Категорія D1

Пояснення простими словами. У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів або вантажів, установлюють і використовують контрольні пристрої — тахографи. Вони потрібні для фіксації руху транспортного засобу та контролю режиму праці, перерв і відпочинку водія.

Чому інші варіанти не є відповіддю на це питання:

• тахометр показує частоту обертання двигуна, але не веде передбачений законодавством облік режиму водія;
• GPS визначає місцезнаходження та рух автобуса, але не замінює тахограф;
• варіант «усіма переліченими приладами» неправильно подає їх як взаємозамінні складові однієї вимоги.

Актуальне уточнення. Із 22 квітня 2026 року автобуси на міжнародному маршруті окремо повинні бути обладнані GPS-трекерами та підключені до системи GPS-моніторингу. Це додаткова вимога до міжнародного маршруту, яка не скасовує обов’язкового тахографа і не перетворює GPS на засіб обліку режиму праці та відпочинку.

Нормативна підстава. Вимога щодо тахографів міститься у статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт»; вимога щодо GPS-трекерів — у Порядку організації міжнародних автобусних перевезень.

Запам’ятайте: тахограф контролює режим водія; GPS відстежує місцезнаходження автобуса. Один пристрій не замінює інший.

Пояснення простими словами. Знак забороняє рух транспортних засобів, що перевозять вибухові та легкозаймисті вантажі. На ілюстрації це знак 3 із зображенням автомобіля та вибуху.

Що показано на ілюстрації питання. Знак 1 забороняє рух механічних транспортних засобів, знак 2 стосується вантажів, що забруднюють воду, знак 3 — вибухових і легкозаймистих вантажів, знак 4 обмежує фактичну масу.

Чому інші варіанти неправильні:

• знак 1 не визначає вид вантажу;
• знак 2 має інше призначення — охорону водних об’єктів від забруднення;
• знак 4 установлює вагове обмеження 7 т.

Підстава у ПДР. Знак 3.13 забороняє рух транспортних засобів із розпізнавальним знаком «Табличка оранжевого кольору», які перевозять вибухові та легкозаймисті вантажі.

Запам’ятайте: вибух над автомобілем — вибуховий або легкозаймистий вантаж.

Чому в офіційному тесті саме така відповідь. Значення 8 годин походить із попередньої редакції Положення № 340, за якою було сформовано це питання.

Актуальна норма з 26 липня 2026 року. Водій, залучений до керування транспортним засобом в екіпажі, повинен узяти новий щоденний період відпочинку тривалістю не менше 9 годин протягом 30 годин після завершення попереднього щоденного або щотижневого періоду відпочинку.

Поточний правильний варіант. Жоден із наведених варіантів не відтворює чинну норму точно: 8 годин уже недостатньо, 12 годин перевищують установлений мінімум, а 6 годин також недостатньо. Для проходження незміненого офіційного тесту ключем залишається перший варіант, але в реальній роботі слід дотримуватися мінімуму 9 годин.

Нормативна підстава. Актуальне правило для керування в екіпажі містить пункт 5 розділу V чинної редакції Положення № 340. Офіційний комплект оприлюднений на сайті Головного сервісного центру МВС.

Запам’ятайте: у комплекті 2025 року — 8 годин; за чинною нормою — щонайменше 9 годин у межах 30-годинного періоду.

Пояснення простими словами. Базова максимальна тривалість щоденного керування автобусом становить 9 годин. Це загальне правило, за дотриманням якого можна стежити за даними тахографа.

Важливе уточнення. Двічі протягом тижня щоденний час керування дозволено подовжити до 10 годин. Тому 10 годин — не звичайна щоденна межа, а дозволене обмежене подовження.

Чому інші варіанти неправильні:

• 8 годин не є встановленою базовою максимальною тривалістю керування;
• 10 годин допускаються лише двічі на тиждень, а не є загальним щоденним правилом.

Нормативна підстава. Правило встановлено пунктом 1 розділу III Положення № 340.

Запам’ятайте: базова межа — 9 годин; дозволене подовження — до 10 годин двічі на тиждень.

Пояснення простими словами. забороняє рух усіх транспортних засобів, але для водіїв з інвалідністю Правила передбачають виняток. За відсутності іншого під’їзду водій може в’їхати до позначеної зони, якщо керує автомобілем, позначеним розпізнавальним знаком , і виконує передбачені ПДР умови.

Що показано на ілюстрації питання. На в’їзді встановлено , а розташований під ним позначає початок пішохідної зони.

