Категорія D

Пояснення простими словами. Мінімальна тривалість безперервної перерви становить 45 хвилин, якщо не починається щоденний або щотижневий період відпочинку. Її можна замінити двома перервами: спочатку не менше 15 хвилин, а потім не менше 30 хвилин.

Важливе актуальне уточнення. У самому запитанні збережено старе формулювання «після 4 годин». За чинною нормою така перерва потрібна після 4 годин 30 хвилин керування. Отже, тривалість у правильній відповіді актуальна, а зазначений у запитанні момент її настання — ні.

Чому інші варіанти неправильні. Положення встановлює мінімум саме 45 хвилин, а не 50 хвилин чи одну годину.

Нормативна підстава. Тривалість і порядок поділу перерви визначає розділ IV Положення № 340.

Запам’ятайте: після 4 годин 30 хвилин керування — 45 хвилин перерви або послідовно 15 і 30 хвилин.

Пояснення простими словами. Знак 1 — «Номер і напрямок маршруту (дороги)». Він одночасно містить номер дороги Т-25-01 і стрілку, що показує напрямок продовження цього маршруту.

Що показано на ілюстрації питання. Знак 1 містить буквено-цифровий номер дороги та стрілку праворуч; знак 2 — лише номер маршруту, а знак 3 — назву населеного пункту.

Чому інші знаки неправильні:

• знак 2 інформує про номер маршруту, але не показує його напрямок;
• знак 3 позначає населений пункт, а не нумерований маршрут.

Підстава у ПДР. Знак 5.67.3 застосовують для зазначення номера дороги та інформування про напрямок маршруту з цим номером.

Запам’ятайте: номер разом зі стрілкою — номер і напрямок маршруту.

Пояснення простими словами. Кріплення спочатку рівномірно наживляють і попередньо затягують, поки колесо підвішене. Це допомагає правильно відцентрувати диск на маточині. Після опускання колеса до контакту з поверхнею кріплення остаточно дотягують установленим виробником моментом.

Правильна послідовність:

• очистити контактні поверхні маточини, диска та різьбу від забруднень;
• наживити всі болти або гайки вручну, щоб не пошкодити різьбу;
• попередньо затягнути їх на підвішеному колесі хрест-навхрест;
• опустити колесо до опори на поверхню та остаточно затягнути кріплення динамометричним ключем із моментом, визначеним виробником;
• після заміни колеса виконати передбачену виробником контрольну перевірку затягування.

Чому перший варіант неповний: якщо починати затягування лише після повного опускання ненаживленого колеса, диск може неправильно сісти на маточину, а кріплення — затягнутися нерівномірно.

Важливо: конкретний момент затягування та потребу повторної перевірки визначає інструкція виробника транспортного засобу або колісного диска.

Запам’ятайте: підвішене колесо — попереднє рівномірне затягування; колесо спирається на поверхню — остаточний нормативний момент.

Пояснення простими словами. Перевагу перед зустрічним рухом на вузькій ділянці надає знак . Його легко впізнати за синім прямокутним фоном, великою білою стрілкою вашого напрямку та меншою червоною стрілкою зустрічного напрямку. На ілюстрації він розміщений під номером 1.

Що показано на ілюстрації питання. Серед п’яти варіантів лише знак 1 безпосередньо визначає перевагу вашого напрямку під час зустрічного роз’їзду на вузькій ділянці.

Чому інші варіанти неправильні:

• знак 2 позначає головну дорогу;
• знак 3 , навпаки, вимагає поступитися зустрічним транспортним засобам;
• знак 4 показує напрямок головної дороги на перехресті;
• знак 5 вимагає дати дорогу транспортним засобам, які мають перевагу на нерегульованому перехресті.

Підстава у ПДР. Знак 2.6 «Перевага перед зустрічним рухом» позначає вузьку ділянку дороги, під час руху якою водій має перевагу стосовно зустрічних транспортних засобів.

Запам’ятайте: велика біла стрілка на синьому фоні означає перевагу вашого напрямку.

Пояснення простими словами. Водій бачить регулювальника збоку, а його руки витягнуті в сторони. За такого сигналу нерейковим транспортним засобам дозволено рух прямо і праворуч.

Що показано на ілюстрації. Автомобіль під’їхав до регулювальника з його правого боку. Знак головної дороги та табличка з напрямком її проходження визначають черговість проїзду за відсутності іншого регулювання, але не змінюють значення жесту регулювальника.

