Додаткові питання щодо категорій D1, D (Юридична відповідальність)

Пояснення простими словами. Перевезення організованої групи дітей доручають досвідченому водієві. ПДР установлюють мінімальний стаж водія не менше п’яти років. Крім стажу, водій повинен мати посвідчення категорії «D».

Чому інші варіанти неправильні. Два, три або чотири роки не досягають установленого мінімуму. Формулювання «не менше п’яти років» означає, що прийнятними є п’ять років або більший стаж.

Підстава у ПДР. Вимоги до водія автобуса чи мікроавтобуса, який перевозить організовану групу дітей, наведено в пункті 21.3 ПДР.

Запам’ятайте: організована група дітей — щонайменше п’ять років водійського стажу та категорія «D».

Пояснення простими словами. Організовані групи дітей дозволено перевозити лише у світлу пору доби. У темну пору доби таке перевезення заборонене незалежно від досвіду водія.

Чому інші варіанти неправильні:

• п’ятирічний стаж є окремою обов’язковою вимогою до водія, але не скасовує нічної заборони;
• аварійна світлова сигналізація використовується у передбачених Правилами випадках, однак її ввімкнення не дає дозволу перевозити дитячу групу в темну пору доби.

Підстава у ПДР. Заборону прямо встановлено підпунктом «г» пункту 21.11 ПДР.

Запам’ятайте: досвідчений водій і ввімкнена аварійна сигналізація не скасовують заборону нічного перевезення організованої групи дітей.

Пояснення простими словами. Для перевезення організованої групи дітей недостатньо лише мати право керувати автобусом. Водій повинен мати стаж водія не менше п’яти років і посвідчення водія категорії «D».

Як читати вимогу «не менше»:

• рівно п’ять років — вимогу виконано;
• понад п’ять років — вимогу виконано;
• один або три роки — вимогу не виконано.

Підстава у ПДР. Мінімальний стаж і потрібну категорію посвідчення встановлено в пункті 21.3 ПДР.

Запам’ятайте: дитячу групу перевозить водій категорії «D» зі стажем від п’яти років.

Пояснення простими словами. Посвідчення повинно підтверджувати право керувати саме транспортним засобом відповідної категорії. Для автобуса це одна з автобусних категорій, визначена його пасажиромісткістю та характеристиками.

Чому інші варіанти неправильні:

• паспорт громадянина України не замінює посвідчення водія і не підтверджує право керування автобусом;
• дозвіл на перевезення вантажів не є документом, який надає право керувати автобусом із пасажирами;
• відповідь «усі відповіді правильні» не може бути правильною, бо другий і третій варіанти не відповідають запитаній вимозі.

Підстава у ПДР. Обов’язок мати посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії передбачено пунктом 2.1 ПДР. Водій маршрутного транспортного засобу також повинен мати схему маршруту та розклад руху.

Запам’ятайте: право керування визначає не документ, що посвідчує особу, а посвідчення водія потрібної категорії.

Пояснення простими словами. Під час руху водій повинен бути зосереджений на керуванні та дорожній обстановці. Продаж квитків потребує відволікання уваги, спілкування з пасажиром і розрахунку, тому здійснювати його під час руху автобуса заборонено.

Чому інші варіанти неправильні:

• заборона не залежить від того, рухається автобус у населеному пункті чи поза ним;
• наявність вільного місця або потреба пасажира придбати квиток не дозволяють водієві продавати його під час руху;
• оформити квиток можна лише без порушення встановленого порядку та безпеки перевезення.

Нормативна підстава. Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту прямо забороняють водієві продавати пасажирам квитки під час руху автобуса.

Запам’ятайте: автобус рухається — водій керує, а не продає квитки.

Пояснення простими словами. Несправність або пошкодження тахографа не скасовує обов’язку обліковувати час керування, іншу роботу, перерви та відпочинок. Періоди, які прилад не зареєстрував належним чином, водій повинен зафіксувати вручну передбаченим нормативними актами способом.

Як діяти:

• повідомити про несправність відповідну посадову особу перевізника;
• внести ідентифікаційні дані водія та його підпис;
• записати пропущені періоди діяльності на тахокарті, роздруківці або тимчасовому бланку — залежно від типу приладу та ситуації;
• зберігати ручні записи разом із документами тахографа.

