Категорія D1

Пояснення простими словами. За задумом офіційного питання мікроавтобус рухається за межами населеного пункту дорогою з окремими проїзними частинами. Для такого поєднання транспортного засобу й типу дороги встановлена максимальна швидкість 110 км/год.

Що показано на ілюстрації питання. Мікроавтобус проїхав , отже залишив населений пункт. Водночас на ілюстрації друга проїзна частина та розділювальна смуга показані невиразно. Сам по собі підтверджує лише виїзд із населеного пункту й не дає підстави відрізнити межу 110 км/год від 90 км/год.

Як застосувати норму без помилки:

• якщо дорога справді має окремі проїзні частини, відокремлені розділювальною смугою, — 110 км/год;
• якщо це звичайна дорога без такого розділення — 90 км/год;
• для складання саме цього офіційного тесту обирають 110 км/год.

Підстава у ПДР. Обидві межі залежно від будови дороги визначає підпункт «ґ» пункту 12.6 ПДР.

Запам’ятайте: для 110 км/год недостатньо лише виїхати з населеного пункту — дорога повинна мати окремі проїзні частини з розділювальною смугою.

Пояснення простими словами. Знак попереджає про два близько розташовані прилягання другорядних доріг: спочатку праворуч, потім ліворуч. Ви рухаєтеся головною дорогою, тому маєте перевагу перед транспортними засобами, які виїжджають з обох другорядних доріг.

Що показано на ілюстрації питання. На знаку товстою лінією позначено головну дорогу, якою ви рухаєтеся, а тонкими відгалуженнями — дві другорядні дороги. На зображенні вони прилягають праворуч і ліворуч одна за одною.

Чому інші варіанти неправильні:

• перевага не обмежується лише першим приляганням;
• вона не виникає тільки на другому приляганні;
• твердження про відсутність переваги суперечить значенню знака: обидва відгалуження є другорядними.

Підстава у ПДР. Знак 1.23.3 «Прилягання другорядної дороги» показує реальну конфігурацію близько розташованих прилягань другорядних доріг.

Запам’ятайте: товста лінія на знаку — ваша головна дорога, тонкі лінії — другорядні прилягання.

Пояснення простими словами. Загальний час керування транспортним засобом протягом одного тижня не повинен перевищувати 56 годин. Тахограф дає змогу зафіксувати цей час і перевірити дотримання встановленого обмеження.

Важливе термінологічне уточнення. У запитанні використано словосполучення «тривалість робочого часу», але 56 годин — це межа саме щотижневого часу керування. Робочий час є ширшим поняттям і, крім керування, може включати іншу роботу водія.

Чому інші варіанти неправильні:

• 45 і 54 години не є встановленою максимальною тривалістю щотижневого керування;
• 60 годин перевищують звичайну граничну тривалість керування за тиждень.

Нормативна підстава. Обмеження 56 годин установлено пунктом 2 розділу III Положення № 340.

Запам’ятайте: 56 годин — максимум керування за один тиждень; 90 годин — максимум керування за будь-які два послідовні тижні.

Пояснення простими словами. Знак установлює мінімальну швидкість. Водій повинен рухатися не повільніше зазначеного значення, але водночас не може перевищувати максимальну швидкість, дозволену для цієї дороги й транспортного засобу.

Що показано на ілюстрації питання. Зображено синій круглий знак із числовим значенням швидкості — знак «Обмеження мінімальної швидкості».

Чому інші варіанти неправильні:

• Не перевищувати зазначену швидкість — це значення знака обмеження максимальної швидкості, а не зображеного синього наказового знака.
• Рухатися точно із зазначеною швидкістю не потрібно: дозволена будь-яка більша швидкість у межах установленого максимального обмеження.

Підстава у ПДР. Знак дозволяє рух зі швидкістю не меншою від зазначеної, але не більшою за межі, установлені пунктом 12.4, пунктом 12.5, пунктом 12.6 і пунктом 12.7 ПДР.

Запам’ятайте: синє коло зі швидкістю встановлює нижню межу, біле коло з червоним обідком — верхню.

