Права й обов’язки учасників руху

Пояснення простими словами. Запаморочення та сильна втома погіршують увагу, координацію, оцінювання обстановки й швидкість реакції. За такого стану керування небезпечне незалежно від того, скільки хвилин триватиме поїздка.

Чому коротка дорога нічого не змінює. ДТП може статися одразу після початку руху. Навіть за десять хвилин водієві доведеться реагувати на пішоходів, інший транспорт і зміну дорожньої обстановки. Запаморочення також може раптово посилитися.

Як діяти правильно:

• не запускати поїздку й не намагатися перевірити свій стан уже в русі;
• відпочити та з’ясувати причину симптомів;
• за потреби звернутися по медичну допомогу;
• скористатися іншим водієм або іншим способом пересування.

Підстава у ПДР. Підпункт «б» пункту 2.9 ПДР забороняє керувати транспортним засобом у хворобливому стані та стані стомлення.

Запам’ятайте: небезпечний стан водія не стає безпечним через короткий маршрут.

Пояснення простими словами. Для звичайного керування механічним транспортним засобом водій повинен мати документи, які підтверджують його право керувати, реєстрацію автомобіля та наявність обов’язкового страхування.

Основні документи водія:

• посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
• реєстраційний документ на транспортний засіб;
• чинний страховий поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності або, у передбачених випадках, страховий сертифікат «Зелена картка».

Страховий документ може бути на електронному або паперовому носії. Відомості про чинний внутрішній договір страхування також підтверджуються інформацією з відповідної централізованої бази даних.

Розбір варіантів відповіді:

• Варіант 1 правильний. Реєстраційний документ підтверджує реєстрацію транспортного засобу і належить до документів, які водій повинен мати при собі.
• Варіант 2 правильний. Водій повинен мати посвідчення відповідної категорії та чинний документ про обов’язкове страхування.
• Варіант 3 неправильний як загальна вимога. Генеральна довіреність не входить до універсального переліку документів, які кожен водій повинен мати при собі. Тимчасовий реєстраційний талон також не є окремим обов’язковим документом для кожного водія.
• Варіант 4 неправильний. Оскільки третє твердження не є загальною вимогою ПДР, усе перелічене не може бути правильною відповіддю.
• Варіант 5 правильний. Він об’єднує правильні відповіді 1 і 2.

Уточнення щодо страхування. У тесті використано скорочене формулювання «поліс (сертифікат)». Чинні ПДР точніше розрізняють страховий поліс або договір обов’язкового страхування та страховий сертифікат «Зелена картка», виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи.

Якщо автомобіль належить іншій людині. Генеральна довіреність не стає через це обов’язковим документом водія. Власник може передати автомобіль у користування іншій особі, яка має посвідчення потрібної категорії, разом із реєстраційним документом на транспортний засіб.

Додаткові документи. Для окремих транспортних засобів або видів перевезень можуть знадобитися дозволи на спеціальні сигнальні пристрої, схема маршруту, документація на небезпечний вантаж або документ, що підтверджує інвалідність. Але це спеціальні вимоги, а не універсальний перелік для кожного автомобіля.

Підстава в ПДР. Перелік документів установлений у пункті 2.1 ПДР. Порядок передачі керування або автомобіля в користування іншій особі визначений у пункті 2.2 ПДР.

Запам’ятайте: посвідчення водія, реєстраційний документ і чинне страхування — основний комплект документів. Генеральна довіреність до нього не належить.

Пояснення простими словами. Передати керування можна не будь-кому. Особа повинна мати при собі посвідчення водія, а відкрита в ньому категорія має відповідати транспортному засобу.

Чому правильна саме відповідь 2. Пункт 2.2 ПДР прямо дозволяє власникові або законному користувачеві транспортного засобу передати керування іншій особі за умови, що вона має при собі посвідчення водія відповідної категорії.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 1 «Будь-якій іншій особі» неправильний, оскільки не враховує обов’язкову наявність посвідчення водія та відповідної категорії.
• Варіант 3 неправильний: родинні зв’язки самі по собі не дають права керувати транспортним засобом. Навчальна їзда регулюється окремими вимогами розділу 24 ПДР і не стає законною лише через дозвіл родича.

Практичний приклад. Власник легкового автомобіля категорії B може передати керування знайомому, якщо той має при собі посвідчення водія з відкритою категорією B. Самої згоди власника без належного посвідчення недостатньо.

Важливо розрізняти. Передача керування і передача транспортного засобу в користування — не те саме. Якщо власник передає автомобіль іншій особі для самостійного користування, пункт 2.2 також передбачає передання їй реєстраційного документа на транспортний засіб.

Підстава у ПДР. Умови передачі керування та транспортного засобу в користування встановлено пунктом 2.2 ПДР.

Запам’ятайте: є посвідчення відповідної категорії — керування можна передати; родинні зв’язки значення не мають.

Пояснення простими словами. Перед виїздом водій повинен переконатися, що транспортний засіб справний, належно укомплектований і готовий до безпечного руху. Якщо перевозиться вантаж, необхідно також перевірити правильність його розміщення та надійність кріплення.

Що охоплює цей обов’язок:

• Технічний стан — транспортний засіб не повинен мати несправностей, які можуть вплинути на безпеку руху.
• Комплектність — у транспортному засобі має бути передбачене Правилами та вимогами для цього типу транспортного засобу обов’язкове обладнання.
• Розміщення і кріплення вантажу — вантаж не повинен зміщуватися, падати, обмежувати оглядовість або створювати небезпеку для інших учасників руху.

Важливо. У Правилах сказано не лише «перевірити», а й «забезпечити» справний стан. Тобто недостатньо просто помітити несправність — перед початком поїздки потрібно переконатися, що транспортний засіб придатний до безпечної експлуатації.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 2 неправильний: насос і буксирувальний трос можуть бути корисними в дорозі, але ПДР не визначають їх як універсально обов’язкові предмети для кожного транспортного засобу.
• Варіант 3 неправильний: відповідь «Усе перелічене вище» могла б бути правильною лише тоді, якби правильними були обидва попередні твердження. Оскільки варіант 2 неправильний, цей варіант також не підходить.

Практичний приклад. Перед поїздкою водій оглядає шини, перевіряє зовнішні світлові прилади, показання контрольних приладів, відсутність явних витоків і належну комплектність. Якщо перевозиться вантаж, окремо перевіряється його розміщення та кріплення.

Підстава у ПДР. Обов’язки водія перед виїздом визначено у підпункті «а» пункту 2.3 ПДР.

Запам’ятайте: перед виїздом перевіряємо три речі — справність, комплектність і вантаж.

Пояснення простими словами. Під час руху телефон не можна тримати в руці. Для навігації його потрібно заздалегідь установити у надійне кріплення так, щоб він не закривав огляд і не змушував водія відводити погляд від дороги надовго.

Як користуватися навігацією безпечніше:

• установити маршрут і потрібні налаштування до початку руху;
• закріпити телефон так, щоб він не міг упасти або заважати керуванню;
• під час руху орієнтуватися переважно на голосові підказки;
• для тривалої взаємодії з екраном спочатку зупинитися у дозволеному та безпечному місці.

Чому перший варіант неправильний. Телефон у руці створює ручне й візуальне відволікання та прямо підпадає під заборону ПДР. Те, що на екрані відкрита навігація, не змінює цієї вимоги.

Підстава у ПДР. Підпункт «д» пункту 2.9 ПДР забороняє під час руху користуватися засобами зв’язку, тримаючи їх у руці, крім визначеного винятку для водіїв оперативних транспортних засобів. Водночас пункт 2.3 ПДР вимагає бути уважним і не відволікатися від керування.

Запам’ятайте: навігація — у кріпленні, маршрут — до початку руху, увага — на дорозі.

Пояснення простими словами. Якщо поліцейський подав вимогу про зупинку, водій повинен зупинитися саме у вказаному місці. При цьому необхідно виконати вимогу безпечно та дотриматися правил зупинки.

Чому перший варіант неправильний:

• Водій не може самостійно обирати будь-яке зручне місце. Поліцейський указує, де потрібно зупинитися, а водій повинен виконати цю вимогу, не створюючи небезпеки іншим учасникам руху.

Спосіб подання вимоги не змінює обов’язку водія: це може бути жест або сигнальний диск, проблискові маячки, спеціальний звуковий сигнал, гучномовець чи спеціальне табло.

Підстава у ПДР. Дії водія після отримання вимоги про зупинку визначені пунктом 8.9 ПДР.

Запам’ятайте: поліцейський визначає місце зупинки, але сама зупинка повинна залишатися безпечною та відповідати Правилам.

Пояснення простими словами. Після зупинки водій має право розуміти, хто і з якої причини його зупинив. Він може дізнатися причину зупинки, перевірки чи огляду, прізвище і посаду посадової особи, а також вимагати пред’явлення її посвідчення.

Отже, водій має право:

• знати причину зупинки, перевірки та огляду транспортного засобу, а також прізвище і посаду посадової особи;
• вимагати пред’явлення посвідчення особи, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом і зупинила транспортний засіб.

Чому не обираємо варіанти 1 або 2 окремо. Обидва твердження правильні, але кожне називає лише одне з прав водія. Тому повною є відповідь 3, яка об’єднує їх.

Важливо. Право дізнатися причину зупинки та ознайомитися з посвідченням не звільняє водія від обов’язку виконати законну вимогу про зупинку й інші законні вимоги посадової особи.

Як пред’являється посвідчення поліцейського. Водієві повинна бути надана можливість прочитати інформацію у службовому посвідченні. Водночас поліцейський не зобов’язаний передавати документ водієві в руки.

Підстава у ПДР. Підпункти «в» і «г» пункту 2.14 ПДР закріплюють обидва наведені права водія.

Запам’ятайте: причина зупинки та посвідчення посадової особи — два окремі права водія, тому правильна відповідь охоплює обидва.

Пояснення простими словами. Побачивши позаду транспортний засіб з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом, водій повинен не просто виконати певний окремий маневр, а забезпечити результат: дати йому дорогу та не перешкоджати подальшому руху.

Що показано на ілюстрації. Позаду чорного автомобіля наближається поліцейський автомобіль з увімкненим синім проблисковим маячком. Водій чорного автомобіля повинен своєчасно помітити спецтранспорт і безпечно звільнити йому шлях.

Як саме потрібно діяти. Конкретна дія залежить від дорожньої обстановки. Водій може безпечно перестроїтися, зміститися до краю проїзної частини, зменшити швидкість або за потреби зупинитися. Головне — не змушувати оперативний транспортний засіб гальмувати, змінювати напрямок або об’їжджати створену перешкоду.

Не плутайте сигнали різних кольорів. Синій проблисковий маячок вимагає дати дорогу та забезпечити безперешкодний проїзд. Обов’язкова зупинка біля правого краю проїзної частини або на правому узбіччі передбачена тоді, коли на транспортному засобі увімкнено синій і червоний або лише червоний проблисковий маячок.

Розбір варіантів:

• Варіант 1 неправильний. За наявності лише синього проблискового маячка ПДР не вимагають від кожного водія обов’язково зупинятися біля правого краю дороги.
• Варіант 2 неповний. Звільнення займаної смуги може бути одним зі способів пропустити спецтранспорт, але саме по собі не завжди гарантує йому безперешкодний проїзд.
• Варіант 3 правильний. Він точно передає встановлений ПДР обов’язок — дати дорогу та забезпечити безперешкодний проїзд.

Що означає «дати дорогу». Водій не повинен продовжувати або відновлювати рух чи виконувати маневр, якщо це може змусити транспортний засіб, який має перевагу, змінити швидкість або напрямок руху. Винятком може бути саме маневр, необхідний для звільнення займаної смуги.

Визначення терміна наведено у пункті 1.10 ПДР.

Важливе уточнення. У формулюванні використано слова «та (або)». Це означає, що обов’язок дати дорогу виникає як при одночасно ввімкнених синьому маячку та сирені, так і за наявності лише одного з цих спеціальних сигналів.

Підстава в ПДР. Обов’язок дати дорогу транспортному засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та забезпечити його безперешкодний проїзд установлений у пункті 3.2 ПДР.

Запам’ятайте: синій маячок позаду — не просто звільніть смугу, а повністю забезпечте спецтранспорту безперешкодний проїзд.

Пояснення простими словами. Оперативному транспортному засобу під час виконання невідкладного завдання дозволено відступати від деяких вимог ПДР. До дозволеного переліку входять правила маневрування та обгону.

За яких умов діє цей дозвіл. Відступати від передбачених пунктом 3.1 вимог можна лише за сукупності таких умов:

• водій керує оперативним транспортним засобом;
• виконує невідкладне службове завдання;
• увімкнено синій або червоний проблисковий маячок;
• використовується спеціальний звуковий сигнал, який дозволено вимкнути, якщо додатково привертати увагу учасників руху не потрібно;
• забезпечується безпека дорожнього руху.

Самого проблискового маячка недостатньо: він не надає водієві необмеженого права відступати від будь-яких вимог Правил.

Від яких вимог можна відступати. Пункт 3.1 називає розділ 8, крім сигналів регулювальника, розділи 10–18, 26 і 27, а також пункт 28.1 ПДР. Правила маневрування містяться в розділі 10, а правила обгону — в розділі 14. Обидва розділи входять до дозволеного діапазону 10–18.

Розбір варіантів:

• Варіант 1 — «Правил маневрування й обгону». Правильно. Вимоги розділів 10 і 14 входять до переліку, від якого за встановлених умов дозволено відступати.
• Варіант 2 — «Правил проїзду залізничних переїздів». Неправильно. Рух через залізничні переїзди регулює розділ 20, якого в дозволеному переліку немає. Вимоги щодо сигналізації, шлагбаума, чергового та заборони в’їзду на переїзд залишаються обов’язковими.
• Варіант 3 — «Вимог сигналів регулювальника». Неправильно. Сигнали регулювальника прямо виключені з вимог, від яких може відступати водій оперативного транспортного засобу.
• Варіант 4 — «Відповіді 1, 2 і 3». Неправильно, оскільки правильним є лише перший варіант.

Нормативна підстава. Пункт 3.1 ПДР визначає умови та вичерпний перелік вимог, від яких можуть відступати водії оперативних транспортних засобів.

Запам’ятайте: маневрування й обгін — дозволений відступ; залізничний переїзд і сигнали регулювальника — ні.

Пояснення простими словами. Оранжевий проблисковий маячок не означає «пропустіть мене першим». Він лише привертає увагу та попереджає, що на дорозі працює техніка, поруч із якою потрібно бути особливо обережним.

Що це означає для інших водіїв:

• дорожньо-експлуатаційна машина не отримує переваги лише через увімкнений оранжевий маячок;
• водії не повинні перешкоджати її роботі;
• потрібно завчасно оцінити небезпеку, за потреби знизити швидкість і безпечно об’їхати місце робіт.

Чому відповідь «Так» неправильна: вона помилково прирівнює попереджувальний оранжевий маячок до спеціальних сигналів, які в передбачених ПДР умовах вимагають надати перевагу.

Підстава у ПДР. Значення оранжевого проблискового маячка визначає пункт 3.6 ПДР.

Запам’ятайте: оранжевий маячок попереджає про небезпеку, але сам по собі не надає переваги.

Пояснення простими словами. Після ДТП водій має не один окремий обов’язок, а цілий порядок дій. Він повинен зупинитися та позначити небезпечне місце, за наявності потерпілих вжити можливих заходів для домедичної допомоги й викликати медиків, а також повідомити про пригоду поліцію.

Чому правильна саме відповідь 4. Усі три попередні варіанти описують передбачені пунктом 2.10 ПДР обов’язки водія. Виконати потрібно не одну дію на вибір, а всі дії, які відповідають обставинам ДТП. Тому правильною є відповідь «Усе перелічене вище».

Чому варіанти 1, 2 і 3 окремо не є повною відповіддю:

• Варіант 1 правильно описує перші дії: негайну зупинку, перебування на місці, увімкнення аварійної сигналізації та встановлення знака аварійної зупинки. Але цим обов’язки водія не завершуються.
• Варіант 2 правильно вказує на домедичну допомогу та виклик бригади екстреної медичної допомоги за наявності потерпілих, але не охоплює інших необхідних дій.
• Варіант 3 правильно передбачає повідомлення Національної поліції, однак також є лише частиною загального порядку.

Основні дії водія після ДТП:

1. Негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
2. Увімкнути аварійну світлову сигналізацію та встановити знак аварійної зупинки.
3. Не переміщати транспортний засіб і предмети, причетні до пригоди.
4. За наявності потерпілих вжити можливих заходів для домедичної допомоги й викликати бригаду екстреної медичної допомоги.
5. Повідомити орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати дані очевидців і чекати прибуття поліцейських.
6. Вжити заходів для збереження слідів пригоди, їх огородження та організації безпечного об’їзду.

Що показано на ілюстрації нижче. Ілюстрація узагальнює весь порядок дій водія після ДТП: зупинку та позначення небезпечного місця, збереження положення транспортних засобів і предметів, допомогу потерпілим, повідомлення екстрених служб, збереження слідів та інші обов’язкові дії.

Практичний приклад. Після зіткнення водій не продовжує рух. Він зупиняється, вмикає аварійну сигналізацію, встановлює знак і не змінює положення автомобіля. Якщо є потерпілі — організовує допомогу та виклик служби 103. Також потрібно повідомити поліцію, записати дані очевидців і зберегти сліди пригоди.

Важливо. Відповідь «Усе перелічене вище» не означає, що кожна дія застосовується без урахування обставин. Наприклад, домедична допомога потрібна за наявності потерпілих. Окремий спрощений порядок без виклику поліції можливий лише за одночасного виконання всіх спеціальних умов, передбачених пунктом 2.11 ПДР.

Підстава у ПДР. Загальний перелік обов’язків водія, причетного до ДТП, наведено в пункті 2.10 ПДР.

Запам’ятайте: зупинка та позначення місця ДТП → допомога потерпілим → повідомлення поліції → збереження слідів.

Пояснення простими словами. Якщо в ДТП є потерпілі, збереження їхнього життя та здоров’я має пріоритет над оформленням пригоди. Після зупинки автомобіля та позначення небезпечного місця водій повинен надати можливу домедичну допомогу й викликати бригаду екстреної медичної допомоги.

Чому правильна саме відповідь 3. Це безпосередня вимога пункту 2.10 ПДР. Водій повинен вжити можливих заходів для допомоги потерпілим, викликати медиків, а якщо самостійно зробити це неможливо — звернутися до присутніх та організувати доставлення потерпілих до закладу охорони здоров’я.

Чому інші варіанти не є правильною першочерговою дією:

• Варіант 1 суперечить загальному обов’язку не переміщати транспортний засіб і предмети, причетні до пригоди. На цьому етапі самовільно прибирати автомобіль за межі дороги не можна.
• Варіант 2 описує обов’язкову дію, але повідомлення поліції та очікування її прибуття не повинні відкладати допомогу потерпілим і виклик медиків.
• Варіант 4 також містить необхідні заходи, однак збереження слідів, їх огородження та організація об’їзду не мають передувати невідкладним діям для допомоги людям.

Важливо розуміти слова «з переліченого в першу чергу». Повний порядок дій після ДТП починається з негайної зупинки, увімкнення аварійної сигналізації, встановлення знака аварійної зупинки та заборони переміщати транспортний засіб і пов’язані з пригодою предмети. Питання перевіряє, яка з наведених подальших дій має пріоритет за наявності потерпілих.

Що показано на ілюстрації нижче. Ілюстрація узагальнює послідовність дій водія після ДТП. Для цього питання ключовою є панель «г»: надати можливу домедичну допомогу потерпілим і викликати службу 103. Інші панелі нагадують про решту обов’язків, які також необхідно виконати.

Практичний приклад. Після зіткнення один із пасажирів травмований. Водій зупиняється, позначає місце пригоди, викликає службу 103 та вживає можливих заходів для допомоги. Повідомлення поліції та збереження слідів також є обов’язковими, але вони не повинні затримувати невідкладну допомогу потерпілому.

Важливе уточнення. Сам водій відвозить потерпілого своїм автомобілем лише тоді, коли неможливо виконати зазначені дії або організувати доставлення за допомогою інших осіб. Це вже наступний умовний крок, передбачений підпунктом «ґ» пункту 2.10 ПДР.

Підстава у ПДР. Обов’язки водія, причетного до ДТП, визначені в пункті 2.10 ПДР.

Запам’ятайте: після зупинки та позначення місця ДТП серед перелічених дій допомога потерпілим і виклик служби 103 мають пріоритет.

Пояснення простими словами. Європротокол дозволяє оформити визначену законом ДТП без поліції лише тоді, коли обидва транспортні засоби забезпечені чинним обов’язковим страхуванням. Одного поліса на двох учасників недостатньо.

Чому інші варіанти неправильні:

• Поліс лише в одного водія не виконує умову про страхування обох транспортних засобів.
• Посвідчення пільгової категорії замість поліса не замінює умову для складання Європротоколу про наявність чинного страхового покриття в обох учасників.
• «Всі твердження вірні» не може бути правильною відповіддю, оскільки перше і третє твердження не виконують цю умову.

Інші обов’язкові умови. ДТП має бути контактною, за участю лише двох забезпечених транспортних засобів; шкода — лише транспортному засобу; постраждалих людей немає; водії погоджуються щодо обставин і не мають ознак сп’яніння чи впливу препаратів, що знижують увагу та реакцію.

Актуальна правова основа. Умови визначає стаття 31 чинного Закону України № 3720-IX; практичний перелік умов наведено також на сторінці Європротоколу МТСБУ.

Запам’ятайте: Європротокол — два забезпечені транспортні засоби, отже чинне страхування потрібне обом учасникам.

Пояснення простими словами. Європротокол можна скласти, коли внаслідок ДТП пошкоджені лише транспортні засоби учасників. Якщо пошкоджено дорожню споруду, огорожу, світлофор, чуже майно, вантаж або будь-який інший об’єкт, ця умова не виконується.

Чому інші варіанти неправильні:

• «Так» суперечить установленій умові про шкоду виключно транспортному засобу.
• Відсутність претензій власника майна не змінює факту пошкодження іншого об’єкта і не робить Європротокол допустимим.
• «Жодне з тверджень не вірне» неправильне, тому що відповідь «Ні» є правильною.

Як діяти на практиці. Якщо крім автомобілів пошкоджено інше майно, потрібно викликати відповідний підрозділ Національної поліції для оформлення ДТП. Не слід залишати місце події лише на підставі домовленості між водіями.

Актуальна правова основа. Стаття 31 Закону України № 3720-IX дозволяє спільне повідомлення за умови шкоди майну виключно у вигляді пошкодження або знищення транспортного засобу. Та сама умова наведена на сторінці Європротоколу МТСБУ.

Запам’ятайте: пошкоджені лише два автомобілі — Європротокол може бути можливим; пошкоджено ще щось — викликайте поліцію.

Пояснення простими словами. Рухаючись тротуаром або пішохідною доріжкою, пішохід повинен триматися правого боку. Так зустрічні потоки людей не заважають один одному, а рух стає впорядкованішим і безпечнішим.

Як визначити правий бік. Йдеться про правий бік відносно напрямку руху самого пішохода. Це не обов’язково правий край усієї дороги: люди, які рухаються в протилежних напрямках, мають кожна триматися свого правого боку.

Не плутайте з рухом узбіччям або краєм проїзної частини. Для різних частин дороги встановлені різні правила:

• тротуаром або пішохідною доріжкою потрібно рухатися, тримаючись правого боку;
• велосипедною доріжкою за відсутності тротуару можна рухатися праворуч, не перешкоджаючи велосипедистам;
• узбіччям потрібно йти в один ряд, тримаючись якомога правіше;
• краєм проїзної частини за передбачених Правилами умов потрібно рухатися назустріч транспортним засобам.

Правило про рух назустріч транспортним засобам не означає, що на тротуарі потрібно триматися лівого боку.

Розбір варіантів:

• Варіант 1 — «Правого боку». Правильно. Це пряма вимога пункту 4.1 ПДР для руху тротуарами та пішохідними доріжками.
• Варіант 2 — «Лівого боку». Неправильно. Лівий бік іноді помилково пов’язують із правилом рухатися назустріч автомобілям, але воно стосується краю проїзної частини, а не тротуару.
• Варіант 3 — «Будь-якого боку, як кому зручніше». Неправильно. Правила встановлюють конкретну вимогу триматися правого боку, тому вибирати довільний бік не можна.

Нормативна підстава. Пункт 4.1 ПДР вимагає від пішоходів рухатися тротуарами й пішохідними доріжками, тримаючись правого боку.

Запам’ятайте: тротуар і пішохідна доріжка — тримаємося праворуч відносно свого напрямку руху.

Пояснення простими словами. Якщо пішохід у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості рухається проїзною частиною чи узбіччям, світлоповертальні елементи є обов’язковими, а не лише бажаними.

Вимогу можна виконати одним із двох способів:

• використовувати окремі світлоповертальні елементи — стрічку, наклейку, жилет, браслет тощо;
• бути в одязі, на якому вже є світлоповертальні елементи.

Коли діє ця вимога:

• у темну пору доби — від заходу до сходу сонця, незалежно від наявності вуличного освітлення;
• в умовах недостатньої видимості — коли дорогу видно менш як на 300 метрів, наприклад у тумані, під час сильного дощу, снігопаду або в сутінках;
• коли пішохід рухається саме проїзною частиною чи узбіччям.

Не потрібно чекати, поки темна пора доби та недостатня видимість виникнуть одночасно. Вимога застосовується в кожній із цих ситуацій окремо.

Навіщо потрібні світлоповертальні елементи. Вони повертають світло автомобільних фар у напрямку його джерела. Завдяки цьому водій може помітити пішохода значно раніше та вчасно зменшити швидкість.

Що не замінює світлоповертальні елементи:

• рух у групі;
• звичайний світлий одяг без світлоповертальних вставок;
• ліхтарик телефона або інше джерело світла, яке не є світлоповертальним елементом.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 1 неправильний. Звичайні пішоходи не зобов’язані утворювати групи та рухатися по чотири особи в ряду. Обмеження «не більш як по чотири особи» стосується організованої колони людей.
• Варіант 2 правильний. Він відтворює чинну вимогу про обов’язкове використання світлоповертальних елементів або одягу з такими елементами.
• Варіант 3 неправильний, оскільки об’єднує правильний варіант 2 із помилковим варіантом 1.

Підстава у ПДР. Обов’язок пішоходів використовувати світлоповертальні елементи встановлений пунктом 4.4 ПДР. Визначення темної пори доби та недостатньої видимості наведені в пункті 1.10 ПДР. Правила руху організованої колони людей містяться в пункті 4.5 ПДР.

Запам’ятайте: темно або погано видно + рух проїзною частиною чи узбіччям = світлоповертальні елементи обов’язкові.

Пояснення простими словами. Під час переходу проїзної частини позначеним нерегульованим пішохідним переходом пішохід має перевагу перед транспортними засобами. Розташування переходу на перехресті або поза ним цього права не змінює.

Що означає «позначений нерегульований перехід». Це пішохідний перехід, позначений відповідними дорожніми знаками або розміткою, на якому порядок руху не визначається сигналами працюючого світлофора чи регулювальника.

Що означає перевага пішохода. Водій, який наближається до нерегульованого переходу, на якому перебуває пішохід, повинен зменшити швидкість, а за потреби зупинитися. Його рух не повинен змушувати пішохода змінювати швидкість або напрямок і не повинен створювати для нього небезпеку.

Повна зупинка потрібна не в кожній ситуації. Головна вимога — надати дорогу. Якщо траєкторії учасників не перетинаються і автомобіль не створює пішоходу перешкоди чи небезпеки, обов’язковість повної зупинки визначається фактичною дорожньою обстановкою.

Як правильно розуміти слово «завжди». Воно стосується саме ситуації, зазначеної в питанні: пішохід переходить дорогу позначеним нерегульованим переходом. Перевага не залежить від того, чи розташований цей перехід на перехресті.

Перевага не скасовує вимог безпеки. Перед виходом на проїзну частину пішохід повинен переконатися у відсутності небезпеки. Навіть на переході не можна раптово виходити або вибігати безпосередньо перед транспортним засобом.

Не плутайте з регульованим переходом. Якщо рух регулює світлофор або регулювальник, пішохід має перевагу за відповідного сигналу, який дозволяє йому рух. Це вже інша дорожня ситуація.

Розбір варіантів відповіді:

• Варіант 1 правильний: у межах описаної ситуації пішохід має перевагу незалежно від розташування переходу.
• Варіант 2 неправильний: він прямо суперечить установленому ПДР праву пішохода на перевагу.
• Варіант 3 неправильний: перебування переходу на перехресті не є умовою виникнення переваги.

Підстава у ПДР. Право пішохода на перевагу встановлене підпунктом «а» пункту 4.16 ПДР. Дії водія при наближенні до нерегульованого переходу визначені пунктом 18.1 ПДР. Обов’язки пішохода щодо безпечного виходу на дорогу містять підпункти «а» і «б» пункту 4.14 ПДР.

Запам’ятайте: позначений нерегульований перехід надає пішоходу перевагу як на перехресті, так і поза ним. Але перевага завжди поєднується з обов’язком діяти безпечно.

Пояснення простими словами. Пішохідний перехід визначає спеціальне місце для переходу дороги та за відповідних умов надає пішоходу перевагу. Однак ця перевага не звільняє пішохода від обов’язку оцінити безпеку перед виходом на проїзну частину.

Перша заборона. Не можна виходити на проїзну частину, не переконавшись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху. Перед початком переходу потрібно оцінити дорожню обстановку: напрямок і швидкість руху автомобілів, відстань до них, оглядовість та те, чи встигають водії безпечно зупинитися.

Друга заборона. Не можна раптово виходити або вибігати на проїзну частину. Це правило прямо поширюється і на пішохідні переходи — як регульовані, так і нерегульовані.

Чому раптовий вихід небезпечний. Водієві потрібен час, щоб побачити пішохода, відреагувати та зупинити транспортний засіб. Якщо людина несподівано виходить або вибігає безпосередньо перед автомобілем, навіть правильні дії водія можуть не дозволити уникнути наїзду.

Перевага та безпека діють одночасно. Пішохід не втрачає передбаченого Правилами права на перевагу, а водій не звільняється від обов’язку дати дорогу. Водночас пішохід повинен виходити на перехід передбачувано й лише після оцінки реальної небезпеки.

Практичний порядок дій перед переходом:

1. Зупинитися перед краєм проїзної частини та оглянути дорогу.
2. Переконатися, що водії бачать пішохода і мають можливість зупинитися.
3. Не виходити з-за автомобіля чи іншого об’єкта, який обмежує взаємну оглядовість, не перевіривши дорожню обстановку.
4. Переходити дорогу спокійно й передбачувано, не змінюючи напрямок раптово.

Розбір варіантів відповіді:

• Варіант 1 містить правильну заборону, але як остаточна відповідь є неповним, оскільки варіант 2 також правильний.
• Варіант 2 також містить правильну заборону, але окремо не охоплює вимогу попередньо переконатися у відсутності небезпеки.
• Варіант 3 правильний, оскільки обидва твердження — 1 і 2 — прямо передбачені Правилами дорожнього руху.

Підстава у ПДР. Обидві заборони встановлені підпунктами «а» і «б» пункту 4.14 ПДР. Додаткову вимогу для виходу з-за транспортних засобів та інших об’єктів, що обмежують оглядовість, містить пункт 4.10 ПДР. Право пішохода на перевагу за відповідних умов визначено пунктом 4.16 ПДР.

Запам’ятайте: пішохідний перехід надає перевагу, але не робить раптовий або небезпечний вихід на дорогу дозволеним.

Пояснення простими словами. Правила встановлюють послідовність вибору місця для посадки та висадки пасажирів:

1. якщо є посадковий майданчик — посадка або висадка здійснюється лише з нього;
2. якщо майданчика немає — з тротуару чи узбіччя;
3. якщо це неможливо — з крайньої смуги проїзної частини, але не з боку суміжної смуги для руху.

Варіант 1 містить основне правило, а варіант 2 — дозволені наступні варіанти за відсутності посадкового майданчика. Тому повною відповіддю є поєднання варіантів 1 і 2.

У всіх випадках транспортний засіб повинен спочатку зупинитися, а посадка чи висадка має бути безпечною та не створювати перешкод.

Чому не обираємо варіанти окремо:

• Варіант 1 не враховує дозволені місця на випадок, коли посадкового майданчика немає.
• Варіант 2 описує лише наступну частину встановленої Правилами послідовності.

Підстава у ПДР. Пункт 5.1 ПДР визначає повну послідовність вибору місця для посадки та висадки пасажирів.

Запам’ятайте: майданчик → тротуар або узбіччя → крайня смуга як останній допустимий варіант.

Пояснення простими словами. Під час руху увага водія повинна бути зосереджена на дорозі, дорожній обстановці та керуванні транспортним засобом. Пасажиру заборонено своїми словами або діями змушувати водія відводити погляд від дороги, втрачати концентрацію чи відволікатися від керування.

Водночас ПДР не забороняють будь-яку звичайну розмову. Порушенням є саме така поведінка пасажира, яка фактично відвертає увагу водія або заважає йому керувати транспортним засобом.

Чому варіант 2 неправильний. Уточнення маршруту не є винятком із заборони. Маршрут краще обговорити до початку руху, після зупинки або повідомити потрібну інформацію так, щоб водій не відводив увагу від дороги.

Підстава у ПДР. Пункт 5.3 ПДР прямо забороняє пасажирам під час руху відвертати увагу водія від керування транспортним засобом та заважати йому в цьому.

Запам’ятайте: розмова можлива, але увага водія завжди повинна залишатися на дорозі.