Чому інші варіанти неправильні. Водій не може діяти на власний розсуд або просто залишити час без обліку. Водночас сама несправність тахографа не сформульована в цих нормах як безумовна вимога негайно припинити будь-який подальший рух до ремонту: установлено порядок повідомлення, ручної фіксації даних і організації ремонту.

Нормативна підстава. Порядок дій визначають Інструкція з використання тахографів № 385 та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв № 340.

Запам’ятайте: тахограф не працює — повідомляємо перевізника й не припиняємо облік, а ведемо його встановленим ручним способом.

Пояснення простими словами. Водій виконує рейс за затвердженими схемою маршруту та розкладом. Він не має права самостійно вирішити їх змінити: пасажири, диспетчерська служба й інші учасники перевезення розраховують на визначений шлях і час руху.

Чому інші варіанти неправильні:

• особисте рішення водія не є підставою для зміни маршруту чи графіка;
• у населеному пункті діє та сама вимога дотримуватися маршруту і розкладу;
• вимушені оперативні зміни через перекриття, небезпеку або інші надзвичайні обставини здійснюються в установленому порядку, а не на власний розсуд водія.

Нормативна підстава. Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту зобов’язують водія дотримуватися визначеного маршруту та розкладу руху й забороняють йому змінювати маршрут і графік руху.

Запам’ятайте: водій виконує встановлений рейс, а не формує маршрут і розклад на власний розсуд.

Пояснення простими словами. Схема маршруту визначає шлях, яким автобус повинен виконувати рейс. Водій зобов’язаний її дотримуватися й не може самовільно обрати іншу вулицю, дорогу або послідовність зупинок.

Чому інші варіанти неправильні:

• право довільно відхилятися від маршруту водієві не надано;
• за межами населеного пункту вимога дотримуватися маршруту не припиняється;
• якщо рух установленим шляхом об’єктивно неможливий або небезпечний, подальші дії визначаються встановленою процедурою та оперативними вказівками, а не особистим бажанням водія.

Нормативна підстава. Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту зобов’язують водія дотримуватися визначеного маршруту та розкладу руху.

Запам’ятайте: відхилення від маршруту не може бути рішенням водія «на свій розсуд».

Пояснення простими словами. Перевозити в автобусі більше людей, ніж передбачено його технічною характеристикою, не можна: кожен пасажир повинен перебувати на передбаченому конструкцією місці й не заважати водієві керувати транспортним засобом.

Важливе актуальне уточнення. Друга частина питання відтворює застарілий віковий критерій «до 12 років». Чинний пункт 21.11 ПДР визначає правила перевезення дітей насамперед за зростом: дитину зростом менше 150 см у транспортному засобі перевозять із дитячою утримуючою системою, якщо для відповідного виду автобусного перевезення не діє встановлений ПДР виняток. Сам по собі вік до 12 років уже не створює універсальної заборони сидіти праворуч попереду.

Як відповідати в цьому тесті. Офіційний ключ залишає третій варіант, тому в межах чинного комплекту обираємо його. У реальній ситуації керуємося актуальними вимогами щодо кількості місць, зросту дитини, дитячої утримуючої системи та виду перевезення.

Підстава у ПДР. Пункт 21.1 ПДР дозволяє перевозити пасажирів лише у транспортному засобі, обладнаному місцями для сидіння в кількості, передбаченій технічною характеристикою.

Запам’ятайте: перевищувати конструктивну пасажиромісткість не можна; для дітей нині важливі не лише вік, а насамперед зріст, система утримання та умови автобусного перевезення.

Пояснення простими словами. Під час руху водій маршрутного транспортного засобу повинен бути зосереджений на керуванні, безпеці пасажирів і дотриманні режиму руху. Тому всі перелічені дії є недопустимими.

Чому заборонено кожну дію:

• розмова з пасажирами відволікає водія, а перебування пасажира в робочій зоні кабіни може заважати керуванню та огляду;
• їжа, пиття і куріння під час руху відволікають руки та увагу водія;
• рух без потреби із занадто малою швидкістю створює перешкоди іншим учасникам руху й провокує небезпечні маневри.

Нормативна підстава. Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту прямо забороняють водієві автобуса під час руху розмовляти з пасажирами, їсти, пити та курити. Підпункт «в» пункту 12.9 ПДР забороняє без потреби рухатися з дуже малою швидкістю і перешкоджати іншим транспортним засобам.

Запам’ятайте: під час руху водій автобуса не спілкується, не їсть, не п’є, не курить і без причини не затримує транспортний потік.

