Категорія D1E

Пояснення простими словами. Регулювальник витягнув праву руку вперед. Водій наближається до нього з правого боку, а за такого положення рух усіх транспортних засобів із правого боку заборонений.

Що показано на ілюстрації. Водій бачить регулювальника збоку. Обличчя та витягнута рука регулювальника спрямовані праворуч від водія, тому автомобіль перебуває саме з правого боку регулювальника.

Дорожні знаки, розташовані за регулювальником, не дають водієві права продовжити рух. Сигнали регулювальника мають перевагу перед сигналами світлофорів і вимогами дорожніх знаків.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 2. Рух праворуч дозволений транспортним засобам, які наближаються з боку грудей регулювальника. У цій ситуації водій перебуває з його правого боку.
• Варіант 3. Із правого боку регулювальника не дозволено ні поворот ліворуч, ні розворот.

Підстава у ПДР. Значення жесту визначено пунктом 8.8 ПДР, а перевагу сигналів регулювальника встановлено пунктом 8.3 ПДР.

Запам’ятайте: якщо права рука регулювальника витягнута вперед, з його правого боку рух заборонено в усіх напрямках.

Пояснення простими словами. Один або два жовті миготливі сигнали не забороняють рух. Вони попереджають про небезпечне нерегульоване перехрестя або пішохідний перехід. Водій повинен бути особливо уважним, зменшити швидкість і бути готовим пропустити пішохода.

Що показано на ілюстрації. Біля нерегульованого пішохідного переходу встановлено два жовті сигнали, які працюють у миготливому режимі. Поруч розміщено знак .

Чому інші варіанти неправильні:

• «Забороняють рух» — жовтий миготливий сигнал дозволяє рух, а не забороняє його.
• «Інформують про наявність пішоходів…» — сигнали попереджають про сам небезпечний перехід, а не підтверджують, що на ньому вже є пішоходи.
• «…небезпечного регульованого пішохідного переходу» — миготливий жовтий режим означає, що перехід є нерегульованим.

Підстава у ПДР. Значення жовтого миготливого сигналу визначає пункт 8.7.3 ПДР.

Запам’ятайте: жовтий миготливий дозволяє рух, але попереджає про небезпечну нерегульовану ділянку.

Пояснення простими словами. Несправний тягово-зчіпний пристрій може спричинити від’єднання причепа під час руху. Тому для автопоїзда це критична несправність: подальший рух заборонений навіть до місця ремонту або стоянки.

Чому інші варіанти неправильні:

• відсутність розпізнавального знака «Автопоїзд» є порушенням вимог до позначення транспортного засобу, але не несправністю зчеплення, яка створює безпосередню небезпеку від’єднання причепа;
• за відсутності передбачених конструкцією дзеркал нормальна експлуатація заборонена, однак ця несправність не входить до спеціального переліку випадків, коли автопоїзду не дозволено рухатися навіть до ремонту або стоянки.

Підстава у ПДР. Пункт 31.5 ПДР прямо забороняє подальший рух автопоїзда в разі несправності його тягово-зчіпного пристрою.

Запам’ятайте: несправне зчеплення означає ризик втрати причепа, тому продовжувати рух не можна.

Пояснення простими словами. У разі вимушеної зупинки водій повинен, по-перше, належно позначити транспортний засіб аварійною сигналізацією та, коли цього вимагають ПДР, знаком або миготливим червоним ліхтарем. По-друге, він має вжити заходів, щоб прибрати транспортний засіб за межі проїзної частини праворуч. Одного лише позначення або одного лише переміщення недостатньо.

Чому окремі варіанти не є повною відповіддю:

• Лише позначити транспортний засіб — недостатньо, адже водій також повинен спробувати прибрати його з проїзної частини.
• Лише прибрати транспортний засіб праворуч — недостатньо, адже до цього небезпеку потрібно належно позначити.

Підстава у ПДР. Загальний порядок застосування аварійної сигналізації та знака аварійної зупинки визначають пункт 9.9 ПДР, пункт 9.10 ПДР і пункт 9.11 ПДР. Додатковий обов’язок прибрати транспортний засіб за межі проїзної частини праворуч установлює пункт 27.5 ПДР.

