Категорія D1

Пояснення простими словами. Трамваю дозволено рухатися за зеленою стрілкою додаткової секції, увімкненою одночасно з червоним основним сигналом. Проте водій трамвая повинен дати дорогу транспортним засобам, які рухаються з інших напрямків. Велосипед також є транспортним засобом, тому велосипедист має перевагу і проїде першим.

Що показано на ілюстрації. Трамвай збирається повернути праворуч за стрілкою додаткової секції, яка працює разом із червоним основним сигналом. З іншого напрямку до перехрестя під’їжджає велосипедист.

Чому інший варіант неправильний:

• «Дасть дорогу трамваю» — навпаки, обов’язок дати дорогу покладено на водія трамвая, який рухається за додатковою стрілкою одночасно із заборонним основним сигналом.

Підстава у ПДР. Вимогу дати дорогу транспортним засобам з інших напрямків установлено абзацом першим пункту 16.9 ПДР.

Запам’ятайте: навіть трамвай, який рухається за додатковою стрілкою разом із червоним сигналом, пропускає транспорт з інших напрямків.

Пояснення простими словами. Головна ознака відпочинку — водій вільний від робочих обов’язків і може самостійно розпоряджатися своїм часом. Його не можна зобов’язувати заповнювати документи, контролювати транспортний засіб або виконувати іншу роботу.

Чому інші варіанти неправильні:

• заповнення супровідних документів є роботою, а не відпочинком;
• водій не зобов’язаний використовувати весь відпочинок виключно для сну — він сам вирішує, як розпорядитися цим часом.

Актуальне термінологічне уточнення. Чинне Положення визначає щоденний і щотижневий відпочинок як періоди, протягом яких водій може вільно розпоряджатися своїм часом. Вимоги до безперервності та мінімальної тривалості залежать від конкретного виду відпочинку.

Нормативна підстава. Визначення періодів відпочинку містить розділ I Положення № 340.

Запам’ятайте: якщо водій мусить виконувати робочі обов’язки, цей час не є відпочинком.

Пояснення простими словами. Знак попереджає, що права додаткова смуга або смуга розгону закінчується. Водієві, який рухається нею, потрібно завчасно перестроїтися ліворуч із дотриманням правил маневрування.

Що показано на ілюстрації питання. Ліва стрілка йде прямо, а права стрілка вигинається до неї; штрихова лінія правої смуги обривається.

Чому інші варіанти неправильні:

• смуга не починається і не просто прилягає до основної;
• напрямок стрілки показує її приєднання через завершення правої смуги.

Підстава у ПДР. Знак 5.21.1 показує кінець додаткової смуги або смуги для розгону.

Запам’ятайте: стрілка, що вливається в сусідню смугу, означає закінчення смуги.

Пояснення простими словами. Знак «Митниця» забороняє проїзд без зупинки біля митного пункту. Отже, перед таким пунктом водій зобов’язаний зупинитися.

Що показано на ілюстрації питання. Зображено знак із написами «CUSTOMS» і «МИТНИЦЯ» — знак .

Чому інші варіанти неправильні:

• Митний пункт без обов’язкової зупинки суперечить прямій вимозі знака.
• Контрольний пункт пропуску позначається іншим знаком — 3.41.

Підстава у ПДР. Знак «Митниця» забороняє проїзд без зупинки біля митниці.

Запам’ятайте: напис «Митниця» означає не попередження, а обов’язкову зупинку.

Пояснення простими словами. Знак «Пагорб» застосовують перед буграми, напливами або неплавними стиками конструкцій мостів. Ним також позначають штучні підвищення, створені для примусового зниження швидкості.

Що показано на ілюстрації питання. Один плавний чорний виступ символізує окремий пагорб або підвищення покриття.

Чому варіанти оцінюємо саме так:

• штучно створений бугор відповідає одному із застосувань знака;
• бугри, напливи та неплавні стики мостів прямо входять до його значення;
• хвилястості позначає знак 1.10;
• вибоїни та просідання позначає знак 1.12.

Підстава у ПДР. Знак 1.11 «Пагорб».

Запам’ятайте: один опуклий виступ — один пагорб або штучне підвищення.