Пояснення простими словами. Вантаж на даху можна перевозити лише на обладнанні, призначеному саме для цього транспортного засобу. Важливі не тільки ширина чи довжина багажника, а його конструкція, допустиме навантаження, точки кріплення та сумісність із кузовом.

Чому перші два варіанти неповні:

• рівність ширини багажника ширині даху не доводить, що багажник безпечно закріплюється і витримує навантаження;
• рівність довжини багажника довжині даху також не підтверджує конструктивної сумісності;
• невідповідний багажник може пошкодити кузов, відірватися під час руху або допустити зміщення вантажу.

Практичне правило. Перед завантаженням перевіряють інструкцію виробника транспортного засобу й багажної системи, допустиму масу вантажу на даху та надійність усіх кріплень. Сам вантаж потрібно розмістити рівномірно й закріпити так, щоб він не зміщувався.

Запам’ятайте: правильний багажник — не той, що просто збігається з дахом за розміром, а той, що конструктивно призначений для цього транспортного засобу.

Пояснення простими словами. Категорія D1 охоплює автобуси, у яких кількість місць для сидіння, крім місця водія, не перевищує 16. Саме таку пасажиромісткість описано в запитанні.

Чому не C1 або C:

• категорії C1 і C призначені насамперед для вантажних транспортних засобів відповідної маси;
• призначення транспортного засобу для перевезення пасажирів і кількість пасажирських місць відносять його до автобусної категорії;
• для автобуса до 16 пасажирських місць потрібна категорія D1, а для більшої кількості — D.

Підстава у ПДР. Пункт 2.13 ПДР визначає категорію D1 як автобуси з кількістю місць для сидіння, крім місця водія, не більше 16.

Запам’ятайте: до 16 пасажирських місць без місця водія — D1; більше 16 — D.

Пояснення простими словами. Пожежа може виникнути як у моторному відсіку або біля робочого місця водія, так і в пасажирському салоні. Тому в автобусі вогнегасники розміщують у двох різних доступних зонах: один у кабіні водія, другий — у салоні.

Чому інші варіанти неправильні:

• одного вогнегасника в кабіні недостатньо для автобуса;
• обидва вогнегасники в кабіні можуть бути недоступними з пасажирського салону;
• обов’язкове розміщення третього вогнегасника в багажному відділенні загальною нормою запитання не встановлено.

Як закріплюють обладнання. Вогнегасники повинні бути справними, надійно закріпленими та доступними без тривалих пошуків. Якщо виробник не передбачив конкретних місць кріплення, їх розміщують у легкодоступних місцях із дотриманням чинних норм щодо типу й кількості.

Нормативна підстава. Вимоги до перевірки технічного стану автобусів передбачають один вогнегасник у кабіні водія, а другий або інші — у пасажирському салоні. Пункт 31.4.7 ПДР вимагає наявності працездатного вогнегасника та його розміщення в закріпленому й доступному місці.

Запам’ятайте: для автобуса — щонайменше два вогнегасники: один у кабіні, другий у салоні.

Пояснення простими словами. Противідкотні упори підкладають під колеса, щоб важкий автобус не почав самовільно рухатися під час стоянки, несправності гальм або робіт біля транспортного засобу. Нормативна мінімальна кількість — два упори.

Важливе актуальне уточнення. У запитанні застарів поріг маси. Чинний пункт 31.4.7 ПДР вимагає щонайменше два противідкотні упори для автобусів із дозволеною максимальною масою понад 5 т, а не понад 3,5 т.

Як відповідати в цьому тесті. Серед запропонованих числових варіантів офіційний ключ правильно визначає мінімум — два упори. Однак у реальній ситуації обов’язково враховуйте чинний поріг маси понад 5 т.

Запам’ятайте: автобус понад 5 т — щонайменше два противідкотні упори.

Пояснення простими словами. Сам факт установлення відновлених шин на задній осі автобуса не утворює безумовної заборони експлуатації. Вирішальними є тип перевезення, вісь установлення та клас відновлення шини.

Актуальні вимоги до шин:

• на передній осі автобуса, що виконує міжміські перевезення, не допускаються шини з відновленим протектором;
• на інших осях такого автобуса не допускаються шини, відновлені за другим класом ремонту;
• на передній осі інших автобусів не допускаються шини, відновлені за другим класом ремонту.

