Категорія C

Пояснення простими словами. Пункт 7.7 ПДР забороняє погоничам тварин усі перелічені в запитанні дії:

• вести тварин дорогами з удосконаленим покриттям, якщо поряд є інші дороги;
• переганяти тварин дорогами в темну пору доби або за недостатньої видимості;
• переганяти тварин через залізничні колії та дороги з удосконаленим покриттям поза спеціально відведеними місцями;
• залишати тварин без нагляду або випасати їх на смузі відведення дороги.

Чому обираємо об’єднаний варіант. Кожна з перших чотирьох відповідей окремо називає реальну заборону. Повною є лише п’ята відповідь, яка об’єднує їх усі.

Підстава у ПДР. Перелік заборон для погоничів тварин наведено в пункті 7.7 ПДР.

Запам’ятайте: усі чотири перелічені дії заборонені.

Пояснення простими словами. дозволяє вантажному автомобілю з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т обігнати поодинокий транспортний засіб лише тоді, коли той рухається повільніше ніж 30 км/год.

Що показано на ілюстрації питання. Вантажний автомобіль наздогнав один легковий автомобіль у зоні дії . Саме для такого поодинокого транспортного засобу може спрацювати виняток за швидкістю.

Чому інші варіанти неправильні:

• швидкість менш ніж 40 км/год не відповідає встановленій Правилами межі;
• обгін не заборонений безумовно, оскільки для повільного поодинокого транспортного засобу передбачено виняток;
• за швидкості рівно 30 км/год виняток уже не діє, бо в Правилах сказано саме «менш ніж 30 км/год».

Підстава у ПДР. Офіційний опис обмеження для містить виняток для поодиноких транспортних засобів, які рухаються зі швидкістю менш ніж 30 км/год.

Запам’ятайте: виняткова межа — строго менше 30 км/год, а не 30 або 40 км/год.

Пояснення простими словами. Установлене обмеження визначає найбільшу дозволену швидкість, але не гарантує, що саме така швидкість буде безпечною в конкретній ситуації. Безпечна швидкість — це швидкість, за якої водій може контролювати транспортний засіб і безпечно керувати ним у наявних дорожніх умовах.

За дощу, туману, ожеледиці, інтенсивного руху, поганої видимості, складного вантажу або незадовільного стану транспортного засобу безпечна швидкість може бути значно нижчою за максимально дозволену.

Чому відповідь «Так» неправильна. Вона ототожнює юридичну верхню межу з реально безпечною швидкістю та не враховує дорожню обстановку, стан транспортного засобу й особливості вантажу.

Підстава у ПДР. Пункт 1.10 ПДР містить визначення безпечної швидкості, а пункт 12.1 ПДР вимагає обирати її в установлених межах з урахуванням усіх конкретних умов.

Запам’ятайте: дозволена швидкість — це межа, а безпечна швидкість визначається реальною обстановкою й може бути нижчою.

Пояснення простими словами. Велосипедистам заборонено рухатися автомагістралями та дорогами для автомобілів. Ця заборона діє незалежно від того, чи є поруч велосипедна доріжка.

Звичайною проїзною частиною також не можна рухатися, якщо поряд облаштована велосипедна доріжка: у такому випадку велосипедист повинен користуватися нею.

Чому відповідь «Дозволено» неправильна. Вона суперечить одразу кільком заборонам, установленим для велосипедистів пунктом 6.6 ПДР.

Підстава у ПДР. Відповідні заборони наведено в підпункті «б» пункту 6.6 ПДР.

Запам’ятайте: автомагістраль і дорога для автомобілів — заборонені; є велосипедна доріжка — потрібно рухатися нею.

Пояснення простими словами. На гірській дорозі водій не повинен втрачати можливість керувати швидкістю транспортного засобу за допомогою двигуна й трансмісії. Тому заборонено рухатися як з непрацюючим двигуном, так і з вимкненим зчепленням або передачею.

Чому окремі варіанти не є повною відповіддю:

• Рух із непрацюючим двигуном справді заборонений, але це лише одна частина вимоги.
• Рух із вимкненим зчепленням або передачею також заборонений, але не охоплює першої заборони.

Підстава у ПДР. Обидві заборони містить підпункт «а» пункту 28.3 ПДР.

Запам’ятайте: у горах двигун працює, зчеплення і передача ввімкнені.

Пояснення простими словами. У комбінованої водій повинен орієнтуватися на лінію зі свого боку. Перед автомобілем розташована суцільна частина, тому починати обгін із її перетинанням заборонено.

Що показано на ілюстрації питання. Автомобіль рухається позаду трактора. Між напрямками руху нанесено , причому з боку автомобіля проходить суцільна лінія, а переривчаста розташована з протилежного боку.

Чому інші варіанти неправильні:

• розмітка не дозволяє обгін у будь-якому випадку, бо водій не може почати маневр через суцільну частину;
• виняток для обгону поодинокого транспортного засобу, який рухається повільніше ніж 30 км/год., стосується , а не початку маневру через суцільний бік .

Підстава у ПДР. «Розмітка 1.11» дозволяє перетин із боку суцільної лінії лише під час завершення обгону чи об’їзду, розпочатого з боку переривчастої. Виняток для повільного поодинокого транспортного засобу передбачений правилами застосування «Розмітки 1.1».

Запам’ятайте: суцільний бік комбінованої лінії не дозволяє розпочати обгін, навіть якщо попереду повільний транспортний засіб.

Пояснення простими словами. Транспортний засіб вважається маршрутним не лише тому, що він перевозить пасажирів. Він повинен належати до визначеного Правилами виду транспорту, рухатися за встановленим маршрутом і мати визначені місця для посадки та висадки пасажирів.

У визначенні важливі дві складові:

• Вид транспорту: автобус, мікроавтобус, тролейбус, трамвай або таксі.
• Режим роботи: рух за встановленим маршрутом із визначеними місцями посадки та висадки пасажирів.

Чому правильний варіант 3. Тільки він містить повний перелік транспортних засобів і обидві обов’язкові ознаки їхньої роботи: встановлений маршрут та визначені місця посадки й висадки пасажирів.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 1 не містить мікроавтобусів і не зазначає, що транспортні засоби повинні рухатися за встановленими маршрутами та мати визначені місця посадки й висадки пасажирів.
• