Категорія CE

Пояснення простими словами. За межами населених пунктів звичайний пішохід, який змушений рухатися узбіччям або краєм проїзної частини, повинен іти назустріч транспортному потоку. Так він бачить автомобілі, що наближаються, і може вчасно відреагувати.

Що показано на ілюстрації питання. Автомобіль і пішохід рухаються в одному напрямку: видно їх ззаду. Отже, транспортний засіб наближатиметься до пішохода з-за спини, а такий напрямок руху для звичайного пішохода неправильний.

Виняток. У напрямку руху транспортних засобів повинні пересуватися особи в кріслах колісних без двигуна, а також ті, хто веде мотоцикл, мопед або велосипед. На зображену звичайну пішохідку цей виняток не поширюється.

Підстава у ПДР. Напрямок руху пішоходів за межами населених пунктів визначає пункт 4.3 ПДР.

Запам’ятайте: звичайний пішохід іде назустріч транспорту, щоб бачити небезпеку попереду.

Пояснення простими словами. Якщо поблизу є підземний або надземний пішохідний перехід, пішохід повинен скористатися саме ним. Переходити дорогу поверхнею, на перехресті або в іншому зручному місці в такій ситуації не дозволено.

Що показано на ілюстрації. На зображенні показані знаки 5.40.1 «Підземний пішохідний перехід» і 5.41.1 «Надземний пішохідний перехід». Вони позначають спеціально облаштовані переходи, якими пішоходи за їх наявності повинні користуватися для перетину дороги.

Чому потрібно користуватися саме переходом. Підземні й надземні переходи фізично відокремлюють пішоходів від транспортного потоку. Навіть якщо шлях через них довший, вони дають змогу не виходити безпосередньо на проїзну частину.

Послідовність вибору місця переходу:

1. Якщо є пішохідний перехід, зокрема підземний або надземний, потрібно користуватися ним.
2. Якщо переходу немає, проїзну частину дозволено переходити на перехресті по лініях тротуарів або узбіч.
3. Якщо в зоні видимості немає ні переходу, ні перехрестя, перехід в іншому місці допускається лише за додаткових умов пункту 4.8 ПДР.

Умови переходу поза переходом і перехрестям. Дорога повинна мати не більше трьох смуг руху для обох напрямків, добре проглядатися в обидва боки, а переходити її потрібно під прямим кутом до краю проїзної частини та лише після перевірки відсутності небезпеки. Ці умови не застосовуються, коли підземний або надземний перехід уже є.

Розбір варіантів:

• Варіант 1 — по переходах або по лініях тротуарів чи узбіч на перехрестях. Неправильно. Перша частина правильна, але перехрестя є запасним місцем переходу лише за відсутності пішохідного переходу. За умовою переходи наявні.
• Варіант 2 — за ними або під прямим кутом в іншому безпечному місці. Неправильно. Такий спосіб допускається лише тоді, коли в зоні видимості немає ані пішохідного переходу, ані перехрестя та виконані всі додаткові умови пункту 4.8.
• Варіант 3 — тільки по них. Правильно. За наявності підземного або надземного переходу пішохід повинен користуватися саме ним.

Безпека залишається обов’язковою. Наявність пішохідного переходу не звільняє від необхідності бути уважним, виконувати сигнали світлофора чи регулювальника та не виходити раптово перед транспортними засобами.

Нормативна підстава. Пункт 4.7 ПДР встановлює пріоритет пішохідних переходів. Пункт 4.8 ПДР визначає виняткові умови переходу дороги в іншому місці.

Запам’ятайте: є підземний або надземний перехід — переходьте тільки по ньому.

Пояснення простими словами. Якщо на переїзді виникла небезпека, сигнал загальної тривоги подають звуковим сигналом транспортного засобу за чіткою схемою: один довгий, а потім три короткі сигнали. Стандартна послідовність потрібна, щоб інші люди одразу розпізнали тривогу.

Чому інші варіанти неправильні:

• «Три довгі і один короткий» та «два довгі і три короткі» — ці послідовності не відповідають установленому сигналу загальної тривоги.

Підстава у ПДР. Послідовність звукового сигналу загальної тривоги встановлює пункт 20.9 ПДР.

Запам’ятайте: загальна тривога — один довгий і три короткі сигнали.