Щодо двох інших варіантів. У першому варіанті, як і в попередньому питанні, наведено застарілий поріг 3,5 т: чинні ПДР вимагають щонайменше два упори для автобуса понад 5 т. Ланцюги протиковзання встановлюють на рушійні колеса відповідного розміру для руху засніженою чи зледенілою поверхнею, якщо це не заборонено виробником транспортного засобу або шини.

Підстава у ПДР. Вимоги до відновлених шин містить пункт 31.4.5 ПДР, а вимогу щодо упорів — пункт 31.4.7 ПДР.

Запам’ятайте: відновлена шина на задній осі не заборонена автоматично — перевіряйте клас відновлення, вісь і вид автобусного перевезення.

Суть правильної відповіді. До експлуатації допускають автобус, технічний стан якого перевірено й визнано справним. Проте термінологія третього варіанта застаріла: нині проводять обов’язковий технічний контроль, а позитивний результат підтверджує протокол перевірки технічного стану, а не талон державного технічного контролю.

Чому перший і другий варіанти неправильні:

• ПДР вимагають на автобусі один знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар, а не щонайменше два;
• ПДР вимагають медичну аптечку відповідного типу, а не щонайменше дві;
• через неправильні кількісні вимоги варіант «усі перелічені умови» також не підходить.

Актуальна нормативна підстава. Порядок проведення обов’язкового технічного контролю визначає протокол перевірки технічного стану як електронний документ, що засвідчує позитивний результат контролю. Вимоги до аптечки, знака аварійної зупинки та вогнегасника містить пункт 31.4.7 ПДР.

Як відповідати в цьому тесті. Обираємо третій варіант, розуміючи його в сучасному значенні: автобус має успішно пройти обов’язковий технічний контроль, що підтверджується чинним протоколом.

Запам’ятайте: сучасний документ — протокол перевірки технічного стану; «талон державного техконтролю» — застаріле формулювання.

Пояснення простими словами. Автобуси перевозять багато пасажирів, тому їхній технічний стан перевіряють частіше, ніж стан більшості інших транспортних засобів. Закон установлює для автобусів обов’язковий технічний контроль двічі на рік — тобто орієнтовно кожні шість місяців.

Актуальне формулювання. У запитанні використано стару назву «періодичний державний технічний контроль». Чинний термін — обов’язковий технічний контроль. Після позитивної перевірки оформлюють протокол перевірки технічного стану, де зазначають строк наступного проходження контролю.

Чому не 3 і не 12 місяців:

• щоквартальний інтервал для звичайного автобуса законом не встановлено;
• однієї перевірки на рік недостатньо, оскільки для автобусів установлено періодичність двічі на рік.

Нормативна підстава. Стаття 35 Закону України «Про дорожній рух» установлює для автобусів незалежно від строку експлуатації обов’язковий технічний контроль двічі на рік.

Запам’ятайте: автобус — обов’язковий технічний контроль двічі на рік, тобто кожні шість місяців.

Пояснення простими словами. Під час організованого перевезення кожна дитина повинна мати окреме місце для сидіння. Стоячі місця, навіть якщо вони передбачені конструкцією міського автобуса, не додають місць для дітей у такому перевезенні.

Чому другий варіант неправильний. Додавати до кількості сидінь дозволені стоячі місця не можна. Діти повинні сидіти на призначених для цього місцях, а загальна їх кількість не може перевищувати пасажиромісткість за місцями для сидіння, зазначену в технічній характеристиці та реєстраційних документах автобуса.

Нормативна підстава. Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту прямо встановлюють, що максимальна кількість дітей не повинна перевищувати кількості місць для сидіння автобуса. Загальний принцип відповідності кількості пасажирів обладнаним місцям закріплено також у пункті 21.1 ПДР.

Запам’ятайте: одна дитина — одне передбачене конструкцією місце для сидіння; стоячі місця не враховують.

Пояснення простими словами. За загальним правилом дитина, якій ще не виповнилося 14 років, має їхати міжміським автобусом у супроводі дорослого. Саме цю вікову межу перевіряє питання.

Передбачені винятки. Пункт 43 окремо передбачає випадки перевезення дітей до загальноосвітніх чи дошкільних навчальних закладів у сільській місцевості автобусами внутрішньообласних маршрутів, а також регулярні спеціальні перевезення. Їх не слід переносити на звичайну самостійну міжміську поїздку.

