Види травм і принципи надання домедичної допомоги

Пояснення простими словами. Перш ніж підходити до постраждалого, потрібно оцінити місце ДТП. Якщо рятувальник сам потрапить під автомобіль, дію вогню, пального, електричного струму чи іншу небезпеку, постраждалих стане більше, а допомога затримається.

Що потрібно оцінити:

• рух транспорту та ризик повторного зіткнення;
• вогонь, дим, витік пального або небезпечних речовин;
• обірвані дроти, нестійкі конструкції та інші загрози;
• можливість безпечно підійти й надати допомогу.

Чому інші варіанти не є першими. Відновлення прохідності дихальних шляхів і перевірка дихання надзвичайно важливі, але виконуються вже після того, як рятувальник переконався, що може підійти безпечно.

Якщо місце небезпечне. Не наражайте себе на ризик. Викличте 112 або відповідні екстрені служби, попередьте інших і дійте за вказівками диспетчера.

Запам’ятайте: перший крок допомоги — безпека рятувальника, постраждалого та людей навколо.

Пояснення простими словами. Швидке та інтенсивне витікання крові з відкритої рани є однією з прямих ознак масивної зовнішньої кровотечі. Такий стан загрожує життю й потребує негайної зупинки кровотечі.

Інші можливі ознаки:

• кров б’є з рани пульсуючим струменем;
• пляма крові біля постраждалого швидко збільшується;
• одяг значно просякнутий кров’ю;
• наявна повна або часткова ампутація кінцівки вище кисті чи ступні;
• на тлі видимої кровотечі з’являються порушення свідомості, бліда шкіра або холодні кінцівки.

Чому інший варіант неправильний. Внутрішня кровотеча відбувається всередині тіла й не проявляється прямим інтенсивним витіканням крові з зовнішньої рани. Її підозрюють за механізмом травми та загальними ознаками погіршення стану.

Що робити. Негайно викликати 103 або 112 та розпочати зупинку масивної зовнішньої кровотечі прямим тиском на рану, тампонуванням або кровоспинним джгутом — залежно від місця й характеру ушкодження та наявних навичок.

Запам’ятайте: кров витікає швидко й інтенсивно — дійте як при масивній зовнішній кровотечі.

Пояснення простими словами. Якщо джерело масивної кровотечі з кінцівки добре видно, перша мета — негайно зменшити втрату крові. Для цього здійснюють максимально можливий прямий тиск на рану руками, після чого накладають пов’язку, що тисне, та перевіряють, чи зупинилася кровотеча.

Правильна послідовність:

• переконатися у безпеці та, за наявності, використати рукавички й інші засоби індивідуального захисту;
• максимально сильно притиснути видиму рану руками;
• накласти пов’язку, що тисне, й оцінити її ефективність;
• якщо кровотеча не зупинилася, накласти кровоспинний джгут за правилами та викликати 103/112.

Чому інший варіант неправильний. Промивання рани водою не зупиняє масивної крововтрати й небезпечно затримує життєво необхідний прямий тиск. Очищення рани не є першочерговим завданням у цій ситуації.

Запам’ятайте: видима масивна кровотеча з кінцівки — негайний максимальний тиск, потім пов’язка, що тисне.

Пояснення простими словами. Якщо джерело масивної кровотечі з кінцівки добре видно, кровоспинний джгут накладають між раною та тулубом — приблизно на 5–7 см вище рани. Джгут не можна розміщувати безпосередньо на ліктьовому або колінному суглобі.

Чому інші варіанти неправильні:

• 2–3 см — надто близько до зони ушкодження й не відповідає встановленому правилу;
• 10–12 см — вище, ніж потрібно за умови, що місце кровотечі чітко визначене, і без потреби залишає більшу ділянку кінцівки без кровопостачання.

Як перевірити результат. Після затягування джгута кровотеча має припинитися. Потрібно зафіксувати точний час його накладання на джгуті або в іншому добре видимому місці, не послаблювати й не знімати його самостійно та передати цю інформацію медикам.

