Категорія D1

Пояснення простими словами. Якщо дорожні знаки чи розмітка не визначили інший спосіб поставлення, головна умова для розташування транспортного засобу під кутом — він не повинен заважати руху інших транспортних засобів.

Чому інший варіант неправильний:

• «При відсутності тротуарів або інших місць із пішохідним рухом» — неправильно. Наявність тротуару не забороняє поставлення під кутом: біля місць із пішохідним рухом ПДР окремо визначають, якою частиною потрібно ставити транспортний засіб.

Підстава у ПДР. Умови поставлення транспортних засобів під кутом визначено пунктом 15.5 ПДР.

Запам’ятайте: під кутом можна ставити лише так, щоб не створювати перешкод руху.

Пояснення простими словами. Якщо поліцейський подав вимогу про зупинку, водій повинен зупинитися саме у вказаному місці. При цьому необхідно виконати вимогу безпечно та дотриматися правил зупинки.

Чому перший варіант неправильний:

• Водій не може самостійно обирати будь-яке зручне місце. Поліцейський указує, де потрібно зупинитися, а водій повинен виконати цю вимогу, не створюючи небезпеки іншим учасникам руху.

Спосіб подання вимоги не змінює обов’язку водія: це може бути жест або сигнальний диск, проблискові маячки, спеціальний звуковий сигнал, гучномовець чи спеціальне табло.

Підстава у ПДР. Дії водія після отримання вимоги про зупинку визначені пунктом 8.9 ПДР.

Запам’ятайте: поліцейський визначає місце зупинки, але сама зупинка повинна залишатися безпечною та відповідати Правилам.

Пояснення простими словами. Перед водієм дорога з розділювальною смугою, тобто вона має дві окремі проїзні частини. Знак показує, що на ближчій проїзній частині односторонній рух спрямований праворуч. Повернувши в перший проїзд, водій поїхав би назустріч потоку. Тому лівий поворот потрібно виконувати у другий проїзд — за розділювальною смугою.

Що показано на ілюстрації питання. Перед першим перетином проїзних частин установлено знак зі стрілкою праворуч, а між двома проїзними частинами видно розділювальну смугу.

Чому інші варіанти неправильні:

• Заборонено повністю — неправильно, бо поворот у другий проїзд не суперечить напрямку руху.
• Дозволено в обидва проїзди — у першому проїзді автомобіль опинився б на смугах зустрічного для нього напрямку.

Підстава у ПДР. Знак показує напрямок руху на перехрещуваній дорозі з одностороннім рухом і діє на те перехрещення проїзних частин, перед яким установлений.

Запам’ятайте: за наявності розділювальної смуги ліворуч повертають у дальню проїзну частину.

Пояснення простими словами. Якщо поряд із проїзною частиною є спеціально облаштована велосипедна доріжка, велосипедист повинен користуватися нею. Рухатися в такому випадку проїзною частиною заборонено.

Чому варіант 2 неправильний. Саме по собі звуження проїзної частини не назване в пункті 6.6 ПДР окремою підставою для повної заборони руху велосипедиста. Воно вимагає більшої обережності, але не створює заборони, наведеної у питанні.

Чому варіант 3 неправильний. Він об’єднує правильний варіант 1 із неправильним варіантом 2.

Підстава у ПДР. Підпункт «б» пункту 6.6 ПДР забороняє велосипедисту рухатися проїзною частиною, якщо поряд облаштовано велосипедну доріжку.

Запам’ятайте: є велосипедна доріжка — велосипедист повинен рухатися нею, а не проїзною частиною.

Пояснення простими словами. Перед перехрестям немає знаків пріоритету, тому дороги є рівнозначними. Мотоцикл наближається праворуч від Вас, отже під час руху прямо Ви повинні дати йому дорогу.

Що показано на ілюстрації питання. Ви під’їжджаєте до нерегульованого перехрестя прямо, а мотоцикліст — праворуч. Знак лише показує, що дорога праворуч не має наскрізного проїзду.

Чому перший варіант неправильний:

• знак «Тупик» не надає Вам переваги;
• на рівнозначному перехресті діє правило перешкоди праворуч.

Підстава у ПДР. На перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов’язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч.

Запам’ятайте: тупик повідомляє про відсутність наскрізного проїзду, але не змінює черговість проїзду перехрестя.

Пояснення простими словами. На ілюстрації до питання автомобіль рухається автомагістраллю, позначеною знаком , і має намір розвернутися через технологічний розрив у розділювальній смузі.

Такий розрив призначений для спеціальних потреб, а не для розвороту звичайних транспортних засобів. На автомагістралях розворот дозволений лише на перехрестях і в спеціально позначених місцях.

Чому варіант 1 неправильний:

• сам факт наявності технологічного розриву не робить це місце дозволеним для розвороту;
• на ілюстрації немає знаків або , які позначали б спеціально облаштоване місце для розвороту.

Запам’ятайте: технологічний розрив на автомагістралі не є місцем для розвороту. Розвертатися можна лише там, де це прямо дозволено організацією дорожнього руху.

Підстава в ПДР. Заборону розвороту на автомагістралях і дорогах для автомобілів, а також передбачені винятки встановлює пункт 10.7 ПДР.

Пояснення простими словами. На ілюстрації до питання показана дорога з одностороннім рухом, позначена знаком , у межах населеного пункту.

Водій праворуч правильно зупинився біля правого краю проїзної частини. Водій ліворуч також діє правильно: у населеному пункті на дорозі з одностороннім рухом зупинка дозволена і біля лівого краю, якщо це не суперечить іншим вимогам ПДР.

Чому інші варіанти не обираємо окремо:

• «Водій, що знаходиться праворуч» — його положення правильне, але це не єдина правильна відповідь;
• «Водій, що знаходиться ліворуч» — його положення також правильне, проте правильно зупинився і водій праворуч.

Запам’ятайте: на односторонній дорозі в населеному пункті зупинятися можна біля правого або лівого краю, якщо відсутні інші заборони.

Підстава в ПДР. Умови використання крайньої лівої смуги визначає пункт 11.5 ПДР. Загальне правило зупинки біля правого краю містить пункт 15.2 ПДР, а можливість зупинки зліва на односторонній дорозі в населеному пункті — пункт 15.3 ПДР.

Пояснення простими словами. Проїзна частина — це елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. До них належать автомобілі, мотоцикли, автобуси та інші транспортні засоби, рух яких не прив’язаний до рейок.

Чому інші варіанти неправильні:

• рейкові транспортні засоби рухаються трамвайними або іншими рейковими коліями;
• дозволений у певних ситуаціях виїзд нерейкового транспорту на попутну трамвайну колію не змінює основного призначення проїзної частини.

Підстава у ПДР. Визначення проїзної частини наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: проїзна частина — для нерейкового транспорту; трамвайна колія — для рейкового.

Пояснення простими словами. Залізничний переїзд є ділянкою підвищеної небезпеки, тому виконувати на ньому обгін заборонено. Заборона починається ще до переїзду — ближче ніж за 100 м перед ним.

Не має значення, обладнаний переїзд світлофором, шлагбаумом або іншими засобами регулювання. Регульований переїзд визначає порядок його проїзду, але не дозволяє виконувати обгін.

Чому інші варіанти неправильні:

• «Дозволяється». Це суперечить прямій забороні ПДР.
• «Дозволяється тільки на регульованих залізничних переїздах». Наявність регулювання не створює винятку із заборони обгону.

Запам’ятайте: обгін заборонений і на самому залізничному переїзді, і ближче ніж за 100 м перед ним.

Підстава в ПДР. Заборону обгону на залізничних переїздах і ближче ніж за 100 м перед ними встановлює підпункт «б» пункту 14.6 ПДР.

Пояснення простими словами. Під час ожеледиці заборонене саме гнучке зчеплення. Жорстке зчеплення краще контролює взаємне положення транспортних засобів, а часткове навантаження фіксує частину буксируваного транспортного засобу на платформі чи опорному пристосуванні.

Чому інші варіанти неправильні або неповні:

• «Тільки на жорсткому зчепленні» і «Тільки способом часткового навантаження» — кожен варіант безпідставно виключає інший дозволений спосіб.
• «Тільки на гнучкому зчепленні» — це саме той спосіб, який під час ожеледиці заборонений.

Підстава у ПДР. Заборона гнучкого зчеплення під час ожеледиці міститься в пункті 23.10 ПДР.

Запам’ятайте: під час ожеледиці — жорстке зчеплення або часткове навантаження.

Пояснення простими словами. У пневматичній системі педаль керує гальмівним краном. Залежно від сили та ходу натискання кран дозує тиск стисненого повітря, яке надходить безпосередньо або через релейні клапани до гальмівних камер.

Чому інші варіанти неправильні:

• головний гальмівний циліндр є характерним елементом гідравлічного, а не суто пневматичного приводу;
• педаль не з’єднується безпосередньо з гальмівною камерою — між ними працюють гальмівний кран, трубопроводи та інші клапани.

Не плутайте. Гальмівний кран керує потоком і тиском повітря, а гальмівна камера перетворює цей тиск на механічне зусилля.

Запам’ятайте: педаль → гальмівний кран → повітряні магістралі та клапани → гальмівні камери.

Пояснення простими словами. Різке збільшення зусилля на кермовому колесі може спричинити як видима механічна або гідравлічна несправність, так і недостатній робочий тиск гідропідсилювача. Тому для встановлення причини потрібні і візуальний огляд елементів системи, і вимірювання тиску.