Пояснення простими словами. Транспортний засіб вважається маршрутним не лише тому, що він перевозить пасажирів. Він повинен належати до визначеного Правилами виду транспорту, рухатися за встановленим маршрутом і мати визначені місця для посадки та висадки пасажирів.

У визначенні важливі дві складові:

• Вид транспорту: автобус, мікроавтобус, тролейбус, трамвай або таксі.
• Режим роботи: рух за встановленим маршрутом із визначеними місцями посадки та висадки пасажирів.

Чому правильний варіант 3. Тільки він містить повний перелік транспортних засобів і обидві обов’язкові ознаки їхньої роботи: встановлений маршрут та визначені місця посадки й висадки пасажирів.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 1 не містить мікроавтобусів і не зазначає, що транспортні засоби повинні рухатися за встановленими маршрутами та мати визначені місця посадки й висадки пасажирів.
• Варіант 2 помилково визначає маршрутний транспорт за кількістю місць. Порогу «не менш ніж сімнадцять місць» у визначенні маршрутного транспортного засобу немає. Кількість місць сама по собі не робить транспортний засіб маршрутним.

Важливий нюанс. Сам вид транспортного засобу ще не визначає його маршрутний статус. Наприклад, автобус, який виконує нерегулярне перевезення, або звичайне таксі, що обслуговує індивідуальне замовлення, не є маршрутними транспортними засобами лише через свою назву чи призначення.

Підстава у ПДР. Визначення маршрутних транспортних засобів наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: маршрутний транспорт — це відповідний вид транспортного засобу плюс установлений маршрут і визначені місця посадки та висадки пасажирів.

Що показано на ілюстрації нижче. Зображено п’ять видів транспортних засобів, які за відповідних умов можуть бути маршрутними: автобус, мікроавтобус, тролейбус, трамвай і таксі.

Пояснення простими словами. Табличка 3 — . Вона вказує, що транспортний засіб потрібно поставити на проїзній частині вздовж тротуару. Такий спосіб стосується всіх транспортних засобів.

Що показано на ілюстрації питання. Табличка 3 зображує автомобіль повністю на проїзній частині біля краю тротуару. На інших табличках показано заїзд на тротуар повністю або частково.

Чому інші варіанти неправильні:

• способи, зображені на табличках 1, 2, 4 і 5, дозволяються лише легковим автомобілям і мотоциклам;
• не кожному транспортному засобу дозволено розміщуватися на тротуарі або частково заїжджати на нього.

Підстава у ПДР. Табличка 7.6.1 поширює показаний спосіб поставлення на стоянку на всі транспортні засоби, а таблички 7.6.2–7.6.7 — лише на легкові автомобілі та мотоцикли.

Запам’ятайте: усі транспортні засоби — вздовж тротуару на проїзній частині; заїзд на тротуар дозволяють не всім.

Пояснення простими словами. Піднята вгору рука регулювальника забороняє рух усіх транспортних засобів і пішоходів у всіх напрямках. Цей сигнал означає загальну зупинку перед зміною порядку руху.

Що показано на ілюстрації. Регулювальник стоїть посеред перехрестя з піднятою вгору рукою. Автомобіль, велосипедист і пішоходи не мають права починати або продовжувати рух на цей сигнал.

Чому інші варіанти неправильні:

• «Транспортним засобам» — піднята рука забороняє рух транспортних засобів.
• «Пішоходам» — пішоходам рух також заборонений.
• «Транспортним засобам і пішоходам» — сигнал одночасно забороняє рух обом групам учасників.

Підстава в ПДР. Значення піднятої вгору руки регулювальника встановлено в пункті 8.8 ПДР.

Важливо: якщо в момент подання цього сигналу водій уже не може зупинитися у визначеному місці без екстреного гальмування, застосовується виняток із пункту 8.11 ПДР. Це не є загальним дозволом починати рух і не змінює правильної відповіді.

Запам’ятайте: рука регулювальника піднята вгору — рух заборонений усім.

Пояснення простими словами. Тротуари та пішохідні доріжки призначені насамперед для пішоходів. Звичайним велосипедистам рухатися ними заборонено.

Виняток діє лише тоді, коли одночасно виконано всі умови:

• дитині ще не виповнилося 7 років;
• вона рухається на дитячому велосипеді;
• поруч перебуває дорослий, який наглядає за дитиною.