Важливий нюанс. Якщо джерело масивної кровотечі не вдається чітко визначити, діє інша тактика — джгут накладають максимально високо на кінцівку. Це не змінює відповіді на запитання, у якому джерело кровотечі відоме.

Запам’ятайте: видима рана — джгут на 5–7 см вище, не на суглоб, із обов’язковою фіксацією часу.

Пояснення простими словами. Мета кровоспинного джгута — повністю припинити масивну кровотечу з кінцівки. Тому його затягують не до появи болю і не просто «скільки є сили», а до фактичної зупинки кровотечі.

Як перевірити результат:

• кров із рани більше не витікає;
• якщо ви вмієте перевіряти пульс, нижче правильно накладеного джгута він відсутній;
• якщо кровотеча триває, джгут потрібно дотягнути або накласти другий вище першого.

Чому інші варіанти неправильні:

• біль може з’явитися ще до того, як судини достатньо перетиснуті, тому він не є критерієм ефективності;
• затягування без контролю результату може завдати зайвої шкоди й водночас не гарантує зупинки кровотечі.

Після накладання. Запишіть точний час накладання джгута на ньому або в іншому добре видимому місці. Не послаблюйте і не знімайте його самостійно та передайте інформацію медикам.

Запам’ятайте: критерій правильного затягування джгута — зупинена кровотеча.

Пояснення простими словами. Якщо після накладання кровоспинного джгута кровотеча з кінцівки триває, потрібно посилити зупинку крові. Обидві наведені дії передбачені чинним алгоритмом, але застосовуються послідовно, а не довільно.

Правильна послідовність:

• збільшити тиск уже накладеного кровоспинного джгута та/або накласти другий джгут вище першого;
• якщо другий джгут не зупинив кровотечу або його неможливо накласти, здійснювати прямий тиск на рану руками до приїзду медиків або виконати тампонування рани;
• не знімати й не послаблювати накладені джгути до приїзду бригади екстреної медичної допомоги;
• повідомити медикам час накладання кожного джгута.

Чому відповідь узагальнювальна. Перший варіант описує наступний крок після неефективного першого джгута, а другий — резервну дію, якщо додатковий джгут не допоміг або недоступний. Тому обидва варіанти правильні за умови дотримання цієї черговості.

Запам’ятайте: кровотеча триває — посилити або продублювати джгут; якщо це не допомогло чи неможливе — прямий тиск або тампонування.

Пояснення простими словами. Якщо кровотеча з кінцівки масивна, але через одяг, темряву чи інші обставини рану неможливо чітко побачити, немає часу шукати точне місце ушкодження. Джгут накладають максимально високо на кінцівку, щоб він гарантовано опинився між невідомим джерелом кровотечі та тулубом.

Після накладання:

• затягніть джгут до повної зупинки кровотечі;
• зафіксуйте точний час накладання на джгуті або в іншому видимому місці;
• якщо кровотеча не зупинилася, дотягніть джгут або накладіть другий вище першого;
• викличте 103 або 112 та не послаблюйте джгут самостійно.

Чому інші варіанти неправильні:

• середина кінцівки — довільне місце, яке може виявитися нижче рани;
• пошук невидимої рани затримує зупинку критичної крововтрати.

Важливий нюанс. Якщо рану добре видно, діє інше правило: за потреби джгут накладають на 5–7 см вище рани, але не безпосередньо на ліктьовий чи колінний суглоб.

Запам’ятайте: джерело масивної кровотечі не видно — джгут максимально високо на кінцівку.

Пояснення простими словами. Масивна кровотеча з рани в основі шиї може дуже швидко стати смертельно небезпечною. Тому першою дією після перевірки безпеки й використання доступних засобів індивідуального захисту є максимально сильний прямий тиск на рану.

