Питання на знання пункту правил 1.10

Пояснення простими словами. Межі трамвайної колії по ширині можуть бути визначені двома способами: спеціально виділеним вимощенням трамвайної лінії або дорожньою розміткою. Не обов’язково, щоб обидва способи застосовувалися одночасно: Правила передбачають кожен із них.

Що показано на ілюстрації. На основному фото трамвайна колія відокремлена спеціально виділеним вимощенням — це перший із передбачених способів. На додатковій ілюстрації нижче показано обидва варіанти: межі, визначені вимощенням, і межі, позначені дорожньою розміткою.

Чому інші варіанти не обираємо окремо:

• Варіант 1 називає спеціально виділене вимощення. Це правильний, але не єдиний передбачений ПДР спосіб, тому відповідь неповна.
• Варіант 2 називає дорожню розмітку. Вона також може позначати межі трамвайної колії, але це теж лише один із можливих способів.

Підстава у ПДР. У визначенні з пункту 1.10 прямо зазначено обидва способи: спеціально виділене вимощення трамвайної лінії або дорожня розмітка.

Запам’ятайте: трамвайна колія — вимощення або розмітка. Тому в тесті потрібно обрати відповідь, яка охоплює обидва допустимі варіанти.

Пояснення простими словами. Дати дорогу означає діяти так, щоб учасник дорожнього руху, який має перевагу, не був змушений через вас змінювати швидкість або напрямок руху. Якщо через ваші дії йому доведеться гальмувати, прискорюватися чи змінювати траєкторію, вимогу дати дорогу не виконано.

Чому правильна саме відповідь 3. Перші два варіанти містять різні частини одного визначення з ПДР:

• Варіант 1 правильно говорить про заборону продовжувати або відновлювати рух, але не враховує заборону виконувати маневри. Тому він неповний.
• Варіант 2 правильно говорить про заборону виконувати маневри, але не охоплює продовження або відновлення руху. Тому він також неповний.

Лише відповідь 3 об’єднує обидві частини повного визначення.

Практичний приклад. Ви виїжджаєте з другорядної дороги, а головною наближається автомобіль. Якщо через ваш виїзд його водієві доведеться пригальмувати або об’їжджати вас, ви не дали дорогу. Потрібно зачекати до моменту, коли ваші дії не впливатимуть на його швидкість і напрямок руху.

Важливо. Вимога дати дорогу не завжди означає, що потрібно обов’язково зупинитися. Зупинка необхідна, якщо без неї неможливо виконати цю вимогу або якщо її окремо вимагає дорожній знак чи інше правило.

Підстава у ПДР. Повне визначення терміна наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: дати дорогу — означає не змусити учасника з перевагою змінювати швидкість або напрямок руху через ваші дії.

Пояснення простими словами. На зображенні водій не може бачити дорогу далеко вперед через її поворот. Саме геометрія дороги закриває подальшу ділянку, тому це обмежена оглядовість.

Чому правильна відповідь 1. За визначенням ПДР оглядовість є обмеженою, коли бачити дорогу заважають її геометричні параметри, придорожні споруди, насадження, інші об’єкти або транспортні засоби. Поворот дороги належить до її геометричних параметрів.

Чому відповідь 2 неправильна. Недостатня видимість — це видимість дороги в напрямку руху менше ніж 300 метрів у сутінках, тумані, під час дощу, снігопаду тощо. На зображенні огляд обмежений не погодою чи освітленням, а самим поворотом дороги.

Практичний приклад. Навіть у ясний день за поворотом може бути не видно зустрічного автомобіля, пішохода або перешкоди. Це обмежена оглядовість, хоча погодні умови залишаються добрими.

Важливо. Числова межа 300 метрів стосується недостатньої видимості. Для обмеженої оглядовості окремої числової межі у визначенні немає — важлива причина, через яку водієві закрито огляд.

Підстава у ПДР. Визначення термінів «обмежена оглядовість» і «недостатня видимість» наведені в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: поворот, підйом або фізичний об’єкт закриває дорогу — це обмежена оглядовість; сутінки чи погана погода з видимістю менше 300 метрів — недостатня видимість.

Пояснення простими словами. Недостатня видимість виникає тоді, коли одночасно виконуються дві умови: дорогу в напрямку руху видно менш ніж на 300 метрів, а причиною є сутінки, туман, дощ, снігопад або подібні умови.

Чому правильна саме відповідь 3. Вона містить обидві обов’язкові ознаки з визначення ПДР: відстань видимості менше 300 метрів і погіршення видимості через сутінки чи атмосферні явища.

Що показано на ілюстраціях. На дорозі в тумані автомобілі та інші об’єкти стають нерозбірливими вже на невеликій відстані. Додаткові зображення показують чотири характерні умови: сутінки, туман, дощ і снігопад. Спільна ознака для них — дорогу видно менш ніж на 300 метрів.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 1 змішує два різні поняття. Для обмеженої оглядовості ПДР не встановлюють межу 300 метрів.
• Варіант 2 описує огляд, закритий поворотом дороги. Це обмежена оглядовість, оскільки причиною є геометричні параметри дороги, а не сутінки чи погодні явища.
• Варіант 4 називає окремі небезпечні ділянки дороги, але не містить визначення недостатньої видимості.

Практичний приклад. Якщо під час туману дорогу попереду можна розрізнити лише на відстані 150 метрів, це недостатня видимість. Якщо ж у ясну погоду огляд закриває поворот або вершина підйому, це обмежена оглядовість.

Важливо. У визначенні вказано саме менше 300 метрів. Але однієї лише відстані недостатньо: причиною погіршення видимості мають бути сутінки, туман, дощ, снігопад або подібні умови.

Підстава у ПДР. Визначення терміна наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: менше 300 метрів через сутінки або негоду — недостатня видимість; поворот, підйом чи інший фізичний об’єкт закриває дорогу — обмежена оглядовість.

Пояснення простими словами. Небезпека для руху виникає, коли дорожня обстановка або технічний стан транспортного засобу змінюються так, що подальший рух у тому самому режимі стає небезпечним. У такій ситуації водій повинен негайно зменшити швидкість або зупинитися.

Чому правильна саме відповідь 3. Перші два варіанти описують різні причини небезпеки для руху, передбачені одним визначенням ПДР:

• Варіант 1 правильно описує небезпечну зміну дорожньої обстановки — наприклад, раптову появу рухомого об’єкта, який наближається до смуги руху або перетинає її.
• Варіант 2 правильно описує небезпечну зміну технічного стану транспортного засобу, через яку водієві також потрібно негайно сповільнитися або зупинитися.

Кожен із цих варіантів окремо охоплює лише одну частину визначення. Тому повною є відповідь 3, яка об’єднує обидва випадки.

Що показано на ілюстрації. Зустрічний автомобіль, який під час обгону опинився у вашій смузі, собака, що вибігає на дорогу, та незакріплений вантаж показують небезпечні зміни дорожньої обстановки. Дим з-під капота показує небезпечну зміну технічного стану самого транспортного засобу. У кожному випадку може знадобитися негайно зменшити швидкість або зупинитися.

Важливо. Не кожна зміна обстановки або технічного стану є небезпекою для руху в розумінні ПДР. Визначальною ознакою є реальна загроза безпеці, яка змушує водія діяти негайно — зменшувати швидкість або зупинятися.

Окремий випадок. ПДР прямо відносять до небезпеки для руху ситуацію, коли в межах вашої смуги назустріч загальному потоку рухається інший транспортний засіб.

Підстава у ПДР. Визначення терміна наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: небезпека для руху — це загрозлива зміна на дорозі або в самому транспортному засобі, яка потребує негайного зменшення швидкості чи зупинки.

Пояснення простими словами. Видимість у напрямку руху — це найбільша відстань, на якій водій зі свого місця ще може чітко бачити межі дороги та розуміти, де перебувають інші учасники руху. Йдеться не просто про можливість помітити щось удалині, а про здатність правильно оцінити дорожню обстановку.

Чому правильна саме відповідь 3. Вона містить усі основні ознаки визначення з ПДР:

• оцінюється максимальна, а не мінімальна відстань;
• відстань визначається з місця водія у напрямку руху;
• водій повинен чітко розпізнавати межі елементів дороги та розміщення учасників руху;
• отриманої інформації має бути достатньо, щоб орієнтуватися під час керування транспортним засобом.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 1 стосується лише можливості побачити стоп-лінію та помилково говорить про мінімальну відстань. Один окремий елемент дорожньої розмітки не визначає загальну видимість у напрямку руху.
• Варіант 2 описує огляд праворуч у конкретній ситуації на перехресті. Це не визначення видимості у напрямку руху, оскільки йдеться не про максимальну відстань за напрямком руху, на якій водій може оцінити дорогу та розміщення її учасників.

Що показано на ілюстрації нижче. На допоміжній ілюстрації зеленим виділено ділянку дороги, яку водій може чітко оцінити зі свого місця. Позначка «межа чіткої видимості» показує найдальшу точку, до якої ще можна розпізнати межі дороги та розміщення іншого транспортного засобу. Відстань до цієї межі і є видимістю у напрямку руху.

Практичне значення. Ця відстань допомагає водієві обирати безпечну швидкість і визначати, чи можна безпечно виконати маневр. Туман, дощ, снігопад, темрява, поворот дороги, вершина підйому, насадження або інший транспортний засіб можуть зменшувати відстань, на якій дорожню обстановку видно чітко.

Не плутайте терміни. Видимість у напрямку руху — це фактична відстань чіткого огляду в конкретних умовах. Недостатня видимість — це видимість дороги менше ніж 300 метрів у сутінках, тумані, під час дощу, снігопаду тощо. Обмежена оглядовість виникає через геометрію дороги, споруди, насадження, інші об’єкти або транспортні засоби.

Підстава у ПДР. Повне визначення терміна наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: видимість у напрямку руху — це максимальна відстань, на якій водій не просто щось бачить, а чітко розуміє дорожню обстановку та може безпечно керувати.

Пояснення простими словами. Обмежена оглядовість виникає, коли водій не бачить частину дороги попереду через її форму або через фізичний об’єкт. Огляд можуть закривати поворот, вершина підйому, споруда, дерева, інші насадження чи транспортний засіб.

Чому правильна саме відповідь 2. Вона повністю відтворює визначення з ПДР і називає всі основні причини обмеженої оглядовості:

• геометричні параметри дороги — наприклад, поворот або вершина підйому;
• придорожні інженерні споруди;
• насадження та інші фізичні об’єкти;
• транспортні засоби, які закривають огляд дороги попереду.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 1 помилково додає межу 300 метрів і змішує обмежену оглядовість із недостатньою видимістю. Для обмеженої оглядовості ПДР не встановлюють окремої числової межі.
• Варіант 3 називає туман, дощ і снігопад. Такі погодні явища стосуються недостатньої видимості, якщо через них дорогу в напрямку руху видно менш ніж на 300 метрів.

Що показано на ілюстрації нижче. Наведено чотири типові причини обмеженої оглядовості: вершина підйому, поворот дороги, споруда разом із насадженнями біля дороги та вантажівка попереду. В усіх випадках погода залишається ясною, але подальшу ділянку дороги закриває її геометрія, фізичний об’єкт або транспортний засіб.

Практичний приклад. Під’їжджаючи до закритого повороту або вершини підйому, водій не бачить, що розташовано за ними. Така сама ситуація виникає під час руху позаду великої вантажівки. Це потрібно враховувати під час вибору швидкості та перед виконанням маневру.

Важливо. Обмежена оглядовість і недостатня видимість — різні поняття. Якщо огляд закриває поворот, підйом, споруда, насадження або транспортний засіб — це обмежена оглядовість. Якщо дорогу видно менш ніж на 300 метрів через сутінки, туман, дощ чи снігопад — це недостатня видимість.

Підстава у ПДР. Визначення терміна наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: дорогу закриває її форма, фізичний об’єкт або транспортний засіб — це обмежена оглядовість; дорогу приховують сутінки чи негода — це недостатня видимість.

Пояснення простими словами. Перевага означає, що в конкретній дорожній ситуації один учасник має право рухатися першим стосовно інших учасників. У повсякденній мові це також називають пріоритетом у русі.

Чому правильна саме відповідь 1. Вона дослівно відтворює визначення терміна «перевага» з пункту 1.10 ПДР. Це не добровільна чи ввічлива поступка одного учасника іншому, а встановлена Правилами черговість руху.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 2 описує вимогу «дати дорогу». Її виконує учасник, який не має переваги: він не повинен своїми діями змушувати учасника з перевагою змінювати швидкість або напрямок руху.
• Варіант 3 описує крайнє положення транспортного засобу на проїзній частині. Це положення, за якого інший попутний транспортний засіб не може рухатися ще ближче до відповідного краю проїзної частини, її середини або розділювальної смуги.

Як пов’язані перевага і вимога дати дорогу. Один учасник має право на першочерговий рух, а інший зобов’язаний не створювати ситуації, через яку учасникові з перевагою доведеться змінювати швидкість або напрямок руху.

Що показано на ілюстраціях нижче. На першій ілюстрації синій автомобіль має перевагу перед зустрічним транспортом під час проїзду вузького мосту. На другій пішоходи мають перевагу на нерегульованому пішохідному переході, а водій повинен дати їм дорогу. На третій сірий автомобіль рухається дорогою з перевагою, а синій автомобіль перед знаком «Дати дорогу» повинен його пропустити.

Важливо. Наявність переваги визначає черговість руху, але не звільняє учасника від обов’язку дотримуватися інших вимог ПДР і діяти безпечно. Навіть маючи право рухатися першим, не можна свідомо створювати небезпеку або провокувати зіткнення.

Підстава у ПДР. Визначення терміна наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: перевага — це право рухатися першим; дати дорогу — обов’язок не завадити тому, хто має це право.