Пояснення простими словами. Залізничний переїзд існує там, де автомобільна дорога та залізничні колії перетинаються в одній площині, тому транспортні засоби фактично проїжджають через рейки.

Чому інші варіанти неправильні:

• «Перетин дороги з трамвайними коліями на одному рівні» — трамвайні колії не утворюють залізничного переїзду в значенні цього терміна.
• «Перехрещення дороги із залізничними коліями на різних рівнях» — міст або тунель розділяє транспортні потоки, тому переїзду через рейки немає.
• «Відповіді, зазначені в пунктах 1 та 2» — перший варіант неправильний, тому об’єднана відповідь також не підходить.

Підстава у ПДР. Визначення терміна «залізничний переїзд» наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: залізничний переїзд — дорога і залізничні колії на одному рівні.

Пояснення простими словами. Знак забороняє і зупинку, і стоянку, а знак — лише стоянку. Отже, спільна для обох знаків заборона — стоянка транспортних засобів.

Що показано на ілюстрації питання. Ліворуч зображено знак 3.34 «Зупинку заборонено», праворуч — знак 3.35 «Стоянку заборонено».

Чому інші варіанти неправильні:

• зупинку забороняє тільки знак 3.34;
• до повороту ліворуч і руху прямо ці знаки не належать.

Підстава у ПДР. Знаки 3.34 і 3.35 належать до заборонних знаків; їх спільна дія полягає у забороні стоянки.

Запам’ятайте: синій круг із червоним хрестом — не можна зупинятися; з однією червоною рискою — не можна залишати транспортний засіб на стоянку.

Пояснення простими словами. Знак установлюють безпосередньо перед залізничним переїздом без шлагбаума, якщо залізниця має одну колію.

Що показано на ілюстрації питання. Один косий червоно-білий хрест позначає одноколійний переїзд.

Чому інші варіанти неправильні:

• для двох і більше колій застосовують подвійний знак ;
• знак 1.29 стосується переїзду без шлагбаума, а не зі шлагбаумом.

Підстава у ПДР. Знак 1.29 позначає не обладнаний шлагбаумом переїзд через залізницю з однією колією та встановлюється безпосередньо перед ним.

Запам’ятайте: один косий хрест — одна колія без шлагбаума.

Пояснення простими словами. За межами населених пунктів пішохід, який рухається узбіччям або краєм проїзної частини, повинен іти назустріч транспортним засобам. Це дає змогу бачити наближення автомобілів і контролювати ситуацію.

Що показано на ілюстрації питання. Пішохід рухається краєм дороги обличчям до автомобіля, який наближається. Отже, він іде назустріч транспортному потоку та виконує вимогу Правил.

Чому відповідь «Ні» неправильна: показаний напрямок є саме тим, який установлено для звичайного пішохода в цій ситуації.

Підстава у ПДР. Вимогу рухатися назустріч транспортним засобам містить пункт 4.3 ПДР.

Запам’ятайте: пішохід має бачити транспорт, що наближається, а не чекати його з-за спини.

Пояснення простими словами. Зупинка заборонена на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях. Тому автомобіль не можна зупиняти в місці Б, розташованому безпосередньо під шляхопроводом.

Що показано на ілюстрації. Місця А і В розташовані за межами шляхопроводу, тому ця заборона на них не поширюється. Місце Б знаходиться безпосередньо під спорудою, де зупинка заборонена.

Чому інші варіанти неправильні:

• «У місці А». Відповідь неповна, оскільки зупинка дозволена також у місці В.
• «У місцях А і Б». Місце Б розташоване під шляхопроводом, а дозволене місце В не враховане.
• «У місцях А, Б і В». Варіант помилково включає заборонене місце Б.

Запам’ятайте: на мостах, естакадах і шляхопроводах, під ними та в тунелях зупинятися не можна.

Підстава в ПДР. Заборону зупинки на зазначених спорудах і під ними встановлює підпункт «в» пункту 15.9 ПДР.