Подальші дії:

• покликати на допомогу конкретну людину та організувати виклик 103 або 112;
• заспокоїти постраждалого й пояснити свої дії, не припиняючи контроль кровотечі;
• туго затампонувати рану гемостатичним засобом або марлевим бинтом;
• після тампонування здійснювати прямий тиск: 3 хвилини при використанні гемостатичного засобу або 10 хвилин при використанні марлевого бинта;
• якщо кровотеча не зупинилася, за можливості повторити тампонування або безперервно тиснути на рану до приїзду медиків.

Чому інші варіанти не є першими. Заспокоїти постраждалого та надати йому зручне положення потрібно, але ці дії не повинні затримувати негайну зупинку масивної кровотечі.

Запам’ятайте: масивна кровотеча в основі шиї — спочатку максимальний тиск на рану.

Пояснення простими словами. Якщо цілісність кістки порушена, але шкіра в проєкції перелому не пошкоджена, перелом є закритим. Зовнішньої рани над місцем перелому немає, хоча можуть бути біль, деформація, набряк, гематома та порушення функції кінцівки.

Чому інший варіант неправильний. Для відкритого перелому обов’язковою відмінною ознакою є одночасне пошкодження шкірних покривів у проєкції перелому. Видимі уламки кістки не є єдиним критерієм: навіть невелика рана над переломом означає, що його слід вважати відкритим.

Запам’ятайте: кістка пошкоджена, а шкіра над переломом ціла — перелом закритий.

Пояснення простими словами. Відкритий перелом — це часткове або повне порушення цілісності кістки, яке супроводжується пошкодженням шкіри в проєкції перелому. Через рану ушкоджені тканини можуть сполучатися із зовнішнім середовищем, тому зростають ризики кровотечі та інфікування.

Чому інший варіант неправильний. При закритому переломі шкірні покриви над місцем пошкодження залишаються цілими. Якщо в проєкції перелому є рана, його потрібно розцінювати як відкритий навіть тоді, коли уламків кістки зовні не видно.

Запам’ятайте: перелом і пошкоджена над ним шкіра — відкритий перелом.

Пояснення простими словами. За підозри на закритий перелом потрібно зменшити рухливість ушкодженої кінцівки та не посилювати біль. Тому постраждалому допомагають прийняти найзручніше положення, а кінцівку іммобілізують стандартною шиною або підручними засобами.

Важлива умова. Чинний порядок дозволяє здійснювати іммобілізацію лише людині, яка пройшла відповідне навчання. До і після накладання шини потрібно перевірити дистальний пульс. Якщо навичок немає, не слід самостійно випрямляти кінцівку або силоміць змінювати її положення — потрібно викликати 103/112, забезпечити спокій і виконувати вказівки диспетчера.

Чому правильні обидві дії:

• зручне положення зменшує біль і ризик додаткового зміщення уламків;
• правильно виконана іммобілізація обмежує рух у місці перелому під час очікування та транспортування.

Запам’ятайте: зручне положення — для всіх; шина — лише за наявності відповідного навчання.

Пояснення простими словами. Рану на голові потрібно обережно захистити чистою марлевою пов’язкою, не стискаючи пошкоджені тканини. Надмірний тиск може бути небезпечним, якщо ушкоджені кістки черепа або в рані є уламки.

Що заборонено:

• проводити пальпацію рани;
• тиснути всередину рани;
• використовувати антисептики для її обробки;
• намагатися промацувати або вправляти кісткові уламки.

Чому інші варіанти неправильні:

• антисептики та туга пов’язка прямо суперечать алгоритму допомоги при рані голови;
• безперервний сильний тиск на таку рану може погіршити можливе пошкодження черепа; пов’язку фіксують без надмірного тиску.

Запам’ятайте: рана голови — марлева пов’язка без надмірного тиску.

Пояснення простими словами. Фіксований сторонній предмет із рани живота не виймають. Він може частково стримувати кровотечу, а спроба витягнути його здатна додатково пошкодити внутрішні органи та судини.