Запам’ятайте: вимушена зупинка на автомагістралі — позначити небезпеку та прибрати автомобіль праворуч за межі проїзної частини.

Пояснення простими словами. Водій, який перестроюється, повинен дати дорогу транспортним засобам, що вже рухаються смугою, на яку він хоче виїхати. Увімкнений покажчик повороту тільки попереджає про намір змінити смугу, але не надає переваги.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 1 — увімкнення покажчика повороту не зобов’язує інших водіїв пропускати транспортний засіб, який перестроюється.
• Варіант 3 — початок перестроювання не звільняє водія від обов’язку дати дорогу. Розпочинати маневр можна лише після того, як водій переконався в його безпечності.

Запам’ятайте: перевагу має транспортний засіб, який уже рухається смугою, а не той, що лише планує на неї перестроїтися.

Підстава в ПДР. Те, що попереджувальний сигнал не надає переваги, визначає пункт 9.4 ПДР. Обов’язок дати дорогу під час перестроювання встановлює пункт 10.3 ПДР.

Пояснення простими словами. Саме поліцейський має право вимагати від водія пройти огляд для визначення стану сп’яніння. Водій зобов’язаний виконати таку вимогу в установленому законодавством порядку.

Хто вимагає, а хто проводить огляд. Не потрібно плутати ці дві ролі. Юридично обов’язкову для водія вимогу пройти огляд висуває поліцейський. Сам огляд залежно від передбаченої процедури може проводитися із застосуванням спеціальних технічних засобів або в закладі охорони здоров’я уповноваженим медичним працівником.

Що саме перевіряють. Чинний пункт 2.5 ПДР передбачає встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, а також перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 1 неправильний. Лікар може проводити медичний огляд у передбачених процедурою випадках, але пункт 2.5 ПДР не надає йому права самостійно висувати водієві таку юридично обов’язкову вимогу.
• Варіант 2 неправильний. Поліцейський має відповідне повноваження, але страховий агент — ні. Тому весь складений варіант є хибним.
• Варіант 4 неправильний, оскільки містить хибний другий варіант.

Що показано на ілюстрації нижче. Ліворуч поліцейський висуває водієві вимогу пройти огляд. Праворуч показано проведення медичного огляду в закладі охорони здоров’я. Ілюстрація наочно розділяє того, хто вимагає пройти огляд, і того, хто безпосередньо його проводить.

Термінологічне уточнення. У тексті офіційного питання використано формулювання про алкогольне сп’яніння та вплив наркотичних чи токсичних речовин. Чинний пункт 2.5 сформульований ширше й також охоплює інше сп’яніння та вплив лікарських препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції.

Важливо. Слова «в установленому порядку» означають, що огляд не може проводитися довільно. Вимога, направлення, проведення огляду та оформлення його результатів мають відповідати визначеній законодавством процедурі.

Не плутайте. Відмова від проходження огляду має окремі юридичні наслідки, але сама по собі не є результатом медичного огляду та не означає, що стан сп’яніння медично підтверджено.

Підстава у ПДР. Обов’язок водія пройти огляд на вимогу поліцейського встановлено пунктом 2.5 ПДР.

Запам’ятайте: вимогу пройти огляд висуває поліцейський, а сам огляд проводиться лише за встановленою процедурою.

Пояснення простими словами. Знак забороняє стоянку, але його дія не поширюється на таксі з увімкненим таксометром і на водіїв з інвалідністю, які керують відповідно позначеними транспортними засобами.

Що показано на ілюстрації питання. Зображено знак «Стоянку заборонено» — синє коло з червоною каймою та однією діагональною червоною смугою.

Чому друге твердження неправильне:

• Автомобілі мешканців зони дії знака не отримують автоматичного винятку лише через місце проживання власника.
• Водії з інвалідністю користуються винятком, коли керують мотоколяскою або автомобілем із розпізнавальним знаком і дотримано передбачених Правилами умов.
• Відповіді 1, 2 і 3 помилково включають автомобілі мешканців.