Чому інші варіанти неправильні. Межі «до 8 років» і «до 12 років» нижчі за передбачену загальним правилом: наприклад, дитина віком 13 років також потребує дорослого супроводу, якщо поїздка не належить до зазначених винятків.

Нормативна підстава. Пункт 43 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

Запам’ятайте: загальна вікова межа в цьому питанні — до 14 років.

Пояснення простими словами. Після ДТП пасажири не повинні залишатися в пошкодженому транспортному засобі або іншій небезпечній зоні. Водій має організовано вивести їх у безпечне місце, не чекаючи появи вогню, диму, повторного зіткнення чи інших наслідків.

Що означає евакуація:

• зупинити паніку й чітко повідомити пасажирам порядок виходу;
• відкрити безпечні виходи, а за потреби використати аварійні;
• скерувати людей подалі від проїзної частини, пошкодженого автобуса, пального, диму й інших загроз;
• окремо допомогти дітям, літнім людям, пасажирам з інвалідністю та травмованим.

Важливий нюанс. Евакуація повинна бути організованою і сама не створювати нової небезпеки. Не можна просто випустити людей під рухомий транспорт або в іншу небезпечну зону.

Підстава у ПДР. Пункт 1.5 ПДР забороняє створювати загрозу життю чи здоров’ю людей, а пункт 2.10 ПДР зобов’язує водія після ДТП ужити можливих заходів для захисту й допомоги людям.

Запам’ятайте: після ДТП спочатку прибираємо пасажирів із небезпечної зони, але робимо це організовано й безпечно.

Пояснення простими словами. Якщо в ДТП є потерпілі, водій повинен одночасно організувати виклик бригади екстреної медичної допомоги та вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги. Одне не замінює іншого.

Правильна послідовність дій:

• переконатися, що місце події безпечне для того, хто допомагає, потерпілих та інших людей;
• викликати екстрену медичну допомогу за номером 103 або доручити виклик конкретній особі;
• оцінити стан потерпілих і надати домедичну допомогу в межах своїх знань та можливостей;
• не переміщувати потерпілого без необхідності, крім випадків безпосередньої загрози його життю;
• виконувати вказівки диспетчера екстреної допомоги до прибуття медиків.

Чому третій варіант неправильний. Бездіяльність залишає потерпілих без допомоги й прямо суперечить обов’язкам водія після ДТП.

Підстава у ПДР. Підпункт «г» пункту 2.10 ПДР вимагає вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим і викликати бригаду екстреної медичної допомоги.

Запам’ятайте: є потерпілі — викликаємо медиків і паралельно надаємо можливу домедичну допомогу.

Пояснення простими словами. Після ДТП водій повинен увімкнути аварійну світлову сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар. Цей обов’язок не залежить від того, чи є потерпілі.

Де встановлюють попередження:

• у населеному пункті — не ближче 20 м від транспортного засобу;
• поза населеним пунктом — не ближче 40 м;
• у кожному разі — так, щоб інші водії завчасно побачили небезпеку.

Чому це обов’язково. Автомобіль після пригоди, уламки або люди на дорозі можуть спричинити повторне зіткнення. Попереджувальний засіб дає іншим водіям час зменшити швидкість і безпечно об’їхати місце події.

Підстава у ПДР. Обов’язок після ДТП установлює пункт 2.10 ПДР, а відстані й порядок розміщення визначає пункт 9.10 ПДР.

Запам’ятайте: будь-яка ДТП — аварійна сигналізація плюс знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар.

Пояснення простими словами. Дитина, якій ще не виповнилося 14 років, за загальним правилом не може самостійно їхати автобусом міжміського маршруту. Її повинен супроводжувати дорослий.

Передбачені винятки. Обмеження не застосовується до визначених правилом випадків перевезення дітей до закладів освіти у сільській місцевості автобусами внутрішньообласних маршрутів та до регулярних спеціальних перевезень.

Чому інші варіанти неправильні:

• межа до 8 років є нижчою за встановлену чинними правилами;
• межа до 12 років також не відповідає актуальному пункту 43;
• дитина віком 13 років ще підпадає під загальну заборону самостійної міжміської поїздки.

Нормативна підстава. Пункт 43 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

Запам’ятайте: міжміський автобус без дорослого супроводу — лише після досягнення 14 років, крім спеціально передбачених випадків.