Як діяти:

• викликати екстрену медичну допомогу та виконувати вказівки диспетчера;
• надати постраждалому максимально зручне положення;
• не натискаючи на предмет, надійно зафіксувати його в рані перев’язувальним матеріалом;
• укрити постраждалого й постійно контролювати його стан до приїзду медиків.

Чому інший варіант неправильний. Самостійне витягання предмета може спричинити або різко посилити внутрішню чи зовнішню кровотечу. Видаляти його в межах домедичної допомоги заборонено.

Важливий нюанс. Якщо сторонній предмет випав із рани самостійно під час надання допомоги, його обережно прибирають і передають бригаді екстреної медичної допомоги, але навмисно не витягають.

Запам’ятайте: сторонній предмет залишити на місці, зафіксувати й чекати медиків.

Пояснення простими словами. Опікові пухирі не можна проколювати або зривати: їхня оболонка захищає пошкоджені тканини від забруднення. Після припинення дії високої температури опік охолоджують і закривають стерильною сухою марлевою пов’язкою без тиску.

Як діяти:

• охолоджувати місце опіку водою кімнатної температури щонайменше 20 хвилин, якщо площа опіку не перевищує 20 % тіла дорослого або 10 % тіла дитини;
• не пошкоджувати пухирі та не відривати тканину чи одяг, що прилипли;
• після охолодження накласти чисту стерильну суху марлеву пов’язку, не стискаючи м’які тканини.

Чому інший варіант неправильний. Проколювання пухирів руйнує природний захист опікової поверхні, підвищує ризик інфікування й прямо суперечить чинному алгоритму домедичної допомоги.

Запам’ятайте: охолодити → не пошкоджувати пухирі → накласти суху стерильну пов’язку без тиску.

Пояснення простими словами. Спочатку потрібно припинити дію високої температури, потім охолодити опік і захистити ушкоджену поверхню від забруднення. Чинний порядок передбачає промивання місця опіку водою кімнатної температури протягом щонайменше 20 хвилин, якщо площа опіку не перевищує 20% тіла дорослого або 10% тіла дитини. Після охолодження накладають чисту стерильну суху марлеву пов’язку без тиску.

Чому інші варіанти неправильні:

• лід може надмірно охолодити та додатково пошкодити тканини; пакет з льодом на 30 хвилин не відповідає правильному алгоритму;
• спирт, йод або зеленка подразнюють ушкоджені тканини, ускладнюють оцінювання опіку й не повинні наноситися на опікову поверхню.

Додатково. Не відривайте одяг, який прилип до опіку, не проколюйте пухирі й не наносьте олію, креми чи мазі. За значного, глибокого або небезпечно розташованого опіку викличте 103 або 112 та виконуйте вказівки диспетчера.

Запам’ятайте: припинити нагрівання → охолодити водою кімнатної температури → накласти чисту суху пов’язку без тиску.

Пояснення простими словами. У базовому алгоритмі серцево-легеневої реанімації людина без медичної освіти оцінює свідомість і нормальне дихання. Якщо постраждалий не реагує та не дихає нормально, слід викликати екстрену медичну допомогу й розпочати СЛР.

Важливий нюанс. Поодинокі судомні вдихи, хрипи або нерегулярне агональне дихання не є нормальним диханням. Його наявність визначають не довше ніж 10 секунд.

Чому інші варіанти неправильні:

• розширення зіниць може виникати з різних причин і не є ознакою, на якій будується базовий алгоритм СЛР;
• пошук пульсу на сонній артерії людиною без спеціальної підготовки часто буває неточним і затримує початок реанімації, тому в базовому алгоритмі вирішальним є саме відсутнє або ненормальне дихання у непритомного постраждалого.

Запам’ятайте: немає реакції та нормального дихання — викликайте 103/112 і починайте СЛР.

Пояснення простими словами. Якщо дорослий не реагує та не дихає нормально, потрібно негайно викликати екстрену медичну допомогу й розпочати серцево-легеневу реанімацію. За наявності гучного зв’язку виклик можна здійснювати одночасно з проведенням СЛР.