Чому інший варіант неправильний:

• «Заборонено» не враховує прямо передбачений виняток для водіїв з інвалідністю та зазначену в запитанні відсутність іншого під’їзду.

Підстава у ПДР. Дія «Рух заборонено» не поширюється на водіїв з інвалідністю, які керують належно позначеним автомобілем, а також на водіїв, які перевозять пасажирів з інвалідністю за передбачених Правилами умов. «Пішохідна зона» позначає територію, на якій діють спеціальні умови руху.

Запам’ятайте: виняток діє не лише через статус водія — автомобіль має бути позначений , а в’їзд повинен відповідати умовам ПДР.

Пояснення простими словами. Водій уже виконав перші обов’язкові дії: зупинився, залишився на місці пригоди, увімкнув аварійну сигналізацію та встановив знак аварійної зупинки. Далі потрібно зберегти обстановку ДТП незмінною і, якщо є потерпілі, негайно організувати їм допомогу.

Чому правильна саме відповідь 2. Вона поєднує наступні обов’язки з пункту 2.10 ПДР: не переміщати транспортний засіб і предмети, причетні до пригоди, а також вжити можливих заходів для допомоги потерпілим та викликати медиків.

Чому не можна переміщати автомобіль і предмети. Їхнє положення допомагає встановити обставини ДТП. Самовільне переміщення може знищити або спотворити важливі сліди пригоди.

Що робити за наявності потерпілих. Потрібно вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги та викликати бригаду екстреної медичної допомоги. Якщо самостійно виконати це неможливо, слід звернутися по допомогу до присутніх та організувати доставлення потерпілих до закладу охорони здоров’я.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 1 неправильний, тому що повідомлення страхової компанії не замінює невідкладних дій, установлених пунктом 2.10 ПДР. Повідомити страховика може бути потрібно пізніше відповідно до умов страхування.
• Варіант 3 неправильний, оскільки він поєднує правильний другий варіант із неправильним першим.

Що показано на ілюстрації нижче. Ілюстрація узагальнює весь порядок дій після ДТП. Для цього питання ключовими є панелі «в» і «г»: не переміщати транспортні засоби та пов’язані з пригодою предмети, надати можливу допомогу потерпілим і викликати службу 103.

Практичний приклад. Після зіткнення водій зупинився, увімкнув аварійну сигналізацію та встановив знак. Тепер він залишає автомобілі й уламки на місцях, перевіряє наявність потерпілих, викликає службу 103 та вживає можливих заходів для допомоги.

Важливо. Правильна відповідь не скасовує інших обов’язків. Після невідкладних дій водій також повинен повідомити Національну поліцію, записати дані очевидців, зберегти сліди пригоди та виконати інші вимоги пункту 2.10 ПДР.

Підстава у ПДР. Ці дії передбачені підпунктами «в» і «г» пункту 2.10 ПДР.

Запам’ятайте: після зупинки, аварійної сигналізації та знака — не змінюємо обстановку ДТП і насамперед дбаємо про потерпілих.

Пояснення простими словами. На дорозі, яка має дві або більше смуг для руху в одному напрямку, водій нерейкового транспортного засобу повинен за можливості займати праву смугу.

Виїхати лівіше дозволено, коли це потрібно для:

• випередження;
• об’їзду перешкоди;
• перестроювання перед поворотом ліворуч;
• перестроювання перед розворотом.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 1 помилково дозволяє без потреби рухатися будь-якою смугою;
• Варіант 2 робить вибір смуги залежним лише від інтенсивності руху, хоча ПДР установлюють конкретне правило й винятки;
• Варіант 3 правильно називає загальне правило, але не враховує дозволених випадків виїзду лівіше.

Запам’ятайте: права смуга — основна для звичайного руху. Ліві смуги використовуються тоді, коли цього потребує конкретний маневр.

Підстава в ПДР. Порядок розташування нерейкових транспортних засобів на багатосмуговій дорозі встановлює пункт 11.2 ПДР.

Пояснення простими словами. Автобус може рушати лише після повного зачинення дверей, а відчиняти їх дозволено тільки після повної зупинки. Інакше пасажир може втратити рівновагу, випасти із салону або потрапити під колеса.

Чому це категорична заборона:

• під час посадки й висадки пасажири перебувають біля краю проїзної частини;
• навіть повільний рух автобуса створює небезпеку падіння;
• незачинені двері не забезпечують належного захисту пасажирів;
• водій зобов’язаний контролювати безпечний початок і завершення руху.