Пояснення простими словами. За визначенням ПДР до рейкових транспортних засобів належать трамваї та спеціально обладнані платформи, які рухаються трамвайними коліями. Усі інші транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі, вважаються нерейковими.

Чому правильна саме відповідь 3. Вона називає обидва види рейкових транспортних засобів, передбачені визначенням ПДР:

• трамваї;
• платформи зі спеціальним обладнанням, що рухаються трамвайними коліями.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 1 помилково відносить до рейкового будь-який транспортний засіб, який рухається трамвайною колією. Звичайний автомобіль, навіть якщо Правила дозволяють йому рухатися трамвайними коліями, залишається нерейковим транспортним засобом. Крім того, у варіанті не названі спеціально обладнані платформи.
• Варіант 2 говорить про рух залізничною колією. У визначенні ПДР ідеться саме про спеціальні платформи, які рухаються трамвайними коліями.

Що показано на ілюстрації нижче. Ліворуч зображені рейкові транспортні засоби: трамвай і спеціально обладнана платформа на трамвайних коліях. Праворуч показані автобус, вантажний і легковий автомобілі — вони належать до нерейкових транспортних засобів.

Практичний приклад. Автомобіль може рухатися трамвайною колією у випадках, дозволених ПДР, але від цього він не перетворюється на рейковий транспортний засіб. Визначальним є не випадкове місце руху, а вид транспортного засобу.

Важливо. Належність до рейкового транспорту не означає, що трамвай має перевагу абсолютно в кожній ситуації. Черговість руху визначається конкретними вимогами ПДР, сигналами світлофора чи регулювальника та дорожніми знаками.

Підстава у ПДР. Визначення терміна наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: трамвай і спеціальна платформа на трамвайній колії — рейкові транспортні засоби; усі інші учасники дорожнього руху — нерейкові.

Пояснення простими словами. Дозволена максимальна маса — це найбільша загальна маса, з якою конкретний транспортний засіб дозволено експлуатувати за його технічними характеристиками. Вона охоплює споряджений транспортний засіб, вантаж, водія та пасажирів.

Чому правильна саме відповідь 1. Вона містить усі складові визначення з ПДР:

• масу спорядженого транспортного засобу;
• вантаж;
• водія та пасажирів;
• максимально допустиме значення, встановлене технічною характеристикою транспортного засобу.

Чому відповідь 2 неправильна. У визначенні дозволеної максимальної маси немає загального обмеження 3500 кг. Ця межа використовується в окремих положеннях ПДР, зокрема для транспортних засобів категорії B, але не є обов’язковою ознакою самого терміна. Дозволена максимальна маса конкретного транспортного засобу може бути як меншою, так і більшою за 3500 кг.

Що показано на ілюстрації нижче. У верхній частині автомобіль має дозволену максимальну масу 2200 кг. Унизу цей автомобіль з’єднано з причепом, дозволена максимальна маса якого становить 750 кг. Для автопоїзда ці значення додаються: 2200 + 750 = 2950 кг.

Не плутайте з фактичною масою. Фактична маса показує поточний завантажений стан транспортного засобу і може змінюватися. Дозволена максимальна маса є встановленою технічною межею та не змінюється залежно від завантаження під час конкретної поїздки.

Окреме правило для автопоїзда. Його дозволена максимальна маса дорівнює сумі дозволених максимальних мас усіх транспортних засобів, що входять до складу автопоїзда.

Практичний приклад. Якщо в технічних характеристиках автомобіля зазначено дозволену максимальну масу 2200 кг, саме це значення залишається незмінним. Автомобіль у конкретний момент може фактично важити менше, але перевищувати встановлену межу 2200 кг не можна.

Підстава у ПДР. Визначення терміна наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: фактична маса — скільки транспортний засіб важить зараз; дозволена максимальна маса — скільки йому максимально дозволено важити за технічними характеристиками.

Пояснення простими словами. Вимушена зупинка відбувається не за звичайним бажанням водія, а через обставини, які не дають безпечно продовжувати рух. Причиною може бути технічна несправність транспортного засобу або небезпека, пов’язана з вантажем, станом учасника дорожнього руху чи появою перешкоди.

Чому правильна саме відповідь 4. Кожна з трьох наведених ситуацій відповідає одній із причин вимушеної зупинки:

• Прокол колеса є технічною несправністю транспортного засобу. Водій не може безпечно продовжувати рух і змушений зупинитися.
• Засліплення фарами зустрічного автомобіля спричиняє небезпечний фізіологічний стан водія: він тимчасово не може належно бачити дорогу та безпечно керувати транспортним засобом.
• Необхідність надати допомогу пасажиру пов’язана зі станом учасника дорожнього руху, через який подальший рух доводиться припинити.

Чому варіанти 1–3 не обираємо окремо. Кожен із них описує вимушену зупинку, але питання передбачає одну повну відповідь. Тому потрібно обрати варіант 4, який об’єднує всі три правильні випадки.

Що показано на ілюстрації нижче. Зображено чотири передбачені Правилами причини вимушеної зупинки: технічну несправність автомобіля, небезпечний вантаж, стан учасника дорожнього руху та перешкоду на дорозі.

Важливе уточнення. Не будь-яка добровільна зупинка для допомоги пасажиру є вимушеною. У цьому питанні мається на увазі ситуація, коли стан пасажира справді потребує припинити рух і надати йому допомогу.

Практичний нюанс. Вид зупинки визначається її причиною, а не місцем чи тривалістю. Навіть якщо через прокол колеса водій зміг з’їхати на узбіччя, така зупинка залишається вимушеною.

Підстава у ПДР. Визначення терміна наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: несправність транспортного засобу, небезпечний вантаж, стан учасника руху або перешкода змушують припинити рух — це вимушена зупинка.

Пояснення простими словами. Транспортний засіб вважається маршрутним не лише тому, що він перевозить пасажирів. Він повинен належати до визначеного Правилами виду транспорту, рухатися за встановленим маршрутом і мати визначені місця для посадки та висадки пасажирів.

У визначенні важливі дві складові:

• Вид транспорту: автобус, мікроавтобус, тролейбус, трамвай або таксі.
• Режим роботи: рух за встановленим маршрутом із визначеними місцями посадки та висадки пасажирів.

Чому правильний варіант 3. Тільки він містить повний перелік транспортних засобів і обидві обов’язкові ознаки їхньої роботи: встановлений маршрут та визначені місця посадки й висадки пасажирів.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 1 не містить мікроавтобусів і не зазначає, що транспортні засоби повинні рухатися за встановленими маршрутами та мати визначені місця посадки й висадки пасажирів.
• Варіант 2 помилково визначає маршрутний транспорт за кількістю місць. Порогу «не менш ніж сімнадцять місць» у визначенні маршрутного транспортного засобу немає. Кількість місць сама по собі не робить транспортний засіб маршрутним.

Важливий нюанс. Сам вид транспортного засобу ще не визначає його маршрутний статус. Наприклад, автобус, який виконує нерегулярне перевезення, або звичайне таксі, що обслуговує індивідуальне замовлення, не є маршрутними транспортними засобами лише через свою назву чи призначення.

Підстава у ПДР. Визначення маршрутних транспортних засобів наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: маршрутний транспорт — це відповідний вид транспортного засобу плюс установлений маршрут і визначені місця посадки та висадки пасажирів.

Що показано на ілюстрації нижче. Зображено п’ять видів транспортних засобів, які за відповідних умов можуть бути маршрутними: автобус, мікроавтобус, тролейбус, трамвай і таксі.

Пояснення простими словами. Оглядовість характеризує, чи має водій зі свого місця об’єктивну можливість бачити дорогу, транспортні засоби, пішоходів, дорожні знаки, перешкоди та інші елементи дорожньої обстановки.

Чому правильний варіант 1. Він дослівно відтворює визначення оглядовості, наведене у Правилах дорожнього руху.

Оглядовість — це не відстань у метрах. Цей термін описує саму можливість водія бачити дорожню обстановку. Для характеристики відстані, на якій водій може розпізнати дорогу та учасників руху, у ПДР використовується інший термін — «видимість у напрямку руху».

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 2 називає лише одну з можливих причин обмеженої оглядовості — геометричні параметри дороги. Повне визначення також охоплює придорожні споруди, насадження, інші об’єкти та транспортні засоби.
• Варіант 3 є частиною визначення іншого терміна — «видимість у напрямку руху», тобто максимальної відстані, на якій водій може чітко розпізнати межі елементів дороги та розміщення учасників руху.

Не плутайте схожі поняття:

• Оглядовість — об’єктивна можливість бачити дорожню обстановку з місця водія.
• Видимість у напрямку руху — максимальна відстань, на якій можна чітко розпізнати дорогу та учасників руху.
• Обмежена оглядовість — видимість, обмежена геометрією дороги, спорудами, насадженнями, іншими об’єктами або транспортними засобами.
• Недостатня видимість — видимість дороги менше 300 м у сутінках, тумані, під час дощу, снігопаду тощо.

Підстава у ПДР. Визначення оглядовості наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: оглядовість відповідає на запитання «чи може водій бачити дорожню обстановку», а видимість у напрямку руху — «на якій відстані він може її розпізнати».

Що показано на ілюстрації нижче. На схемі зеленим позначено ділянки навколо вантажного автомобіля, які водій може бачити, а червоним — сліпі зони. Легковий автомобіль перебуває у видимій зоні, тоді як мотоцикл опинився в зоні, яку водій вантажівки може не бачити.

Пояснення простими словами. Обмежена оглядовість виникає, коли водій не бачить подальшу ділянку дороги через її форму або через фізичний об’єкт, який закриває огляд.

Чому правильна саме відповідь 4. Повне визначення з ПДР охоплює дві групи причин:

• Геометричні параметри дороги — наприклад, поворот, вершина підйому або інша зміна профілю дороги.
• Фізичні об’єкти — придорожні інженерні споруди, насадження, інші об’єкти та транспортні засоби.

Чому варіанти 1 і 2 не обираємо окремо. Кожен із них називає правильну, але лише одну частину визначення. Варіант 1 охоплює геометричні параметри дороги, а варіант 2 — споруди, насадження, інші об’єкти та транспортні засоби. Повною є відповідь 4, яка об’єднує обидва варіанти.

Чому варіант 3 неправильний. Туман, дощ і снігопад не належать до причин обмеженої оглядовості у значенні цього терміна. Якщо через сутінки або такі погодні явища дорогу в напрямку руху видно менш ніж на 300 м, це називається недостатньою видимістю.

Не плутайте:

• Обмежена оглядовість — огляд закривають геометрія дороги, споруда, насадження, інший фізичний об’єкт або транспортний засіб.
• Недостатня видимість — дорогу видно менш ніж на 300 м через сутінки, туман, дощ, снігопад тощо.

Практичний приклад. Навіть у ясну сонячну погоду водій може не бачити, що розташовано за закритим поворотом, вершиною підйому або великою вантажівкою. Це обмежена оглядовість, оскільки дорогу закриває її геометрія чи фізичний об’єкт, а не погодні умови.

Підстава у ПДР. Визначення обмеженої оглядовості наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: форму дороги або фізичний об’єкт не видно наскрізь — це обмежена оглядовість; сутінки чи негода скоротили видимість до менш ніж 300 м — це недостатня видимість.

Що показано на ілюстрації нижче. Наведено чотири типові причини обмеженої оглядовості: вершину підйому, поворот дороги, споруду разом із насадженнями та вантажний автомобіль попереду.

Пояснення простими словами. Випередження відбувається, коли транспортний засіб рухається швидше за попутний транспортний засіб, який їде поряд по суміжній смузі.

Чому правильний варіант 3. ПДР не встановлюють для випередження обов’язкового лівого або правого боку. Тому транспортний засіб може випередити інший як ліворуч, так і праворуч, якщо рух відбувається по дозволеній суміжній смузі та між транспортними засобами зберігається безпечний інтервал.

Випередження не завжди потребує перестроювання. Якщо два автомобілі вже рухаються сусідніми смугами в одному напрямку і один із них їде швидше, він виконує випередження незалежно від того, праворуч чи ліворуч розташована його смуга.

Не плутайте випередження з обгоном:

• Випередження — рух швидше за попутний транспортний засіб, який рухається поряд по суміжній смузі.
• Обгін — випередження одного або кількох транспортних засобів, пов’язане з виїздом на смугу зустрічного руху.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 1 помилково обмежує випередження лише лівим боком.
• Варіант 2 помилково обмежує випередження лише правим боком.

Важливе уточнення. Можливість випередження з будь-якого боку не дозволяє рухатися узбіччям, використовувати заборонену для руху смугу, порушувати дорожню розмітку, вимоги знаків або швидкісний режим. Якщо для випередження водій перестроюється, він повинен виконати цей маневр безпечно та дотриматися загальних правил перестроювання.

Підстава у ПДР. Визначення випередження наведено в пункті 1.10 ПДР. Вимогу дотримуватися безпечного інтервалу встановлено пунктом 13.1 ПДР.

Запам’ятайте: сусідня попутна смуга — випередження, можливе з будь-якого боку; виїзд на смугу зустрічного руху — обгін.

Що показано на ілюстрації нижче. На дорозі з одностороннім рухом червоний автомобіль рухається швидше за сірий попутний автомобіль у сусідній смузі та випереджає його ліворуч без виїзду на зустрічну смугу. Це один із можливих варіантів випередження; за дозволених і безпечних умов воно також може відбуватися праворуч.

Пояснення простими словами. Прилегла територія розташована безпосередньо біля проїзної частини та використовується для доступу до певного об’єкта, а не як дорога для наскрізного руху.

Прилегла територія має три основні ознаки:

• прилягає до краю проїзної частини;
• не призначена для наскрізного проїзду;
• слугує для в’їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики та інші подібні об’єкти або виїзду з них.

