Обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів

Пояснення простими словами. У запитанні вже зазначено, що викликати медиків і передати потерпілого іншим особам для доставки неможливо. За таких умов водій повинен сам відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу.

Чому правильна саме відповідь 2. ПДР передбачають цей порядок як виняток із загального обов’язку залишатися на місці ДТП. Водій тимчасово залишає місце пригоди не для уникнення відповідальності, а для невідкладної доставки потерпілого, після чого зобов’язаний повернутися.

Чому варіант 1 неправильний. Пасивне очікування випадкового попутного транспортного засобу не відповідає встановленому порядку. Якщо допомогу неможливо організувати і ніхто інший не може відвезти потерпілого, цей обов’язок покладається на самого водія.

Повний порядок дій водія:

1. Зафіксувати розташування слідів пригоди та положення транспортного засобу після його зупинки.
2. Відвезти потерпілого своїм транспортним засобом до найближчого лікувального закладу.
3. Повідомити в закладі своє прізвище та номерний знак транспортного засобу.
4. Пред’явити посвідчення водія або інший документ, що посвідчує особу, а також реєстраційний документ на транспортний засіб.
5. Повернутися на місце дорожньо-транспортної пригоди.

Що показано на ілюстрації нижче. Ілюстрація узагальнює обов’язки водія, причетного до ДТП. Для цього питання ключовою є панель «ґ»: зафіксувати обстановку, відвезти потерпілого до лікувального закладу та повернутися на місце пригоди.

Практичний приклад. ДТП сталася на віддаленій ділянці дороги, зв’язку немає, поруч немає людей або транспорту, які могли б допомогти, а потерпілого необхідно доставити до лікувального закладу. Водій фіксує сліди та положення автомобіля, відвозить потерпілого, повідомляє в закладі свої дані й повертається на місце пригоди.

Важливо. Самостійне перевезення потерпілого застосовується лише тоді, коли неможливо надати або організувати допомогу на місці, викликати бригаду екстреної медичної допомоги чи скористатися допомогою інших осіб. Це не загальний дозвіл залишити місце ДТП.

Підстава у ПДР. Такий порядок визначено підпунктами «г» і «ґ» пункту 2.10 ПДР.

Запам’ятайте: зафіксувати обстановку → доставити потерпілого → повідомити свої дані → повернутися на місце ДТП.

Пояснення простими словами. Якщо в ДТП є потерпілі, збереження їхнього життя та здоров’я має пріоритет над оформленням пригоди. Після зупинки автомобіля та позначення небезпечного місця водій повинен надати можливу домедичну допомогу й викликати бригаду екстреної медичної допомоги.

Чому правильна саме відповідь 3. Це безпосередня вимога пункту 2.10 ПДР. Водій повинен вжити можливих заходів для допомоги потерпілим, викликати медиків, а якщо самостійно зробити це неможливо — звернутися до присутніх та організувати доставлення потерпілих до закладу охорони здоров’я.

Чому інші варіанти не є правильною першочерговою дією:

• Варіант 1 суперечить загальному обов’язку не переміщати транспортний засіб і предмети, причетні до пригоди. На цьому етапі самовільно прибирати автомобіль за межі дороги не можна.
• Варіант 2 описує обов’язкову дію, але повідомлення поліції та очікування її прибуття не повинні відкладати допомогу потерпілим і виклик медиків.
• Варіант 4 також містить необхідні заходи, однак збереження слідів, їх огородження та організація об’їзду не мають передувати невідкладним діям для допомоги людям.

Важливо розуміти слова «з переліченого в першу чергу». Повний порядок дій після ДТП починається з негайної зупинки, увімкнення аварійної сигналізації, встановлення знака аварійної зупинки та заборони переміщати транспортний засіб і пов’язані з пригодою предмети. Питання перевіряє, яка з наведених подальших дій має пріоритет за наявності потерпілих.

Що показано на ілюстрації нижче. Ілюстрація узагальнює послідовність дій водія після ДТП. Для цього питання ключовою є панель «г»: надати можливу домедичну допомогу потерпілим і викликати службу 103. Інші панелі нагадують про решту обов’язків, які також необхідно виконати.

Практичний приклад. Після зіткнення один із пасажирів травмований. Водій зупиняється, позначає місце пригоди, викликає службу 103 та вживає можливих заходів для допомоги. Повідомлення поліції та збереження слідів також є обов’язковими, але вони не повинні затримувати невідкладну допомогу потерпілому.

Важливе уточнення. Сам водій відвозить потерпілого своїм автомобілем лише тоді, коли неможливо виконати зазначені дії або організувати доставлення за допомогою інших осіб. Це вже наступний умовний крок, передбачений підпунктом «ґ» пункту 2.10 ПДР.

Підстава у ПДР. Обов’язки водія, причетного до ДТП, визначені в пункті 2.10 ПДР.

Запам’ятайте: після зупинки та позначення місця ДТП серед перелічених дій допомога потерпілим і виклик служби 103 мають пріоритет.

Пояснення простими словами. Після ДТП водій має не один окремий обов’язок, а цілий порядок дій. Він повинен зупинитися та позначити небезпечне місце, за наявності потерпілих вжити можливих заходів для домедичної допомоги й викликати медиків, а також повідомити про пригоду поліцію.

Чому правильна саме відповідь 4. Усі три попередні варіанти описують передбачені пунктом 2.10 ПДР обов’язки водія. Виконати потрібно не одну дію на вибір, а всі дії, які відповідають обставинам ДТП. Тому правильною є відповідь «Усе перелічене вище».

Чому варіанти 1, 2 і 3 окремо не є повною відповіддю:

• Варіант 1 правильно описує перші дії: негайну зупинку, перебування на місці, увімкнення аварійної сигналізації та встановлення знака аварійної зупинки. Але цим обов’язки водія не завершуються.
• Варіант 2 правильно вказує на домедичну допомогу та виклик бригади екстреної медичної допомоги за наявності потерпілих, але не охоплює інших необхідних дій.
• Варіант 3 правильно передбачає повідомлення Національної поліції, однак також є лише частиною загального порядку.

Основні дії водія після ДТП:

1. Негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
2. Увімкнути аварійну світлову сигналізацію та встановити знак аварійної зупинки.
3. Не переміщати транспортний засіб і предмети, причетні до пригоди.
4. За наявності потерпілих вжити можливих заходів для домедичної допомоги й викликати бригаду екстреної медичної допомоги.
5. Повідомити орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати дані очевидців і чекати прибуття поліцейських.
6. Вжити заходів для збереження слідів пригоди, їх огородження та організації безпечного об’їзду.

Що показано на ілюстрації нижче. Ілюстрація узагальнює весь порядок дій водія після ДТП: зупинку та позначення небезпечного місця, збереження положення транспортних засобів і предметів, допомогу потерпілим, повідомлення екстрених служб, збереження слідів та інші обов’язкові дії.

Практичний приклад. Після зіткнення водій не продовжує рух. Він зупиняється, вмикає аварійну сигналізацію, встановлює знак і не змінює положення автомобіля. Якщо є потерпілі — організовує допомогу та виклик служби 103. Також потрібно повідомити поліцію, записати дані очевидців і зберегти сліди пригоди.

Важливо. Відповідь «Усе перелічене вище» не означає, що кожна дія застосовується без урахування обставин. Наприклад, домедична допомога потрібна за наявності потерпілих. Окремий спрощений порядок без виклику поліції можливий лише за одночасного виконання всіх спеціальних умов, передбачених пунктом 2.11 ПДР.

Підстава у ПДР. Загальний перелік обов’язків водія, причетного до ДТП, наведено в пункті 2.10 ПДР.

Запам’ятайте: зупинка та позначення місця ДТП → допомога потерпілим → повідомлення поліції → збереження слідів.

Пояснення простими словами. Водій уже виконав перші обов’язкові дії: зупинився, залишився на місці пригоди, увімкнув аварійну сигналізацію та встановив знак аварійної зупинки. Далі потрібно зберегти обстановку ДТП незмінною і, якщо є потерпілі, негайно організувати їм допомогу.

Чому правильна саме відповідь 2. Вона поєднує наступні обов’язки з пункту 2.10 ПДР: не переміщати транспортний засіб і предмети, причетні до пригоди, а також вжити можливих заходів для допомоги потерпілим та викликати медиків.

Чому не можна переміщати автомобіль і предмети. Їхнє положення допомагає встановити обставини ДТП. Самовільне переміщення може знищити або спотворити важливі сліди пригоди.

Що робити за наявності потерпілих. Потрібно вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги та викликати бригаду екстреної медичної допомоги. Якщо самостійно виконати це неможливо, слід звернутися по допомогу до присутніх та організувати доставлення потерпілих до закладу охорони здоров’я.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 1 неправильний, тому що повідомлення страхової компанії не замінює невідкладних дій, установлених пунктом 2.10 ПДР. Повідомити страховика може бути потрібно пізніше відповідно до умов страхування.
• Варіант 3 неправильний, оскільки він поєднує правильний другий варіант із неправильним першим.