Основна послідовність:

• переконатися, що місце події безпечне;
• перевірити свідомість, відновити прохідність дихальних шляхів і оцінювати дихання не довше 10 секунд;
• за відсутності нормального дихання викликати 103 або 112 та виконувати вказівки диспетчера;
• розпочати цикли з 30 натискань на грудну клітку та 2 вдихів; без захисного засобу дозволено виконувати лише натискання.

Чому інші варіанти неправильні:

• відкладати виклик до появи дихання небезпечно — професійну допомогу потрібно викликати негайно;
• стабільне бокове положення застосовують до непритомної людини, яка нормально дихає; за відсутності дихання потрібна СЛР.

Запам’ятайте: немає нормального дихання — виклик 103/112 і негайний початок СЛР.

Пояснення простими словами. Один цикл серцево-легеневої реанімації дорослого складається з 30 натискань на грудну клітку та 2 штучних вдихів. Після двох вдихів одразу відновлюють компресії.

Чому саме так:

• серія з 30 компресій підтримує рух крові до мозку та інших життєво важливих органів;
• два вдихи забезпечують надходження кисню;
• короткі й рідші перерви допомагають не втрачати створений компресіями кровообіг.

Чому інші варіанти неправильні:

• співвідношення 5 до 1 не відповідає чинному базовому алгоритму СЛР дорослого;
• співвідношення 15 до 1 також не є стандартним алгоритмом для одного рятувальника під час СЛР дорослого.

Важливий нюанс. Два вдихи рекомендовано виконувати із захисним засобом. Якщо його немає, дозволено проводити лише безперервні натискання на грудну клітку. Виконання двох вдихів має тривати не більше 5 секунд, а переривати компресії не можна більш як на 10 секунд.

Запам’ятайте: 30 натискань → 2 вдихи → без зволікання знову 30 натискань.

Пояснення простими словами. Серцево-легеневу реанімацію до приїзду медиків продовжують без необґрунтованих перерв. Припинити її можна, якщо постраждалий ожив, продовження стало небезпечним або рятівник фізично більше не здатний виконувати СЛР.

Усі три умови є підставами для припинення СЛР:

• з’явилися явні ознаки життя — відновилося нормальне самостійне дихання, з’явилися координовані рухи або постраждалий відкрив очі;
• виникла загроза життю рятівника та/або постраждалого;
• через значне фізичне виснаження рятівник об’єктивно не може продовжувати реанімацію.

Що робити після появи ознак життя. Припинити натискання, повторно оцінити дихання, забезпечити постійний нагляд і виконувати вказівки диспетчера. Якщо використовувався автоматичний зовнішній дефібрилятор, його електроди залишають на грудній клітці до приїзду медиків.

Запам’ятайте: припинити СЛР до прибуття медиків можна через ознаки життя, небезпеку або повне фізичне виснаження.

Пояснення простими словами. Якщо ознаки життя не з’явилися, СЛР безперервно продовжують до прибуття бригади екстреної медичної допомоги та фактичної передачі їй постраждалого. Не слід зупиняти компресії лише тому, що автомобіль швидкої вже приїхав: продовжуйте їх, доки медики не будуть готові перебрати реанімацію.

Чому інші варіанти неправильні:

• ані 15, ані 30 хвилин не є автоматичною часовою межею, після якої рятувальник повинен припинити СЛР;
• безпідставна зупинка компресій перериває мінімальний кровообіг, який вони підтримують.

Важливий нюанс. До прибуття медиків СЛР можна припинити раніше, якщо з’явилися явні ознаки життя, виникла небезпека для рятувальника чи постраждалого або продовження стало неможливим через значне фізичне виснаження. Серед запропонованих у цьому питанні варіантів правильною є передача реанімації бригаді ЕМД.

Запам’ятайте: проводьте СЛР без довільного часового обмеження й передавайте постраждалого медикам без зайвої перерви в компресіях.