Чому правильний варіант 2. Тільки він містить повне визначення з ПДР: розташування біля проїзної частини, відсутність призначення для наскрізного проїзду та використання для доступу до конкретних територій чи об’єктів.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 1 описує початок визначення перехрестя — місця перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні. Виїзд із прилеглої території перехрестям не вважається.
• Варіант 3 називає лише місце в’їзду або виїзду, але не саму прилеглу територію. У ньому також немає ключових ознак: прилягання до проїзної частини та відсутності наскрізного проїзду.
• Варіант 4 неправильний, оскільки варіанти 1 і 3 не відповідають повному визначенню прилеглої території.

Як відрізнити від перехрестя. Перехрестя утворюють дороги, що перетинаються, прилягають або розгалужуються на одному рівні. В’їзд у двір, на парковку, АЗС або іншу прилеглу територію не перетворює це місце на перехрестя.

Важливо для проїзду. Виїжджаючи з прилеглої території на дорогу, водій повинен перед проїзною частиною або тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, які рухаються дорогою. З’їжджаючи з дороги, потрібно дати дорогу велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких перетинається.

Підстава у ПДР. Визначення прилеглої території наведено в пункті 1.10 ПДР. Правила в’їзду та виїзду встановлено пунктом 10.2 ПДР.

Запам’ятайте: прилегла територія веде до конкретного об’єкта і не призначена для наскрізного проїзду.

Що показано на ілюстрації нижче. Наведено чотири типові приклади прилеглих територій: двір житлового будинку, стоянку, автозаправну станцію та будівельний майданчик. Кожна з них розташована біля проїзної частини й має в’їзд або виїзд на дорогу.

Пояснення простими словами. Розділювальна смуга — це елемент дороги між суміжними проїзними частинами. Її головне призначення — відокремлювати одну проїзну частину від іншої.

Розділювальна смуга не призначена для руху або стоянки транспортних засобів. Якщо на ній облаштовано тротуар, пішоходам дозволено рухатися саме цим тротуаром.

Чому правильна саме відповідь 3. У ній правильно зазначено головне призначення розділювальної смуги — розділення суміжних проїзних частин. Також враховано умову для пішоходів: вони можуть рухатися нею лише за наявності тротуару.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 1 неправильний, тому що розділювальна смуга не призначена бути місцем для зупинки або стоянки. ПДР прямо зазначають, що вона не призначена для руху або стоянки транспортних засобів.
• Варіант 2 неправильний, тому що відсутність велосипедної доріжки не змінює призначення розділювальної смуги та не перетворює її на шлях для велосипедистів.

Що показано на ілюстрації до питання. Дві проїзні частини конструктивно відокремлені піднятою озелененою смугою. Транспортні засоби ліворуч і праворуч рухаються різними проїзними частинами, а розташований між ними елемент є розділювальною смугою.

Як може бути виділена розділювальна смуга. Вона може бути облаштована конструктивно або позначена за допомогою суцільних ліній дорожньої розмітки .

Що показано на ілюстрації нижче. Ліворуч зображено конструктивно виділену розділювальну смугу з тротуаром, яким рухається пішохід. Праворуч розділювальну смугу виділено суцільними лініями дорожньої розмітки.

Важливе уточнення. Пішоходам дозволено рухатися не будь-якою частиною розділювальної смуги, а лише тротуаром, якщо він на ній є.

Не плутайте. Не кожна суцільна лінія утворює розділювальну смугу. Звичайна лінія може розмежовувати транспортні потоки або смуги руху в межах однієї проїзної частини. Розділювальна смуга є окремим елементом дороги, який розділяє суміжні проїзні частини.

Підстава у ПДР. Визначення та призначення розділювальної смуги наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: розділювальна смуга розділяє проїзні частини, а пішоходи можуть рухатися нею лише по облаштованому тротуару.

Пояснення простими словами. Засліплення — це не просто дискомфорт від яскравого світла або тимчасове погіршення видимості. Це стан, за якого дія світла позбавляє водія можливості виявити перешкоду або розпізнати межі елементів дороги на мінімальній відстані.

Чому правильна саме відповідь 1. Вона містить визначальну ознаку засліплення: водій об’єктивно вже не може розпізнати перешкоди або межі дороги. Саме так цей стан визначено у Правилах дорожнього руху.

Чому варіант 2 неправильний. У ньому сказано, що видимість погіршилася, але водій усе ще може виявляти перешкоди та розпізнавати межі дороги. Це означає негативний вплив світла на зір, але ще не відповідає визначенню засліплення у ПДР.

Що показано на ілюстрації нижче. Яскраве світло зустрічних фар створює світлову пляму перед водієм. Межі дороги стають нечіткими, а розташована попереду перешкода зливається з темним фоном. За умови, що водій уже не може своєчасно розпізнати ці елементи на мінімальній відстані, такий стан є засліпленням.

Практичний приклад. Уночі водія раптово засліпило світло зустрічного автомобіля. Якщо перед собою він бачить лише яскраву пляму й об’єктивно не може розрізнити край своєї смуги або перешкоду, це вже засліплення, а не звичайний дискомфорт від світла.

Що робити водієві. У разі засліплення потрібно ввімкнути аварійну світлову сигналізацію і, не змінюючи смуги руху, зменшити швидкість та зупинитися. Відновити рух можна лише після того, як негативні наслідки засліплення минуть.

Важливе уточнення. ПДР не встановлюють для цього визначення єдиної числової мінімальної відстані. Вирішальною є саме втрата можливості виявити перешкоди або розпізнати межі елементів дороги.

Підстава у ПДР. Визначення засліплення наведено в пункті 1.10 ПДР, а обов’язкові дії водія — у пункті 19.3 ПДР.

Запам’ятайте: стало гірше видно, але перешкоди ще можна розпізнати — це не засліплення за визначенням ПДР; об’єктивно не можете їх виявити — це засліплення.

Пояснення простими словами. Регулювальником є поліцейський, який регулює дорожній рух у відповідному форменому одязі. За визначених Правилами умов до регулювальника також прирівнюються працівники військової інспекції безпеки дорожнього руху, дорожньо-експлуатаційної служби, чергові на залізничних переїздах і поромних переправах.

Чому правильні всі чотири твердження:

• Працівник дорожньо-експлуатаційної служби прирівнюється до регулювальника, якщо має відповідне посвідчення, необхідне оснащення, нарукавну пов’язку та виконує регулювання у форменому одязі.
• Працівник військової інспекції безпеки дорожнього руху за дотримання таких самих умов також прирівнюється до регулювальника.
• Поліцейський, який регулює рух у форменому одязі підвищеної видимості за допомогою жезла та свистка, безпосередньо відповідає визначенню регулювальника.
• Черговий на залізничному переїзді або поромній переправі також прирівнюється до регулювальника за наявності посвідчення, передбачених засобів і форменого одягу.

Отже, кожен із перших чотирьох варіантів називає особу, яка є регулювальником або за передбачених умов прирівнюється до нього. Тому правильною є узагальнена відповідь.

Підстава у ПДР. Перелік осіб та необхідні умови наведені у визначенні терміна «регулювальник» у пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: регулювати рух можуть не лише поліцейські, але інші перелічені особи повинні мати передбачені Правилами повноваження, оснащення та формений одяг.

Пояснення простими словами. Безпечна дистанція — це достатня відстань до транспортного засобу попереду, яка дає змогу вчасно загальмувати й не зіткнутися з ним, якщо він раптово зупиниться або різко зменшить швидкість.

Що показано на ілюстрації до питання. На дорозі рухаються транспортні засоби в кількох смугах. Безпечну дистанцію оцінюють до транспортного засобу попереду в тій самій смузі, а боковий проміжок між сусідніми транспортними засобами є інтервалом.

Чому інші варіанти неправильні:

• відстань між транспортними засобами на суміжних смугах стосується безпечного інтервалу, а не дистанції;
• 30 метрів не є універсальною безпечною дистанцією. Потрібна відстань залежить від швидкості, дорожньої обстановки, стану покриття та транспортного засобу.

Запам’ятайте: дистанція — це відстань до транспортного засобу попереду в тій самій смузі; інтервал — бокова відстань між транспортними засобами або іншими об’єктами.

Підстава в ПДР. Визначення безпечної дистанції наведено в пункті 1.10 ПДР.

Пояснення простими словами. Інтервал — це бокова відстань. Він може бути між двома транспортними засобами, які рухаються в одному або зустрічних напрямках, а також між транспортним засобом і нерухомим об’єктом.

Безпечний інтервал не має одного фіксованого значення для всіх ситуацій. Він повинен бути достатнім, щоб не допустити бокового зіткнення або контакту з перешкодою з урахуванням швидкості, габаритів транспортних засобів і дорожніх умов.

Що показано на ілюстрації до питання. Транспортні засоби рухаються поруч у попутних і зустрічних напрямках. У кожному випадку водії повинні зберігати безпечний боковий проміжок.

Чому інші варіанти неправильні:

• варіант 1 звужує поняття лише до зустрічних транспортних засобів у крайніх лівих смугах;
• варіант 2 стосується лише транспортних засобів попутного напрямку. Насправді безпечний інтервал потрібен у всіх випадках бокового зближення, зокрема й біля інших об’єктів.

Запам’ятайте: дистанція — це відстань до транспортного засобу попереду, а інтервал — безпечний простір збоку.

Підстава в ПДР. Визначення терміна «безпечний інтервал» наведено в пункті 1.10 ПДР.

Пояснення простими словами. Обгін — це випередження одного або кількох транспортних засобів, пов’язане з виїздом на смугу зустрічного руху.

Що показано на ілюстрації. На першому малюнку синій автомобіль для випередження білого виїжджає на смугу зустрічного руху — це обгін. На другому малюнку обидва автомобілі рухаються однією проїзною частиною в попутному напрямку, а синій автомобіль лише переходить на сусідню смугу — це випередження.

Чому інші варіанти неправильні:

• «На другому» — неправильно, оскільки синій автомобіль не виїжджає на смугу зустрічного руху;
• «На обох» — неправильно: обгоном є лише маневр на першому малюнку.

Запам’ятайте: випередили транспортний засіб із виїздом на зустрічну смугу — це обгін. Випередили його сусідньою попутною смугою — це випередження.

Підстава в ПДР. Визначення терміна «обгін» наведено в пункті 1.10 ПДР.

Пояснення простими словами. Визначальною ознакою обгону є виїзд на смугу зустрічного руху. Якщо водій рухається швидше за попутний транспорт, але залишається на смугах свого напрямку, це випередження, а не обгін.

Чому інші варіанти неправильні:

• «Рух по крайній лівій смузі з більш високою швидкістю, ніж швидкість руху в крайній правій смузі» — такий рух не передбачає виїзду на зустрічну смугу, тому сам по собі не є обгоном;
• «Рух по правому узбіччі, оскільки швидкість руху транспортного засобу, який обганяють, менш ніж 30 км/год» — рух узбіччям не відповідає визначенню обгону та за загальним правилом заборонений;
• «Відповіді, зазначені в пунктах 1, 2» — обидва наведені варіанти не містять головної ознаки обгону: виїзду на смугу зустрічного руху.

Запам’ятайте: виїхали на зустрічну смугу для випередження — це обгін; залишилися на смугах свого напрямку — це випередження.

Підстава в ПДР. Визначення терміна «обгін» наведено в пункті 1.10 ПДР.

Пояснення простими словами. Визначальною ознакою обгону є виїзд на смугу зустрічного руху для випередження одного або кількох транспортних засобів.

Якщо водій лише перестроюється на іншу смугу попутного напрямку та рухається швидше за сусідній транспортний засіб, це випередження, але не обгін у значенні ПДР.

Чому інші варіанти неправильні:

• «Випередження рухомого транспортного засобу, пов’язане з перестроюванням на праву смугу руху». У цьому описі немає виїзду на смугу зустрічного руху, тому це не обгін.
• «Випередження рухомого транспортного засобу, пов’язане з перестроюванням на ліву смугу руху попутного напрямку». Ліва смуга залишається попутною, тому такий маневр також є випередженням, а не обгоном.

Запам’ятайте: виїзд на зустрічну смугу — головна ознака, яка відрізняє обгін від звичайного випередження.

Підстава в ПДР. Визначення терміна «обгін» наведено в пункті 1.10 ПДР.

Пояснення простими словами. Зупинка вважається вимушеною, якщо водій припиняє рух не за власним бажанням, а через технічну несправність транспортного засобу, небезпеку від вантажу, стан учасника дорожнього руху або появу перешкоди для руху. Усі ці причини прямо передбачені визначенням у ПДР.

Що показано на ілюстрації. Синій автомобіль зупинився біля краю дороги з увімкненою аварійною світловою сигналізацією. Саме зображення не вказує конкретної причини зупинки, тому для відповіді потрібно знати повне визначення терміна «вимушена зупинка».

Чому інші варіанти неправильні:

• «Технічною несправністю автомобіля або небезпекою, спричиненою вантажем, який перевозиться». Це правильні причини вимушеної зупинки, але перелік неповний.
• «Станом учасника дорожнього руху». Така причина передбачена ПДР, але вона не є єдиною.
• «Появою перешкоди для руху». Це також одна з можливих причин, але не повна відповідь.
• «Відповіді 1 і 2». У цьому варіанті не враховано появу перешкоди для руху.

Підстава у ПДР. Повне визначення вимушеної зупинки наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: вимушена зупинка пов’язана з непередбаченою обставиною, яка не дає безпечно продовжувати рух.

Пояснення простими словами. Темна пора доби починається із заходом сонця та завершується зі сходом. Правила не додають до цих моментів умовних 30 хвилин і не пов’язують визначення з фактичним рівнем освітленості.

Чому інший варіант неправильний:

• «Від закінчення вечірніх… до початку ранкових сутінків…» — це формулювання містить додаткові часові межі, яких немає у визначенні ПДР.