Пояснення простими словами. Для автобусів, за винятком мікроавтобусів, ПДР установлюють межу 90 км/год на всіх дорогах за межами населених пунктів. Тому не дає повнорозмірному автобусу права рухатися зі швидкістю 110 або 130 км/год.

Що показано на ілюстрації питання. Зображено звичайний автобус на дорозі, позначеній . Вирішальним є не лише тип дороги, а й категорія транспортного засобу.

Чому інші варіанти неправильні:

• 80 км/год застосовується, зокрема, під час організованого перевезення дітей;
• 100, 110 і 130 км/год перевищують окрему межу для автобуса, що не є мікроавтобусом.

Підстава у ПДР. Швидкість автобуса визначає підпункт «г» пункту 12.6 ПДР; значення наведено в описі відповідного знака.

Запам’ятайте: дорога для автомобілів, повнорозмірний автобус — максимум 90 км/год.

Пояснення простими словами. Не можна змішувати охолоджувальні рідини лише тому, що їхні кольори здаються однаковими або різними. Колір створює барвник, і він не є надійним стандартним позначенням хімічної технології, класу чи сумісності рідини.

Чому змішування небезпечне. Несумісні пакети присадок можуть втратити антикорозійні властивості, утворити осад або гель, погіршити тепловідведення та пошкодити насос, ущільнення, радіатор чи вузькі канали системи охолодження.

Практичне правило. Доливайте лише рідину, що відповідає специфікації виробника конкретного транспортного засобу. Змішування можливе тільки тоді, коли виробник прямо підтверджує сумісність відповідних продуктів; сам колір такого підтвердження не дає.

Чому перші два варіанти неправильні. Пропорції 1/2 або 1/4 не роблять несумісні рідини безпечними. Вирішальним є не співвідношення, а хімічна сумісність і правильна специфікація.

Запам’ятайте: підбираємо антифриз за допуском виробника, а не за кольором.

Пояснення простими словами. Якщо оливи забагато, колінчастий вал та інші рухомі деталі можуть занурюватися в неї й інтенсивно перемішувати з повітрям. Утворюється піна, яку оливний насос не може подавати так само стабільно, як суцільну рідину. Через це тиск і фактичне надходження мастила до деталей можуть зменшитися.

Можливі наслідки переповнення:

• спінювання та насичення оливи повітрям;
• нестабільний тиск і оливне голодування пар тертя;
• підвищення тиску в картері та витікання через ущільнення;
• потрапляння оливи до впуску або камери згоряння;
• пошкодження каталізатора, сажового фільтра чи самого двигуна.

Чому інші варіанти не є правильною відповіддю:

• зайва олива не повинна просто «вигоріти» без наслідків;
• додатковий опір і падіння потужності можливі, але головна небезпека в завданні — аерація та порушення змащування;
• безпосереднє пошкодження насоса не є основним типовим механізмом, який тут перевіряється.

Що робити. Не експлуатуйте двигун із рівнем вище максимальної позначки. Надлишок потрібно видалити дозволеним способом, а рівень перевірити на рівній поверхні відповідно до інструкції виробника.

Запам’ятайте: надлишок оливи може перетворити її на піну й залишити двигун без нормального змащування.

Пояснення простими словами. У справній гідравлічній системі практично нестислива гальмівна рідина швидко передає тиск від головного циліндра до колісних механізмів. У пневматичній системі для створення тиску в камерах потрібно перемістити й стиснути певний об’єм повітря, тому її реакція без додаткових прискорювальних пристроїв може бути повільнішою.

Чому інші варіанти неправильні:

• гідравлічна система не може працювати без гальмівної рідини — саме вона передає тиск;
• менша маса окремих елементів може бути конструктивною перевагою, але в цьому запитанні визначальною функціональною перевагою є швидке спрацьовування.

Важливо. Це не означає, що пневматичні гальма гірші: вони добре підходять для важких транспортних засобів, дають змогу накопичувати запас енергії у вигляді стисненого повітря та будувати багатоконтурні системи.