Що показано на ілюстрації нижче. Ілюстрація узагальнює весь порядок дій після ДТП. Для цього питання ключовими є панелі «в» і «г»: не переміщати транспортні засоби та пов’язані з пригодою предмети, надати можливу допомогу потерпілим і викликати службу 103.

Практичний приклад. Після зіткнення водій зупинився, увімкнув аварійну сигналізацію та встановив знак. Тепер він залишає автомобілі й уламки на місцях, перевіряє наявність потерпілих, викликає службу 103 та вживає можливих заходів для допомоги.

Важливо. Правильна відповідь не скасовує інших обов’язків. Після невідкладних дій водій також повинен повідомити Національну поліцію, записати дані очевидців, зберегти сліди пригоди та виконати інші вимоги пункту 2.10 ПДР.

Підстава у ПДР. Ці дії передбачені підпунктами «в» і «г» пункту 2.10 ПДР.

Запам’ятайте: після зупинки, аварійної сигналізації та знака — не змінюємо обстановку ДТП і насамперед дбаємо про потерпілих.

Пояснення простими словами. У цій ситуації діють два незалежні винятки. Перший стосується осіб з інвалідністю, а другий — таксі, яке здійснює посадку чи висадку пасажирів або роботу з вантажем.

Чому правильний варіант 1. Табличка «Крім осіб з інвалідністю» означає, що дія знака «Зупинку заборонено» не поширюється на мотоколяски та автомобілі з розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю», якщо цей знак використовується на передбачених Правилами підставах.

Пункт 2.8 ПДР також охоплює водія, який перевозить пасажира з інвалідністю. Право на виняток повинно мати реальну законну підставу, а не виникає лише через формальне розміщення розпізнавального знака на автомобілі.

Чому правильний варіант 2. Сам знак «Зупинку заборонено» передбачає окремий виняток для таксі, яке здійснює посадку або висадку пасажирів, розвантаження чи завантаження вантажу. Цей виняток діє незалежно від таблички 7.18.

Важливо для таксі. Виняток не дозволяє залишити автомобіль у зоні знака для звичайної стоянки або очікування без зазначеної мети. Таксі може скористатися ним лише безпосередньо під час посадки, висадки, розвантаження або завантаження.

Чому варіант 3 неправильний. Для мотоциклів і мопедів Правила не встановлюють такого загального винятку. Тому відповідь, яка поєднує варіанти 1, 2 і 3, також неправильна.

Що показано на ілюстрації до питання. Зображено знак «Зупинку заборонено», під яким установлена табличка «Крім осіб з інвалідністю». Саме ця табличка створює передбачений Правилами виняток для відповідної категорії водіїв і транспортних засобів.

Що показано на ілюстрації нижче. Праворуч наведено ситуацію із цього питання: знак «Зупинку заборонено» разом із табличкою 7.18 та автомобіль із розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю». Інші частини ілюстрації показують ширші винятки, передбачені пунктом 2.8 ПДР.

Документи мають значення. Якщо водій перевозить пасажира з інвалідністю, повинні бути документи, що підтверджують інвалідність пасажира, крім випадків, коли він має явні ознаки інвалідності.

Підстава у ПДР. Право водіїв з інвалідністю та водіїв, які перевозять пасажирів з інвалідністю, визначено пунктом 2.8 ПДР. Виняток для таксі наведено в описі знака 3.34, а призначення таблички — в описі таблички 7.18.

Запам’ятайте: знак 3.34 з табличкою 7.18 — виняток для осіб з інвалідністю; таксі — лише під час посадки, висадки, розвантаження або завантаження.

Пояснення простими словами. Саме поліцейський має право вимагати від водія пройти огляд для визначення стану сп’яніння. Водій зобов’язаний виконати таку вимогу в установленому законодавством порядку.

Хто вимагає, а хто проводить огляд. Не потрібно плутати ці дві ролі. Юридично обов’язкову для водія вимогу пройти огляд висуває поліцейський. Сам огляд залежно від передбаченої процедури може проводитися із застосуванням спеціальних технічних засобів або в закладі охорони здоров’я уповноваженим медичним працівником.

Що саме перевіряють. Чинний пункт 2.5 ПДР передбачає встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, а також перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 1 неправильний. Лікар може проводити медичний огляд у передбачених процедурою випадках, але пункт 2.5 ПДР не надає йому права самостійно висувати водієві таку юридично обов’язкову вимогу.
• Варіант 2 неправильний. Поліцейський має відповідне повноваження, але страховий агент — ні. Тому весь складений варіант є хибним.
• Варіант 4 неправильний, оскільки містить хибний другий варіант.

Що показано на ілюстрації нижче. Ліворуч поліцейський висуває водієві вимогу пройти огляд. Праворуч показано проведення медичного огляду в закладі охорони здоров’я. Ілюстрація наочно розділяє того, хто вимагає пройти огляд, і того, хто безпосередньо його проводить.

Термінологічне уточнення. У тексті офіційного питання використано формулювання про алкогольне сп’яніння та вплив наркотичних чи токсичних речовин. Чинний пункт 2.5 сформульований ширше й також охоплює інше сп’яніння та вплив лікарських препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції.

Важливо. Слова «в установленому порядку» означають, що огляд не може проводитися довільно. Вимога, направлення, проведення огляду та оформлення його результатів мають відповідати визначеній законодавством процедурі.

Не плутайте. Відмова від проходження огляду має окремі юридичні наслідки, але сама по собі не є результатом медичного огляду та не означає, що стан сп’яніння медично підтверджено.

Підстава у ПДР. Обов’язок водія пройти огляд на вимогу поліцейського встановлено пунктом 2.5 ПДР.

Запам’ятайте: вимогу пройти огляд висуває поліцейський, а сам огляд проводиться лише за встановленою процедурою.

Пояснення простими словами. Право на керування транспортними засобами категорії B може бути надано особі з 18-річного віку.

Чому правильна саме ця відповідь. Пункт 2.13 ПДР установлює різні мінімальні вікові межі залежно від категорії транспортного засобу. Для категорій B1, B, C1 і C такою межею є 18 років.

Чому інші варіанти неправильні:

• 16 років — право на керування може бути надано для категорій A1 та A, тобто для мопедів, моторолерів і мотоциклів.
• 19 років — цей віковий поріг установлено, зокрема, для категорій BE, C1E та CE.
• 21 рік — мінімальний вік для категорій D1, D, D1E, DE та T: автобусів, трамваїв і тролейбусів.

Важливо. Досягнення 18 років саме по собі ще не надає права керувати автомобілем. Це лише мінімальний вік. Для законного керування потрібно виконати встановлені вимоги, скласти іспити та отримати посвідчення водія з відкритою категорією B.

Що показано на ілюстрації нижче. Категорії транспортних засобів розподілено за мінімальним віком, з якого може бути надано право на керування. Категорія B розміщена у блоці «З 18 років».

Підстава у ПДР. Вікові межі для надання права на керування транспортними засобами визначено пунктом 2.13 ПДР.

Запам’ятайте: A1 та A — з 16 років; B1, B, C1 та C — з 18; BE, C1E та CE — з 19; автобуси й міський електротранспорт — з 21 року.

Пояснення простими словами. Якщо автомобіль обладнаний підголівниками та ременями безпеки, водій і пасажири за загальним правилом зобов’язані користуватися обома цими засобами. Вони допомагають зменшити ризик травмування під час різкого гальмування або зіткнення.

Чому правильна саме відповідь 4. У ПДР підголівники та ремені безпеки прямо названі засобами пасивної безпеки. Отже, правильними є варіанти 1 і 2, тому потрібно обрати відповідь, яка їх об’єднує.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 1 «Підголівниками» називає лише один із двох зазначених у ПДР засобів, тому окремо є неповним.
• Варіант 2 «Ременями безпеки» також називає лише один засіб і не враховує підголівники.
• Варіант 3 «Підлокітниками» неправильний: підлокітники не входять до наведеного в ПДР переліку засобів пасивної безпеки, якими зобов’язані користуватися водій і пасажири.
• Варіант 5 «Відповіді 1, 2 і 3» неправильний, оскільки включає підлокітники.

Що показано на ілюстрації нижче. Ілюстрація узагальнює обов’язки водія за пунктом 2.3 ПДР. У фрагменті «в» водій і пасажир правильно пристебнуті ременями безпеки, а непристебнутий пасажир позначений червоним хрестиком. За спинами людей також видно підголівники — другий названий у ПДР засіб пасивної безпеки.

Практичний приклад. Перед початком руху водій пристібається, перевіряє положення підголівника та переконується, що пасажири, зокрема на задньому сидінні, також пристебнули ремені. Перевозити непристебнутих пасажирів водій не повинен.