Підстава у ПДР. Визначення терміна «темна пора доби» наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: темна пора доби — від заходу до сходу сонця.

Пояснення простими словами. Залізничний переїзд існує там, де автомобільна дорога та залізничні колії перетинаються в одній площині, тому транспортні засоби фактично проїжджають через рейки.

Чому інші варіанти неправильні:

• «Перетин дороги з трамвайними коліями на одному рівні» — трамвайні колії не утворюють залізничного переїзду в значенні цього терміна.
• «Перехрещення дороги із залізничними коліями на різних рівнях» — міст або тунель розділяє транспортні потоки, тому переїзду через рейки немає.
• «Відповіді, зазначені в пунктах 1 та 2» — перший варіант неправильний, тому об’єднана відповідь також не підходить.

Підстава у ПДР. Визначення терміна «залізничний переїзд» наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: залізничний переїзд — дорога і залізничні колії на одному рівні.

Пояснення простими словами. Буксируванням є переміщення одного транспортного засобу іншим на жорсткому або гнучкому зчепленні чи способом часткового навантаження. Повне завантаження транспортного засобу на платформу вже є перевезенням вантажу, а не буксируванням.

Чому інші варіанти неправильні або неповні:

• Варіанти 1 і 2 окремо називають лише один із способів, що входять до визначення буксирування.
• «Способом повного завантаження на платформу…» — це не буксирування.
• «Відповіді, зазначені в пунктах 1, 2, 3» — помилково включає повне завантаження.

Підстава у ПДР. Визначення терміна «буксирування» наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: зчеплення або часткове навантаження — буксирування; повне завантаження — перевезення.

Пояснення простими словами. Житлова зона охоплює не лише територію після відповідного знака, а й дворові території. У ній діє особливий режим: пішоходи мають перевагу, швидкість обмежена, а низку видів руху та стоянки заборонено.

Що показано на ілюстрації питання. Ліворуч зображено знак , який позначає житлову зону. Праворуч показано знак , який позначає початок забудови населеного пункту і сам по собі не означає житлову зону.

Чому інший варіант неправильний:

• Знак не встановлює режим житлової зони, тому посилання на нього у відповіді є помилковим.

Підстава у ПДР. Визначення терміна «житлова зона» наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: житлова зона — це двори та території, позначені знаком житлової зони.

Пояснення простими словами. Денні ходові вогні — це зовнішні світлові прилади білого кольору, установлені спереду транспортного засобу. Їхнє призначення — зробити автомобіль помітнішим під час руху вдень.

Чому інші варіанти неправильні:

• Протитуманні фари призначені насамперед для руху в умовах недостатньої видимості.
• Габаритні вогні позначають габарити транспортного засобу, а не освітлюють його для кращої помітності під час руху вдень.
• Фари ближнього світла можуть використовуватися замість денних ходових вогнів, але це інший вид світлових приладів.
• Відповідь про габаритні вогні та ближнє світло не відповідає наведеному в запитанні визначенню.

Підстава у ПДР. Визначення денних ходових вогнів наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: білі вогні спереду, які роблять автомобіль помітнішим удень, — це денні ходові вогні.

Пояснення простими словами. Поняття «дорожні роботи» охоплює обидві наведені групи робіт. Це і будівництво, реконструкція, ремонт чи утримання дороги та дорожніх споруд, і встановлення, ремонт або заміна технічних засобів організації дорожнього руху.

Чому правильні обидва твердження:

• роботи з автомобільною дорогою, штучними спорудами та водовідводом прямо входять до визначення;
• інженерне облаштування і роботи з дорожніми знаками, світлофорами та іншими технічними засобами також входять до нього;
• тому кожен із перших двох варіантів описує частину повного визначення.

Підстава у ПДР. Пункт 1.10 ПДР, термін «дорожні роботи».

Запам’ятайте: дорожні роботи — це не лише ремонт покриття, а й облаштування дороги та засобів організації руху.

Пояснення простими словами. Гальмовий шлях починається не тоді, коли на дорозі стали помітними сліди шин, а в момент, коли водій уже почав діяти на орган керування гальмовою системою. Закінчується він у місці повної зупинки транспортного засобу.

Чому інший варіант неправильний:

• чіткі сліди гальмування можуть з’явитися не відразу або взагалі не з’явитися, наприклад під час роботи ABS. Тому початок видимого сліду шин не є визначеною Правилами початковою точкою гальмового шляху.

Не плутайте два поняття. Шлях, пройдений за час реакції водія, до гальмового шляху не належить. Він разом із гальмовим шляхом утворює зупинний шлях.

Підстава у ПДР. Визначення наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: гальмовий шлях — від початку дії на гальмо до повної зупинки, а не від початку видимого сліду на дорозі.

Пояснення простими словами. Мотоциклом є двоколісний механічний транспортний засіб із двигуном робочим об’ємом 50 куб. см і більше незалежно від того, має він боковий причіп чи ні. Тому перший і другий варіанти разом охоплюють обидві конструкції, передбачені визначенням.

Чому окремі варіанти неповні або неправильні:

• Перший варіант охоплює тільки мотоцикл без бокового причепа.
• Другий варіант охоплює тільки мотоцикл із боковим причепом.
• Двигун до 50 куб. см або електродвигун до 4 кВт — це характеристики мопеда, а не мотоцикла.

Важливий нюанс. До мотоциклів також прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні й інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг.

Підстава у ПДР. Визначення терміна «мотоцикл» наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: від 50 куб. см — мотоцикл; боковий причіп не змінює цієї класифікації.

Пояснення простими словами. Мопед визначається не лише зовнішнім виглядом, а конкретними характеристиками двигуна. Для двигуна внутрішнього згоряння межа становить до 50 куб. см, а для електродвигуна — до 4 кВт.

Чому перший варіант неправильний. Двоколісний механічний транспортний засіб із двигуном робочим об’ємом 50 куб. см і більше відповідає визначенню мотоцикла, а не мопеда.

Важливий нюанс. У межах екзаменаційного формулювання потрібно орієнтуватися саме на наведені у визначенні порогові значення, а не на побутову назву чи зовнішню схожість транспортного засобу.

Підстава у ПДР. Визначення терміна «мопед» наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: мопед — до 50 куб. см або до 4 кВт; від 50 куб. см — мотоцикл.

Пояснення простими словами. Недостатня видимість виникає тоді, коли через сутінки або атмосферні явища водій бачить дорогу в напрямку руху менш ніж на 300 метрів. Вирішальними є одночасно причина погіршення видимості та відстань.

Що показано на ілюстрації питання. Дорогу огорнув густий туман: дальні автомобілі, межі проїзної частини та навколишні об’єкти поступово зникають із поля зору. Це типовий приклад недостатньої видимості через атмосферні умови.

Чому інші варіанти неправильні:

• видимість, обмежена поворотом дороги, описує обмежену оглядовість через геометрію дороги, а не недостатню видимість через погоду чи сутінки;
• небезпечний поворот, підйом або спуск є характеристиками ділянки дороги й самі по собі не утворюють визначення недостатньої видимості.

Важливе уточнення. Туман без автоматичної прив’язки до конкретного числа ще не завершує визначення: за ПДР видимість дороги в напрямку руху має бути саме меншою за 300 м.

Підстава у ПДР. Пункт 1.10 ПДР містить офіційне визначення терміна «недостатня видимість».

Запам’ятайте: менше 300 м через сутінки, туман, дощ або снігопад — недостатня видимість; поворот чи рельєф дороги — обмежена оглядовість.

Пояснення простими словами. Дати дорогу означає не створити перешкоди тому, хто має перевагу. Якщо через ваш рух інший учасник буде змушений гальмувати, прискорюватися або змінювати траєкторію, ви не дали йому дорогу.

Чому інші варіанти неправильні:

• обов’язкова зупинка потрібна не завжди: якщо учасник із перевагою далеко й ваш рух не змусить його змінювати швидкість або напрямок, вимогу можна виконати без повної зупинки;
• знак «Дати дорогу» сам по собі не вимагає обов’язково зупинитися — він вимагає не створити перешкоди учасникам із перевагою.

Важливе уточнення. Критерієм є не сам факт вашого руху, а його вплив на учасника з перевагою. Якщо той змушений реагувати на вас зміною швидкості чи напрямку, вимогу порушено.

Підстава у ПДР. Пункт 1.10 ПДР містить офіційне визначення вимоги «дати дорогу».

Запам’ятайте: дати дорогу — не обов’язково зупинитися; обов’язково не змусити того, хто має перевагу, змінювати швидкість або напрямок.

Пояснення простими словами. Вантажний автомобіль за своєю конструкцією та обладнанням призначений насамперед для перевезення вантажів. Саме призначення транспортного засобу перевіряє це запитання.

Важливе уточнення. ПДР передбачають окремі випадки перевезення людей у належно обладнаному кузові вантажного автомобіля або осіб, які супроводжують вантаж. Це спеціальні винятки зі своїми вимогами до сидінь, кількості людей, підготовки водія й безпеки. Вони не перетворюють вантажний автомобіль на транспортний засіб, призначений для звичайного перевезення пасажирів та їхнього багажу.

Чому інші варіанти неправильні:

• перевезення пасажирів і багажу є основним конструктивним призначенням пасажирського, а не вантажного автомобіля;
• додавання вантажу до пасажирів не скасовує спеціальних вимог ПДР до перевезення людей у вантажному автомобілі.

Підстава у ПДР. Визначення терміна «вантажний автомобіль» міститься у пункті 1.10 ПДР. Спеціальні умови перевезення людей установлені розділом 21 ПДР.

Запам’ятайте: призначення вантажного автомобіля — перевезення вантажів; людей у ньому перевозять лише у випадках і за умов, прямо передбачених ПДР.

Пояснення простими словами. Автопоїзд утворюється тоді, коли механічний транспортний засіб є тягачем для одного або кількох причепів чи напівпричепів, приєднаних штатним зчіпним пристроєм. Увесь состав бере участь у русі як одна з’єднана транспортна одиниця.

Чому інші варіанти неправильні:

• два механічні транспортні засоби на гнучкій зчіпці — це буксирування, а не автопоїзд у значенні терміна ПДР;
• два механічні транспортні засоби на жорсткій зчіпці також утворюють буксирувальне з’єднання, а не тягач із причепом;
• тому комбінація відповідей 2 і 3 теж неправильна.

Не плутайте причіп із буксированим автомобілем. Причіп не має власного двигуна і конструктивно призначений для руху в з’єднанні з механічним транспортним засобом. Автомобіль, який тимчасово тягнуть через несправність, залишається механічним транспортним засобом.

Підстава у ПДР. Пункт 1.10 ПДР визначає автопоїзд як механічний транспортний засіб, з’єднаний з одним або кількома причепами за допомогою зчіпного пристрою.

Запам’ятайте: тягач плюс причіп — автопоїзд; один механічний транспортний засіб тягне інший — буксирування.

Пояснення простими словами. Мікроавтобус — це одноповерховий автобус, у якому передбачено не більше 17 місць для сидіння разом із місцем водія. Отже, число 17 охоплює і водія, і всіх пасажирів.

Як порахувати пасажирів. Якщо мікроавтобус має максимально допустимі за визначенням 17 місць разом із водієм, для пасажирів залишається не більше 16 місць. Але запитання просить загальну кількість осіб з урахуванням водія, тому обираємо 17.

Чому інші варіанти неправильні:

• 19 місць перевищують межу, встановлену визначенням мікроавтобуса;
• 16 не є максимальною загальною кількістю разом із водієм — це можлива максимальна кількість саме пасажирів.

Підстава у ПДР. Визначення наведене в пункті 1.10 ПДР. Докладніше термін пояснено у глосарії «Мікроавтобус».

Запам’ятайте: мікроавтобус — до 17 місць включно; за повної місткості це водій і до 16 пасажирів.

Пояснення простими словами. Маршрутним є не будь-який транспортний засіб, що перевозить людей. Потрібне поєднання трьох ознак: він належить до транспорту загального користування, рухається за встановленим маршрутом і має визначені місця для посадки та висадки пасажирів.

Чому інші варіанти неправильні:

• міжміське сполучення є лише одним із можливих видів маршрутних перевезень, тому перший варіант надто вузький;
• маршрут, узгоджений окремо з пасажирами, та зупинки на їхню вимогу не відповідають установленому маршруту з визначеними місцями посадки й висадки.

Підстава у ПДР. Визначення наведено в пункті 1.10 ПДР. Докладніше термін пояснено у глосарії ПДР.

Запам’ятайте: маршрутний транспорт — загального користування, за встановленим маршрутом і з визначеними місцями посадки та висадки.

Пояснення простими словами. Автопоїзд утворюється тоді, коли механічний транспортний засіб — тягач — з’єднаний з одним чи кількома причепами. Причіп не має власного двигуна для самостійного руху й рухається у з’єднанні з тягачем.

Чому інші варіанти неправильні:

• два механічні транспортні засоби на гнучкому зчепленні — це буксирування, а не визначення автопоїзда;
• два механічні транспортні засоби на жорсткому зчепленні також перебувають у зчепленні під час буксирування;
• відповідь «2 і 3» неправильна, бо другий варіант не відповідає визначенню автопоїзда.

Підстава у ПДР. У пункті 1.10 ПДР автопоїзд визначено як механічний транспортний засіб, з’єднаний з одним або кількома причепами за допомогою зчіпного пристрою.

Запам’ятайте: тягач плюс причіп — автопоїзд; один механічний транспортний засіб тягне інший — буксирування.

Пояснення простими словами. Автопоїзд складається з кількох транспортних засобів — наприклад, тягача і причепа. Кожен із них має власну дозволену максимальну масу, зазначену в технічних характеристиках. Щоб визначити дозволену максимальну масу всього автопоїзда, ці значення додають.