Запам’ятайте: рідина практично не стискається — гідравлічний привод реагує швидко.

Пояснення простими словами. Мікроавтобус — це одноповерховий автобус, у якому передбачено не більше 17 місць для сидіння разом із місцем водія. Отже, число 17 охоплює і водія, і всіх пасажирів.

Як порахувати пасажирів. Якщо мікроавтобус має максимально допустимі за визначенням 17 місць разом із водієм, для пасажирів залишається не більше 16 місць. Але запитання просить загальну кількість осіб з урахуванням водія, тому обираємо 17.

Чому інші варіанти неправильні:

• 19 місць перевищують межу, встановлену визначенням мікроавтобуса;
• 16 не є максимальною загальною кількістю разом із водієм — це можлива максимальна кількість саме пасажирів.

Підстава у ПДР. Визначення наведене в пункті 1.10 ПДР. Докладніше термін пояснено у глосарії «Мікроавтобус».

Запам’ятайте: мікроавтобус — до 17 місць включно; за повної місткості це водій і до 16 пасажирів.

Пояснення простими словами. Після проїзду через глибоку калюжу вода може потрапити на робочі поверхні гальмівних механізмів. Через це тимчасово зменшується тертя, гальмівний шлях може збільшитися, а гальмування — стати слабшим або нерівномірним.

Що робити після калюжі. На безпечній ділянці потрібно перевірити дію гальм і, рухаючись із невеликою швидкістю, кілька разів плавно натиснути педаль гальма. Нагрівання та тертя допоможуть просушити робочі поверхні. Робити це слід так, щоб не створити небезпеки іншим учасникам руху.

Чому інший варіант неправильний. Намокання не означає, що гальмівні механізми обов’язково повністю вийшли з ладу. Зазвичай їх ефективність тимчасово зменшується й відновлюється після просушування.

Підстава. Така відповідь відповідає офіційному тестовому питанню ГСЦ МВС, а загальну вимогу щодо справності гальмівної системи встановлює пункт 31.1 ПДР.

Запам’ятайте: глибока вода може тимчасово послабити гальма — після калюжі їх потрібно обережно перевірити й просушити.

Пояснення простими словами. Кожна наведена дія різко зменшує час, який інші водії мають для безпечної реакції. Автомобіль у «сліпій» зоні можна не побачити під час перестроювання, різке гальмування попереду створює небезпеку наїзду ззаду, а раптове прискорення в сусідній смузі може зірвати вже розпочатий безпечний маневр.

Розбір варіантів:

• Перестроювання в «сліпій» зоні небезпечне можливим боковим зіткненням.
• Різке гальмування автомобіля попереду змушує водіїв позаду екстрено реагувати.
• Різке прискорення автомобіля позаду в сусідній смузі може несподівано перекрити простір для перестроювання.

Підстава у ПДР. Перед будь-яким маневром пункт 10.1 ПДР вимагає переконатися, що він буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки. Пункт 13.1 ПДР додатково вимагає дотримувати безпечної дистанції та інтервалу.

Запам’ятайте: перед перестроюванням — дзеркала, покажчик повороту, контроль «сліпої» зони і лише потім плавний маневр.

Пояснення простими словами. Велосипедист уже перебуває перед автомобілем і перетинає вашу траєкторію. Незалежно від оцінки його дій водій повинен насамперед усунути небезпеку: зменшити швидкість і дати велосипедисту звільнити смугу.

Що показано на ілюстрації питання. Для автомобіля ввімкнений зелений сигнал, але велосипедист уже виїхав у конфліктну зону. Дозвільний сигнал не дозволяє продовжувати рух до зіткнення з учасником, якого водій об’єктивно бачить попереду.

Чому інші варіанти неправильні:

• звуковий сигнал водієві позаду не усуває небезпеку перед автомобілем і не замінює гальмування;
• спроба об’їхати велосипедиста на перехресті може зробити його подальшу траєкторію непередбачуваною та створити нову небезпеку;
• найбезпечніше рішення — дати велосипедисту завершити перетин.