Чому перші два варіанти не обираємо. Вимагати від пасажирів виконання їхніх обов’язків та не видавати багаж без пред’явлення багажної квитанції — це передбачені правилами права водія, а не заборонені дії.

Підстава у ПДР. Пункт 21.4 ПДР прямо забороняє починати рух до повного зачинення дверей і відчиняти їх до зупинки транспортного засобу.

Додаткова нормативна підстава. Права водія та наведена заборона закріплені у пунктах 148–149 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

Запам’ятайте: спочатку двері повністю зачиняються — лише потім автобус рушає; спочатку автобус повністю зупиняється — лише потім двері відчиняються.

Пояснення простими словами. Зупинка заборонена на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях. Набережна сама по собі до переліку місць, де зупинка заборонена, не належить. Тому правильними є варіанти 2 і 3.

Чому інші варіанти неправильні:

• «На набережних» — загальної заборони зупинки на всіх набережних ПДР не встановлюють.
• «На мостах, шляхопроводах й естакадах» — правильне, але неповне твердження, оскільки зупинка заборонена також у тунелях.
• «У тунелях» — також правильне, але неповне твердження.
• «Відповіді 1, 2 і 3» — помилково включає набережні.

Підстава у ПДР. Перелік цих місць наведено в підпункті «в» пункту 15.9 ПДР.

Запам’ятайте: міст, естакада, шляхопровід або тунель — зупинка заборонена; набережна не означає автоматичної заборони.

Пояснення простими словами. Світлова або звукова сигналізація забороняє в’їзд на переїзд відразу після ввімкнення. Чекати, доки поїзд стане видимим, не можна: сигнал подається завчасно, щоб усі транспортні засоби встигли безпечно зупинитися.

Чому інший варіант неправильний:

• «Проїхати залізничний переїзд» — відсутність поїзда в полі зору не скасовує ввімкненого заборонного сигналу.

Підстава у ПДР. Заборону руху за ввімкненої світлової або звукової сигналізації встановлює пункт 20.5 ПДР.

Запам’ятайте: сигналізація працює — зупиніться, навіть якщо поїзда ще не видно.

Пояснення простими словами. Напрямлена шина розрахована на обертання в одному визначеному напрямку під час руху автомобіля вперед. На її боковині нанесено стрілку, часто разом зі словом «Rotation», яка й показує правильний напрямок.

Як перевірити встановлення:

• знайти стрілку на боковині;
• уявити обертання колеса під час руху автомобіля вперед;
• переконатися, що стрілка спрямована саме в цей бік;
• після переставляння коліс перевірити напрямок повторно.

Не плутайте з асиметричною шиною. На асиметричних шинах використовують позначення «Inside» і «Outside», які визначають внутрішній та зовнішній боки. Напрямлена шина орієнтується за стрілкою обертання; деякі моделі можуть бути одночасно напрямленими й асиметричними.

Щодо інших варіантів:

• сторона встановлення має значення, бо неправильний напрямок погіршує передбачену роботу протектора;
• третій варіант сформульований надто загально: напрямок справді є частиною маркування, але офіційна відповідь називає конкретну ознаку — стрілку на боковині.

Запам’ятайте: для напрямленого протектора знайдіть стрілку на боковині — під час руху вперед колесо має обертатися в її напрямку.

Пояснення простими словами. Класичне гірське гальмо сповільнює транспортний засіб за рахунок опору двигуна, зокрема створення протитиску у випускній системі. Фрикційні колісні гальмівні механізми при цьому не притискають колодки до дисків або барабанів.

Навіщо воно потрібне. На довгому спуску гірське гальмо допомагає утримувати безпечну швидкість без безперервного натискання робочого гальма. Це зменшує нагрівання та знос колодок, дисків і барабанів та залишає робочу гальмівну систему ефективною для необхідного уповільнення або зупинки.

Чому перші три варіанти неправильні. Вони називають передні, задні або всі колісні гальма, але гірське гальмо діє через силовий агрегат, а не через фрикційні механізми коліс.

Уточнення. У сучасному транспортному засобі електронна система може поєднувати різні види сповільнення, однак запитання стосується принципу роботи самого гірського гальма.

Запам’ятайте: гірське гальмо стримує автомобіль двигуном і береже робочі колісні гальма від перегрівання.

Пояснення простими словами. Не можна визначати сумісність охолоджувальних рідин лише за кольором і змішувати невідомі рідини в довільній пропорції. Несумісні пакети присадок можуть утворювати осад або гель, погіршувати тепловідведення та спричиняти корозію чи закупорювання каналів системи охолодження.