Якщо хоча б одна умова не виконується, цей виняток застосовувати не можна.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 1 — відсутність велосипедної доріжки сама по собі не дозволяє дорослому велосипедисту їхати тротуаром або пішохідною доріжкою.
• Варіант 3 — загального дозволу рухатися тротуарами для велосипедистів немає.

Підстава у ПДР. Підпункт «в» пункту 6.6 ПДР забороняє рух велосипедистів тротуарами та пішохідними доріжками, крім зазначеного винятку для дітей до 7 років.

Запам’ятайте: тротуаром на дитячому велосипеді може рухатися лише дитина до 7 років під наглядом дорослого.

Пояснення простими словами. Велосипедистам заборонено рухатися автомагістралями та дорогами для автомобілів. Ця заборона діє незалежно від того, чи є поруч велосипедна доріжка.

Звичайною проїзною частиною також не можна рухатися, якщо поряд облаштована велосипедна доріжка: у такому випадку велосипедист повинен користуватися нею.

Чому відповідь «Дозволено» неправильна. Вона суперечить одразу кільком заборонам, установленим для велосипедистів пунктом 6.6 ПДР.

Підстава у ПДР. Відповідні заборони наведено в підпункті «б» пункту 6.6 ПДР.

Запам’ятайте: автомагістраль і дорога для автомобілів — заборонені; є велосипедна доріжка — потрібно рухатися нею.

Пояснення простими словами. Заборонено зупинятися безпосередньо на пішохідному переході, а також ближче ніж за 10 м перед ним або після нього.

Що показано на ілюстрації. Пішохідний перехід позначено знаком і розміткою . Білий автомобіль частково зайняв сам перехід, а червоний зупинився ближче ніж за 10 м після нього. Тому обидва водії порушили ПДР.

Чому інші варіанти неправильні:

• «Тільки водій білого автомобіля». Червоний автомобіль також розташований ближче ніж за 10 м від переходу.
• «Тільки водій червоного автомобіля». Білий автомобіль частково зупинився безпосередньо на переході.
• «Ніхто не порушує». Обидва транспортні засоби перебувають у місцях, де зупинка заборонена.

Запам’ятайте: заборонена зона охоплює сам пішохідний перехід і по 10 м від його меж у кожний бік.

Підстава в ПДР. Заборону зупинки на пішохідних переходах і ближче ніж за 10 м від них з обох боків установлює підпункт «г» пункту 15.9 ПДР.

Пояснення простими словами. На дорозі для автомобілів зупинятися можна лише у спеціально позначених місцях для стоянки або відпочинку. Просто з’їхати на узбіччя і зупинитися в будь-якому місці не дозволяється.

Що показано на ілюстрації питання. Зображено знак , який позначає дорогу для автомобілів.

Дозволені місця позначають знаками або .

Чому інші варіанти неправильні:

• Зупинка в будь-якому місці на узбіччі — суперечить вимозі використовувати спеціально позначені місця.
• Варіанти 2 і 3 окремо правильно називають дозволені місця, але кожен із них є неповним.
• «Відповіді 1, 2 і 3» помилково включає довільну зупинку на узбіччі.

Підстава у ПДР. Порядок зупинки на автомагістралях і дорогах для автомобілів установлює підпункт «в» пункту 27.2 ПДР.

Запам’ятайте: на дорозі для автомобілів зупинка — лише біля знака стоянки або місця відпочинку.

Пояснення простими словами. У вантажних автопоїздах найпоширеніші два принципи з’єднання: гачковий — для причепа з дишлом, і безпроміжковий шкворневий — для сідельного тягача з напівпричепом. У другому випадку шкворінь напівпричепа фіксується у сідельно-зчіпному пристрої тягача.

Чому інші варіанти неправильні:

• кульове з’єднання характерне передусім для легкових автомобілів і легких причепів, а не для найпоширеніших вантажних тягачів;
• проміжок або надмірний люфт у шкворневому з’єднанні не є штатним видом зчіпного пристрою — це небезпечна ознака зношення чи неправильного регулювання.

Запам’ятайте: звичайний вантажний причіп — гачкове з’єднання; напівпричіп із сідельним тягачем — шкворневе безпроміжкове.

Пояснення простими словами. Недостатня видимість пов’язана не з геометрією дороги, а з освітленням або погодними умовами. Вона настає, коли у напрямку руху дорогу видно менш ніж на 300 м через сутінки, туман, дощ, снігопад та інші подібні чинники.