Під час перевірки:

• оглядають рівень і стан робочої рідини, герметичність шлангів та з’єднань, привід насоса й доступні елементи рульового керування;
• перевіряють, чи немає заклинювання, пошкодження або витоку;
• вимірюють робочий тиск у передбачених виробником режимах і порівнюють результат із його нормативами.

Чому діагностики під час руху недостатньо. Вона лише підтвердить, що кермо стало важким, але не покаже точно, чи причина у втраті тиску, витоку, насосі або механічному опорі. Крім того, рух із несправним рульовим керуванням може бути небезпечним.

Важливе уточнення. Варіанти відповіді описують гідропідсилювач. В електропідсилювачі немає робочої рідини та гідравлічного тиску, тому його діагностують за іншою процедурою.

Запам’ятайте: для гідропідсилювача — спочатку огляд, потім контроль тиску; обидва методи доповнюють один одного.

Пояснення простими словами. Через негерметичність в одній гальмівній камері потрібний тиск не створюється або швидко втрачається. Відповідне колесо гальмує слабше, ніж колесо з іншого боку осі, тому виникає різниця гальмівних сил і автомобіль відводить убік.

У який бік відводить автомобіль. Зазвичай транспортний засіб тягне в бік колеса, яке гальмує сильніше, тобто в бік справної камери. Реальна поведінка також залежить від конструкції системи, стану дороги, шин і решти гальмівних механізмів.

Чому інші варіанти неправильні:

• несправність обов’язково впливає на рівномірність і ефективність гальмування;
• шипіння справді може бути ознакою витоку, але запитання просить визначити, як несправність позначиться на поведінці автомобіля під час гальмування.

Як діяти. Відведення, падіння тиску або витік повітря є підставою припинити експлуатацію та усунути несправність, а не компенсувати її кермом.

Запам’ятайте: різні гальмівні сили ліворуч і праворуч — автомобіль відводить убік.

Пояснення простими словами. Обидва попередні варіанти називають основні конструктивні частини двигуна. У верхній частині розташована головка блока циліндрів із клапанними елементами газорозподільного механізму. Нижче міститься блок циліндрів із поршнями, шатунами, колінчастим валом та оливним піддоном.

Умовно двигун поділяють на:

• головку блока циліндрів — камери згоряння, клапани, канали впуску й випуску та передбачені конструкцією елементи газорозподілу;
• блок циліндрів — циліндри, поршні, шатуни, колінчастий вал та його опори;
• оливний піддон — нижню частину картера, де в багатьох двигунах міститься запас моторної оливи.

Чому не обираємо лише один із перших двох варіантів. Головка без блока або блок без головки не утворюють повного двигуна внутрішнього згоряння. Обидва вузли працюють разом і герметично з’єднуються між собою.

Технічне уточнення. Сучасний двигун також має системи живлення, запалювання або впорскування, охолодження, змащення, випуску та електронного керування. Запитання просить назвати саме його основні механічні частини.

Запам’ятайте: двигун утворюють і головка блока з газорозподільним механізмом, і блок із кривошипно-шатунним механізмом та піддоном.

Пояснення простими словами. Якщо внаслідок ДТП є постраждалі, одного виклику медиків недостатньо. Водій повинен одночасно організувати виклик екстреної медичної допомоги та в межах своїх знань і можливостей надати постраждалим домедичну допомогу.

Правильний порядок дій:

• убезпечити місце пригоди, увімкнути аварійну сигналізацію та не допустити нових зіткнень;
• оцінити стан постраждалих і викликати екстрену медичну допомогу за номером 103 або єдиним номером 112;
• вжити можливих заходів домедичної допомоги, не створюючи додаткової небезпеки;
• за потреби залучити інших осіб і виконувати вказівки диспетчера екстреної служби.

Чому перші два варіанти окремо неповні. Виклик медиків не скасовує необхідності допомогти до їх прибуття, а надання допомоги не замінює професійної медичної допомоги.

Підстава у ПДР. Обов’язки водія у ДТП з постраждалими визначає пункт 2.10 ПДР.

Запам’ятайте: ДТП з постраждалими — викликаємо допомогу і діємо до її прибуття, а не обираємо лише одну з цих дій.

Пояснення простими словами. Ремінь має утримувати тіло однією рівною, щільно прилеглою системою. На ілюстрації стрічка прокладена з перехрещенням і перекручуванням, тому навантаження під час зіткнення не розподілятиметься по тілу так, як передбачено конструкцією ременя.

Що показано на ілюстрації питання. На тулубі водія видно перехрещені ділянки стрічки. Нижня частина не лежить рівно й низько на тазових кістках, а діагональна частина не утворює одного правильного маршруту через плече та середину грудної клітки.