Актуальне технічне уточнення. Колір не є універсальним стандартом хімічного складу: рідини одного кольору можуть мати різні специфікації, а різних кольорів — іноді бути сумісними. Вирішальними є допуск виробника транспортного засобу, специфікація рідини та пряме підтвердження сумісності. Тому без такого підтвердження рідини не змішують.

Як діяти правильно:

• доливати рідину тієї специфікації, яку вказав виробник;
• не орієнтуватися тільки на колір або торгову назву;
• не вважати довільну пропорцію способом зробити несумісні рідини безпечними;
• під час переходу на несумісний тип промити систему та повністю замінити рідину за процедурою виробника.

Щодо першого варіанта. Твердження «так, можна» без умови про однаковий допуск і підтверджену сумісність є небезпечним. Саме тому серед наведених відповідей офіційний тест обирає заборону.

Запам’ятайте: сумісність визначає специфікація, а не колір; якщо сумісність не підтверджена — не змішуйте.

Пояснення простими словами. Ресивер — це міцний герметичний резервуар, у якому накопичується створене компресором стиснене повітря. Із ресивера воно подається до гальмівних камер та інших пневматичних споживачів.

Основні функції ресивера:

• створює запас повітря для роботи гальм;
• згладжує коливання тиску та пульсації від компресора;
• дає системі змогу виконати певну кількість гальмувань без безперервної роботи компресора;
• збирає частину вологи й забруднень, які потрібно видаляти відповідно до інструкції з обслуговування.

Чому інші варіанти неправильні. Ресивер не є з’єднувальним механізмом і не перетворює тиск на механічне зусилля, як гальмівна камера. Він саме зберігає запас стисненого повітря.

Запам’ятайте: компресор створює тиск, ресивер накопичує повітря, а гальмівні камери виконують гальмування.

Пояснення простими словами. Тривала поїздка поступово знижує концентрацію та швидкість реакції. Рух удень зазвичай краще відповідає природному режиму бадьорості, а регулярні зупинки дають змогу вчасно помітити втому, відпочити й не допустити засинання за кермом.

Як підготуватися до тривалої поїздки:

• добре виспатися перед виїздом і не починати рух уже втомленим;
• запланувати маршрут та місця безпечних зупинок;
• робити регулярні перерви, не чекаючи вираженої сонливості;
• за перших ознак втоми зупинитися у дозволеному місці та відпочити;
• не покладатися на каву, гучну музику або відкрите вікно як на заміну сну.

Чому інші варіанти неправильні:

• менший нічний потік не компенсує гіршу видимість, природну сонливість і складніше оцінювання швидкості та відстані;
• рух без зупинок не зменшує втому, а накопичує її та підвищує ризик запізнілої реакції або засинання.

Підстава у ПДР. Пункт 2.9 ПДР прямо забороняє керувати транспортним засобом у стані стомлення.

Запам’ятайте: тривалу поїздку планують навколо відпочинку, а не намагаються завершити її будь-якою ціною без зупинок.

Пояснення простими словами. Під час сильного снігопаду навіть звичайна поїздка може затягнутися через замет, затор або перекриття дороги. Тому всі названі речі підвищують готовність водія до непередбаченої зупинки.

Для чого потрібен кожен предмет:

• лопата — щоб звільнити колеса, днище або простір біля автомобіля від снігу;
• тепла ковдра — щоб зберегти тепло під час тривалого очікування;
• щітка зі скребком — щоб очищати скло, дзеркала та світлові прилади від снігу й льоду;
• повний бак пального — щоб мати запас на затримку, об’їзд або безпечне повернення.

Чому окремі варіанти неповні. Кожна річ вирішує лише одну проблему. Варіант «Все перераховане вище» охоплює і звільнення автомобіля зі снігу, і збереження тепла, і видимість, і запас ходу.

Важливе уточнення. Це рекомендація щодо зимової готовності, а не встановлений ПДР обов’язковий склад автомобільного спорядження. Якщо автомобіль застряг, слід також перевірити, щоб вихлопна труба не була заблокована снігом.

Запам’ятайте: у снігопад готуйтеся не лише до руху, а й до можливої тривалої зупинки.

Пояснення простими словами. Вантажний автомобіль значно ширший за легковий, має великі дзеркала, сильніше реагує на боковий вітер і може незначно зміщуватися в межах смуги. Поруч із його кузовом також виникають повітряні потоки, здатні впливати на ваш автомобіль. Тому потрібний більший боковий запас.

