде коня по проїзній частині — він повинен рухатися назустріч транспорту так само, як пішохід;
якщо віз наближається до нерегульованого пішохідного переходу — водій воза має дати дорогу пішоходам, як і будь-який водій транспортного засобу;
якщо гужовий транспорт повертає ліворуч — водій повинен дотримуватися загальних правил маневрування;
якщо рух регулюється світлофором — і погонич, і водій воза зобов’язані виконувати сигнали так само, як інші учасники руху;
якщо тварини перетинають дорогу — погонич повинен переконатися в безпеці і не створювати перешкод автомобілям.

Головна ідея пункту — гужовий транспорт і тварини не є винятком. Вони підпорядковуються загальним правилам дорожнього руху, адаптованим до їхніх особливостей.