Підстава у ПДР. Пункт 12.3 ПДР зобов’язує при виникненні небезпеки негайно зменшити швидкість аж до зупинки або безпечно об’їхати перешкоду. У показаній обстановці саме гальмування дає передбачуваний і безпечний результат.

Запам’ятайте: зелений сигнал дозволяє рух, але не скасовує обов’язку уникнути наїзду.

Пояснення простими словами. Якщо злива настільки погіршила видимість, що безпечний рух неможливий, продовжувати поїздку не слід. Потрібно плавно знизити швидкість, зупинитися якомога правіше біля краю проїзної частини та ввімкнути аварійну світлову сигналізацію.

Безпечна послідовність дій:

• завчасно зменшити швидкість без різкого гальмування;
• оцінити дзеркала й подати відповідний сигнал перед зміщенням праворуч;
• за можливості обрати спеціально відведене місце або узбіччя, а за їх відсутності — правий край проїзної частини;
• після вимушеної зупинки залишити аварійну сигналізацію ввімкненою;
• відновити рух лише після того, як видимість стане достатньою для безпечного керування.

Чому друга відповідь неправильна. Зупинка просто на проїзній частині без зміщення до краю створює перешкоду, а дальнє світло під час сильної зливи відбивається від крапель і не замінює аварійної сигналізації.

Підстава у ПДР. Пункт 15.2 ПДР визначає місце зупинки за відсутності спеціально відведеного місця чи узбіччя, а пункт 9.9 ПДР вимагає ввімкнути аварійну сигналізацію під час вимушеної зупинки на дорозі.

Запам’ятайте: видимості немає — рух не продовжуємо; зупиняємося максимально праворуч і позначаємо автомобіль аварійною сигналізацією.

Пояснення простими словами. Якщо ознаки життя не з’явилися, СЛР безперервно продовжують до прибуття бригади екстреної медичної допомоги та фактичної передачі їй постраждалого. Не слід зупиняти компресії лише тому, що автомобіль швидкої вже приїхав: продовжуйте їх, доки медики не будуть готові перебрати реанімацію.

Чому інші варіанти неправильні:

• ані 15, ані 30 хвилин не є автоматичною часовою межею, після якої рятувальник повинен припинити СЛР;
• безпідставна зупинка компресій перериває мінімальний кровообіг, який вони підтримують.

Важливий нюанс. До прибуття медиків СЛР можна припинити раніше, якщо з’явилися явні ознаки життя, виникла небезпека для рятувальника чи постраждалого або продовження стало неможливим через значне фізичне виснаження. Серед запропонованих у цьому питанні варіантів правильною є передача реанімації бригаді ЕМД.

Запам’ятайте: проводьте СЛР без довільного часового обмеження й передавайте постраждалого медикам без зайвої перерви в компресіях.

Пояснення простими словами. Якщо людина непритомна, але дихає нормально і немає підозри на травму, її переводять у стабільне бокове положення. Воно допомагає зберегти прохідність дихальних шляхів і зменшує ризик захлинутися слиною або блювотними масами.

Послідовність дій:

• переконайтеся, що місце безпечне;
• перевірте реакцію та нормальне дихання не довше ніж протягом 10 секунд;
• викличте 103 або 112;
• обережно переведіть людину в стабільне бокове положення;
• контролюйте дихання кожні 3–5 хвилин до приїзду медиків.

Чому інші варіанти неправильні:

• садити непритомну людину небезпечно: вона не контролює положення тіла, а її дихальні шляхи можуть перекритися;
• залишити людину без допомоги означає не усунути ризик западання язика або потрапляння рідини в дихальні шляхи.

Важливий нюанс. Якщо є підозра на травму хребта, без потреби людину не повертають; прохідність дихальних шляхів підтримують, мінімізуючи рухи шиї. Якщо нормального дихання немає — потрібна серцево-легенева реанімація, а не стабільне положення.

Запам’ятайте: непритомний, але нормально дихає і не травмований — стабільне бокове положення та постійний контроль.