Пояснення простими словами. Видимість у напрямку руху — це найбільша відстань, на якій водій зі свого місця ще може чітко бачити межі дороги та розуміти, де перебувають інші учасники руху. Йдеться не просто про можливість помітити щось удалині, а про здатність правильно оцінити дорожню обстановку.

Чому правильна саме відповідь 3. Вона містить усі основні ознаки визначення з ПДР:

• оцінюється максимальна, а не мінімальна відстань;
• відстань визначається з місця водія у напрямку руху;
• водій повинен чітко розпізнавати межі елементів дороги та розміщення учасників руху;
• отриманої інформації має бути достатньо, щоб орієнтуватися під час керування транспортним засобом.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 1 стосується лише можливості побачити стоп-лінію та помилково говорить про мінімальну відстань. Один окремий елемент дорожньої розмітки не визначає загальну видимість у напрямку руху.
• Варіант 2 описує огляд праворуч у конкретній ситуації на перехресті. Це не визначення видимості у напрямку руху, оскільки йдеться не про максимальну відстань за напрямком руху, на якій водій може оцінити дорогу та розміщення її учасників.

Що показано на ілюстрації нижче. На допоміжній ілюстрації зеленим виділено ділянку дороги, яку водій може чітко оцінити зі свого місця. Позначка «межа чіткої видимості» показує найдальшу точку, до якої ще можна розпізнати межі дороги та розміщення іншого транспортного засобу. Відстань до цієї межі і є видимістю у напрямку руху.

Практичне значення. Ця відстань допомагає водієві обирати безпечну швидкість і визначати, чи можна безпечно виконати маневр. Туман, дощ, снігопад, темрява, поворот дороги, вершина підйому, насадження або інший транспортний засіб можуть зменшувати відстань, на якій дорожню обстановку видно чітко.

Не плутайте терміни. Видимість у напрямку руху — це фактична відстань чіткого огляду в конкретних умовах. Недостатня видимість — це видимість дороги менше ніж 300 метрів у сутінках, тумані, під час дощу, снігопаду тощо. Обмежена оглядовість виникає через геометрію дороги, споруди, насадження, інші об’єкти або транспортні засоби.

Підстава у ПДР. Повне визначення терміна наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: видимість у напрямку руху — це максимальна відстань, на якій водій не просто щось бачить, а чітко розуміє дорожню обстановку та може безпечно керувати.

Пояснення простими словами. Знак забороняє рух гужових возів і саней, тварин під сідлом або в’юком, а також прогін худоби. Отже, правильні перші два варіанти.

Що показано на ілюстрації питання. У червоному колі зображено коня з возом — знак заборони руху гужового транспорту та тварин.

Чому інші варіанти неправильні:

• рух пішоходів цей знак не забороняє — для цього існує окремий знак 3.9;
• варіант із відповідями 1, 2 і 3 помилково додає пішоходів;
• обрати лише один із перших двох варіантів недостатньо, бо знак охоплює обидві заборони.

Підстава у ПДР. Знак 3.11 «Рух гужових возів (саней) заборонено» також забороняє рух тварин під сідлом чи в’юком і прогін худоби.

Запам’ятайте: кінь із возом у червоному колі — заборонені і вози, і рух чи прогін тварин.

Пояснення простими словами. Якщо поблизу є підземний або надземний пішохідний перехід, пішохід повинен скористатися саме ним. Переходити дорогу поверхнею, на перехресті або в іншому зручному місці в такій ситуації не дозволено.

Що показано на ілюстрації. На зображенні показані знаки 5.40.1 «Підземний пішохідний перехід» і 5.41.1 «Надземний пішохідний перехід». Вони позначають спеціально облаштовані переходи, якими пішоходи за їх наявності повинні користуватися для перетину дороги.

Чому потрібно користуватися саме переходом. Підземні й надземні переходи фізично відокремлюють пішоходів від транспортного потоку. Навіть якщо шлях через них довший, вони дають змогу не виходити безпосередньо на проїзну частину.

Послідовність вибору місця переходу:

1. Якщо є пішохідний перехід, зокрема підземний або надземний, потрібно користуватися ним.
2. Якщо переходу немає, проїзну частину дозволено переходити на перехресті по лініях тротуарів або узбіч.
3. Якщо в зоні видимості немає ні переходу, ні перехрестя, перехід в іншому місці допускається лише за додаткових умов пункту 4.8 ПДР.