Чому інші варіанти неправильні:

• «Праворуч» — неповна відповідь, оскільки дозволено також рух прямо.
• «Прямо» — неповна відповідь, оскільки дозволено також повернути праворуч.
• «Ліворуч» — лівий поворот за такого положення регулювальника заборонений.
• «Ліворуч або праворуч» — містить заборонений поворот ліворуч і не враховує дозволений рух прямо.

Підстава в ПДР. Відповідно до пункту 8.8 ПДР, з боків регулювальника нерейковим транспортним засобам дозволено рух прямо і праворуч. Згідно з пунктом 8.3 ПДР, сигнали регулювальника мають перевагу перед вимогами дорожніх знаків.

Важливо: дозвіл повернути праворуч не скасовує обов’язку дати дорогу пішоходам і велосипедистам у випадках, передбачених пунктом 16.2 ПДР.

Запам’ятайте: бачите регулювальника збоку з витягнутими або опущеними руками — автомобілю дозволено прямо і праворуч.

Пояснення простими словами. Збільшити максимальну дозволену швидкість на окремій дорозі в населеному пункті можна лише за поєднання двох умов.

• На ділянці мають бути створені дорожні умови, які дозволяють безпечно рухатися з вищою швидкістю, а відповідне рішення власника дороги має бути погоджене з уповноваженим підрозділом Національної поліції.
• Підвищений швидкісний режим має бути позначений відповідним дорожнім знаком .

Саме тому правильна відповідь об’єднує варіанти 1 і 2.

Чому інші варіанти не обираємо окремо:

• варіант 1 описує необхідні дорожні умови та погодження, але без установленого знака підвищений швидкісний режим для водіїв не діятиме;
• варіант 2 також неповний: знак має встановлюватися на підставі належного рішення для ділянки, де створено відповідні дорожні умови.

Запам’ятайте: підвищена швидкість у населеному пункті можлива не автоматично, а лише на підготовленій ділянці, за погодженим рішенням і після встановлення відповідного знака.

Підстава в ПДР. Порядок збільшення дозволеної швидкості на окремих ділянках доріг визначає пункт 12.8 ПДР.

Пояснення простими словами. Під час користування транспортним засобом пасажири можуть перебувати у двох передбачених Правилами положеннях:

• сидіти на призначених для цього місцях;
• стояти, якщо це передбачено конструкцією транспортного засобу, у призначених для цього місцях і тримаючись за поручень або інше пристосування.

Отже, правильними за змістом є варіанти 1 і 2, а повною відповіддю в цьому тесті є варіант 5.

Чому варіанти 1 і 2 окремо не обираємо. Кожен із них описує дозволений спосіб розміщення пасажира, але кожен окремо є неповним. ПДР передбачають як сидіння, так і стояння за встановлених умов.

Чому варіант 3 неправильний. Пасажир не може перебувати в будь-якому місці лише тому, що воно здається зручним. Місце повинно бути призначене для сидіння або стояння конструкцією транспортного засобу.

Чому варіант 4 неправильний. Він включає хибний варіант 3. Тому комбінація «1, 2 і 3» також є неправильною.

Підстава у ПДР. Пункт 5.2 ПДР зобов’язує пасажирів сидіти або, якщо це передбачено конструкцією транспортного засобу, стояти у призначених для цього місцях, тримаючись за поручень чи інше пристосування.

Запам’ятайте: сидіти — у призначеному місці; стояти — лише якщо це передбачено конструкцією, у призначеному місці та з опорою.

Пояснення простими словами. Перед відчиненням дверей водій повинен перевірити, що його дія не створить небезпеки та не завадить іншим учасникам дорожнього руху. Важливі обидві умови.

Чому інші варіанти не обираємо окремо:

• Варіант 1 надто категоричний. Проїзна частина не обов’язково має бути повністю вільною: визначальними є безпека та відсутність перешкод.
• Варіант 2 враховує безпеку, але не охоплює вимогу не створювати перешкод.
• Варіант 3 враховує відсутність перешкод, але окремо не передає вимогу щодо безпеки.

Підстава у ПДР. За пунктом 15.13 ПДР не можна відчиняти або залишати відчиненими двері та виходити з транспортного засобу, якщо це загрожує безпеці й створює перешкоди іншим учасникам руху.

Запам’ятайте: перед відчиненням дверей перевірте не лише автомобілі, а й велосипедистів, мотоциклістів та пішоходів.

Пояснення простими словами. На ілюстрації до питання білий автомобіль виїжджає з внутрішньої смуги перехрестя з круговим рухом одночасно із синім автомобілем, який рухається праворуч від нього. Траєкторії автомобілів не перетинаються: кожен водій продовжує рух своєю смугою.

Виїжджати з перехрестя з круговим рухом дозволено з будь-якої смуги, якщо напрямок руху не визначений дорожніми знаками чи розміткою і такий маневр не створює перешкод транспортним засобам, що рухаються праворуч у попутному напрямку.

Чому варіант 2 неправильний:

• ПДР не вимагають у кожному випадку перед виїздом із кругового перехрестя обов’язково займати лише крайню праву смугу;
• білий автомобіль не перешкоджає синьому автомобілю, який рухається праворуч.

Запам’ятайте: з кругового перехрестя можна виїжджати з будь-якої смуги, якщо знаки чи розмітка не встановлюють іншого порядку і ви не заважаєте попутному транспорту праворуч.

Підстава в ПДР. Правила виконання повороту та виїзду з перехрестя з круговим рухом визначає пункт 10.5 ПДР.

Пояснення простими словами. Поза перехрестям трамвай має перевагу там, де його колії перетинають смугу руху нерейкових транспортних засобів. Тому водій автомобіля повинен дати дорогу трамваю. Виняток стосується лише трамвая, який виїжджає з депо; на ілюстрації такого виїзду немає.

Що показано на ілюстрації. Автомобіль рухається дорогою, яку поза перехрестям перетинає трамвайна колія. Про наближення до колії попереджає знак .

Чому інший варіант неправильний:

• «Водій трамвая» — трамвай не виїжджає з депо, тому в місці перетину колій зі смугою автомобіля має перевагу.

Підстава у ПДР. Перевагу трамвая поза перехрестям, крім виїзду з депо, встановлює пункт 17.3 ПДР.

Запам’ятайте: поза перехрестям у місці перетину колій дорогу зазвичай дають трамваю; виняток — його виїзд із депо.

Пояснення простими словами. Йдеться про поциліндрову перевірку балансу роботи двигуна. Подачу пального до кожного циліндра по черзі контрольовано припиняють і спостерігають, наскільки змінюються оберти та рівномірність роботи. Відключення справного циліндра має помітно погіршити роботу двигуна. Якщо зміна мала або відсутня, цей циліндр уже робив менший внесок і потребує подальшої перевірки.

Що може бути причиною слабкої роботи циліндра:

• несправність форсунки або її електричного кола;
• недостатня компресія;
• порушення подачі пального, повітря або запалювання — залежно від типу двигуна.

Актуальне безпечне уточнення. На сучасних двигунах таку перевірку виконують як керований тест відключення циліндрів діагностичним приладом або строго за процедурою виробника. Не можна послаблювати паливопроводи Common Rail чи довільно від’єднувати форсунки під час роботи двигуна: паливо під надзвичайно високим тиском може спричинити тяжку травму, а неправильне відключення — пошкодження електроніки.

Чому інші варіанти не обираємо:

• оцінка лише на слух є суб’єктивною й не визначає надійно проблемний циліндр;
• формулювання «порівняльний метод» надто загальне, тоді як перший варіант називає конкретну перевірку.

Запам’ятайте: порівнюють реакцію двигуна на контрольоване відключення кожного циліндра, а не від’єднують паливні магістралі вручну.

Пояснення простими словами. Маса шини та колеса не розподілена абсолютно рівномірно. Під час обертання навіть невеликий дисбаланс створює змінну відцентрову силу, через яку колесо починає підстрибувати або відхилятися вбік. Це відчувається як вібрація керма, кузова чи сидіння.

Що роблять під час балансування:

• обертають зібране колесо на балансувальному стенді;
• визначають місце й величину дисбалансу;
• встановлюють коригувальні вантажі на обід;
• повторно перевіряють рівномірність обертання.

Технічне уточнення. У формулюванні сказано «балансування шин», але фактично балансують зібраний вузол «шина — колесо». Саме спільний розподіл маси цього вузла визначає дисбаланс.