Важливий нюанс. ПДР передбачають окремі винятки щодо користування ременями безпеки у прямо визначених випадках. Проте вони не змінюють загального правила і правильної відповіді на це питання: підголівники та ремені безпеки.

Підстава у ПДР. Обов’язок водія користуватися підголівниками й ременями безпеки та не перевозити непристебнутих пасажирів установлено пунктом 2.3 ПДР. Обов’язок пасажирів користуватися цими засобами передбачено також пунктом 5.2 ПДР.

Запам’ятайте: у цьому питанні пасивна безпека — це підголівник плюс ремінь; підлокітник до правильної відповіді не належить.

Пояснення простими словами. На вимогу поліцейського водій повинен пред’явити документи, які підтверджують право керувати транспортним засобом, його реєстрацію та наявність чинного обов’язкового страхування.

Що входить до базового набору документів у цьому питанні:

• посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб — у передбаченій законодавством паперовій або електронній формі;
• чинний страховий документ — поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності або страховий сертифікат «Зелена картка» у випадках, коли він застосовується.

Чому правильна саме відповідь 5. Варіант 1 містить посвідчення водія та реєстраційний документ, а варіант 2 — страховий документ. Обидві частини потрібні, тому необхідно обрати відповідь, яка поєднує пункти 1 і 2.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 1 окремо неповний, оскільки не охоплює страховий документ.
• Варіант 2 окремо неповний, оскільки не охоплює посвідчення водія та реєстраційний документ.
• Варіант 3 неправильний: медична довідка не входить до базового переліку документів, які водій повинен мати при собі та пред’являти під час звичайної дорожньої перевірки.
• Варіант 4 також неправильний, оскільки разом із необхідними документами включає медичну довідку.

Важливо. Медична довідка може знадобитися для окремих процедур, наприклад у сервісному центрі МВС, але це інша ситуація. Вона не належить до базового комплекту документів для перевірки на дорозі.

Що показано на ілюстраціях нижче. Перша ілюстрація показує дії водія на вимогу поліцейського: пред’явлення документів, надання можливості перевірити номери агрегатів і комплектність автомобіля, а також його огляд за наявності законних підстав. На другій ілюстрації у фрагменті «а» показано перевірку посвідчення водія, реєстраційного документа та страхового поліса.

Додатковий нюанс. Для окремих транспортних засобів або видів перевезень можуть бути потрібні додаткові документи: дозвіл на спеціальні сигнали, маршрутна документація, документи на небезпечний вантаж тощо. Це не змінює правильної відповіді серед запропонованих варіантів.

Підстава у ПДР. Відповідно до пункту 2.4 ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен пред’явити документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР.

Запам’ятайте: посвідчення водія, реєстраційний документ і чинне страхування — так; медична довідка під час звичайної дорожньої перевірки — ні.

Пояснення простими словами. Якщо хворобливий стан заважає водієві безпечно керувати або створює загрозу дорожньому руху, сідати за кермо не можна. Погане самопочуття може послабити увагу, уповільнити реакцію, спричинити запаморочення або раптове погіршення стану.

Чому правильна саме ця відповідь. Пункт 2.9 ПДР прямо забороняє керувати транспортним засобом у хворобливому стані. У запитанні додатково зазначено, що цей стан ставить під загрозу безпеку дорожнього руху, тому жодного дозволеного варіанта тут немає.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 1 неправильний: лікарський засіб, який нібито підвищує увагу або швидкість реакції, не скасовує небезпечного хворобливого стану і не створює передбаченого ПДР дозволу на керування.
• Варіант 2 прямо суперечить Правилам, оскільки керування в небезпечному хворобливому стані заборонене.

Важливий нюанс. ПДР окремо забороняють керувати під впливом препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції. Це не означає, що будь-які ліки автоматично забороняють керування. Проте якщо сам хворобливий стан уже створює небезпеку, керувати не можна незалежно від прийнятого препарату.

Як діяти безпечно. Якщо небезпечні симптоми виникли під час поїздки, потрібно припинити рух у дозволеному безпечному місці. Не варто намагатися компенсувати погане самопочуття ліками й одразу продовжувати керування.

Підстава у ПДР. Підпункт «б» пункту 2.9 ПДР забороняє водієві керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також під впливом препаратів, що знижують швидкість реакції та увагу.

Запам’ятайте: небезпечне самопочуття — безумовна причина не починати або безпечно припинити поїздку.

Пояснення простими словами. Усі три твердження описують права, які Правила дорожнього руху надають водієві. Тому потрібно обрати узагальнювальний варіант, що охоплює відповіді 1, 2 і 3.

Які саме права наведено:

• керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі там, де рух не заборонено, — але лише в установленому порядку та з дотриманням ПДР;
• знати причину зупинки, перевірки й огляду транспортного засобу, а також прізвище і посаду посадової особи, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом;
• оскаржити дії поліцейського, якщо вони порушують законодавство.

Чому не обираємо варіанти 1, 2 або 3 окремо. Кожен із них правильний, але містить лише одне право водія. Варіант 4 є повним, оскільки об’єднує всі правильні твердження.

Важливо. Право знати причину зупинки та право оскаржити неправомірні дії не звільняють водія від виконання законних вимог. Оскарження здійснюється у встановленому законом порядку.

Додатковий нюанс. Пункт 2.14 містить й інші права водія. Проте це не змінює відповіді: усі три твердження, наведені в цьому питанні, прямо передбачені ПДР.

Підстава у ПДР. Підпункти «а», «в» і «д» пункту 2.14 ПДР прямо закріплюють усі права, наведені у відповідях 1–3.

Запам’ятайте: водій має не лише обов’язки, а й право керувати в межах ПДР, знати підстави дій посадової особи та оскаржувати порушення.

Пояснення простими словами. Кожен учасник дорожнього руху повинен не лише знати Правила, а й неухильно їх виконувати. До цього обов’язку ПДР прямо додають взаємну ввічливість.

Що означає правильна відповідь:

• знати ПДР — розуміти вимоги, які стосуються своєї поведінки на дорозі;
• неухильно виконувати ПДР — діяти відповідно до них, а не застосовувати Правила на власний розсуд;
• бути взаємно ввічливими — поводитися коректно та передбачувано щодо інших учасників руху.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 1 неповний: одного знання Правил недостатньо — їх потрібно неухильно виконувати та бути взаємно ввічливими.
• Варіант 2 неправильно замінює взаємну ввічливість твердженням про обов’язок вимагати від інших виконання ПДР. Такого формулювання у пункті 1.3 немає.

Важливо. Взаємна ввічливість доповнює Правила, але не скасовує їх. Не слід створювати небезпечну або незрозумілу ситуацію, поступаючись дорогою всупереч установленій черговості руху.

Кого стосується ця вимога. Обов’язок поширюється на всіх учасників дорожнього руху: водіїв, пасажирів, пішоходів, велосипедистів та інших осіб, які беруть участь у дорожньому русі.

Підстава у ПДР. Пункт 1.3 ПДР зобов’язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Запам’ятайте: знати, виконувати, бути ввічливими — три складові обов’язку кожного учасника дорожнього руху.

Пояснення простими словами. Після зупинки водій має право розуміти, хто і з якої причини його зупинив. Він може дізнатися причину зупинки, перевірки чи огляду, прізвище і посаду посадової особи, а також вимагати пред’явлення її посвідчення.

Отже, водій має право:

• знати причину зупинки, перевірки та огляду транспортного засобу, а також прізвище і посаду посадової особи;
• вимагати пред’явлення посвідчення особи, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом і зупинила транспортний засіб.

Чому не обираємо варіанти 1 або 2 окремо. Обидва твердження правильні, але кожне називає лише одне з прав водія. Тому повною є відповідь 3, яка об’єднує їх.

Важливо. Право дізнатися причину зупинки та ознайомитися з посвідченням не звільняє водія від обов’язку виконати законну вимогу про зупинку й інші законні вимоги посадової особи.

Як пред’являється посвідчення поліцейського. Водієві повинна бути надана можливість прочитати інформацію у службовому посвідченні. Водночас поліцейський не зобов’язаний передавати документ водієві в руки.

Підстава у ПДР. Підпункти «в» і «г» пункту 2.14 ПДР закріплюють обидва наведені права водія.

Запам’ятайте: причина зупинки та посвідчення посадової особи — два окремі права водія, тому правильна відповідь охоплює обидва.

Пояснення простими словами. Якщо водій вважає, що поліцейський своїми діями порушив законодавство або права водія, він має право оскаржити такі дії у встановленому законом порядку.

Чому правильна саме ця відповідь. Право водія оскаржити дії поліцейського прямо закріплене у Правилах дорожнього руху. Це законний механізм захисту від неправомірних дій посадової особи.