Умови переходу поза переходом і перехрестям. Дорога повинна мати не більше трьох смуг руху для обох напрямків, добре проглядатися в обидва боки, а переходити її потрібно під прямим кутом до краю проїзної частини та лише після перевірки відсутності небезпеки. Ці умови не застосовуються, коли підземний або надземний перехід уже є.

Розбір варіантів:

• Варіант 1 — по переходах або по лініях тротуарів чи узбіч на перехрестях. Неправильно. Перша частина правильна, але перехрестя є запасним місцем переходу лише за відсутності пішохідного переходу. За умовою переходи наявні.
• Варіант 2 — за ними або під прямим кутом в іншому безпечному місці. Неправильно. Такий спосіб допускається лише тоді, коли в зоні видимості немає ані пішохідного переходу, ані перехрестя та виконані всі додаткові умови пункту 4.8.
• Варіант 3 — тільки по них. Правильно. За наявності підземного або надземного переходу пішохід повинен користуватися саме ним.

Безпека залишається обов’язковою. Наявність пішохідного переходу не звільняє від необхідності бути уважним, виконувати сигнали світлофора чи регулювальника та не виходити раптово перед транспортними засобами.

Нормативна підстава. Пункт 4.7 ПДР встановлює пріоритет пішохідних переходів. Пункт 4.8 ПДР визначає виняткові умови переходу дороги в іншому місці.

Запам’ятайте: є підземний або надземний перехід — переходьте тільки по ньому.

Пояснення простими словами. Поза населеними пунктами заборонено ставити транспортний засіб на стоянку в зоні небезпечного повороту або випуклого перелому поздовжнього профілю дороги, якщо видимість чи оглядовість хоча б в одному напрямку становить менше 100 м. Ця заборона діє незалежно від того, чи залишається місце для проїзду інших автомобілів.

Що показано на ілюстрації. Білий автомобіль поставлено на стоянку поза населеним пунктом біля вершини підйому, позначеного знаком . За умовою оглядовість у напрямку руху становить менше 100 м, тому водій обрав заборонене місце.

Чому інші варіанти неправильні:

• «Правильно, якщо він не перешкоджає руху інших транспортних засобів». Відсутність перешкоди не скасовує окремої заборони стоянки на такій ділянці за оглядовості менше 100 м.
• «Правильно в будь-якому випадку». Стоянка за наведених у запитанні умов прямо заборонена.

Підстава у ПДР. Заборону стоянки поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів профілю дороги за видимості чи оглядовості менше 100 м установлено пунктом 15.10 «ґ» ПДР.

Запам’ятайте: поза населеним пунктом оглядовість менше 100 м біля небезпечного повороту або вершини підйому означає заборону стоянки.

Пояснення простими словами. Нерухомий транспортний засіб з увімкненим синім проблисковим маячком попереджає про можливу небезпеку або проведення службових дій. Наближаючись до нього, водій повинен зменшити швидкість до 40 км/год і уважно стежити за сигналами регулювальника.

Що показано на ілюстрації. Синій автомобіль наближається до нерухомого поліцейського автомобіля з увімкненими синіми маячками. Поряд стоїть інший транспортний засіб, а місце позначене аварійним знаком і конусами. Водій синього автомобіля повинен знизити швидкість до 40 км/год та бути готовим зупинитися за сигналом регулювальника.

Правильний порядок дій:

1. Завчасно помітити нерухомий транспортний засіб із синім проблисковим маячком.
2. Знизити швидкість до 40 км/год або меншої безпечної швидкості.
3. Уважно стежити за сигналами регулювальника.
4. Якщо регулювальник подає сигнал про зупинку — зупинитися.
5. Після такої зупинки продовжити рух лише з дозволу регулювальника.

Що означає «до 40 км/год». Швидкість потрібно зменшити не на 40 км/год, а до значення, яке не перевищує 40 км/год. Якщо дорожня обстановка потребує меншої швидкості, водій повинен рухатися ще повільніше.

Розбір варіантів:

• Варіант 1 неправильний. Самого переходу на суміжну смугу недостатньо. ПДР прямо вимагають знизити швидкість до 40 км/год.
• Варіант 2 неправильний. Зупинятися відразу й чекати сигналу не потрібно. Обов’язкова зупинка настає лише тоді, коли регулювальник подає відповідний сигнал.
• Варіант 3 правильний. Він повністю відтворює встановлений Правилами порядок дій: зменшити швидкість і за потреби зупинитися.