Чому інші варіанти неправильні:

• зменшення витрати пального може бути лише непрямим другорядним наслідком справного стану коліс;
• балансування не змінює аеродинамічну форму автомобіля.

Запам’ятайте: балансування усуває нерівномірність маси, щоб колесо оберталося без биття й вібрацій.

Пояснення простими словами. Гальмівні колодки замінюють комплектом на обох колесах однієї осі. Якщо на одному боці встановити нові колодки, а на іншому залишити зношені, характеристики тертя та робота гальмівних механізмів можуть відрізнятися. Це здатне спричинити нерівномірне гальмування й відведення автомобіля.

Чому інші варіанти неправильні:

• перевірка тиску в ресиверах не замінює колодки на другому боці та не усуває різницю в їхньому стані;
• міняти зношені фрикційні накладки місцями не можна — їх потрібно замінити та з’ясувати причину нерівномірного зношення.

Додатково перевіряють:

• стан дисків або барабанів;
• механізми регулювання, супорти чи гальмівні камери;
• причину, через яку один бік зносився швидше.

Запам’ятайте: гальмівні колодки замінюють попарно на всій осі, а не лише біля одного колеса.

Пояснення простими словами. Обмежувальний клапан не дає тиску після нього перевищувати передбачене конструкцією значення або знижує його у встановленому співвідношенні. Завдяки цьому до гальмівних камер передньої осі надходить потрібний, а не надмірний тиск.

Навіщо це потрібно. Правильне дозування тиску допомагає узгодити гальмівні сили між осями та зменшити ризик передчасного блокування коліс. Конкретна характеристика клапана залежить від конструкції пневматичної системи транспортного засобу.

Чому інші варіанти неправильні:

• хід передньої осі визначається елементами підвіски, а не клапаном гальмівного приводу;
• кут повороту керованих коліс обмежується конструкцією рульового керування та механічними упорами;
• обмежувальний клапан працює саме з тиском повітря.

Запам’ятайте: обмежувальний клапан керує тиском, а не переміщенням осі чи поворотом коліс.

Пояснення простими словами. За однакових дорожніх умов гальмовий шлях приблизно пропорційний квадрату швидкості. Тому, якщо швидкість збільшити вдвічі, гальмовий шлях зросте приблизно у чотири рази: 2 × 2 = 4.

Приклад. Якщо за певних умов гальмовий шлях зі швидкості 50 км/год становить умовно 15 м, то зі швидкості 100 км/год за тих самих умов він буде не 30 м, а приблизно 60 м.

Важливе уточнення. У запитанні йдеться саме про гальмовий шлях — від початку спрацювання гальм до зупинки. Повний зупинний шлях містить ще й відстань, яку автомобіль проходить за час реакції водія, тому його співвідношення не описується одним простим множником для всіх ситуацій.

Що може додатково збільшити шлях:

• мокре, засніжене або обледеніле покриття;
• зношені шини чи несправні гальма;
• велике завантаження автомобіля;
• спуск дороги.

Чому відповідь «Ні» неправильна. Вона помилково припускає лінійну залежність, хоча енергія рухомого автомобіля зростає пропорційно квадрату швидкості.

Підстава у ПДР. Пункт 12.1 ПДР вимагає обирати таку швидкість, за якої водій може постійно контролювати рух і безпечно керувати транспортним засобом.

Запам’ятайте: швидкість удвічі більша — гальмовий шлях приблизно вчетверо довший.

Пояснення простими словами. Якщо занесення виникло саме через гальмування, колеса втратили достатнє зчеплення для стабільного кочення та керування. Першою дією потрібно прибрати причину занесення — відпустити педаль гальма. Після відновлення зчеплення автомобіль легше вирівняти плавним поворотом керма у бік занесення, а потім повернути колеса в напрямок руху.

Чому інші варіанти неправильні:

• вимкнення зчеплення саме по собі не припиняє блокування коліс, спричинене натиснутою педаллю гальма, і позбавляє автомобіль стабілізувального впливу тяги або гальмування двигуном;
• продовження гальмування підтримує причину занесення та може ще більше ускладнити відновлення керованості.

Важливий нюанс щодо ABS. У цьому питанні йдеться про занесення, уже спричинене гальмуванням і втратою зчеплення. На автомобілі зі справною ABS під час екстреного гальмування зазвичай утримують педаль гальма натиснутою та не лякаються її пульсації — система сама запобігає тривалому блокуванню коліс. Завжди враховуйте конструкцію автомобіля та рекомендації виробника.