Чому інший варіант неправильний. Твердження про відсутність у водія права на оскарження прямо суперечить пункту 2.14 ПДР. Службові повноваження поліцейського не позбавляють водія можливості захищати свої права.

Важливо. Оскарження та виконання законної вимоги — різні речі. Право подати скаргу не дозволяє ігнорувати законні вимоги поліцейського або перешкоджати його діям на місці.

Як реалізується це право. Водій може зафіксувати необхідні відомості про подію та звернутися зі скаргою до компетентного органу або суду — залежно від предмета оскарження. Наявність права на скаргу не означає автоматичного визнання дій поліцейського незаконними: це встановлюється під час відповідної процедури.

Підстава у ПДР. Підпункт «д» пункту 2.14 ПДР прямо передбачає право водія оскаржити дії поліцейського в разі порушення ним законодавства.

Запам’ятайте: законна вимога виконується, а неправомірна дія може бути оскаржена.

Пояснення простими словами. Передати керування можна не будь-кому. Особа повинна мати при собі посвідчення водія, а відкрита в ньому категорія має відповідати транспортному засобу.

Чому правильна саме відповідь 2. Пункт 2.2 ПДР прямо дозволяє власникові або законному користувачеві транспортного засобу передати керування іншій особі за умови, що вона має при собі посвідчення водія відповідної категорії.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 1 «Будь-якій іншій особі» неправильний, оскільки не враховує обов’язкову наявність посвідчення водія та відповідної категорії.
• Варіант 3 неправильний: родинні зв’язки самі по собі не дають права керувати транспортним засобом. Навчальна їзда регулюється окремими вимогами розділу 24 ПДР і не стає законною лише через дозвіл родича.

Практичний приклад. Власник легкового автомобіля категорії B може передати керування знайомому, якщо той має при собі посвідчення водія з відкритою категорією B. Самої згоди власника без належного посвідчення недостатньо.

Важливо розрізняти. Передача керування і передача транспортного засобу в користування — не те саме. Якщо власник передає автомобіль іншій особі для самостійного користування, пункт 2.2 також передбачає передання їй реєстраційного документа на транспортний засіб.

Підстава у ПДР. Умови передачі керування та транспортного засобу в користування встановлено пунктом 2.2 ПДР.

Запам’ятайте: є посвідчення відповідної категорії — керування можна передати; родинні зв’язки значення не мають.

Пояснення простими словами. Перед кожним виїздом водій повинен переконатися, що транспортний засіб технічно справний, належно укомплектований і готовий до безпечного руху. Цей обов’язок не залежить від тривалості стоянки або наявності у водія спеціальної технічної освіти.

Чому правильна саме ця відповідь. Правила вимагають перевіряти технічний стан перед кожним виїздом — без додаткових умов. Водій повинен не лише оглянути транспортний засіб, а й забезпечити його справний стан та комплектність.

Що саме передбачає перевірка. Водій перевіряє доступні для контролю елементи: стан шин, роботу зовнішніх світлових приладів, показання контрольних приладів, відсутність явних несправностей і належну комплектність. За наявності вантажу потрібно також перевірити правильність його розміщення та кріплення.

Відсутність спеціальних знань не скасовує обов’язку. Передвиїзна перевірка не означає проведення повної професійної діагностики. Якщо стан транспортного засобу викликає сумнів або для перевірки потрібен фахівець, необхідно звернутися по кваліфіковану допомогу, а не ігнорувати можливу несправність.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 1 неправильний: перевірка потрібна не лише після тривалої стоянки, а перед кожним виїздом.
• Варіант 2 неправильний: Правила не ставлять цей обов’язок у залежність від знань або кваліфікації водія.

Не плутайте. Передвиїзна перевірка водієм і періодичний обов’язковий технічний контроль — це різні процедури. Проходження технічного контролю не скасовує необхідності перевірити транспортний засіб безпосередньо перед поїздкою.

Підстава у ПДР. Обов’язок перед виїздом перевірити та забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу визначено у пункті 2.3 ПДР.

Запам’ятайте: перед кожним виїздом — перевірка, під час кожної поїздки — контроль технічного стану.

Пояснення простими словами. Кожна з відповідей 1–4 називає окремий обов’язок водія, прямо передбачений Правилами дорожнього руху. Тому правильною є узагальнена відповідь, яка охоплює всі чотири варіанти.

Розберімо кожне твердження:

• Бути уважним і стежити за дорожньою обстановкою — водій повинен постійно контролювати ситуацію, відповідно реагувати на її зміни та не відволікатися від керування.
• Не забруднювати проїзну частину та смугу відведення — забруднення дороги може створити небезпеку для інших учасників руху.
• Не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху — водій не повинен виконувати дії або маневри, здатні спричинити небезпечну ситуацію.
• Повідомляти про виявлені перешкоди — якщо водій помітив перешкоду для руху, він повинен повідомити про неї дорожньо-експлуатаційну організацію або уповноважений підрозділ Національної поліції.

Чому варіанти 1–4 не обираємо окремо. Кожен із них є правильним сам по собі, але називає лише один із кількох обов’язків. Варіант 5 об’єднує всі правильні твердження, тому саме він є повною відповіддю на питання.

Важливе уточнення. У четвертому варіанті згадано повідомлення дорожньо-експлуатаційній організації. Чинна редакція Правил також дозволяє повідомити про перешкоду уповноважений підрозділ Національної поліції.

Практичний приклад. Якщо водій помітив на смузі руху предмет, пошкодження дороги або іншу небезпечну перешкоду, він повинен залишатися уважним, не створювати додаткової загрози своїми діями та повідомити відповідну дорожню службу або поліцію.

Підстава у ПДР. Перелічені обов’язки визначено у підпунктах «б», «ґ», «д» та «е» пункту 2.3 ПДР.

Запам’ятайте: уважність, чистота дороги, відсутність небезпечних дій і повідомлення про перешкоди — усе це обов’язки водія.

Пояснення простими словами. Перед виїздом водій повинен переконатися, що транспортний засіб справний, належно укомплектований і готовий до безпечного руху. Якщо перевозиться вантаж, необхідно також перевірити правильність його розміщення та надійність кріплення.

Що охоплює цей обов’язок:

• Технічний стан — транспортний засіб не повинен мати несправностей, які можуть вплинути на безпеку руху.
• Комплектність — у транспортному засобі має бути передбачене Правилами та вимогами для цього типу транспортного засобу обов’язкове обладнання.
• Розміщення і кріплення вантажу — вантаж не повинен зміщуватися, падати, обмежувати оглядовість або створювати небезпеку для інших учасників руху.

Важливо. У Правилах сказано не лише «перевірити», а й «забезпечити» справний стан. Тобто недостатньо просто помітити несправність — перед початком поїздки потрібно переконатися, що транспортний засіб придатний до безпечної експлуатації.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 2 неправильний: насос і буксирувальний трос можуть бути корисними в дорозі, але ПДР не визначають їх як універсально обов’язкові предмети для кожного транспортного засобу.
• Варіант 3 неправильний: відповідь «Усе перелічене вище» могла б бути правильною лише тоді, якби правильними були обидва попередні твердження. Оскільки варіант 2 неправильний, цей варіант також не підходить.

Практичний приклад. Перед поїздкою водій оглядає шини, перевіряє зовнішні світлові прилади, показання контрольних приладів, відсутність явних витоків і належну комплектність. Якщо перевозиться вантаж, окремо перевіряється його розміщення та кріплення.

Підстава у ПДР. Обов’язки водія перед виїздом визначено у підпункті «а» пункту 2.3 ПДР.

Запам’ятайте: перед виїздом перевіряємо три речі — справність, комплектність і вантаж.

Пояснення простими словами. Власник легкового автомобіля може передати керування іншій особі лише тоді, коли ця особа має при собі посвідчення водія з відкритою категорією, яка відповідає цьому транспортному засобу. Для звичайного легкового автомобіля такою категорією є «В».

Чому правильна саме ця відповідь. Вік, медична довідка або страховий поліс самі по собі не надають права керувати автомобілем. Це право підтверджує посвідчення водія відповідної категорії, яке особа повинна мати при собі.

Чому потрібна категорія «В». До цієї категорії належать автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кг, а кількість місць для сидіння, крім місця водія, — восьми. Саме до цієї категорії належить звичайний легковий автомобіль.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 1 неправильний: категорія «А» призначена для мотоциклів, а категорія «С» — для вантажних автомобілів відповідної маси. Наявність такого посвідчення та страхового поліса не замінює відкритої категорії «В».
• Варіант 2 неправильний: досягнення 18-річного віку, медична довідка і страховий поліс не підтверджують наявність права керувати автомобілем. Для цього необхідне посвідчення водія відповідної категорії.

Не плутайте передачу керування з передачею автомобіля в користування. Під час передачі керування визначальною умовою є наявність у нового водія посвідчення відповідної категорії. Якщо власник передає іншій особі сам транспортний засіб у користування, він також передає їй реєстраційний документ на автомобіль.

Практичний приклад. Якщо власник дозволяє знайомому керувати своїм легковим автомобілем, він повинен переконатися, що знайомий має при собі посвідчення водія з відкритою категорією «В». Самої згоди власника недостатньо.

Підстава у ПДР. Умови передачі керування встановлено пунктом 2.2 ПДР. Перелік транспортних засобів, що належать до категорії «В», наведено у пункті 2.13 ПДР.

Запам’ятайте: передаєте керування легковим автомобілем — перевірте наявність категорії «В».

Пояснення простими словами. Кожна з відповідей 1–3 називає окреме право водія, прямо передбачене Правилами дорожнього руху. Тому правильною є узагальнена відповідь, яка охоплює всі три варіанти.

Розберімо кожне право:

• Знати причину зупинки, перевірки або огляду — водій має право отримати пояснення, чому його зупинили або чому проводять відповідні дії, а також знати прізвище і посаду посадової особи.
• Вимагати пред’явлення посвідчення — водій може попросити особу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом і зупинила транспортний засіб, підтвердити свої повноваження.
• Відступати від вимог законодавства у виняткових обставинах — таке право виникає за умов непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.

Чому варіанти 1–3 не обираємо окремо. Кожен із них є правильним твердженням, але називає лише одне право водія. Варіант 4 об’єднує всі три передбачені Правилами права, тому є повною відповіддю.

Важливо. Право відступити від вимог законодавства не є загальним дозволом порушувати Правила заради зручності або економії часу. Воно застосовується лише за виняткових обставин, коли існує реальна небезпека і відвернути зазначені тяжкі наслідки іншим способом неможливо.

Практичний приклад. Після зупинки транспортного засобу водій може спокійно попросити назвати конкретну причину зупинки, прізвище і посаду посадової особи, а також пред’явити посвідчення. Реалізація цих прав не звільняє водія від виконання законних вимог.

Підстава у ПДР. Перелічені права визначено у підпунктах «в», «г» та «е» пункту 2.14 ПДР.

Запам’ятайте: знати причину, перевірити повноваження та діяти для відвернення крайньої небезпеки — це права водія.

Пояснення простими словами. У питанні потрібно знайти дію, яка не належить до обов’язків водія. Правила зобов’язують водія самому не забруднювати дорогу, але не покладають на нього обов’язку затримувати інших осіб, які це роблять.

Чому правильна саме ця відповідь. Затримання порушників не входить до переліку обов’язків водія, визначених Правилами дорожнього руху. Якщо водій помітив забруднення дороги або іншу перешкоду, передбачена ПДР дія — повідомити дорожньо-експлуатаційну організацію або уповноважений підрозділ Національної поліції.

Чому інші варіанти є обов’язками водія:

• Варіант 2 прямо передбачений ПДР: водій не повинен забруднювати проїзну частину та смугу відведення автомобільних доріг.
• Варіант 3 також передбачений ПДР: якщо автомобіль обладнано засобами пасивної безпеки, водій повинен користуватися ними та не перевозити непристебнутих пасажирів, крім установлених Правилами винятків.

Важливе уточнення. Правильна відповідь означає саме те, що ПДР не встановлюють для водія обов’язку затримувати таких осіб. Це не слід перетворювати на ширше твердження про всі можливі життєві або правові ситуації.

Практичний приклад. Якщо з іншого транспортного засобу на дорогу висипався вантаж або розлилася рідина, водій повинен уникнути небезпеки та повідомити про перешкоду відповідну дорожню службу або поліцію. Переслідувати чи самостійно затримувати іншу особу ПДР від нього не вимагають.

Підстава у ПДР. Обов’язки користуватися засобами пасивної безпеки, не забруднювати дорогу та повідомляти про перешкоди визначено у підпунктах «в», «ґ» та «е» пункту 2.3 ПДР.

Запам’ятайте: не забруднювати й повідомляти про небезпеку — обов’язок водія; затримувати порушників — не обов’язок за ПДР.

Пояснення простими словами. Категорія В охоплює автомобілі, які одночасно відповідають двом вимогам, а також передбачений Правилами транспортний состав із причепом.

До категорії В належать:

• автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кг;
• автомобілі, у яких не більше восьми сидячих місць, не враховуючи сидіння водія;
• состави транспортних засобів із тягачем категорії В та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кг.

Для окремого автомобіля перші дві умови застосовуються одночасно: він повинен відповідати і обмеженню за дозволеною максимальною масою, і обмеженню за кількістю сидячих місць.

Чому інші варіанти не обираємо окремо:

• Варіант 1 містить лише обмеження за масою, але не враховує кількість сидячих місць і транспортний состав.
• Варіант 2 містить лише обмеження за кількістю місць, але не враховує дозволену максимальну масу і транспортний состав.
• Варіант 3 описує тільки транспортний состав із причепом, але не охоплює самі автомобілі категорії В.
• Варіант 4 об’єднує всі частини визначення, тому є правильною відповіддю.

Не плутайте види маси. Дозволена максимальна маса — це встановлена технічною характеристикою найбільша допустима маса спорядженого транспортного засобу разом із водієм, пасажирами та вантажем. Це не фактична маса автомобіля під час конкретної поїздки.

Підстава у ПДР. Визначення категорії В наведено в пункті 2.13 ПДР.

Запам’ятайте: категорія В — автомобіль до 3500 кг, не більше восьми сидячих місць без урахування водія, а також передбачений Правилами состав із причепом до 750 кг.

Пояснення простими словами. Ключові слова в запитанні — «поза населеним пунктом». За межами населеного пункту жоден із винятків, перелічених у варіантах 1–4, не дозволяє не користуватися ременем безпеки.

Якщо автомобіль обладнаний ременями безпеки, водій зобов’язаний користуватися ними та не перевозити непристебнутих пасажирів.

Пункт 2.3 ПДР передбачає окремі винятки, але вони діють лише в населених пунктах:

• для водіїв і пасажирів з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки;
• для водіїв і пасажирів оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Поза населеним пунктом ці винятки не застосовуються.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 1. Не кожний водій з інвалідністю звільняється від використання ременя. Виняток стосується лише фізіологічної неможливості користуватися ним і діє тільки в населеному пункті.
• Варіант 2. Водії та пасажири оперативних і спеціальних транспортних засобів можуть не пристібатися лише в населених пунктах.
• Варіант 3. Чинні ПДР не передбачають окремого винятку для водіїв або пасажирів таксі.
• Варіант 4. Особа, яка навчає водінню, також не має окремого дозволу не користуватися ременем безпеки.

Варіанти про таксі та особу, яка навчає водінню, можуть здаватися знайомими, оскільки такі винятки містилися у старіших редакціях Правил. У чинній редакції їх немає.

Підстава у ПДР. Обов’язок користуватися ременями та відповідні винятки встановлено в пункті 2.3 ПДР.

Запам’ятайте: винятки, наведені у пункті 2.3 ПДР, пов’язані саме з рухом у населеному пункті. Побачили в запитанні слова «поза населеним пунктом» — усі перелічені особи повинні пристебнутися.

Пояснення простими словами. Сама вимога поліцейського ще не означає, що транспортний засіб можна оглядати за будь-яких обставин. Огляд повинен проводитися відповідно до законодавства і лише за наявності законних підстав.

На вимогу поліцейського водій повинен:

• зупинитися з дотриманням вимог ПДР;
• пред’явити передбачені Правилами документи;
• дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу;
• дати можливість оглянути транспортний засіб, якщо для цього є законні підстави та дотримується встановлена законодавством процедура.

Отже, правильна відповідь не дає водієві права безпідставно відмовлятися від законного огляду. Вона означає, що огляд не може проводитися довільно — без передбаченої законом підстави.

Чому перший варіант неправильний. Слова «за будь-яких обставин» суперечать пункту 2.4 ПДР. Правила прямо вимагають наявності законних підстав та проведення огляду відповідно до законодавства.

Чому другий варіант правильний. Він точно відтворює головну умову Правил: водій дає можливість оглянути транспортний засіб не автоматично після будь-якої вимоги, а за наявності законних підстав.

Важливо розрізняти. Перевірка документів, номерів агрегатів і комплектності транспортного засобу та його огляд — це окремі дії. У цьому запитанні перевіряється саме умова проведення огляду транспортного засобу.

Підстава у ПДР. Обов’язки водія на вимогу поліцейського визначено в пункті 2.4 ПДР.

Запам’ятайте: вимога поліцейського не замінює законну підставу. Для огляду потрібні і законні підстави, і дотримання встановленої процедури.

Пояснення простими словами. У визначених Правилами невідкладних випадках більшість водіїв повинні надати свій транспортний засіб поліцейським або працівникам охорони здоров’я. Проте пункт 2.7 ПДР встановлює дві групи винятків.

Можуть не надавати транспортний засіб:

• водії транспортних засобів дипломатичних та інших представництв іноземних держав і міжнародних організацій;
• водії оперативних і спеціальних транспортних засобів.

Отже, правильна відповідь повинна одночасно охоплювати варіанти 1 і 2.

У яких випадках інші водії повинні надати транспортний засіб:

• поліцейським або працівникам охорони здоров’я — для доставки до найближчого закладу охорони здоров’я людини, яка потребує екстреної медичної допомоги;
• поліцейським — для виконання непередбачених і невідкладних службових обов’язків, пов’язаних із переслідуванням правопорушників або доставкою їх до органів Національної поліції;
• поліцейським — для транспортування пошкоджених транспортних засобів.

Для транспортування пошкоджених транспортних засобів можуть залучатися лише вантажні автомобілі. Після використання автомобіля особа, яка ним скористалася, повинна видати водієві відповідну довідку.

Чому варіанти 1 і 2 не обираємо окремо. Кожен із них називає лише одну з двох груп водіїв, звільнених від цього обов’язку, тому окремо вони є неповними.

Чому варіант 3 неправильний. Водії таксі не включені до переліку винятків і у встановлених пунктом 2.7 ПДР випадках повинні надати транспортний засіб.

Чому варіант 4 неправильний. Він помилково додає до двох правильних груп водіїв таксі.

Чому варіант 5 правильний. Він охоплює обидві передбачені Правилами групи винятків і не включає водіїв таксі.

Підстава у ПДР. Випадки надання транспортного засобу та перелік винятків визначено в пункті 2.7 ПДР.

Запам’ятайте: два винятки — дипломатичні та міжнародні представництва, а також оперативні й спеціальні транспортні засоби. Таксі до цього переліку не належить.

Пояснення простими словами. У невідкладних випадках водій зобов’язаний надати транспортний засіб поліцейським або працівникам охорони здоров’я. Водночас Правила точно визначають, кому, для чого і за яких умов його можна використовувати.

Транспортний засіб потрібно надати:

• поліцейським та працівникам охорони здоров’я — щоб доставити до найближчого закладу охорони здоров’я людину, яка потребує екстреної медичної допомоги;
• поліцейським — для виконання непередбачених і невідкладних службових обов’язків, зокрема для переслідування правопорушників, доставки їх до органів Національної поліції та транспортування пошкоджених транспортних засобів.

Важливе уточнення. Для транспортування пошкоджених транспортних засобів залучаються лише вантажні автомобілі. Саме тому твердження у варіанті 3 є правильним разом із зазначеним у ньому обмеженням.

Чому інші варіанти не обираємо окремо:

• Варіант 1 неправильний. Працівники дипломатичних представництв та міжнародних організацій не названі особами, яким потрібно надавати транспортний засіб. Навпаки, водії транспортних засобів таких представництв та організацій належать до винятків із цього обов’язку.
• Варіант 2 правильний, але неповний. Він описує надання транспорту для доставки людини, яка потребує екстреної медичної допомоги, але не враховує інший правильний варіант.
• Варіант 3 також правильний, але неповний. Поліцейським можна надати вантажний автомобіль для транспортування пошкодженого транспортного засобу, однак це не єдиний правильний випадок.
• Варіант 4 об’єднує обидва правильні твердження — відповіді 2 і 3.

Що відбувається після використання автомобіля. Особа, яка скористалася транспортним засобом, повинна видати водієві довідку. У ній зазначають пройдену відстань, тривалість поїздки, прізвище і посаду цієї особи, номер її посвідчення та повне найменування підрозділу або організації.

Підстава в ПДР. Випадки надання транспортного засобу, винятки для окремих водіїв та умова щодо вантажних автомобілів установлені в пункті 2.7 ПДР.

Запам’ятайте: екстрена допомога людині — поліцейські або медики; пошкоджений транспорт — поліцейські й лише вантажний автомобіль. Тому в тесті правильна відповідь: 2 і 3.

Пояснення простими словами. Обидва наведені випадки передбачені Правилами дорожнього руху. Водій повинен надати транспортний засіб як для невідкладної допомоги людині, так і для виконання поліцейськими певних невідкладних службових завдань.

Транспортний засіб потрібно надати:

• поліцейським та працівникам охорони здоров’я — для доставки до найближчого закладу охорони здоров’я людини, яка потребує екстреної медичної допомоги;
• поліцейським — для виконання непередбачених і невідкладних службових обов’язків, пов’язаних із переслідуванням правопорушників та доставкою їх до органів Національної поліції.

Пункт 2.7 ПДР також дозволяє надавати транспортний засіб поліцейським для транспортування пошкоджених транспортних засобів. Однак для цього можуть залучатися лише вантажні автомобілі.

Розбір варіантів відповіді:

• Варіант 1 правильний. Поліцейські та працівники охорони здоров’я можуть скористатися транспортним засобом для доставки людини, яка потребує екстреної медичної допомоги.
• Варіант 2 правильний. Поліцейські можуть використати транспортний засіб під час невідкладних службових дій, пов’язаних із переслідуванням правопорушників та доставкою їх до органів Національної поліції.
• Варіант 3 об’єднує обидва правильні твердження. Тому потрібно обрати відповідь «Усі відповіді вірні».

Зверніть увагу на формулювання. У першому варіанті використані слова «лікувальний заклад», а в чинній редакції ПДР — «заклад охорони здоров’я». У цьому питанні йдеться про той самий випадок: доставку людини, яка потребує екстреної медичної допомоги.

Це не будь-яка вимога поліції. Для службових завдань транспортний засіб надається саме у непередбачених і невідкладних випадках. Правило не означає, що автомобіль можна вимагати для звичайних поїздок або інших справ, які не мають невідкладного характеру.

Винятки. Цей обов’язок не поширюється на водіїв транспортних засобів дипломатичних та інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, а також оперативних і спеціальних транспортних засобів.

Після використання транспортного засобу. Особа, яка ним скористалася, повинна видати водієві довідку із зазначенням пройденої відстані, тривалості поїздки, свого прізвища, посади, номера посвідчення та повного найменування підрозділу або організації.

Підстава в ПДР. Випадки надання транспортного засобу та відповідні умови встановлені в пункті 2.7 ПДР.

Запам’ятайте: екстрена допомога людині та невідкладне завдання поліції — обидва випадки правильні. Тому відповідь: «Усі відповіді вірні».

Пояснення простими словами. Водій не повинен керувати транспортним засобом, якщо його фізичний стан або вплив певних речовин заважають безпечно реагувати на дорожню обстановку. Також не можна передавати керування людині, яка через свій стан не здатна безпечно керувати.

Чинні ПДР забороняють:

• керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
• керувати у хворобливому стані, у стані стомлення або під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції та увагу;
• передавати керування особі, яка перебуває у стані сп’яніння, під впливом відповідних лікарських препаратів або у хворобливому стані.

Усі ці заборони спрямовані на одне: за кермом повинна перебувати людина, яка може уважно стежити за дорогою, правильно оцінювати небезпеку та своєчасно реагувати.

Розбір варіантів відповіді:

• Варіант 1 правильний. Керування у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння заборонене. У чинній редакції ПДР замість слів «під впливом токсичних речовин» використовується ширше формулювання «у стані іншого сп’яніння».
• Варіант 2 правильний. Пункт 2.9 прямо забороняє керувати у хворобливому стані, у стані стомлення або під впливом лікарських препаратів, які погіршують реакцію та увагу.
• Варіант 3 за офіційним ключем також вважається правильним. Заборонено передавати керування особі у стані сп’яніння, під впливом відповідних лікарських препаратів або у хворобливому стані.
• Варіант 4 об’єднує всі три твердження і є правильною відповіддю згідно з офіційним банком ГСЦ МВС.
• Варіант 5 неповний. Офіційний ключ вимагає врахувати не лише відповіді 1 і 2, а й відповідь 3.

Важливе нормативне уточнення. У варіанті 3 досі зазначено передачу керування особі «у стані стомлення». Це формулювання походить із попередньої редакції ПДР. Після змін 2017 року чинний підпункт «г» пункту 2.9 окремо не згадує стомлення під час передачі керування. Водночас підпункт «б» прямо забороняє самій стомленій особі керувати транспортним засобом. Офіційний банк питань і його ключ поки зберігають відповідь 4.

Практичне правило. Якщо людина вживала алкоголь або інші речовини, приймає препарати, що погіршують реакцію, почувається хворою чи надмірно втомленою, вона не повинна сідати за кермо. Передавати їй керування також небезпечно.

Підстава в ПДР. Відповідні заборони встановлені в пункті 2.9 ПДР.

Запам’ятайте: сп’яніння, хворобливий стан, стомлення та препарати, що погіршують реакцію, несумісні з безпечним керуванням.

Пояснення простими словами. Під час руху водієві заборонено користуватися телефоном або іншим засобом зв’язку, тримаючи його в руці. Стаж водіння, професія чи робота в таксі не скасовують цієї заборони.

Що саме забороняють ПДР. Порушенням є користування засобом зв’язку під час руху, якщо водій тримає його в руці. Це відволікає увагу, ускладнює керування автомобілем і збільшує час реакції на небезпеку.

Користування системою гучного зв’язку, автомобільною мультимедійною системою або заздалегідь підключеною гарнітурою не порушує саме цю заборону, оскільки водій не тримає пристрій у руці.

Виняток. Тримати засіб зв’язку в руці дозволено водіям оперативних транспортних засобів під час виконання невідкладного службового завдання. Виняток діє лише за одночасного виконання обох умов: транспортний засіб є оперативним, а завдання — невідкладним.

Розбір варіантів відповіді:

• Варіант 1 неправильний. Навіть великий водійський стаж не дозволяє користуватися телефоном, тримаючи його в руці під час руху. Винятку для водіїв зі стажем від двох років ПДР не передбачають.
• Варіант 2 неправильний. Водії таксі повинні дотримуватися тієї самої заборони. Окремого дозволу тримати засіб зв’язку в руці вони не мають.
• Варіант 3 правильний. Водій не тримає засіб зв’язку в руці, тому не порушує пряму заборону пункту 2.9 ПДР.
• Варіант 4 неправильний. Перший і другий варіанти суперечать Правилам, тому правильним не може бути все перелічене.

Важливо. Дозвіл користуватися зв’язком без тримання пристрою в руці не означає, що водій може відволікатися від дороги. Він зобов’язаний залишатися уважним, стежити за дорожньою обстановкою та своєчасно реагувати на її зміну.

Практична порада. Гарнітуру, гучний зв’язок або автомобільну систему краще налаштувати до початку руху. Якщо для дзвінка чи повідомлення потрібно відвести погляд від дороги або виконати складні дії, безпечніше зупинитися у дозволеному місці.

Підстава в ПДР. Заборона тримати засіб зв’язку в руці під час руху та виняток для оперативних транспортних засобів установлені в пункті 2.9 ПДР. Загальний обов’язок бути уважним і не відволікатися від керування визначений у пункті 2.3 ПДР.

Запам’ятайте: засіб зв’язку в руці під час руху — заборонено; користування без рук — дозволено, якщо воно не відволікає від керування.

Пояснення простими словами. Водій, причетний до дорожньо-транспортної пригоди, до проведення медичного огляду не повинен самовільно вживати алкоголь, наркотики або лікарські препарати, виготовлені на їх основі.

Навіщо встановлена ця заборона. Медичний огляд повинен об’єктивно показати, у якому стані перебував водій. Вживання алкоголю, наркотиків або відповідних препаратів уже після ДТП може змінити результати огляду та перешкодити правильному встановленню обставин пригоди.

Чинні ПДР передбачають два важливі уточнення:

• застосування відповідних речовин або препаратів допускається за призначенням медичного працівника;
• виняток також зроблено для лікарських препаратів, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки.

Отже, заборонене саме самовільне вживання до проходження медичного огляду. Якщо водієві потрібна медична допомога, він повинен повідомити медичного працівника про свою причетність до ДТП та виконувати його призначення.

Розбір варіантів відповіді:

• Варіант 1 неправильний. Водій не може на власний розсуд вживати зазначені речовини до проведення медичного огляду.
• Варіант 2 правильний. Загальне правило ПДР прямо забороняє таке самовільне вживання до проходження огляду.

Важливе нормативне уточнення. У тексті питання згадано виняток для препаратів з офіційно затвердженого складу аптечки, але не наведено слова «без призначення медичного працівника», які містяться в чинному пункті 2.10 ПДР. Тому відповідь «Заборонено» означає загальну заборону на самовільне вживання, а не заборону на отримання необхідної медичної допомоги.

Заборона стосується кожного причетного водія. Вона діє незалежно від того, кого пізніше визнають винним у ДТП. На момент пригоди та медичного огляду остаточні обставини ще можуть бути не встановлені.

Після огляду також не можна керувати у стані сп’яніння. Завершення медичного огляду припиняє спеціальну заборону, пов’язану з перевіркою стану після ДТП, але не скасовує загальної заборони керувати транспортним засобом у стані сп’яніння.

Підстава в ПДР. Обов’язок водія, причетного до ДТП, не вживати зазначені речовини до медичного огляду встановлений у пункті 2.10 ПДР. Загальна заборона керувати у стані сп’яніння міститься у пункті 2.9 ПДР.

Запам’ятайте: після ДТП і до медичного огляду нічого не вживайте самовільно; за потреби дійте лише за призначенням медичного працівника.

Пояснення простими словами. Для звичайного керування механічним транспортним засобом водій повинен мати документи, які підтверджують його право керувати, реєстрацію автомобіля та наявність обов’язкового страхування.

Основні документи водія:

• посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
• реєстраційний документ на транспортний засіб;
• чинний страховий поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності або, у передбачених випадках, страховий сертифікат «Зелена картка».

Страховий документ може бути на електронному або паперовому носії. Відомості про чинний внутрішній договір страхування також підтверджуються інформацією з відповідної централізованої бази даних.

Розбір варіантів відповіді:

• Варіант 1 правильний. Реєстраційний документ підтверджує реєстрацію транспортного засобу і належить до документів, які водій повинен мати при собі.
• Варіант 2 правильний. Водій повинен мати посвідчення відповідної категорії та чинний документ про обов’язкове страхування.
• Варіант 3 неправильний як загальна вимога. Генеральна довіреність не входить до універсального переліку документів, які кожен водій повинен мати при собі. Тимчасовий реєстраційний талон також не є окремим обов’язковим документом для кожного водія.
• Варіант 4 неправильний. Оскільки третє твердження не є загальною вимогою ПДР, усе перелічене не може бути правильною відповіддю.
• Варіант 5 правильний. Він об’єднує правильні відповіді 1 і 2.

Уточнення щодо страхування. У тесті використано скорочене формулювання «поліс (сертифікат)». Чинні ПДР точніше розрізняють страховий поліс або договір обов’язкового страхування та страховий сертифікат «Зелена картка», виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи.

Якщо автомобіль належить іншій людині. Генеральна довіреність не стає через це обов’язковим документом водія. Власник може передати автомобіль у користування іншій особі, яка має посвідчення потрібної категорії, разом із реєстраційним документом на транспортний засіб.

Додаткові документи. Для окремих транспортних засобів або видів перевезень можуть знадобитися дозволи на спеціальні сигнальні пристрої, схема маршруту, документація на небезпечний вантаж або документ, що підтверджує інвалідність. Але це спеціальні вимоги, а не універсальний перелік для кожного автомобіля.

Підстава в ПДР. Перелік документів установлений у пункті 2.1 ПДР. Порядок передачі керування або автомобіля в користування іншій особі визначений у пункті 2.2 ПДР.

Запам’ятайте: посвідчення водія, реєстраційний документ і чинне страхування — основний комплект документів. Генеральна довіреність до нього не належить.

Пояснення простими словами. Пункт 2.12 ПДР надає власнику транспортного засобу не одне, а відразу декілька прав. У варіантах відповіді перелічені всі ці права, тому за офіційним ключем потрібно обрати «Усе перелічене вище».

Власник транспортного засобу має право:

• довіряти в установленому порядку розпорядження транспортним засобом іншій особі;
• отримати відшкодування витрат, якщо транспортний засіб був наданий поліцейським або працівникам органу охорони здоров’я відповідно до пункту 2.7 ПДР;
• отримати відшкодування збитків, завданих через невідповідність стану автомобільних доріг, вулиць або залізничних переїздів вимогам безпеки;
• мати безпечні та зручні умови для руху;
• запитувати оперативну інформацію про дорожні умови та напрямки руху.

Отже, кожне право, назване у варіантах 1–4, дійсно міститься в пункті 2.12 ПДР.

Розбір варіантів відповіді:

• Варіант 1 передає два реальні права власника: на безпечні й зручні умови руху та на отримання оперативної інформації про дорожні умови і напрямки руху.
• Варіант 2 називає реальне право довіряти розпорядження транспортним засобом іншій особі. Але воно не є єдиним правом власника.
• Варіант 3 називає реальне право на відшкодування витрат у разі надання транспортного засобу у випадках, передбачених пунктом 2.7 ПДР. Але цим права власника не обмежуються.
• Варіант 4 також називає реальне право на відшкодування збитків через неналежний стан дороги, вулиці або залізничного переїзду. Воно також не є єдиним.
• Варіант 5 об’єднує всі перелічені права і є правильною відповіддю згідно з офіційним ключем ГСЦ МВС.