Чому інші варіанти неправильні:

• формулювання «обмежена оглядовість менше 300 м» змішує два різні терміни;
• якщо огляд закриває поворот дороги, це обмежена оглядовість, а не недостатня видимість.

Підстава у ПДР. Визначення термінів «недостатня видимість» та «обмежена оглядовість» наведені в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: туман, опади або сутінки — недостатня видимість; поворот, підйом чи споруда — обмежена оглядовість.

Пояснення простими словами. Категорія ВЕ стосується не окремого автомобіля чи трактора, а состава: тягач повинен належати до категорії В, а повна маса причепа має перевищувати 750 кг. Саме поєднання цих двох ознак визначає категорію ВЕ.

Чому інші варіанти неправильні:

• автомобілі, колісні трактори та самохідні машини не утворюють визначення категорії ВЕ;
• формулювання лише про «автомобіль із причепом» неповне, бо не уточнює, що тягач має належати саме до категорії В.

Нормативна підстава. Категорії транспортних засобів визначені Положенням про порядок видачі посвідчень водія. Формулювання і правильний висновок також відповідають чинному офіційному питанню ГСЦ МВС.

Запам’ятайте: ВЕ — це тягач категорії В плюс причіп із повною масою понад 750 кг.

Пояснення простими словами. Видимість у напрямку руху оцінюють із місця водія вперед за траєкторією руху. Це відстань, у межах якої водій чітко бачить дорогу та учасників руху і завдяки цьому може правильно орієнтуватися, вибирати безпечну швидкість та виконувати маневри.

Чому перший варіант неправильний:

• термін не визначають лише відстанню праворуч від напрямку руху;
• він не стосується виключно транспортних засобів, що наближаються до перехрестя головною дорогою;
• оцінюється загальна видимість дорожньої обстановки у напрямку руху.

Підстава у ПДР. Офіційне визначення терміна «видимість у напрямку руху» наведене в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: це максимальна відстань уперед, на якій водій чітко розпізнає дорогу та учасників руху.

Пояснення простими словами. Різкі розгони потребують великої подачі палива, а різкі гальмування перетворюють уже набрану за рахунок палива енергію на тепло в гальмах. Плавний стиль дає змогу завчасно оцінювати ситуацію, підтримувати рівномірну швидкість і рідше втрачати енергію через непотрібні прискорення та гальмування.

Чому інші варіанти неправильні:

• часте різке прискорення збільшує витрату палива, навіть якщо подальше уповільнення плавне;
• різке уповільнення означає, що водій запізно відреагував на обстановку та марно витратив частину енергії, набраної під час розгону.

Важливий нюанс. Економне водіння не означає надмірно повільний розгін або рух на непридатній передачі. Потрібно плавно працювати педаллю акселератора, своєчасно обирати передачу, підтримувати рівну швидкість і завчасно відпускати акселератор, коли попереду все одно доведеться сповільнитися.

Запам’ятайте: прогнозуйте дорожню ситуацію — плавно розганяйтеся, підтримуйте швидкість і плавно сповільнюйтеся.

Пояснення простими словами. Ремінь має утримувати тіло однією рівною, щільно прилеглою системою. На ілюстрації стрічка прокладена з перехрещенням і перекручуванням, тому навантаження під час зіткнення не розподілятиметься по тілу так, як передбачено конструкцією ременя.

Що показано на ілюстрації питання. На тулубі водія видно перехрещені ділянки стрічки. Нижня частина не лежить рівно й низько на тазових кістках, а діагональна частина не утворює одного правильного маршруту через плече та середину грудної клітки.

Як має лежати ремінь:

• плечова стрічка — рівно через середину плеча й грудної клітки, подалі від шиї;
• поясна стрічка — низько й щільно на тазових кістках, а не на животі;
• обидві частини — без перекручень, перехрещень і слабини.

Чому перший варіант неправильний. Самого замкненого замка недостатньо: неправильне прокладання стрічки погіршує захисну дію ременя й може зосередити навантаження на вразливих частинах тіла.

Підстава у ПДР. Підпункт «в» пункту 2.3 ПДР зобов’язує користуватися передбаченими конструкцією засобами пасивної безпеки. Правильне положення стрічок визначається конструкцією ременя та інструкцією конкретного автомобіля.

Запам’ятайте: ремінь має бути не лише застебнутим, а й рівно та щільно прокладеним по плечу, грудній клітці й тазу.