Приклад. Якщо дозволена максимальна маса тягача становить 3 500 кг, а причепа — 750 кг, для автопоїзда вона становить 4 250 кг. Це не обов’язково його фактична маса під час конкретної поїздки.

Чому інші варіанти неправильні. У визначенні немає загальної межі 25 або 30 т. Такі числа можуть траплятися в інших нормах, але не визначають сам термін.

Підстава у ПДР. Визначення міститься в пункті 1.10 ПДР і в матеріалі про термін «Дозволена максимальна маса».

Запам’ятайте: маса автопоїзда за визначенням — це сума дозволених максимальних мас усіх його складових.

Пояснення простими словами. Недостатня видимість пов’язана не з геометрією дороги, а з освітленням або погодними умовами. Вона настає, коли у напрямку руху дорогу видно менш ніж на 300 м через сутінки, туман, дощ, снігопад та інші подібні чинники.

Чому інші варіанти неправильні:

• формулювання «обмежена оглядовість менше 300 м» змішує два різні терміни;
• якщо огляд закриває поворот дороги, це обмежена оглядовість, а не недостатня видимість.

Підстава у ПДР. Визначення термінів «недостатня видимість» та «обмежена оглядовість» наведені в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: туман, опади або сутінки — недостатня видимість; поворот, підйом чи споруда — обмежена оглядовість.

Пояснення простими словами. Видимість у напрямку руху оцінюють із місця водія вперед за траєкторією руху. Це відстань, у межах якої водій чітко бачить дорогу та учасників руху і завдяки цьому може правильно орієнтуватися, вибирати безпечну швидкість та виконувати маневри.

Чому перший варіант неправильний:

• термін не визначають лише відстанню праворуч від напрямку руху;
• він не стосується виключно транспортних засобів, що наближаються до перехрестя головною дорогою;
• оцінюється загальна видимість дорожньої обстановки у напрямку руху.

Підстава у ПДР. Офіційне визначення терміна «видимість у напрямку руху» наведене в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: це максимальна відстань уперед, на якій водій чітко розпізнає дорогу та учасників руху.

Пояснення простими словами. Коли людина не їде на мотоциклі, а веде його поруч із собою, вона не керує ним як водій. Правила прямо прирівнюють таку особу до пішоходів.

Що показано на ілюстрації питання. Людина йде пішки та веде мотоцикл поруч. Саме спосіб пересування, а не наявність мотоцикла, визначає її статус у цій ситуації.

Чому інші варіанти неправильні:

• водієм є особа, яка керує транспортним засобом, а не веде його пішки;
• ведення мотоцикла не робить людину велосипедистом.

Підстава у ПДР. Визначення терміна «пішохід» у пункті 1.10 ПДР прямо охоплює осіб, які ведуть мотоцикл. Це також підтверджено в офіційному питанні ГСЦ МВС.

Запам’ятайте: їде на мотоциклі — водій; веде мотоцикл поруч — пішохід.

Пояснення простими словами. Так, особа, яка йде пішки та веде мотоцикл поруч, прирівнюється до пішохода. Вона не здійснює керування мотоциклом у русі, а переміщує його власними силами.

Що показано на ілюстрації питання. Людина не сидить на мотоциклі й не рухається на ньому, а веде його поруч із собою. Тому застосовується правило для пішоходів.

Чому відповідь «Ні» неправильна: ПДР прямо включають осіб, які ведуть мотоцикл, до переліку тих, кого прирівнюють до пішоходів.

Підстава у ПДР. Це визначено терміном «пішохід» у пункті 1.10 ПДР і підтверджено в офіційному питанні ГСЦ МВС.

Запам’ятайте: якщо мотоцикл ведуть пішки, його супровідник має статус пішохода.

Пояснення простими словами. Людина, яка везе дитячий візок, бере участь у дорожньому русі пішки. Тому Правила прирівнюють її до пішохода й на неї поширюються відповідні права та обов’язки.

Що показано на ілюстрації питання. Людина рухається пішки та везе перед собою дитячий візок. Візок не змінює її статусу на водія або пасажира.

Чому відповідь «Ні» неправильна: у визначенні пішохода окремо названі особи, які везуть візок або дитячу коляску.

Підстава у ПДР. Перелік осіб, прирівняних до пішоходів, містить пункт 1.10 ПДР. Правильний варіант також підтверджено в офіційному питанні ГСЦ МВС.

Запам’ятайте: людина з дитячим візком залишається пішоходом.

Пояснення простими словами. Особа, яка самостійно рухається дорогою в кріслі колісному, прямо належить до учасників дорожнього руху. Це означає, що вона має визначені Правилами права й обов’язки, а водії повинні бути до неї особливо уважними.

Важливо не плутати два поняття:

• особа в кріслі колісному є учасником дорожнього руху незалежно від того, обладнане крісло двигуном чи приводиться в рух мускульною силою;
• до пішоходів прямо прирівнюють особу, яка рухається в кріслі колісному без двигуна;
• для руху зі швидкістю пішохода тротуарами та доріжками, а також для руху краєм проїзної частини Правила встановлюють окремі вимоги до осіб у кріслах колісних.

Чому відповідь «Ні» неправильна: визначення учасника дорожнього руху прямо охоплює осіб, які рухаються в кріслах колісних.

Підстава у ПДР. Визначення містяться у пункті 1.10 ПДР, а спеціальні права осіб у кріслах колісних — у пункті 4.17 ПДР. Правильний варіант підтверджено в офіційному питанні ГСЦ МВС.

Запам’ятайте: особа в кріслі колісному — учасник дорожнього руху; конкретні правила її руху залежать від виду крісла, швидкості та місця пересування.

Пояснення простими словами. Установлене обмеження визначає найбільшу дозволену швидкість, але не гарантує, що саме така швидкість буде безпечною в конкретній ситуації. Безпечна швидкість — це швидкість, за якої водій може контролювати транспортний засіб і безпечно керувати ним у наявних дорожніх умовах.

За дощу, туману, ожеледиці, інтенсивного руху, поганої видимості, складного вантажу або незадовільного стану транспортного засобу безпечна швидкість може бути значно нижчою за максимально дозволену.

Чому відповідь «Так» неправильна. Вона ототожнює юридичну верхню межу з реально безпечною швидкістю та не враховує дорожню обстановку, стан транспортного засобу й особливості вантажу.

Підстава у ПДР. Пункт 1.10 ПДР містить визначення безпечної швидкості, а пункт 12.1 ПДР вимагає обирати її в установлених межах з урахуванням усіх конкретних умов.

Запам’ятайте: дозволена швидкість — це межа, а безпечна швидкість визначається реальною обстановкою й може бути нижчою.

Пояснення простими словами. Дворова територія належить до житлової зони за самим визначенням цього поняття. Тому спеціальні правила руху, стоянки та переваги пішоходів діють у дворі навіть тоді, коли на в’їзді немає дорожнього знака 5.34 .

Чому знак не є обов’язковою умовою. Дорожнім знаком позначають частини населених пунктів, де запроваджено режим житлової зони. Окрема дворова територія вже охоплюється цим режимом без додаткового позначення.

Підстава у ПДР. У визначенні терміна «житлова зона» в пункті 1.10 ПДР прямо названо дворові території, а також частини населених пунктів, позначені відповідним знаком.

Запам’ятайте: двір є житловою зоною незалежно від наявності знака на в’їзді.

Пояснення простими словами. Трамвайна колія — це елемент дороги, спеціально призначений для руху рейкових транспортних засобів. Її межі за шириною можуть визначатися окремим вимощенням трамвайної лінії або нанесеними на покриття лініями.

Чому інші варіанти неправильні:

• удосконалене покриття описує тип поверхні дороги, а не окремий елемент для руху трамваїв;
• смуга руху призначена для нерейкових транспортних засобів і не визначається наявністю рейок.

Підстава у ПДР. Визначення трамвайної колії наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: рейки та спеціально визначені межі трамвайної лінії = трамвайна колія.

Пояснення простими словами. Велосипедна смуга є смугою в межах проїзної частини, призначеною для руху велосипедів. Тому вона не розташовується поза проїзною частиною, а є її спеціально відведеною частиною.

Важлива відмінність. Велосипедна смуга належить до проїзної частини та позначається дорожнім знаком . Велосипедна доріжка є окремою доріжкою для велосипедистів і може бути розташована поза проїзною частиною.

Чому відповідь «Ні» неправильна. Вона змішує два різні поняття — велосипедну смугу та велосипедну доріжку. Саме слово «смуга» у цьому визначенні означає частину проїзної частини.

Підстава у ПДР. Визначення велосипедної смуги наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: велосипедна смуга — у межах проїзної частини; велосипедна доріжка — окремий елемент.

Пояснення простими словами. Проїзна частина — це елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. До них належать автомобілі, мотоцикли, автобуси та інші транспортні засоби, рух яких не прив’язаний до рейок.

Чому інші варіанти неправильні:

• рейкові транспортні засоби рухаються трамвайними або іншими рейковими коліями;
• дозволений у певних ситуаціях виїзд нерейкового транспорту на попутну трамвайну колію не змінює основного призначення проїзної частини.

Підстава у ПДР. Визначення проїзної частини наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: проїзна частина — для нерейкового транспорту; трамвайна колія — для рейкового.

Пояснення простими словами. Смуга руху — це поздовжня частина проїзної частини завширшки щонайменше 2,75 м, достатня для руху нерейкових транспортних засобів в один ряд. Вона може бути позначена нанесеними лініями або визначатися без них за фактичною шириною проїзної частини.

Що показано на ілюстрації питання. На дорозі видно кілька попутних смуг, межі між якими позначено переривчастою дорожньою розміткою . Кожна така поздовжня частина призначена для руху транспортних засобів в один ряд.

Чому інші варіанти неправильні:

• розділювальна смуга відокремлює суміжні проїзні частини та не призначена для руху або стоянки транспортних засобів;
• трамвайна колія призначена для рейкового транспорту й має рейки.

Підстава у ПДР. Визначення смуги руху наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: поздовжня частина проїзної частини від 2,75 м для руху нерейкового транспорту в один ряд = смуга руху.

Пояснення простими словами. Учасник дорожнього руху — це особа, яка безпосередньо бере участь у процесі руху на дорозі. ПДР прямо перелічують пішоходів, водіїв, пасажирів, погоничів тварин, велосипедистів та осіб, які рухаються в кріслі колісному.

Чому інші варіанти неправильні:

• у першому варіанті додано регулювальника, але пропущено погоничів тварин;
• у третьому варіанті також додано регулювальника, але пропущено осіб, які рухаються в кріслі колісному;
• регулювальник має окреме визначення та повноваження щодо регулювання дорожнього руху, але як окрема категорія не входить до наведеного в ПДР переліку учасників дорожнього руху.

Підстава у ПДР. Визначення учасника дорожнього руху наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: правильний перелік обов’язково містить погоничів тварин та осіб, які рухаються в кріслі колісному.

Пояснення простими словами. Пішохід — це особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами та не виконує на дорозі будь-яку роботу. Саме обидві ознаки з умови — перебування поза транспортним засобом і відсутність виконуваної на дорозі роботи — дослівно відповідають визначенню пішохода.

Кого ще прирівнюють до пішоходів. До цієї категорії також належать особи, які рухаються в кріслах колісних без двигуна, ведуть велосипед, мопед або мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу коляску чи крісло колісне.

Чому інші варіанти неправильні:

• пасажир перебуває всередині транспортного засобу та користується ним, але не керує ним;
• регулювальник виконує на дорозі роботу з регулювання дорожнього руху, тому наведене в запитанні визначення до нього не належить.

Підстава у ПДР. Визначення пішохода наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: поза транспортним засобом і без виконання роботи на дорозі — це пішохід.

Пояснення простими словами. Пасажир — це особа, яка користується транспортним засобом, перебуває в ньому, але не причетна до керування. Власник автомобіля також є пасажиром, якщо під час конкретної поїздки транспортним засобом керує інша людина.

Чому інші варіанти неправильні:

• пішохід бере участь у дорожньому русі поза транспортним засобом;
• особа, яка рухається в кріслі колісному, має окремий визначений ПДР статус, а не стає пасажиром лише через користування своїм кріслом колісним.

Важливе уточнення. Людина, яка перебуває в автомобілі, автобусі чи іншому транспортному засобі та не здійснює керування, залишається пасажиром незалежно від того, на передньому чи задньому сидінні вона знаходиться.

Підстава у ПДР. Визначення пасажира наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: перебуває у транспортному засобі, але не керує ним — пасажир.

Пояснення простими словами. Колона пішоходів — це не будь-яка група людей, яка йде поруч. У визначенні обов’язково поєднуються три ознаки: група є організованою, рухається по проїзній частині та має один спільний напрямок руху.

Чому інші варіанти неправильні. Організована група, яка рухається тротуаром або узбіччям, не відповідає наведеному в пункті 1.10 визначенню колони пішоходів, бо в ньому прямо зазначено рух саме по проїзній частині.

Як має рухатися така колона. Пункт 4.5 ПДР дозволяє рух організованих груп людей по дорозі лише в напрямку руху транспортних засобів, не більш як по чотири особи в ряду. Колона не повинна займати більше половини ширини проїзної частини одного напрямку, а попереду та позаду неї мають бути супровідники з передбаченими ПДР засобами позначення.

Підстава у ПДР. Визначення колони пішоходів наведено в пункті 1.10 ПДР, а порядок її руху — у пункті 4.5 ПДР.

Запам’ятайте: організована група + проїзна частина + один напрямок = колона пішоходів.

Пояснення простими словами. Пішохідний перехід є регульованим тоді, коли порядок руху пішоходів і транспортних засобів у цей момент визначає світлофор або регулювальник. Саме їхні сигнали повідомляють, кому дозволено рухатися, а хто повинен чекати.