Важливе уточнення. Ця вимога діє незалежно від того, чи ввімкнено разом із синім маячком спеціальний звуковий сигнал. Сирена може бути ввімкнена або вимкнена — порядок дій водія не змінюється.

Не плутайте дві ситуації. Якщо транспортний засіб із синім маячком рухається, йому потрібно дати дорогу. Якщо він нерухомо стоїть на узбіччі або проїзній частині, потрібно знизити швидкість до 40 км/год і виконувати сигнали регулювальника.

Підстава в ПДР. Порядок дій під час наближення до нерухомого транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком встановлений у пункті 3.5 ПДР.

Запам’ятайте: нерухомий синій маячок — швидкість не більше 40 км/год; сигнал регулювальника — зупинка; продовження руху — лише після його дозволу.

Пояснення простими словами. Якщо педаль натиснута не до кінця, зчеплення може продовжувати частково передавати крутний момент від двигуна до первинного вала коробки передач. Під час перемикання деталі коробки не встигають вирівняти швидкості, тому синхронізатори працюють із підвищеним навантаженням, а передача може вмикатися з хрустом.

Можливі наслідки:

• прискорене зношення синхронізаторів;
• ударне навантаження на зубці муфт і елементи ввімкнення передач;
• утруднене перемикання, особливо першої та задньої передач;
• подальше пошкодження коробки передач.

Чому друга відповідь неповна. Неповне вимкнення впливає не лише на зубчасті колеса. У синхронізованій коробці значне навантаження сприймають синхронізатори, які намагаються вирівняти швидкості. У несинхронізованій коробці неправильне вирівнювання швидкостей призводить до ударного контакту елементів увімкнення передачі.

Технічне уточнення. У багатьох сучасних механічних коробках пари зубчастих коліс перебувають у постійному зачепленні. Характерний хруст під час невдалого перемикання часто виникає на зубцях муфти ввімкнення, а не на робочих зубцях самої пари коліс. Офіційна відповідь спрощено описує загальний наслідок розбіжності швидкостей.

Як розпізнати проблему. Автомобіль може прагнути рухатися з повністю натиснутою педаллю, передачі вмикаються важко або із шумом. Це потребує перевірки привода, регулювання та самого зчеплення.

Запам’ятайте: зчеплення не роз’єдналося повністю — коробка залишається під навантаженням і зношується під час перемикання.

Пояснення простими словами. Ресивер — це міцний герметичний резервуар, у якому накопичується створене компресором стиснене повітря. Із ресивера воно подається до гальмівних камер та інших пневматичних споживачів.

Основні функції ресивера:

• створює запас повітря для роботи гальм;
• згладжує коливання тиску та пульсації від компресора;
• дає системі змогу виконати певну кількість гальмувань без безперервної роботи компресора;
• збирає частину вологи й забруднень, які потрібно видаляти відповідно до інструкції з обслуговування.

Чому інші варіанти неправильні. Ресивер не є з’єднувальним механізмом і не перетворює тиск на механічне зусилля, як гальмівна камера. Він саме зберігає запас стисненого повітря.

Запам’ятайте: компресор створює тиск, ресивер накопичує повітря, а гальмівні камери виконують гальмування.

Пояснення простими словами. У більшості важких вантажних автомобілів і автобусів робочі гальма приводяться стисненим повітрям. Компресор наповнює ресивери, а натискання педалі керує подаванням повітря до гальмівних камер.

Чому пневматична система поширена на важкому транспорті:

• запас стисненого повітря дає змогу керувати гальмами великого транспортного засобу та причепа;
• контури можна розділяти й оснащувати захисними клапанами;
• пружинні енергоакумулятори можуть забезпечувати стоянкове й аварійне гальмування;
• система придатна для багатоосьових автомобілів та автопоїздів.

Чому інші варіанти неправильні:

• гідравлічний привод переважає в легкових і багатьох легких комерційних транспортних засобах, але не є типовою відповіддю для важких вантажівок та автобусів;
• суто механічний привод не застосовують як основний робочий привод такого важкого транспорту.