Пояснення простими словами. Під час організованого перевезення кожна дитина повинна мати окреме передбачене конструкцією місце для сидіння. Стоячі місця, навіть якщо вони є в технічній характеристиці міського автобуса, до дозволеної кількості дітей не додають.

Чому другий варіант неправильний:

• стоячи складніше безпечно втриматися під час гальмування або маневру;
• організоване перевезення дітей передбачає їх розміщення на сидіннях;
• максимальну кількість визначають саме за кількістю місць для сидіння в документах автобуса.

Нормативна підстава. Пункт 64 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту. Загальний принцип відповідності кількості пасажирів обладнаним місцям містить також пункт 21.1 ПДР.

Запам’ятайте: одна дитина — одне місце для сидіння; стоячі місця не враховують.

Пояснення простими словами. Перевезення організованої групи дітей доручають досвідченому водієві. Мінімальний необхідний стаж керування транспортним засобом становить п’ять років.

Чому встановлено підвищену вимогу:

• водій відповідає за велику групу пасажирів, які потребують особливого захисту;
• потрібно вміти плавно керувати автобусом і прогнозувати небезпечні ситуації;
• водій повинен бути готовим до посадки, висадки, вимушеної зупинки та інших нестандартних подій;
• трьох років стажу для такого перевезення правила вважають недостатньо.

Чому не вісім років. Більший досвід корисний, але нормативний мінімум становить саме п’ять років.

Нормативна підстава. Правило міститься у розділі про перевезення організованих груп дітей у Правилах надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

Запам’ятайте: організована група дітей — водій зі стажем не менше п’яти років.

Пояснення простими словами. Організовані групи дітей перевозять автобусами лише у світлу пору доби. Кількість супроводжувачів або п’ятирічний стаж водія не скасовують заборону нічного перевезення.

Чому перші два варіанти неправильні:

• два чи більше супроводжувачів допомагають контролювати групу, але не роблять темну пору доби дозволеною;
• стаж водія не є винятком із часової заборони;
• знижена видимість і втома вночі підвищують ризик пригоди та ускладнюють евакуацію.

Підстава у ПДР. Підпункт «г» пункту 21.11 ПДР прямо забороняє перевозити організовані групи дітей у темну пору доби. Спеціальні правила пасажирських перевезень додатково вимагають здійснювати такі перевезення у світлу пору доби та за сприятливих погодних умов.

Запам’ятайте: організована група дітей — тільки світла пора доби.

Пояснення простими словами. Керувати автобусом можна лише за наявності чинного посвідчення водія з відкритою категорією, що відповідає цьому автобусу. Посвідчення підтверджує спеціальну підготовку та право керування саме таким транспортним засобом.

Чому паспорт не є правильною відповіддю. Паспорт посвідчує особу, але сам по собі не надає права керувати автобусом і не входить до загального переліку документів, які водій зобов’язаний мати при собі саме для керування транспортним засобом. Водієві автобуса також потрібні інші передбачені законодавством документи, однак серед наведених варіантів безумовно правильною є вимога про посвідчення водія.

Підстава у ПДР. Підпункт «а» пункту 2.1 ПДР вимагає мати посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Запам’ятайте: паспорт ідентифікує особу, а право керувати автобусом підтверджує посвідчення відповідної категорії.

Пояснення простими словами. Водій автобуса завжди повинен виконувати Правила дорожнього руху та правила технічної експлуатації автобуса. Перша група норм визначає безпечну поведінку на дорозі, друга — належний технічний стан і правильне використання транспортного засобу.

Чому правильні перший і третій варіанти:

• ПДР обов’язкові для кожного водія і регулюють рух, маневри, зупинки, перевезення пасажирів та дії в небезпечних ситуаціях;
• правила технічної експлуатації визначають перевірку справності, обслуговування та безпечну експлуатацію автобуса;
• обидва комплекси вимог діють одночасно й не замінюють один одного.

Чому другий варіант не є загальною вимогою. Спеціальні правила перевезення небезпечних вантажів стають обов’язковими тоді, коли транспортний засіб фактично здійснює таке перевезення. Звичайний пасажирський рейс автобуса не є перевезенням небезпечного вантажу.

Нормативна підстава. Обов’язок водія автобуса виконувати ПДР і правила технічної експлуатації закріплено у Правилах надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

Запам’ятайте: водій автобуса завжди дотримується ПДР і правил технічної експлуатації; правила небезпечних вантажів — лише для відповідного перевезення.