Підстава у ПДР. Винятки для таксі та водіїв з інвалідністю прямо наведені в описі знака .

Запам’ятайте: під знаком «Стоянку заборонено» виняток мають таксі з таксометром і належно позначений транспорт водія з інвалідністю, але не всі мешканці зони.

Пояснення простими словами. Легковий автомобіль або мотоцикл дозволено поставити на краю тротуару лише тоді, коли для безперешкодного руху пішоходів залишається щонайменше 2 м його ширини.

Чому інші варіанти неправильні:

• 1 м і 1,5 м — менше за встановлену ПДР мінімальну ширину.
• 3 м — залишити таку ширину можна, але ПДР вимагають мінімум 2 м, тому це не точна нормативна відповідь.

Підстава у ПДР. Мінімальну ширину тротуару для руху пішоходів установлено підпунктом «в» пункту 15.10 ПДР.

Запам’ятайте: на краю тротуару потрібно залишити пішоходам щонайменше 2 м.

Пояснення простими словами. Поза населеними пунктами повторюють знак «Виїзд на набережну або берег». Наступний знак установлюють щонайменше за 50 м до початку небезпечної ділянки.

Що показано на ілюстрації питання. Знак 1 містить автомобіль біля хвилястої лінії води. Знак 2 попереджає про тунель, знак 3 — про низьколітаючі літаки, знак 4 — про перехрещення рівнозначних доріг.

Чому інші знаки не є відповіддю:

• у цьому запитанні перевіряється спеціальне правило повторення знака 1.8;
• знаки 2–4 мають інші умови застосування;
• схожість усіх знаків за трикутною формою не означає однаковий порядок їх повторення.

Підстава у ПДР. Знак 1.8 «Виїзд на набережну або берег» поза населеними пунктами повторюється; наступний знак ставлять щонайменше за 50 м до небезпечної ділянки.

Запам’ятайте: автомобіль біля води — знак, який за містом обов’язково повторюють.

Пояснення простими словами. У темну пору доби дальнє світло можна використовувати, коли попереду немає зустрічних або попутних транспортних засобів, водіїв яких воно могло б засліпити. Воно краще освітлює далеку ділянку дороги, але водій повинен бути готовий завчасно перемкнутися на ближнє.

Чому відповідь «Заборонено» неправильна. ПДР не встановлюють повної заборони дальнього світла вночі. Обмеження стосується ситуацій, коли воно може засліпити інших водіїв.

Підстава у ПДР. Пункт 19.2 ПДР визначає, коли дальнє світло потрібно перемикати на ближнє: перед зустрічним транспортом та в усіх випадках можливої небезпеки засліплення.

Запам’ятайте: дальнє світло дозволене на вільній темній дорозі, доки воно нікому не заважає.

Пояснення простими словами. ПДР прямо забороняють експлуатацію, якщо не працюють запори горловин паливних баків або передбачені конструкцією пристрої для обігрівання й обдування скла. Несправний склопідйомник у цьому переліку заборонених несправностей не зазначений.

Чому інші варіанти неправильні:

• несправний запор горловини паливного бака створює ризик витікання пального;
• несправність пристрою обігрівання та обдування скла може позбавити водія необхідної видимості через запотівання або обмерзання.

Підстава у ПДР. Пункт 31.4.7 ПДР містить перелік інших технічних несправностей, за наявності яких експлуатація транспортного засобу забороняється.

Запам’ятайте: у цьому питанні потрібно знайти несправність, якої немає в заборонному переліку ПДР.

Пояснення простими словами. Видимість у напрямку руху оцінюють із місця водія вперед за траєкторією руху. Це відстань, у межах якої водій чітко бачить дорогу та учасників руху і завдяки цьому може правильно орієнтуватися, вибирати безпечну швидкість та виконувати маневри.

Чому перший варіант неправильний:

• термін не визначають лише відстанню праворуч від напрямку руху;
• він не стосується виключно транспортних засобів, що наближаються до перехрестя головною дорогою;
• оцінюється загальна видимість дорожньої обстановки у напрямку руху.