Пояснення простими словами. Туман зменшує контраст і приховує звичні орієнтири, за якими мозок оцінює простір та швидкість. Через це зустрічний автомобіль може здаватися далі, ніж він є насправді, а швидкість зближення — меншою.

Чим це небезпечно. Водій ризикує запізно розпочати гальмування, неправильно оцінити можливість маневру або тримати замалу дистанцію. Тому власне відчуття швидкості й відстані в тумані не можна вважати надійним.

Як діяти:

• знизити швидкість до рівня, за якого можна зупинитися в межах видимої ділянки дороги;
• збільшити дистанцію та уникати різких маневрів;
• увімкнути передбачені для умов недостатньої видимості світлові прилади;
• орієнтуватися на прилади й дорожні межі, але не наближатися до автомобіля попереду лише за його ліхтарями.

Чому відповідь «Ні» неправильна. Вона ігнорує характерну оптичну помилку сприйняття в тумані та може спричинити небезпечне переоцінювання запасу відстані.

Підстава у ПДР. Пункт 12.1 ПДР вимагає враховувати дорожню обстановку під час вибору швидкості, пункт 13.1 ПДР — тримати безпечну дистанцію, а пункт 19.1 ПДР визначає світлові прилади для умов недостатньої видимості.

Запам’ятайте: у тумані запас відстані здається більшим, ніж є, тому швидкість зменшуємо, а дистанцію збільшуємо.

Пояснення простими словами. На ділянці, закритій деревами, будівлями або іншими перешкодами, вони частково захищають автомобіль від бокового вітру. Під час раптового виїзду на відкритий простір цей захист зникає, і сильний порив може несподівано змістити автомобіль убік. Небезпека найбільша саме в момент переходу, тому що водій ще не встиг пристосувати кермування до нової сили вітру.

Чому інші варіанти неправильні:

• на відкритій ділянці боковий вітер також небезпечний, але його тривала дія зазвичай уже відчутна, тому водій може завчасно компенсувати відхилення;
• на ділянці, закритій деревами, сила бокового вітру переважно менша, хоча окремі пориви все одно можливі.

Як діяти безпечно. Перед виїздом із захищеної ділянки зменште швидкість, тримайте кермо обома руками та будьте готові плавно скоригувати напрямок. Особливо чутливі до бокового вітру високі транспортні засоби, автомобілі з причепом і легкі ненавантажені автомобілі.

Підстава у ПДР. Пункт 12.1 ПДР вимагає враховувати дорожню обстановку та обирати швидкість, за якої водій постійно контролює рух транспортного засобу.

Запам’ятайте: найнебезпечніший не просто відкритий простір, а раптовий виїзд на нього із захищеної від вітру ділянки.

Пояснення простими словами. Шок виникає, коли тканини організму не отримують достатньо кисню, через що порушується робота життєво важливих органів. До нього можуть призвести як значна втрата крові назовні або всередині тіла, так і серцевий напад.

Чому правильні всі три причини:

• масивна зовнішня кровотеча швидко зменшує об’єм крові, що циркулює;
• внутрішня кровотеча може спричинити таку саму небезпечну крововтрату, хоча кров зовні не видно;
• серцевий напад може різко погіршити здатність серця забезпечувати кровообіг.

Інші можливі причини. Чинний порядок також називає травми різного походження та анафілаксію.

Запам’ятайте: кровотеча, тяжка травма, анафілаксія або серцевий напад можуть спричинити шок.

Пояснення простими словами. У межах цього тестового питання артеріальну кровотечу розпізнають за швидким пульсуючим витіканням яскраво-червоної крові. Пульсація пов’язана з тим, що кров у пошкодженій артерії рухається під значним тиском у ритмі скорочень серця.

Чому інші варіанти неправильні:

• «Повільно витікає з рани, темного кольору» — це класичний опис венозної кровотечі.
• «Витікає з рани краплями» — так зазвичай описують капілярну кровотечу.

Важливо для реальної допомоги. Колір і пульсація не завжди помітні, тому не витрачайте час на точне визначення виду судини. Якщо кров швидко витікає, утворює калюжу, просочує одяг або пов’язку чи не зупиняється від прямого тиску, кровотечу слід вважати масивною: негайно викликати 103 або 112 та зупиняти її доступним способом.

Запам’ятайте: у тесті артеріальна кровотеча — яскрава, швидка й пульсуюча; у житті головне не назва судини, а швидке припинення небезпечної крововтрати.