Коли інтервал особливо важливо збільшити:

• на вузькій дорозі або мосту;
• за сильного бокового вітру;
• під час зустрічного роз’їзду на великій швидкості;
• під час випередження або обгону довгого транспортного засобу;
• коли вантажівка наближається до нерівності, повороту чи звуження.

Чому відповідь «Ні» неправильна. Звичайний інтервал, достатній поряд із легковим автомобілем, може не компенсувати габарити, коливання траєкторії та повітряну хвилю від вантажівки.

Підстава у ПДР. Пункт 13.1 ПДР зобов’язує водія залежно від швидкості, дорожньої обстановки, особливостей вантажу та стану транспортного засобу дотримувати безпечного інтервалу.

Запам’ятайте: більший транспорт і вища швидкість — більший боковий інтервал.

Пояснення простими словами. У зоні С пішохід перебуває між автомобілями біля вашої смуги. Він може не бачити ваш автомобіль через транспорт поруч або раптово продовжити рух, тому покладатися на те, що людина обов’язково вас пропустить, не можна.

Що показано на ілюстрації питання. Пішохід уже вийшов у проміжок між транспортними засобами. Його положення й напрямок тіла свідчать про можливий подальший рух через вашу траєкторію, а автомобілі навколо обмежують взаємну оглядовість.

Як діяти безпечно:

• відпустити акселератор і завчасно зменшити швидкість;
• постійно стежити за пішоходом, не переводячи всю увагу лише на автомобіль попереду;
• не намагатися проскочити перед людиною;
• бути готовим повністю зупинитися.

Чому другий варіант неправильний. Навіть якщо пішохід повинен дати дорогу, водій не може будувати безпеку на припущенні, що людина його бачить і діятиме безпомилково.

Підстава у ПДР. Пункт 2.3 ПДР вимагає уважно стежити за дорожньою обстановкою, а пункт 12.3 ПДР — негайно зменшувати швидкість аж до зупинки в разі небезпеки.

Запам’ятайте: пішохід біля вашої траєкторії може рушити будь-якої миті — завчасно створіть запас для зупинки.

Пояснення простими словами. Видимий уламок кістки в рані є ознакою відкритого перелому. Потрібно викликати екстрену медичну допомогу за номером 103 або 112, у разі кровотечі зупинити її, накласти на рану чисту стерильну пов’язку та знерухомити пошкоджену кінцівку. Положення постраждалого має завдавати йому якнайменше болю.

Як діяти безпечно:

• не намагайтеся вправити уламок кістки або вирівняти кінцівку силою;
• накладайте пов’язку обережно, не створюючи тиску на уламок;
• фіксуйте кінцівку в тому положенні, у якому вона перебуває, охоплюючи суглоби вище й нижче перелому;
• без нагальної небезпеки не переміщуйте постраждалого самостійно та виконуйте вказівки диспетчера екстреної допомоги.

Чому інший варіант неправильний:

• положення на спині з валиком і таблетка анальгіну не закривають відкриту рану, не зупиняють можливу кровотечу та не забезпечують іммобілізацію; самостійно давати постраждалому ліки не слід.

Запам’ятайте: відкритий перелом — виклик 103/112, контроль кровотечі, стерильна пов’язка, нерухомість кінцівки та жодного вправляння уламка.

Пояснення простими словами. Якщо людина непритомна, але дихає нормально і немає підозри на травму, її переводять у стабільне бокове положення. Воно допомагає зберегти прохідність дихальних шляхів і зменшує ризик захлинутися слиною або блювотними масами.

Послідовність дій:

• переконайтеся, що місце безпечне;
• перевірте реакцію та нормальне дихання не довше ніж протягом 10 секунд;
• викличте 103 або 112;
• обережно переведіть людину в стабільне бокове положення;
• контролюйте дихання кожні 3–5 хвилин до приїзду медиків.

Чому інші варіанти неправильні:

• садити непритомну людину небезпечно: вона не контролює положення тіла, а її дихальні шляхи можуть перекритися;
• залишити людину без допомоги означає не усунути ризик западання язика або потрапляння рідини в дихальні шляхи.

Важливий нюанс. Якщо є підозра на травму хребта, без потреби людину не повертають; прохідність дихальних шляхів підтримують, мінімізуючи рухи шиї. Якщо нормального дихання немає — потрібна серцево-легенева реанімація, а не стабільне положення.

Запам’ятайте: непритомний, але нормально дихає і не травмований — стабільне бокове положення та постійний контроль.