Чому другий варіант неправильний. Нерухомі засоби позначення допомагають визначити місце переходу, але самі по собі не встановлюють почерговий дозвіл і заборону руху. Тому їх наявності недостатньо, щоб вважати перехід регульованим.

Практичний алгоритм:

• спочатку перевірте, чи працює світлофор у звичайному режимі;
• перевірте, чи немає регулювальника, сигнали якого мають визначати порядок руху;
• якщо рух реально визначає хоча б один із цих засобів регулювання, перехід є регульованим.

Підстава у ПДР. Визначення регульованого пішохідного переходу наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: регульований перехід — той, де черговість руху визначає світлофор або регулювальник.

Пояснення простими словами. Пішохідний перехід є нерегульованим, якщо на ньому немає регулювальника, світлофори відсутні або вимкнені, а також коли вони працюють у режимі миготіння жовтого сигналу. Миготливий жовтий лише попереджає про необхідність підвищеної уваги, але не встановлює почергового дозволу руху.

Чому відповідь «Регульованим» неправильна. Для регульованого переходу потрібне чинне керування рухом: звичайні дозвільні й заборонні сигнали світлофора або сигнали регулювальника. В усіх перелічених у запитанні випадках такого керування немає.

Як діяти водієві. Потрібно завчасно оцінити обстановку біля переходу, зменшити швидкість у разі потреби й виконувати правила проїзду нерегульованих пішохідних переходів. Миготливий жовтий сигнал не дає водієві переваги перед пішоходом.

Підстава у ПДР. Визначення нерегульованого пішохідного переходу наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: світлофор вимкнений або блимає жовтим і регулювальника немає — перехід нерегульований.

Пояснення простими словами. Пішохідна доріжка — це доріжка з покриттям, призначена для руху пішоходів. Вона може бути облаштована в межах дороги або поза нею та позначається дорожнім знаком .

Що показано на ілюстрації питання. На синьому круглому щиті зображено дорослого пішохода з дитиною. Це дорожній знак , який застосовується для позначення доріжок, призначених тільки для руху пішоходів.

Чому інші варіанти неправильні:

• велосипедна доріжка має інше призначення та позначається дорожнім знаком із зображенням велосипеда;
• «пішохідна смуга» не є назвою цього визначеного ПДР елемента дороги.

Підстава у ПДР. Визначення пішохідної доріжки наведено в пункті 1.10 ПДР, а значення дорожнього знака — на його окремій сторінці.

Запам’ятайте: синє коло з дорослим і дитиною = пішохідна доріжка.

Пояснення простими словами. Пішохідна доріжка, позначена дорожнім знаком , призначена саме для руху пішоходів. Для звичайного руху велосипедистів вона не призначена.

Важливий виняток. Пункт 6.6 ПДР допускає рух по тротуарах і пішохідних доріжках дітей до 7 років на дитячих велосипедах під наглядом дорослих. Цей спеціальний виняток не змінює загального призначення пішохідної доріжки.

Чому відповідь «Так» неправильна. Вона змішує пішохідну доріжку з велосипедною або суміщеною доріжкою. Для спільного руху пішоходів і велосипедистів передбачене інше позначення — дорожній знак .

Підстава у ПДР. Призначення пішохідної доріжки визначене в пункті 1.10 ПДР, а заборона та виняток для велосипедистів — у пункті 6.6 ПДР.

Запам’ятайте: пішохідна доріжка — для пішоходів; велосипедистам дозволений лише прямо передбачений виняток для малих дітей.

Пояснення простими словами. Особа, яка самостійно рухається в кріслі колісному без двигуна, прирівнюється ПДР до пішохода. Оскільки пішохідна доріжка призначена для пішоходів, така особа має право рухатися нею.

Важлива умова. Під час руху тротуаром, пішохідною або велосипедною доріжкою особа в кріслі колісному повинна рухатися зі швидкістю пішохода. Це робить її рух передбачуваним і безпечнішим для інших людей.

Чому відповідь «Ні» неправильна. Вона не враховує, що поняття «пішохід» у ПДР ширше за людину, яка просто йде пішки. До пішоходів прямо прирівняні особи, які рухаються в кріслах колісних без двигуна.

Підстава у ПДР. Визначення пішохода й пішохідної доріжки наведено в пункті 1.10 ПДР, а право осіб у кріслах колісних рухатися такими доріжками — у пункті 4.17 ПДР.

Запам’ятайте: крісло колісне без двигуна + самостійний рух = статус пішохода.

Пояснення простими словами. Особа, яка веде мопед поруч із собою, не керує ним як водій, а прямо прирівнюється ПДР до пішохода. Тому вона може рухатися пішохідною доріжкою як пішохід.

Важлива відмінність. «Вести мопед» означає йти пішки та котити його поруч. Якщо людина сідає на мопед і починає ним керувати, вона вже є водієм, а не пішоходом, і рух пішохідною доріжкою для неї не дозволений.

Чому відповідь «Ні» неправильна. Вона оцінює лише наявність мопеда, але не враховує спосіб участі людини в русі. Для визначення статусу важливо, чи людина їде, чи веде транспортний засіб пішки.

Підстава у ПДР. Перелік осіб, яких прирівнюють до пішоходів, та визначення пішохідної доріжки наведені в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: їде на мопеді — водій; іде пішки та веде мопед — пішохід.

Пояснення простими словами. Перехрестя — це місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні. Водночас місце, де до дороги прилягає виїзд із прилеглої території, перехрестям не вважається.

Що показано на ілюстрації питання:

• на першому малюнку бічний проїзд веде до житлової території, позначеної дорожнім знаком ; це виїзд із прилеглої території, а не перехрестя;
• на другому малюнку окрема бічна дорога прилягає до іншої дороги на одному рівні, утворюючи Т-подібне перехрестя.

На що не слід орієнтуватися. Самої наявності асфальтованого бічного проїзду недостатньо. Потрібно визначити його функцію: це самостійна дорога чи лише в’їзд до двору, стоянки, житлової або іншої прилеглої території.

Підстава у ПДР. Визначення перехрестя та прилеглої території наведені в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: прилягання двох доріг може бути перехрестям, але виїзд із прилеглої території — ні.

Пояснення простими словами. Прилегла територія примикає до краю проїзної частини, але не призначена для наскрізного руху. Нею користуються для в’їзду до дворів, житлових будинків, стоянок, автозаправних станцій та інших розташованих біля дороги об’єктів або для виїзду з них.

Що показано на ілюстрації питання:

• на першому малюнку зображено перехрестя з круговим рухом, через яке дороги сполучаються між собою;
• на другому малюнку дорога веде до житлових будинків і позначена дорожнім знаком . Це в’їзд на житлову прилеглу територію, а не продовження дороги для наскрізного проїзду.

Чому перший варіант неправильний. Кругове перехрестя забезпечує сполучення кількох доріг і призначене для подальшого руху в різних напрямках. Воно не є в’їздом до двору, стоянки чи іншої прилеглої території.

Підстава у ПДР. Визначення прилеглої території наведено в пункті 1.10 ПДР, а значення дорожнього знака — на його окремій сторінці.

Запам’ятайте: прилегла територія має місцеве призначення і не використовується для наскрізного проїзду.

Пояснення простими словами. Одна з обов’язкових ознак автомагістралі — відсутність перетинів на одному рівні з іншими дорогами, залізничними й трамвайними коліями, пішохідними та велосипедними доріжками, а також шляхами проходу тварин. Потоки на автомагістралі не повинні перетинатися безпосередньо.

Як організовують такі перетини. Якщо інший шлях має перетнути автомагістраль, це роблять у різних рівнях — за допомогою мосту, шляхопроводу, естакади або тунелю. Завдяки цьому транспорт може рухатися з високою швидкістю без появи поперечних конфліктних напрямків.

Чому відповідь «Так» неправильна. Дорога з перетином перелічених шляхів на одному рівні не відповідає визначенню автомагістралі, навіть якщо вона широка, має кілька смуг і розділювальну смугу.

Інші обов’язкові ознаки. Автомагістраль має окремі проїзні частини для кожного напрямку, огородження та позначається дорожнім знаком .

Підстава у ПДР. Ознаки автомагістралі наведено в пункті 1.10 ПДР, а значення дорожнього знака — на його окремій сторінці.

Запам’ятайте: автомагістраль не має перетинів на одному рівні.

Пояснення простими словами. Перехрестям є місце перехрещення, прилягання або розгалуження саме доріг на одному рівні. Виїзд із двору, стоянки, автозаправної станції чи іншої прилеглої території не утворює окремої дороги, тому місце його приєднання до дороги перехрестям не є.

Чому відповідь «Так» неправильна. Зовні широкий або заасфальтований виїзд може нагадувати бічну дорогу, але визначальним є не його вигляд, а функція. Якщо проїзд служить лише для доступу до прилеглого об’єкта і не призначений для наскрізного руху, перехрестя не виникає.

Практичне значення. Під час виїзду з прилеглої території водій не застосовує правила черговості проїзду перехресть, а повинен дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, які вже рухаються дорогою або тротуаром.

Підстава у ПДР. Визначення перехрестя та прилеглої території наведені в пункті 1.10 ПДР, а обов’язки під час виїзду з такої території — у пункті 10.2 ПДР.

Запам’ятайте: виїзд із прилеглої території — не перехрестя.

Пояснення простими словами. Випередження — це рух зі швидкістю, більшою за швидкість попутного транспортного засобу, який рухається поряд по суміжній смузі. На ілюстрації обидва автомобілі їдуть в одному напрямку: червоний автомобіль рухається зі швидкістю 85 км/год, а білий — 70 км/год, тому червоний поступово проходить уперед.

Чому це не обгін. Обгін є різновидом випередження, обов’язково пов’язаним із виїздом на смугу зустрічного руху. На ілюстрації червоний автомобіль залишається на попутній смузі й не виїжджає назустріч транспортному потоку.

Чому це не об’їзд. Об’їзд виконують, щоб оминути нерухомий об’єкт або перешкоду. Білий автомобіль рухається, тому перешкодою для руху не є.

Підстава у ПДР. Визначення випередження, обгону та перешкоди для руху наведені в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: швидше за попутний автомобіль на сусідній смузі — випередження; із виїздом на зустрічну смугу — обгін.

Пояснення простими словами. Автомобільна дорога або вулиця — це частина території з усіма розташованими на ній спорудами та засобами організації руху, яка призначена для руху транспортних засобів і пішоходів. Дорога охоплює не лише проїзну частину для автомобілів, а й елементи, якими користуються пішоходи.

Чому інші варіанти неправильні:

• «Транспортних засобів» — неповна відповідь, бо не враховує пішоходів;
• «Пішоходів і тварин» — не містить транспортних засобів і не відтворює визначення дороги;
• «Варіант 1 та 2» — додає тварин, але все одно не є точним формулюванням терміна.

Важлива відмінність. Проїзна частина є лише одним елементом дороги та призначена для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога як ціле має ширше значення й включає інші елементи та споруди.

Підстава у ПДР. Визначення автомобільної дороги, вулиці та проїзної частини наведені в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: автомобільна дорога призначена і для транспортних засобів, і для пішоходів.

Пояснення простими словами. Велосипедна доріжка розташована поза межами проїзної частини, може проходити окремо або поряд із тротуаром чи пішохідною доріжкою та призначена для руху на велосипедах. Вона позначається дорожнім знаком і горизонтальною дорожньою розміткою .

Що показано на ілюстрації питання. Окрема асфальтована доріжка проходить за межами проїзної частини. На ній установлені дорожні знаки і нанесена горизонтальна дорожня розмітка , а велосипедист рухається саме цією доріжкою.

Чому інші варіанти неправильні:

• велосипедна смуга розташовується в межах проїзної частини й позначається дорожнім знаком ;
• велосипедний переїзд є місцем перетину велосипедистами проїзної частини та позначається горизонтальною дорожньою розміткою .

Підстава у ПДР. Визначення велосипедної доріжки наведено в пункті 1.10 ПДР. Значення дорожнього знака і горизонтальної дорожньої розмітки наведені на їхніх сторінці знака та сторінці розмітки.

Запам’ятайте: поза проїзною частиною — велосипедна доріжка; у межах проїзної частини — велосипедна смуга.

Пояснення простими словами. На ілюстрації зображена окрема доріжка з покриттям, прокладена поза проїзною частиною і призначена для велосипедистів. Її позначають дорожнім знаком та горизонтальною дорожньою розміткою .

Що допомагає розпізнати правильну відповідь. Доріжка конструктивно відокремлена від дороги бордюром і зеленою смугою. Велосипедист не рухається в межах автомобільної проїзної частини і не перетинає її.

Чому інші варіанти неправильні:

• велосипедна смуга є частиною проїзної частини та позначається дорожнім знаком ;
• велосипедний переїзд призначений для перетину проїзної частини й позначається горизонтальною дорожньою розміткою .

Підстава у ПДР. Визначення велосипедної доріжки наведено в пункті 1.10 ПДР. Дорожній знак і горизонтальна дорожня розмітка докладно описані на їхніх сторінці знака та сторінці розмітки.

Запам’ятайте: окремий шлях для велосипедистів поза проїзною частиною — велосипедна доріжка.

Пояснення простими словами. Описана в запитанні доріжка є велосипедною доріжкою. Її основне призначення — рух на велосипедах. Саме тому правильним є другий варіант, а не рух пішоходів або одночасне основне призначення для обох категорій.

Що показано на ілюстрації питання. Доріжка розташована поза проїзною частиною та позначена дорожнім знаком і горизонтальною дорожньою розміткою . Пішохід користується окремим тротуаром, а велосипедист — відведеною доріжкою.

Важливе уточнення. Значення дорожнього знака передбачає окремі дозволені випадки: доріжкою можуть рухатися зі швидкістю пішохода особи в кріслах колісних, а за відсутності тротуару чи пішохідної доріжки — також пішоходи. Ці винятки не змінюють визначеного в пункті 1.10 основного призначення велосипедної доріжки.