Важливе редакційне уточнення. Варіанти 2–4 починаються словом «тільки». Якщо читати їх буквально, вони взаємно виключають одне одного: власник не може мати «тільки» одне право й одночасно мати всі інші. Це недолік формулювання офіційного питання.

Для складання іспиту варіанти 2–4 потрібно розуміти як перелік окремих прав, а слово «тільки» — як ознаку того, що жоден із цих варіантів окремо не дає повної відповіді. Офіційний ключ вимагає обрати варіант 5.

Не плутайте власника і водія. Пункт 2.12 описує права саме власника транспортного засобу. Людина, яка керує автомобілем, не завжди є його власником, тому не всі майнові права автоматично належать будь-якому водієві.

Підстава в ПДР. Повний перелік прав власника наведений у пункті 2.12 ПДР. Випадки надання транспортного засобу поліцейським або працівникам охорони здоров’я визначені в пункті 2.7 ПДР.

Запам’ятайте: власник може довірити транспорт, вимагати відшкодування витрат і збитків, а також має право на безпечні умови та інформацію про рух. Тому правильна відповідь — усе перелічене.

Пояснення простими словами. Перед тим як залишити транспортний засіб, водій повинен одночасно подбати і про його нерухомість, і про захист від стороннього доступу або незаконного заволодіння.

Водій повинен вжити всіх заходів, щоб:

• не допустити самовільного руху транспортного засобу;
• не допустити проникнення сторонніх осіб до транспортного засобу;
• не допустити незаконного заволодіння транспортним засобом.

Недостатньо виконати лише одну частину вимоги. Наприклад, автомобіль із надійно увімкненим стоянковим гальмом, але незамкненими дверима не відповідає всім вимогам. Так само замкнений автомобіль, який може самовільно покотитися, залишати не можна.

Розбір варіантів відповіді:

• Варіант 1 називає обов’язкову, але не єдину умову. Водій повинен унеможливити самовільний рух, проте також має захистити транспортний засіб від проникнення та незаконного заволодіння.
• Варіант 2 також називає обов’язкову, але не єдину умову. Захист від стороннього доступу не скасовує необхідності надійно зафіксувати транспортний засіб.
• Варіант 3 є правильною відповіддю за офіційним ключем. Його потрібно розуміти так: перед залишенням транспортного засобу мають бути виконані всі заходи, зазначені у відповідях 1 і 2.

Важливе редакційне уточнення. Слова «у всіх перерахованих випадках» можна помилково зрозуміти так, ніби достатньо виконати будь-яку одну з двох умов. Насправді пункт 15.12 вимагає вжити всі необхідні заходи одночасно. Точніше було б написати: «Якщо виконано умови, зазначені у відповідях 1 і 2».

Як унеможливити самовільний рух. Залежно від конструкції автомобіля та місця стоянки потрібно використати стоянкове гальмо, залишити механічну коробку передач на відповідній передачі або встановити автоматичну коробку в режим «P». На ухилі можуть знадобитися додаткові заходи.

Як захистити транспортний засіб. Перед відходом потрібно забрати ключ, зачинити вікна й двері та замкнути автомобіль. Не слід залишати ключ у замку запалювання або в доступному для сторонніх осіб місці.

Правило діє навіть під час короткої відсутності. У пункті 15.12 немає винятку для ситуації, коли водій залишає автомобіль лише на декілька хвилин. Необхідні заходи потрібно виконати перед кожним залишенням транспортного засобу.

Підстава в ПДР. Обов’язок не допустити самовільного руху, проникнення до транспортного засобу та незаконного заволодіння ним установлений у пункті 15.12 ПДР.

Запам’ятайте: залишаючи автомобіль, виконайте дві групи дій — надійно зафіксуйте його та захистіть від стороннього доступу.

Пояснення простими словами. Користування ременями безпеки — загальне правило для водія та пасажирів транспортного засобу. Однак у межах населеного пункту ПДР передбачають два винятки.

• Водії та пасажири з інвалідністю можуть не пристібатися, якщо їхні фізіологічні особливості справді унеможливлюють користування ременями безпеки.
• Можуть не пристібатися водії та пасажири оперативних і спеціальних транспортних засобів.

Отже, правильними є обидва твердження — 1 та 2.

Чому обираємо саме цю відповідь:

• Варіант 1 правильний. Але виняток поширюється не на всіх людей з інвалідністю, а лише на тих, чиї фізіологічні особливості унеможливлюють користування ременем.
• Варіант 2 правильний. ПДР дозволяють не пристібатися водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів у населених пунктах.
• Варіант 3 неправильний. Водії таксі у чинній редакції ПДР не належать до цього переліку винятків.
• Варіант 4 неправильний. Особа, яка навчає водінню, також не звільняється від користування ременем безпеки.
• Варіант 5 правильний, оскільки об’єднує два передбачені Правилами винятки.

Важливе уточнення. Ці винятки сформульовані саме для руху в населених пунктах. Крім того, згадки про водіїв таксі та осіб, які навчають водінню, могли запам’ятатися зі старої редакції Правил, але в чинному переліку їх уже немає.

Підстава в ПДР. Винятки щодо користування ременями безпеки встановлені у підпункті «в» пункту 2.3 ПДР.

Запам’ятайте: у населеному пункті є два винятки — фізіологічна неможливість користуватися ременем та перебування в оперативному або спеціальному транспортному засобі.

Пояснення простими словами. Сам факт того, що автомобіль або пов’язані з ДТП предмети ускладнюють рух, не дає водієві права одразу їх переміщати. Положення транспортних засобів, уламків і слідів допомагає встановити обставини пригоди, тому до виконання передбачених Правилами дій їх потрібно залишити на місці.

Що робити, якщо місце ДТП заважає руху:

• увімкнути аварійну світлову сигналізацію та виконати інші першочергові обов’язки учасника ДТП;
• вжити заходів для збереження й огородження слідів пригоди;
• організувати безпечний об’їзд місця ДТП та повідомити поліцію;
• переміщати транспортні засоби лише тоді й у тому порядку, коли це прямо допускають пункти 2.10–2.11 ПДР після належної фіксації обставин.

Важливий виняток. Якщо немає потерпілих і шкоди третім особам, транспортні засоби можуть безпечно рухатися, а водії згодні щодо обставин, Правила допускають подальші дії після складання та підписання схеми пригоди. За передбачених законом умов також можливе оформлення європротоколу. Але сама перешкода для руху ще не є достатньою підставою негайно пересунути автомобіль.

Підстава у ПДР. Підпункт «в» пункту 2.10 ПДР забороняє переміщати транспортний засіб і предмети, причетні до пригоди. Пункт 2.11 визначає умови, за яких після фіксації обставин водії можуть звільнити місце ДТП.

Запам’ятайте: спочатку безпека та фіксація обставин, а вже потім — переміщення у випадках, прямо дозволених Правилами.

Пояснення простими словами. Номерний знак недостатньо просто закріпити так, щоб його було видно. Він має бути встановлений у передбаченому для нього місці та зберігати визначене Правилами розміщення.

Що показано на ілюстрації питання. Передній номерний знак закріплено безпосередньо на решітці автомобіля, а не у штатному місці для його встановлення. Тому таке кріплення не відповідає вимогам ПДР.

Чому відповідь «Дозволено» неправильна: добра видимість номера сама по собі не узаконює довільне місце його кріплення.

Підстава у ПДР. Пункт 30.2 ПДР вимагає встановлювати номерні знаки у передбачених для цього місцях і забороняє змінювати їхнє розміщення. Підпункт «в» пункту 2.9 ПДР забороняє керувати транспортним засобом із номерним знаком, закріпленим не у встановленому місці.

Запам’ятайте: номерний знак встановлюють не там, де зручно, а тільки у передбаченому для нього місці.

Пояснення простими словами. Номерний знак повинен бути чистим і придатним для чіткого розпізнавання. Якщо забруднення не дає визначити його символи з відстані 20 м, керувати таким транспортним засобом заборонено.

Важливе уточнення. У контексті цього тестового питання під забрудненим номерним знаком слід розуміти номер, забруднення якого заважає чітко розпізнати символи. Саме цей критерій прямо встановлено для заборони керування.

Чому перші два варіанти неправильні:

• місце руху не створює винятку — вимога однакова і в населеному пункті, і за його межами;
• можливість прочитати номер залежить від його стану, а не від того, якою дорогою рухається автомобіль.

Підстава у ПДР. Підпункт «в» пункту 2.9 ПДР забороняє керування, якщо через забруднення символи номера неможливо чітко визначити з відстані 20 м. Пункт 30.2 ПДР додатково вимагає, щоб номерні знаки були чистими.

Запам’ятайте: населений пункт значення не має; контрольний критерій для заборони керування — символи номера не читаються з 20 м.