Підстава у ПДР. Офіційне визначення терміна «видимість у напрямку руху» наведене в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: це максимальна відстань уперед, на якій водій чітко розпізнає дорогу та учасників руху.

Пояснення простими словами. Недостатня видимість пов’язана не з геометрією дороги, а з освітленням або погодними умовами. Вона настає, коли у напрямку руху дорогу видно менш ніж на 300 м через сутінки, туман, дощ, снігопад та інші подібні чинники.

Чому інші варіанти неправильні:

• формулювання «обмежена оглядовість менше 300 м» змішує два різні терміни;
• якщо огляд закриває поворот дороги, це обмежена оглядовість, а не недостатня видимість.

Підстава у ПДР. Визначення термінів «недостатня видимість» та «обмежена оглядовість» наведені в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: туман, опади або сутінки — недостатня видимість; поворот, підйом чи споруда — обмежена оглядовість.

Пояснення простими словами. Категорія ВЕ стосується не окремого автомобіля чи трактора, а состава: тягач повинен належати до категорії В, а повна маса причепа має перевищувати 750 кг. Саме поєднання цих двох ознак визначає категорію ВЕ.

Чому інші варіанти неправильні:

• автомобілі, колісні трактори та самохідні машини не утворюють визначення категорії ВЕ;
• формулювання лише про «автомобіль із причепом» неповне, бо не уточнює, що тягач має належати саме до категорії В.

Нормативна підстава. Категорії транспортних засобів визначені Положенням про порядок видачі посвідчень водія. Формулювання і правильний висновок також відповідають чинному офіційному питанню ГСЦ МВС.

Запам’ятайте: ВЕ — це тягач категорії В плюс причіп із повною масою понад 750 кг.

Пояснення простими словами. Під час удару ззаду тулуб різко переміщується разом із сидінням, а голова через інерцію відстає. Правильно відрегульований підголівник підтримує голову та зменшує різкий згин і розгинання шиї, тому знижує ризик так званої хлистової травми.

Як відрегулювати підголівник:

• його верхня частина має бути приблизно на рівні верхівки голови або принаймні не нижче рівня очей;
• відстань між потилицею та підголівником повинна бути якомога меншою в межах передбаченого регулювання;
• після зміни положення сидіння налаштування потрібно перевірити ще раз.

Чому відповідь «Ні» неправильна. Низько опущений або надто віддалений підголівник не забезпечує належної підтримки голови під час удару й може не виконати своєї захисної функції.

Підстава у ПДР. Пункт 2.3 ПДР прямо відносить підголівники до засобів пасивної безпеки, якими водій зобов’язаний користуватися.

Запам’ятайте: підголівник захищає не тоді, коли просто є в автомобілі, а коли правильно налаштований під конкретну людину.

Пояснення простими словами. Сліпа зона — це ділянка поруч із автомобілем, якої водій не бачить безпосередньо або в дзеркалах. Перед будь-яким боковим переміщенням там може залишатися автомобіль, мотоцикліст, велосипедист чи інший учасник руху.

Чому перевірка потрібна в кожній ситуації:

• перед перестроюванням — щоб не виїхати на транспортний засіб, який уже рухається сусідньою смугою;
• перед з’їздом на узбіччя — щоб не створити небезпеки тому, хто рухається або перебуває праворуч від автомобіля;
• перед виїздом з узбіччя — щоб не перетнути траєкторію транспортного засобу, який наближається проїзною частиною.

Правильна перевірка. Спочатку оцініть дзеркала, потім коротко погляньте через відповідне плече. Системи контролю сліпих зон можуть допомогти, але не замінюють безпосередню перевірку водія.

Підстава у ПДР. Пункт 10.1 ПДР вимагає перед початком руху та будь-якою зміною напрямку переконатися в безпечності маневру.

Запам’ятайте: будь-яке бокове переміщення починається з перевірки дзеркал і сліпої зони.

Пояснення простими словами. Перед виходом з автомобіля водій повинен одночасно подбати про три речі: автомобіль не має самовільно рушити, відчинення дверей і вихід мають бути безпечними для інших, а в темряві нерухомий автомобіль повинен бути помітним.