Пояснення простими словами. Водій автобуса зобов’язаний повідомляти пасажирам найменування зупинки та тривалість стоянки. Це дає людям змогу своєчасно підготуватися до виходу, а під час тривалішої зупинки — правильно оцінити, чи можна залишити салон і коли потрібно повернутися.

Для чого потрібне оголошення:

• пасажири розуміють, до якої зупинки прибув автобус;
• люди не пропускають потрібне місце висадки;
• пасажири знають, скільки триватиме стоянка;
• зменшується ризик, що автобус вирушить без пасажира, який тимчасово вийшов під час зупинки.

Чому інші варіанти неправильні:

• це не добровільна дія водія, а його прямий обов’язок;
• вимога не обмежується лише населеними пунктами.

Нормативна підстава. Обов’язок оголошувати найменування і тривалість зупинки передбачений пунктом 147 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

Запам’ятайте: водій оголошує і назву зупинки, і тривалість стоянки.

Пояснення простими словами. Автобус може рушати лише після повного зачинення дверей, а відчиняти їх дозволено тільки після повної зупинки. Інакше пасажир може втратити рівновагу, випасти із салону або потрапити під колеса.

Чому це категорична заборона:

• під час посадки й висадки пасажири перебувають біля краю проїзної частини;
• навіть повільний рух автобуса створює небезпеку падіння;
• незачинені двері не забезпечують належного захисту пасажирів;
• водій зобов’язаний контролювати безпечний початок і завершення руху.

Чому перші два варіанти не обираємо. Вимагати від пасажирів виконання їхніх обов’язків та не видавати багаж без пред’явлення багажної квитанції — це передбачені правилами права водія, а не заборонені дії.

Підстава у ПДР. Пункт 21.4 ПДР прямо забороняє починати рух до повного зачинення дверей і відчиняти їх до зупинки транспортного засобу.

Додаткова нормативна підстава. Права водія та наведена заборона закріплені у пунктах 148–149 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

Запам’ятайте: спочатку двері повністю зачиняються — лише потім автобус рушає; спочатку автобус повністю зупиняється — лише потім двері відчиняються.

Пояснення простими словами. Під час руху вся увага водія повинна бути зосереджена на дорозі, пасажирах і керуванні автобусом. Розмова з пасажирами, їжа, напої чи куріння відволікають, займають руки або сповільнюють реакцію.

Чому ця заборона особливо важлива для автобуса:

• водій відповідає одночасно за велику кількість пасажирів;
• автобус має значні габарити, масу та довший гальмівний шлях;
• на дорозі можуть раптово з’явитися пішоходи, велосипедисти чи інші перешкоди;
• навіть коротке відволікання збільшує ризик дорожньо-транспортної пригоди.

Чому інші варіанти неправильні:

• водій має право не видавати багаж, якщо пасажир не пред’явив квитанцію на його перевезення;
• водій має право не допустити до поїздки пасажира, коли в салоні немає вільних місць, крім випадку, коли пасажир має квиток на конкретне місце.

Підстава у ПДР. Пункт 21.2 ПДР забороняє водіям маршрутних транспортних засобів під час перевезення пасажирів розмовляти з ними, їсти, пити та курити.

Додаткова нормативна підстава. Права водія і відповідна заборона наведені у пунктах 148–149 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

Запам’ятайте: під час руху водій не відволікається на розмови, їжу, напої чи куріння.

Пояснення простими словами. Водієві автобуса заборонено самовільно змінювати маршрут або графік руху та продавати квитки під час руху. Обидві дії порушують установлений порядок перевезення і можуть створити небезпеку.

Чому заборонено змінювати маршрут і графік:

• пасажири розраховують на затверджений шлях і час прибуття;
• зупинки та маршрут узгоджені з організатором перевезень;
• самовільна зміна може залишити пасажирів не там, де вони очікували, або призвести до руху непередбаченою ділянкою.

Чому не можна продавати квитки під час руху. Розрахунок, пошук решти й передавання квитка відволікають водія від керування. Квиток продають до початку руху у випадках, передбачених законодавством.

Чому третій варіант неправильний. Вимагати від пасажирів виконання їхніх обов’язків — це право водія, а не заборонена дія.