Як має лежати ремінь:

• плечова стрічка — рівно через середину плеча й грудної клітки, подалі від шиї;
• поясна стрічка — низько й щільно на тазових кістках, а не на животі;
• обидві частини — без перекручень, перехрещень і слабини.

Чому перший варіант неправильний. Самого замкненого замка недостатньо: неправильне прокладання стрічки погіршує захисну дію ременя й може зосередити навантаження на вразливих частинах тіла.

Підстава у ПДР. Підпункт «в» пункту 2.3 ПДР зобов’язує користуватися передбаченими конструкцією засобами пасивної безпеки. Правильне положення стрічок визначається конструкцією ременя та інструкцією конкретного автомобіля.

Запам’ятайте: ремінь має бути не лише застебнутим, а й рівно та щільно прокладеним по плечу, грудній клітці й тазу.

Пояснення простими словами. Під час огляду водія з використанням спеціального технічного засобу стан алкогольного сп’яніння встановлюють, якщо цифровий показник становить понад 0,2 проміле. Отже, із наведених варіантів правильним є 0,2 проміле.

Важливі уточнення:

• цей критерій не залежить від віку чи водійського стажу;
• 0,2 проміле не є рекомендацією або гарантією безпечного керування після вживання алкоголю;
• концентрація змінюється залежно від організму, часу, їжі та інших чинників, тому розраховувати «допустиму порцію» небезпечно.

Чому 0,3 і 0,4 проміле неправильні. Такі пороги не відповідають чинному критерію огляду водіїв в Україні.

Підстава у нормативних актах. Пункт 2.9 ПДР забороняє керування у стані алкогольного сп’яніння. Критерій огляду визначено Інструкцією МВС та МОЗ № 1452/735.

Запам’ятайте: нормативний поріг — 0,2 проміле, але безпечне рішення перед керуванням — повна відмова від алкоголю.

Пояснення простими словами. Якщо автомобіль уже потрапив на невелику слизьку ділянку, різка зміна сил, що діють на колеса, може спричинити втрату зчеплення. Тому слід утримувати кермо прямо, не гальмувати, не прискорюватися і не виконувати різких маневрів, доки автомобіль не проїде цю ділянку.

Чому інший варіант неправильний:

• навіть плавне гальмування створює додаткове поздовжнє навантаження на шини саме тоді, коли зчеплення з дорогою різко зменшилося. Через це колеса можуть почати ковзати, а автомобіль — втратити стійкість.

Що робити далі. Після виїзду на покриття з нормальним зчепленням можна плавно зменшити швидкість. Якщо ж небезпека потребує негайної реакції, водій повинен діяти для її уникнення, але всі дії кермом і педалями мають бути максимально плавними.

Запам’ятайте: на короткій слизькій ділянці — пряме кермо, стабільна швидкість і жодних різких дій.

Пояснення простими словами. За підозри на шок потрібна невідкладна професійна допомога. Після перевірки безпеки та заспокоєння постраждалого викликають 103/112, намагаються усунути причину стану — наприклад, зупинити масивну кровотечу — і надають протишокове положення.

Протишокове положення:

• покласти постраждалого горизонтально, якщо це не погіршує його дихання;
• підняти ноги так, щоб ступні були приблизно на рівні підборіддя;
• підкласти під голову одяг або подушку, якщо це не ускладнює дихання;
• укрити постраждалого та постійно контролювати його стан до приїзду медиків.

Чому інший варіант неправильний. Самостійно давати заспокійливі препарати не передбачено алгоритмом. Ліки можуть вплинути на стан і свідомість постраждалого, тоді як виклик медиків та усунення безпосередньої причини шоку не можна відкладати.

Запам’ятайте: безпека → 103/112 → усунення причини → протишокове положення та нагляд.

Пояснення простими словами. Під час надання допомоги при термічному опіку насамперед оцінюють, наскільки глибоко пошкоджені шкіра та м’які тканини. Саме ступінь опіку характеризує тяжкість місцевого ушкодження й допомагає правильно оцінити стан постраждалого.

Ступені термічних опіків:

• I ступінь — почервоніння, набряклість і біль;
• II ступінь — сильний біль, інтенсивне почервоніння та утворення наповнених рідиною пухирів;
• III ступінь — пошкодження всієї товщі шкіри з утворенням щільного струпа;
• IV ступінь — обвуглення з пошкодженням м’язів, сухожиль і кісток.

Чому інші варіанти неправильні:

• місцезнаходження постраждалого під час отримання опіку може пояснювати обставини події, але не визначає ступінь пошкодження тканин;
• вік може впливати на ризики та допустиму площу охолодження, проте поєднання віку, зросту й статі не є першочерговим критерієм, про який запитує завдання.

Запам’ятайте: ступінь опіку визначають за глибиною та характером пошкодження тканин.