Чому правильні всі наведені дії:

• Унеможливити рух автомобіля — застосувати стоянкове гальмо та інші необхідні заходи відповідно до умов стоянки.
• Перевірити безпеку виходу — подивитися в дзеркало та назад, щоб не відчинити двері перед автомобілем, мотоциклом, велосипедом або іншим учасником руху.
• Увімкнути габаритні чи стоянкові ліхтарі — у темну пору доби на неосвітленій ділянці дороги це робить зупинений автомобіль видимим.

Підстава у ПДР. Захист від самовільного руху передбачає пункт 15.12 ПДР, безпечне відчинення дверей і вихід — пункт 15.13 ПДР, а позначення зупиненого автомобіля світловими приладами — пункт 19.4 ПДР.

Запам’ятайте: зафіксувати автомобіль → перевірити обстановку → позначити його в темряві → лише потім виходити.

Пояснення простими словами. Водійський стаж не дає права під час руху користуватися телефоном, тримаючи його в руці. Така дія відволікає погляд, займає руку й погіршує швидкість реакції незалежно від досвіду людини.

Що саме заборонено:

• розмовляти, тримаючи телефон біля вуха;
• читати або набирати повідомлення;
• переглядати навігацію чи інший вміст на телефоні в руці;
• виконувати будь-які інші дії з ручним утримуванням засобу зв’язку під час руху.

Що можна зробити безпечніше. Для зв’язку слід використовувати систему гучного зв’язку або гарнітуру, яка не потребує тримати пристрій у руці. Якщо потрібно вводити дані чи довго працювати з телефоном, необхідно зупинитися у дозволеному й безпечному місці.

Виняток у ПДР. Заборона не поширюється на водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання. Тривалий водійський стаж до цього винятку не належить.

Підстава у ПДР. Підпункт «д» пункту 2.9 ПДР забороняє під час руху користуватися засобами зв’язку, тримаючи їх у руці.

Запам’ятайте: досвід не скасовує відволікання — телефон під час руху не тримаємо в руці.

Пояснення простими словами. Якщо джерело масивної кровотечі з кінцівки добре видно, перша мета — негайно зменшити втрату крові. Для цього здійснюють максимально можливий прямий тиск на рану руками, після чого накладають пов’язку, що тисне, та перевіряють, чи зупинилася кровотеча.

Правильна послідовність:

• переконатися у безпеці та, за наявності, використати рукавички й інші засоби індивідуального захисту;
• максимально сильно притиснути видиму рану руками;
• накласти пов’язку, що тисне, й оцінити її ефективність;
• якщо кровотеча не зупинилася, накласти кровоспинний джгут за правилами та викликати 103/112.

Чому інший варіант неправильний. Промивання рани водою не зупиняє масивної крововтрати й небезпечно затримує життєво необхідний прямий тиск. Очищення рани не є першочерговим завданням у цій ситуації.

Запам’ятайте: видима масивна кровотеча з кінцівки — негайний максимальний тиск, потім пов’язка, що тисне.

Пояснення простими словами. Під час надання допомоги при термічному опіку насамперед оцінюють, наскільки глибоко пошкоджені шкіра та м’які тканини. Саме ступінь опіку характеризує тяжкість місцевого ушкодження й допомагає правильно оцінити стан постраждалого.

Ступені термічних опіків:

• I ступінь — почервоніння, набряклість і біль;
• II ступінь — сильний біль, інтенсивне почервоніння та утворення наповнених рідиною пухирів;
• III ступінь — пошкодження всієї товщі шкіри з утворенням щільного струпа;
• IV ступінь — обвуглення з пошкодженням м’язів, сухожиль і кісток.

Чому інші варіанти неправильні:

• місцезнаходження постраждалого під час отримання опіку може пояснювати обставини події, але не визначає ступінь пошкодження тканин;
• вік може впливати на ризики та допустиму площу охолодження, проте поєднання віку, зросту й статі не є першочерговим критерієм, про який запитує завдання.

Запам’ятайте: ступінь опіку визначають за глибиною та характером пошкодження тканин.