Чому інші варіанти неправильні:

• «Пішоходів» не називає основного призначення доріжки;
• «Відповідь 1 та 2» змішує основне призначення велосипедної доріжки з умовними дозволами для інших учасників.

Підстава у ПДР. Визначення велосипедної доріжки наведено в пункті 1.10 ПДР, а правила руху за дорожнім знаком — на його окремій сторінці.

Запам’ятайте: велосипедна доріжка насамперед призначена для руху на велосипедах.

Пояснення простими словами. Велосипедна смуга — це смуга для руху на велосипедах, розташована саме в межах проїзної частини. Вона позначається дорожнім знаком і відповідною горизонтальною дорожньою розміткою .

Що показано на ілюстрації питання. Праворуч у межах автомобільної проїзної частини виділена окрема вузька смуга з велосипедними символами. На її початку встановлено дорожній знак .

Чому інші варіанти неправильні:

• велосипедна доріжка проходить поза межами проїзної частини й позначається дорожнім знаком ;
• велосипедний переїзд є місцем перетину велосипедистами проїзної частини та позначається горизонтальною дорожньою розміткою .

Підстава у ПДР. Визначення велосипедної смуги наведено в пункті 1.10 ПДР. Значення дорожнього знака наведено на його окремій сторінці, а горизонтальної дорожньої розмітки — на сторінці розмітки.

Запам’ятайте: у межах проїзної частини — велосипедна смуга; поза нею — велосипедна доріжка.

Пояснення простими словами. Тротуар — це елемент дороги, призначений для руху пішоходів. Він може безпосередньо прилягати до проїзної частини або бути відокремленим від неї газоном.

Чому інші варіанти неправильні:

• узбіччя прилягає до зовнішнього краю проїзної частини на одному з нею рівні та може використовуватися не лише пішоходами, а й для зупинки чи стоянки та в інших передбачених ПДР випадках;
• розділювальна смуга розділяє суміжні проїзні частини й не призначена для руху або стоянки транспортних засобів. Її основна функція — розділення транспортних потоків, а не організація руху пішоходів.

Підстава у ПДР. Визначення тротуару наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: тротуар — для пішоходів; він або прилягає до проїзної частини, або відділяється від неї газоном.

Пояснення простими словами. Тротуар є одним з елементів автомобільної дороги. Поняття «дорога» значно ширше за проїзну частину: воно охоплює територію з розташованими на ній спорудами, засобами організації руху та іншими дорожніми елементами, зокрема тротуарами.

Чому відповідь «Ні» неправильна. Тротуар не є окремим від дороги об’єктом лише через те, що ним рухаються пішоходи. Навпаки, визначення автомобільної дороги прямо встановлює її межі за зовнішнім краєм тротуарів або краєм смуги відводу, а саме визначення тротуару називає його елементом дороги.

Важлива відмінність. Тротуар є елементом дороги, але не є проїзною частиною: ці елементи мають різне призначення і різних основних користувачів.

Підстава у ПДР. Визначення автомобільної дороги та тротуару наведені в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: тротуар входить до складу дороги, хоча проїзною частиною не є.

Пояснення простими словами. Тротуар і проїзна частина — різні елементи однієї дороги. Тротуар призначений для руху пішоходів, а проїзна частина — для руху нерейкових транспортних засобів.

Чому відповідь «Так» неправильна. Те, що тротуар прилягає до проїзної частини, не робить його її складовою. Межу між ними зазвичай утворює бордюр, газон або інше конструктивне відокремлення, але головна відмінність визначається їхнім призначенням.

Практичне значення. Звичайний рух транспортних засобів тротуаром заборонений. Окремі винятки для виконання робіт або обслуговування розташованих поруч підприємств не змінюють статусу тротуару як пішохідного елемента дороги.

Підстава у ПДР. Визначення тротуару та проїзної частини наведені в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: тротуар є частиною дороги, але не частиною проїзної частини.

Пояснення простими словами. Наявність асфальту не є обов’язковою ознакою автомобільної дороги. Дорога може мати ґрунтове або удосконалене покриття; важливо, що це облаштований шлях, призначений для руху транспортних засобів і пішоходів.

Що показано на ілюстрації питання:

• на малюнку 1 зображена сформована ґрунтова автомобільна дорога з визначеною шириною та межами;
• на малюнку 2 зображена автомобільна дорога з асфальтобетонним покриттям та організованими смугами руху.

Чому відповіді лише про один малюнок неправильні. Вони помилково роблять матеріал покриття головним критерієм. Асфальтована дорога очевидно відповідає визначенню, але й спеціально облаштована ґрунтова дорога залишається автомобільною дорогою.

Не плутайте. До поняття автомобільної дороги не належать довільно накатані колії, які виникли від випадкового багаторазового проїзду транспортних засобів і не є спеціально створеною дорогою.

Підстава у ПДР. Визначення автомобільної дороги та удосконаленого покриття наведені в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: автомобільна дорога може бути і ґрунтовою, і асфальтованою.

Пояснення простими словами. Проїзна частина — елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів: автомобілів, автобусів, мотоциклів, мопедів та інших транспортних засобів, які не рухаються рейками.

Чому інші варіанти неправильні:

• рейкові транспортні засоби рухаються трамвайними коліями, а не використовують проїзну частину за її основним призначенням;
• варіант «Відповіді 1 і 2» суперечить визначенню проїзної частини, у якому прямо названі нерейкові транспортні засоби.

Важливе уточнення. Трамвайні колії можуть бути розташовані в межах дороги або навіть на одному рівні з проїзною частиною, але вони залишаються окремим елементом, призначеним для рейкових транспортних засобів.

Підстава у ПДР. Визначення проїзної частини, рейкового та нерейкового транспортного засобу наведені в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: проїзна частина — для нерейкових транспортних засобів; трамвайна колія — для рейкових.

Пояснення простими словами. Одна автомобільна дорога може мати кілька проїзних частин. Це відбувається, наприклад, коли потоки протилежних напрямків рухаються окремими проїзними частинами, між якими влаштована розділювальна смуга.

Чому відповідь «Ні» неправильна. Вона помилково ототожнює всю дорогу з однією проїзною частиною. Дорога є ширшим поняттям і може включати кілька проїзних частин, тротуари, узбіччя, розділювальні смуги, споруди та інші елементи.

Як визначити кількість проїзних частин. Смуги руху всередині однієї проїзної частини не утворюють окремих проїзних частин. Їхніми межами за визначенням ПДР є саме розділювальні смуги.

Підстава у ПДР. У визначенні проїзної частини в пункті 1.10 ПДР прямо зазначено, що дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги.

Запам’ятайте: кілька смуг руху не обов’язково означають кілька проїзних частин; розділювальна смуга — означає.

Пояснення простими словами. Довільно накатана колія виникає від повторного проїзду транспортних засобів місцевістю, але не є спеціально побудованою або облаштованою дорогою. Тому саме по собі утворення слідів коліс не надає такому шляху статусу автомобільної дороги.

Чому відповідь «Так» неправильна. Не кожне місце, по якому фізично може проїхати автомобіль, є автомобільною дорогою у значенні ПДР. Визначення прямо виключає довільно накатані дороги та колії.

Не плутайте з ґрунтовою дорогою. Ґрунтова автомобільна дорога є сформованим шляхом із визначеним напрямком і межами. Довільна колія — це лише сліди руху на місцевості без статусу облаштованої дороги.

Підстава у ПДР. Визначення автомобільної дороги в пункті 1.10 ПДР прямо зазначає, що цей термін не охоплює довільно накатані дороги або колії.

Запам’ятайте: ґрунтова дорога може бути автомобільною, а випадково накатана колія — ні.

Пояснення простими словами. Розділювальна смуга — елемент автомобільної дороги, який розділяє суміжні проїзні частини. На ілюстрації червоні стрілки вказують на озеленену смугу між двома проїзними частинами з протилежними напрямками руху.

Що показано на ілюстрації питання. Ліворуч транспорт рухається в одному напрямку, праворуч — у протилежному. Між цими потоками розташована конструктивно виділена смуга з газоном. Її функція полягає саме в розділенні суміжних проїзних частин.

Чому інші варіанти неправильні:

• тротуар призначений для руху пішоходів і розташовується вздовж проїзної частини або відокремлюється від неї газоном;
• узбіччя прилягає до зовнішнього краю проїзної частини, а не розміщується між суміжними проїзними частинами;
• газон описує вид покриття території, але в цій ситуації озеленена ділянка виконує функцію конкретного дорожнього елемента — розділювальної смуги.

Підстава у ПДР. Визначення розділювальної смуги наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: якщо смуга розділяє суміжні проїзні частини, її функціональна назва — розділювальна смуга, навіть коли вона вкрита газоном.

Пояснення простими словами. Розділювальна смуга служить для відокремлення суміжних проїзних частин. Вона не є смугою руху, узбіччям або майданчиком для стоянки, тому рухатися чи залишати на ній транспортні засоби не можна.

Що показано на ілюстрації питання. Червона двостороння стрілка вказує на розділювальну смугу між проїзними частинами протилежних напрямків. У цій ситуації вона виділена суцільними лініями горизонтальної дорожньої розмітки , а не піднятим бордюром або газоном.

Чому відповідь «Так» неправильна. Вона суперечить самому визначенню розділювальної смуги, у якому прямо зазначено, що цей елемент не призначений для руху або стоянки транспортних засобів. Те, що смуга має асфальтовану поверхню й розташована на одному рівні з проїзною частиною, не перетворює її на смугу руху.

Важливе уточнення. Розділювальна смуга може бути конструктивно виділеною — бордюром, газоном, огородженням — або позначеною суцільними лініями горизонтальної дорожньої розмітки . В обох випадках її призначення однакове.

Підстава у ПДР. Визначення розділювальної смуги наведено в пункті 1.10 ПДР, а горизонтальну дорожню розмітку подано на її окремій сторінці.

Запам’ятайте: розділювальна смуга розділяє потоки, але не використовується ні для руху, ні для стоянки.

Пояснення простими словами. Автомобільна дорога — це не лише проїзна частина та покриття. До неї належать усі розташовані на відповідній території споруди й засоби організації дорожнього руху, зокрема мости, шляхопроводи, естакади, надземні та підземні пішохідні переходи.

Чому відповідь «Ні» неправильна. Штучна споруда не перестає бути частиною дороги через те, що вона піднята над землею, проходить над іншою дорогою або долає перешкоду. Якщо споруда забезпечує рух у складі дорожньої мережі, вона входить до автомобільної дороги.

Практичний приклад. Коли автомобіль в’їжджає на міст або естакаду, він не залишає автомобільну дорогу — змінюється лише конструкція ділянки, якою він рухається.

Підстава у ПДР. Визначення автомобільної дороги з переліком розташованих на ній споруд наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: міст, шляхопровід або естакада є складовою автомобільної дороги.

Пояснення простими словами. Естакада — інженерна споруда для руху транспортних засобів та/або пішоходів, яка піднімає одну дорогу над іншою в місці їх перетину або створює дорогу на певній висоті без з’їздів на іншу дорогу.

Чому інші варіанти неправильні:

• міст призначений для руху через річку, яр або іншу природну чи штучну перешкоду; його межами є початок і кінець пролітних споруд;
• шляхопровід є спорудою мостового типу над іншою дорогою або залізницею, забезпечує рух у різних рівнях і дає можливість з’їзду на іншу дорогу.

Ключова підказка в запитанні. Формулювання про підняту дорогу, яка не має з’їздів на іншу дорогу, прямо відповідає визначенню естакади.

Підстава у ПДР. Визначення естакади, мосту та шляхопроводу наведені в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: естакада — піднята дорога без з’їздів; шляхопровід — перетин шляхів у різних рівнях із можливістю з’їзду.

Пояснення простими словами. Причіп не має самостійного призначення для руху: його перевозить інший транспортний засіб, з яким він з’єднаний зчіпним пристроєм. До причепів ПДР також відносять напівпричепи та причепи-розпуски.

Чому інші варіанти неправильні:

• автопоїзд — це вже склад із механічного транспортного засобу та одного або кількох приєднаних причепів, а не назва окремого несамохідного транспортного засобу;
• рейковий транспортний засіб рухається трамвайними коліями та не визначається через обов’язкове з’єднання з іншим транспортним засобом.

Підстава у ПДР. Визначення причепа, автопоїзда й рейкового транспортного засобу наведені в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: причіп сам не рухається — він працює лише у з’єднанні з іншим транспортним засобом.

Пояснення простими словами. Узбіччя прилягає до зовнішнього краю проїзної частини, розташоване з нею на одному рівні, але не є смугою руху. Загальний рух транспортних засобів узбіччям не передбачений.

Які випадки допускаються. Узбіччя може використовуватися для зупинки та стоянки транспортних засобів, а також для руху окремих учасників і транспортних засобів у випадках, прямо визначених ПДР. Наявність винятків не робить узбіччя звичайною смугою руху.

Чому відповідь «Так» неправильна. Вона не розрізняє основне призначення елемента дороги та окремі дозволені способи його використання. Проїзна частина призначена для руху нерейкових транспортних засобів, а узбіччя — ні.

Підстава у ПДР. Визначення узбіччя та проїзної частини наведені в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: узбіччя не є смугою руху; користуватися ним можна лише у передбачених ПДР випадках.

Пояснення простими словами. Узбіччя може бути виділене конструктивно або суцільною лінією горизонтальної дорожньої розмітки . У показаній ситуації ця лінія відокремлює проїзну частину від розташованої праворуч смуги узбіччя.