Технічне уточнення. У цьому запитанні під типом гальмівної системи фактично мається на увазі тип привода. Сучасна система може мати електронне керування, але її виконавча частина на важкому транспорті часто залишається пневматичною.

Запам’ятайте: важкий вантажний автомобіль або автобус — переважно пневматичний гальмівний привод.

Пояснення простими словами. Йдеться про поциліндрову перевірку балансу роботи двигуна. Подачу пального до кожного циліндра по черзі контрольовано припиняють і спостерігають, наскільки змінюються оберти та рівномірність роботи. Відключення справного циліндра має помітно погіршити роботу двигуна. Якщо зміна мала або відсутня, цей циліндр уже робив менший внесок і потребує подальшої перевірки.

Що може бути причиною слабкої роботи циліндра:

• несправність форсунки або її електричного кола;
• недостатня компресія;
• порушення подачі пального, повітря або запалювання — залежно від типу двигуна.

Актуальне безпечне уточнення. На сучасних двигунах таку перевірку виконують як керований тест відключення циліндрів діагностичним приладом або строго за процедурою виробника. Не можна послаблювати паливопроводи Common Rail чи довільно від’єднувати форсунки під час роботи двигуна: паливо під надзвичайно високим тиском може спричинити тяжку травму, а неправильне відключення — пошкодження електроніки.

Чому інші варіанти не обираємо:

• оцінка лише на слух є суб’єктивною й не визначає надійно проблемний циліндр;
• формулювання «порівняльний метод» надто загальне, тоді як перший варіант називає конкретну перевірку.

Запам’ятайте: порівнюють реакцію двигуна на контрольоване відключення кожного циліндра, а не від’єднують паливні магістралі вручну.

Пояснення простими словами. У передньопривідного автомобіля ведучі передні колеса тягнуть автомобіль уперед. Якщо задню вісь почало заносити, дуже плавне збільшення тяги може перенести частину навантаження назад і допомогти вирівняти автомобіль у напрямку, заданому передніми колесами.

Як діяти. Кермо плавно повертають у бік занесення, дивляться в напрямку бажаного руху й уникають різких дій. Додавання тяги має бути дозованим: різке прискорення може перевищити запас зчеплення і погіршити ситуацію.

Чому інший варіант неправильний:

• на задньопривідному автомобілі збільшення тяги надходить саме на задні колеса. Якщо вони вже втратили бокове зчеплення, додатковий крутний момент може посилити їх пробуксовування і занесення.

Важливий нюанс. Відповідь говорить, що збільшення швидкості може сприяти стабілізації передньопривідного автомобіля, а не гарантує її. Реальна дія залежить від причини занесення, покриття, швидкості та систем стабілізації автомобіля.

Запам’ятайте: для переднього приводу — плавна корекція кермом і дозована тяга; жодного різкого гальмування чи прискорення.

Пояснення простими словами. Гравій зменшує зчеплення шин із дорогою, а в крутому повороті автомобілю одночасно потрібне бокове зчеплення для зміни напрямку. Якщо швидкість завелика, колеса можуть почати ковзати й автомобіль вийде за межі своєї траєкторії.

Як діяти правильно:

• зменшити швидкість до входу в поворот, поки колеса спрямовані переважно прямо;
• у самому повороті кермувати плавно й уникати різкого гальмування або прискорення;
• збільшити дистанцію, оскільки гальмівний шлях на сипкому покритті довший;
• бути готовим до нерівномірного зчеплення під різними колесами.

Чому інші варіанти неправильні. Незмінна швидкість не враховує погіршення покриття, а прискорення збільшує бокове навантаження на шини й ризик заносу.

Підстава у ПДР. Пункт 12.1 ПДР вимагає враховувати дорожню обстановку та обирати швидкість, яка дозволяє постійно контролювати автомобіль.

Запам’ятайте: сипке покриття перед поворотом — сигнал зменшити швидкість ще до початку повертання.

Пояснення простими словами. На снігу й льоду запас зчеплення шин із дорогою значно менший. Різке натискання на газ або гальма, швидкий поворот керма чи раптова зміна передачі можуть перевищити цей запас і спричинити ковзання або занесення.