Запам’ятайте: якщо гальмування спричинило занесення, спочатку припиніть гальмування, відновіть зчеплення й лише тоді стабілізуйте автомобіль плавними діями.

Пояснення простими словами. На підйомі стоянкове гальмо утримує автомобіль від скочування назад. Водій створює достатню тягу двигуна, плавно підводить зчеплення до моменту початку руху й одночасно поступово відпускає стоянкове гальмо. Тоді утримання автомобіля без розриву переходить від гальма до ведучих коліс.

Чому інші варіанти неправильні:

• якщо відпустити стоянкове гальмо до початку руху, автомобіль може покотитися назад;
• якщо відпускати його лише після початку руху, автомобіль рушатиме проти затягнутого гальма: це створює зайве навантаження, може заглушити двигун і спричиняє зношування механізму.

Важливий нюанс. У автомобілях з автоматичною трансмісією, електронним стоянковим гальмом або системою утримання на підйомі частину дій може виконувати автоматика. Але принцип залишається тим самим: гальмівне утримання припиняється тоді, коли автомобіль уже готовий рушити вперед.

Запам’ятайте: початок тяги й відпускання стоянкового гальма мають бути узгодженими — без відкочування назад і без руху із затягнутим гальмом.

Пояснення простими словами. Різкі розгони потребують великої подачі палива, а різкі гальмування перетворюють уже набрану за рахунок палива енергію на тепло в гальмах. Плавний стиль дає змогу завчасно оцінювати ситуацію, підтримувати рівномірну швидкість і рідше втрачати енергію через непотрібні прискорення та гальмування.

Чому інші варіанти неправильні:

• часте різке прискорення збільшує витрату палива, навіть якщо подальше уповільнення плавне;
• різке уповільнення означає, що частину енергії, витраченої на розгін, одразу доводиться погасити гальмами.

Важливий нюанс. Економне водіння не означає надмірно повільний розгін або рух на непридатній передачі. Потрібно плавно працювати акселератором, своєчасно обирати передачу, підтримувати рівну швидкість і завчасно починати сповільнення, коли попереду все одно доведеться зупинитися.

Запам’ятайте: прогнозуйте дорожню ситуацію — плавно розганяйтеся, підтримуйте швидкість і плавно сповільнюйтеся.

Пояснення простими словами. Фіксований сторонній предмет із рани живота не виймають. Він може частково стримувати кровотечу, а спроба витягнути його здатна додатково пошкодити внутрішні органи та судини.

Як діяти:

• викликати екстрену медичну допомогу та виконувати вказівки диспетчера;
• надати постраждалому максимально зручне положення;
• не натискаючи на предмет, надійно зафіксувати його в рані перев’язувальним матеріалом;
• укрити постраждалого й постійно контролювати його стан до приїзду медиків.

Чому інший варіант неправильний. Самостійне витягання предмета може спричинити або різко посилити внутрішню чи зовнішню кровотечу. Видаляти його в межах домедичної допомоги заборонено.

Важливий нюанс. Якщо сторонній предмет випав із рани самостійно під час надання допомоги, його обережно прибирають і передають бригаді екстреної медичної допомоги, але навмисно не витягають.

Запам’ятайте: сторонній предмет залишити на місці, зафіксувати й чекати медиків.

Пояснення простими словами. Якщо дорослий не реагує та не дихає нормально, потрібно негайно викликати екстрену медичну допомогу й розпочати серцево-легеневу реанімацію. За наявності гучного зв’язку виклик можна здійснювати одночасно з проведенням СЛР.

Основна послідовність:

• переконатися, що місце події безпечне;
• перевірити свідомість, відновити прохідність дихальних шляхів і оцінювати дихання не довше 10 секунд;
• за відсутності нормального дихання викликати 103 або 112 та виконувати вказівки диспетчера;
• розпочати цикли з 30 натискань на грудну клітку та 2 вдихів; без захисного засобу дозволено виконувати лише натискання.

Чому інші варіанти неправильні:

• відкладати виклик до появи дихання небезпечно — професійну допомогу потрібно викликати негайно;
• стабільне бокове положення застосовують до непритомної людини, яка нормально дихає; за відсутності дихання потрібна СЛР.

Запам’ятайте: немає нормального дихання — виклик 103/112 і негайний початок СЛР.