Що показано на ілюстрації питання. Червона стрілка вказує на суцільну крайову лінію горизонтальної дорожньої розмітки . Праворуч від неї розміщена вузька ділянка на одному рівні з проїзною частиною, а далі починається трав’яна територія. Саме ця ділянка є узбіччям.

Чому відповідь «Ні» неправильна. Для утворення межі узбіччя не обов’язкові бордюр, перепад висоти або інше фізичне відокремлення. ПДР прямо допускають позначення цієї межі суцільною лінією горизонтальної дорожньої розмітки .

Підстава у ПДР. Спосіб виділення узбіччя визначено в пункті 1.10 ПДР, а горизонтальну дорожню розмітку подано на її окремій сторінці.

Запам’ятайте: суцільна крайова лінія може бути межею між проїзною частиною та узбіччям.

Пояснення простими словами. На ілюстрації стрілка вказує не на узбіччя, а на тротуар. Це піднята над проїзною частиною ділянка з твердим покриттям, якою рухаються пішоходи.

Що показано на ілюстрації питання. Пішохідна поверхня відділена від проїзної частини бордюром і має плиткове покриття. Нею рухаються люди, що додатково підтверджує її призначення як тротуару.

Чому це не узбіччя. Узбіччя прилягає до зовнішнього краю проїзної частини та розташовується з нею на одному рівні. Показаний елемент піднятий бордюром і призначений для руху пішоходів, тому відповідає визначенню тротуару.

Підстава у ПДР. Визначення тротуару й узбіччя наведені в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: піднята пішохідна ділянка за бордюром — тротуар; узбіччя лежить на одному рівні з проїзною частиною.

Пояснення простими словами. Острівець безпеки — конструктивно піднятий над проїзною частиною захисний елемент на наземному пішохідному переході. Він дає пішоходові можливість безпечно зупинитися під час поетапного переходу дороги.

Чому інші варіанти неправильні:

• пішохідна доріжка призначена для руху пішоходів уздовж певного напрямку в межах дороги або поза нею, а не для очікування посеред переходу;
• тротуар прилягає до проїзної частини або відокремлюється від неї газоном і також призначений для руху пішоходів, але не є захисним елементом посеред наземного переходу.

Важливе уточнення. Частина розділювальної смуги, через яку проходить пішохідний перехід, також належить до острівця безпеки.

Підстава у ПДР. Визначення острівця безпеки наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: острівець безпеки — місце захищеної зупинки пішохода під час переходу проїзної частини.

Пояснення простими словами. Острівець безпеки створюють для захисту пішоходів під час переходу проїзної частини. Його призначення — дати пішоходові безпечне місце для тимчасової зупинки між етапами переходу, а не забезпечувати посадку чи висадку пасажирів.

Чому відповідь «Так» неправильна. Посадка та висадка пасажирів маршрутних транспортних засобів здійснюються у визначених місцях зупинки та, за наявності, на відповідно облаштованих посадкових майданчиках. Острівець безпеки не виконує функцію такого майданчика.

Не плутайте за зовнішнім виглядом. І острівець безпеки, і посадковий майданчик можуть бути піднятими над проїзною частиною. Визначальною є їхня функція: перший захищає пішохода під час переходу, другий забезпечує доступ пасажирів до маршрутного транспортного засобу.

Підстава у ПДР. Призначення острівця безпеки визначено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: острівець безпеки — для пішохода, який переходить дорогу, а не для пасажира, який сідає в транспорт.

Пояснення простими словами. Якщо транспортний засіб припинив рух через несправність, небезпеку від вантажу, стан учасника дорожнього руху або появу перешкоди, водій зупинився не за власним бажанням. Саме таке припинення руху ПДР називають вимушеною зупинкою.

Чому інші варіанти неправильні:

• дорожньо-транспортна пригода — подія під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки; сама технічна несправність або поява перешкоди ще не означає ДТП;
• стоянка — припинення руху на час понад 5 хвилин із причин, не пов’язаних із виконанням вимог ПДР, посадкою чи висадкою пасажирів або завантаженням чи розвантаженням вантажу.

Ключова ознака. Причина виникла незалежно від наміру водія й не дозволяє безпечно продовжувати рух.

Підстава у ПДР. Визначення вимушеної зупинки, ДТП і стоянки наведені в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: несправність, небезпечний вантаж, стан людини або перешкода змусили припинити рух — це вимушена зупинка.

Пояснення простими словами. Залізничний переїзд — це місце, де дорога перехрещується із залізничними коліями на одному рівні. Автомобіль і поїзд проходять через одну площину руху, тому таке місце потребує особливих правил безпеки.

Чому інші варіанти неправильні:

• регульоване перехрестя — це перехрестя доріг, рух на якому регулюється світлофором або регулювальником; наявність сигналізації чи шлагбаума не перетворює залізничний переїзд на звичайне перехрестя;
• шляхопровід забезпечує перетин дороги з іншою дорогою або залізницею на різних рівнях, тому траєкторії транспортних засобів і поїздів безпосередньо не перетинаються.

Ключова підказка в запитанні. Слова «із залізничними коліями» та «на одному рівні» точно відтворюють визначення залізничного переїзду.

Підстава у ПДР. Визначення залізничного переїзду та шляхопроводу наведені в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: колії на одному рівні з дорогою — залізничний переїзд; на різних рівнях — шляхопровід.

Пояснення простими словами. Автомобільна дорога, вулиця (дорога) — це вся призначена для руху територія з розташованими на ній спорудами та засобами організації дорожнього руху. Її ширина обмежується зовнішніми краями тротуарів або краями смуги відводу.

Чому інші варіанти неправильні:

• автомагістраль — спеціально побудований вид автомобільної дороги з окремими проїзними частинами для кожного напрямку та іншими обов’язковими ознаками; наведене визначення не містить цих спеціальних умов;
• проїзна частина — лише елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів, а не вся територія разом із тротуарами, спорудами й засобами організації руху.

Важливе уточнення. До поняття дороги входять також спеціально побудовані тимчасові дороги, але не довільно накатані колії.

Підстава у ПДР. Визначення автомобільної дороги, автомагістралі та проїзної частини наведені в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: дорога — це вся організована для руху територія; проїзна частина — лише один із її елементів.

Пояснення простими словами. Пішохідний перехід — це ділянка проїзної частини, острівця безпеки чи розділювальної смуги або спеціальна інженерна споруда, призначена саме для руху пішоходів через дорогу.

Чому інші варіанти неправильні:

• людина, яка їде на велосипеді, є велосипедистом, а не пішоходом, тому звичайний пішохідний перехід не призначений для переїзду на велосипеді;
• варіант «1 і 2» неправильний, оскільки поєднує правильне призначення переходу з неправильним твердженням про рух на велосипедах.

Важливе уточнення. Якщо велосипедист зійде з велосипеда й вестиме його поруч, він прирівнюється до пішохода та може перейти дорогу пішохідним переходом.

Підстава у ПДР. Визначення пішохідного переходу, пішохода та велосипедиста наведені в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: пішохідним переходом ідуть; велосипед через нього потрібно вести, якщо немає окремо дозволеного велосипедного руху.

Пояснення простими словами. Денні ходові вогні — передні світлові прилади білого кольору, передбачені конструкцією транспортного засобу для того, щоб зробити його помітнішим під час руху у світлий час доби.

Чому інші варіанти неправильні:

• габаритні ліхтарі передусім позначають габарити транспортного засобу та не відповідають наведеному в запитанні спеціальному визначенню;
• ближнє світло фар освітлює дорогу перед транспортним засобом і може використовуватися в різних умовах, але в запитанні дослівно описано саме конструктивне призначення денних ходових вогнів.

Ключові ознаки. Білий колір, установлення спереду, використання під час руху вдень і призначення для покращення помітності транспортного засобу.

Підстава у ПДР. Визначення денних ходових вогнів наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: денні ходові вогні призначені не для освітлення дороги, а для покращення помітності автомобіля вдень.

Пояснення простими словами. Людина, яка керує велосипедом, є велосипедистом — окремим учасником дорожнього руху. До пішоходів прирівнюється не той, хто їде на велосипеді, а той, хто веде велосипед поруч із собою.

Чому інші варіанти неправильні:

• особи, які рухаються в кріслах колісних без двигуна, прямо прирівнюються до пішоходів;
• особи, які везуть візок, також прямо прирівнюються до пішоходів;
• варіант «1 і 2» неправильний, оскільки перша названа в ньому категорія прирівнюється до пішоходів.

Не плутайте. Їде на велосипеді — велосипедист; веде велосипед — пішохід.

Підстава у ПДР. Визначення пішохода й велосипедиста наведені в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: спосіб переміщення визначає статус людини з велосипедом.

Пояснення простими словами. Для колони транспортних засобів потрібні одночасно чотири ознаки: організованість, щонайменше три транспортні засоби, спільний напрямок і рух безпосередньо один за одним із постійно ввімкненим ближнім світлом фар.

Чому інші варіанти неправильні:

• два транспортні засоби ще не утворюють колону в розумінні ПДР;
• постійно ввімкнена аварійна сигналізація не є визначальною ознакою колони транспортних засобів;
• варіант із трьома або більше транспортними засобами, але з аварійною сигналізацією замість ближнього світла фар, також не відповідає визначенню.

Підстава у ПДР. Визначення колони транспортних засобів наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: колона — не менше трьох транспортних засобів і постійно ввімкнене ближнє світло фар.

Пояснення простими словами. Дорожня обстановка — це загальна картина, яку водій оцінює перед вибором швидкості, смуги руху та способу керування. Вона охоплює дорожні умови, перешкоди, інтенсивність руху й рівень його організації.

Чому інші варіанти неправильні:

• дорожні роботи — це будівництво, реконструкція, ремонт або утримання дороги та її споруд, а не сукупність факторів навколо водія;
• дорожні умови характеризують видимість, стан і геометричні параметри дороги та наявні засоби організації руху, але не охоплюють окремо перешкоди, інтенсивність і весь рівень організації дорожнього руху так широко, як дорожня обстановка.

Як розрізняти терміни. Дорожні умови описують насамперед стан і властивості дороги; дорожня обстановка додає до них поточний рух, перешкоди та організацію руху.

Підстава у ПДР. Визначення дорожньої обстановки, дорожніх умов і дорожніх робіт наведені в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: дорожня обстановка — усе, що водій повинен урахувати тут і зараз для безпечного керування.

Пояснення простими словами. Оглядовість характеризує саму можливість водія бачити дорожню обстановку зі свого місця. На неї можуть впливати конструкція транспортного засобу, положення водія, вантаж, пасажири або інші об’єкти, що перекривають огляд.

Чому інші варіанти неправильні:

• видимість дороги в напрямку руху — інше поняття, пов’язане з відстанню, на якій водій може бачити дорогу попереду;
• можливість розпізнати межі елементів дороги та розміщення учасників руху належить до визначення видимості у напрямку руху, а не оглядовості.

Як розрізняти терміни. Оглядовість відповідає на запитання «чи може водій бачити обстановку зі свого місця», а видимість у напрямку руху — «на яку максимальну відстань він може чітко розпізнати дорогу та учасників руху».

Підстава у ПДР. Визначення оглядовості та видимості у напрямку руху наведені в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: оглядовість — можливість бачити з місця водія; видимість — відстань чіткого сприйняття попереду.

Пояснення простими словами. ПДР об’єднують трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні та меліоративні машини й інші механізми в окреме поняття — сільськогосподарська техніка.

Чому інші варіанти неправильні:

• легковий автомобіль призначений для перевезення пасажирів і має не більше дев’яти місць для сидіння разом із місцем водія;
• вантажний автомобіль за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; спеціальна робоча машина не стає вантажним автомобілем лише через здатність перевозити матеріали або обладнання;
• варіант «2 і 3» неправильний, оскільки наведений перелік у ПДР утворює саме категорію сільськогосподарської техніки, а не одночасно вантажних автомобілів.

Важливе уточнення. Назва терміна ширша за побутове розуміння: до нього належать не лише машини для роботи в полі, а й дорожньо-будівельні та меліоративні машини.

Підстава у ПДР. Визначення сільськогосподарської техніки, легкового та вантажного автомобілів наведені в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: трактори та перелічені самохідні спеціальні машини ПДР відносять до сільськогосподарської техніки.

Пояснення простими словами. Безпечна швидкість — не одне незмінне число для всіх ситуацій. Це швидкість, яка саме в поточних дорожніх умовах дає водієві змогу керувати транспортним засобом безпечно та постійно контролювати його рух.

Що потрібно враховувати. Стан і видимість дороги, погоду, інтенсивність руху, технічний стан транспортного засобу, особливості вантажу та інші обставини. Навіть дозволена правилами швидкість може бути небезпечною, якщо фактичні умови вимагають рухатися повільніше.

Чому інший варіант неправильний. ПДР не визначають безпечну швидкість як «мінімально допустиму». Вирішальною є не мінімальність швидкості й не лише пам’ять про небезпеку, а реальна можливість безпечно керувати та контролювати рух.

Підстава у ПДР. Визначення безпечної швидкості наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: безпечна швидкість — та, за якої водій зберігає повний контроль у конкретних умовах.

Пояснення простими словами. Засліплення виникає через дію світла на зір водія. Воно може бути спричинене, наприклад, фарами зустрічного транспортного засобу, яскравим сонцем або відбитим світлом.

Чому інші варіанти неправильні:

• мокрий сніг, сильна злива та інтенсивний снігопад погіршують видимість дороги, але самі по собі не відповідають визначенню засліплення;
• ці погодні явища можуть підсилювати відблиски та розсіювання світла, проте безпосереднім фактором засліплення все одно є дія світла на зір.

Як проявляється засліплення. Водій тимчасово об’єктивно не може виявити перешкоду або розпізнати межі елементів дороги навіть на мінімальній відстані.

Підстава у ПДР. Визначення засліплення наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: опади обмежують видимість, а засліплення спричиняє світло.