Плавність потрібна під час:

• розгону — щоб ведучі колеса не пробуксовували;
• гальмування — щоб автомобіль не втратив стійкість;
• повороту керма та зміни смуги — щоб не виникло бокового ковзання;
• перемикання передач і відпускання зчеплення — щоб не створити різкого поштовху на колесах.

Важливе уточнення. Плавність не означає повільну реакцію на небезпеку. Якщо без екстреного гальмування неможливо уникнути ДТП, водій повинен діяти негайно. За звичайних умов маневри слід планувати завчасно, щоб не доводити ситуацію до екстреної.

Чому відповідь «Ні» неправильна. Різкі команди на слизькій дорозі швидше порушують зчеплення коліс і зменшують можливість водія керувати траєкторією автомобіля.

Підстава у ПДР. Пункт 12.1 ПДР вимагає обирати безпечну швидкість з урахуванням дорожньої обстановки, пункт 13.1 ПДР — тримати безпечну дистанцію, а пункт 12.9 ПДР забороняє різко гальмувати, крім випадків, коли без цього неможливо запобігти ДТП.

Запам’ятайте: узимку завчасність і плавність допомагають зберігати зчеплення та контроль над автомобілем.

Пояснення простими словами. Уночі водій бачить лише ту частину дороги, яку освітлюють фари та вуличне освітлення. Гірше помітні пішоходи, нерухомі перешкоди, край проїзної частини й зміни покриття, а відстань і швидкість інших транспортних засобів оцінити складніше.

Додаткові чинники ризику:

• засліплення зустрічними фарами та відблиски на мокрій дорозі;
• звуження видимого простору за межами світлового пучка;
• природна нічна втома, сонливість і повільніша реакція;
• менша помітність учасників руху без належного освітлення.

Чому відповідь «Ні» неправильна. Менша кількість автомобілів уночі не компенсує обмеженої видимості та втоми. Водій має ще уважніше стежити за дорогою, обирати безпечну швидкість і не продовжувати поїздку в стані сонливості.

Підстава у ПДР. Пункт 19.1 ПДР вимагає в темну пору доби користуватися передбаченими світловими приладами, а пункт 12.1 ПДР — добирати швидкість так, щоб постійно контролювати рух автомобіля.

Запам’ятайте: нічна дорога вимагає більшої, а не меншої концентрації.

Пояснення простими словами. Пахвова ділянка містить великі кровоносні судини, тому масивна кровотеча тут потребує негайного прямого тиску. Після перевірки безпеки та використання доступних засобів захисту потрібно максимально сильно притиснути рану.

Подальші дії:

• покликати на допомогу та організувати виклик 103 або 112;
• заспокоїти постраждалого й пояснити подальші дії;
• туго затампонувати рану гемостатичним засобом або марлевим бинтом;
• після тампонування тиснути на рану 3 хвилини з гемостатичним засобом або 10 хвилин із марлевим бинтом;
• оцінити результат і, якщо кровотеча триває, повторити тампонування або безперервно здійснювати максимальний тиск до приїзду медиків.

Чому інші варіанти не є першими. Зручне положення та психологічна підтримка важливі, але вони не зупиняють небезпечну крововтрату. Спочатку потрібно притиснути рану.

Запам’ятайте: масивна кровотеча з пахвової ділянки — максимальний тиск, потім туге тампонування.

Пояснення простими словами. Якщо після накладання кровоспинного джгута кровотеча з кінцівки триває, потрібно посилити зупинку крові. Обидві наведені дії передбачені чинним алгоритмом, але застосовуються послідовно, а не довільно.

Правильна послідовність:

• збільшити тиск уже накладеного кровоспинного джгута та/або накласти другий джгут вище першого;
• якщо другий джгут не зупинив кровотечу або його неможливо накласти, здійснювати прямий тиск на рану руками до приїзду медиків або виконати тампонування рани;
• не знімати й не послаблювати накладені джгути до приїзду бригади екстреної медичної допомоги;
• повідомити медикам час накладання кожного джгута.

Чому відповідь узагальнювальна. Перший варіант описує наступний крок після неефективного першого джгута, а другий — резервну дію, якщо додатковий джгут не допоміг або недоступний. Тому обидва варіанти правильні за умови дотримання цієї черговості.

Запам’ятайте: кровотеча триває — посилити або продублювати джгут; якщо це не допомогло чи неможливе — прямий тиск або тампонування.