Нормативна підстава. Права водія та заборони змінювати маршрут і графік руху або продавати квитки під час руху містяться у пунктах 148–149 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

Запам’ятайте: водій дотримується затвердженого маршруту й графіка, а продаж квитків завершує до початку руху.

Пояснення простими словами. Водієві автобуса заборонено обирати пасажирів залежно від вигідності їхнього напрямку та перевозити небезпечні предмети й речовини, перелічені у другому варіанті. Отже, правильними є обидва твердження.

Чому не можна обирати пасажирів за вигідністю прямування. Регулярне пасажирське перевезення є публічною транспортною послугою. Водій не може на власний розсуд віддавати перевагу тим, хто їде далі або сплачує більшу вартість проїзду, якщо для відмови немає передбаченої правилами підстави.

Чому заборонені небезпечні предмети:

• гострі й ріжучі предмети можуть травмувати людей;
• пожежонебезпечні та вибухові речовини створюють ризик займання або вибуху;
• отруйні, їдкі, сморідні й наркотичні речовини загрожують здоров’ю пасажирів;
• вогнепальна зброя без чохла становить додаткову небезпеку в салоні.

Нормативна підстава. Обидві заборони прямо наведені у пункті 149 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

Запам’ятайте: водій не відбирає «вигідних» пасажирів і не допускає перевезення небезпечних предметів та речовин.

Пояснення простими словами. До міжнародних перевезень пасажирів допускають резидентів України, які вже мають щонайменше три роки досвіду роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах.

Що означає ця вимога:

• досвід повинен бути отриманий саме у сфері внутрішніх перевезень;
• мінімальний строк становить три роки;
• йдеться про досвід резидента-перевізника, а не лише про загальний стаж керування конкретного водія;
• вимога дає змогу перейти до складніших міжнародних перевезень після перевіреної роботи всередині країни.

Чому інші варіанти неправильні. Один або два роки не відповідають установленому законом мінімальному строку.

Нормативна підстава. Вимога щодо щонайменше трьох років досвіду встановлена статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт». Таке саме формулювання використане в актуальному офіційному тестовому питанні.

Запам’ятайте: міжнародні пасажирські перевезення — після щонайменше трьох років внутрішніх перевезень.

Пояснення простими словами. Після дорожньо-транспортної пригоди водій повинен увімкнути аварійну світлову сигналізацію та встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар. Наявність чи відсутність потерпілих цього обов’язку не змінює.

Для чого потрібне попередження:

• щоб інші водії завчасно помітили небезпеку;
• щоб запобігти повторному зіткненню;
• щоб позначити автобус, уламки або інші перешкоди на дорозі;
• щоб захистити пасажирів та інших людей біля місця пригоди.

Де встановлюють знак:

• у населеному пункті — не ближче 20 м від транспортного засобу;
• поза населеним пунктом — не ближче 40 м;
• у будь-якому разі — там, де він забезпечить своєчасне попередження інших учасників руху.

Підстава у ПДР. Дії водія після ДТП визначає пункт 2.10 ПДР, а відстані встановлення попередження — пункт 9.10 ПДР.

Запам’ятайте: після ДТП попередження встановлюють завжди, а не лише за наявності потерпілих.

Пояснення простими словами. Якщо після ДТП звичайні двері автобуса заблоковані, водій не повинен просто чекати технічну допомогу. Потрібно організувати вихід пасажирів через аварійні вікна й люки та окремо допомогти тим, хто не може безпечно евакуюватися самостійно.

Правильний порядок дій:

• зберігати спокій і чітко пояснити пасажирам, якими аварійними виходами користуватися;
• не допускати тисняви та хаотичного виходу;
• залучити пасажирів, які не постраждали, до допомоги пораненим;
• першочергово допомогти дітям, особам з інвалідністю та іншим людям, які потребують підтримки;
• відвести пасажирів у безпечне місце подалі від автобуса й проїзної частини.

Чому перший варіант неправильний. Пасивне очікування залишає людей у пошкодженому автобусі, де можуть виникнути пожежа, задимлення, перекидання або повторне зіткнення. Повідомлення служб є необхідним, але не замінює негайної безпечної евакуації.

Зв’язок із ПДР. Загальні обов’язки водія після дорожньо-транспортної пригоди, зокрема забезпечення безпеки та допомога потерпілим, визначені пунктом 2.10 ПДР.

Запам’ятайте: заблоковані двері — використовуємо аварійні виходи й допомагаємо тим, хто потребує підтримки.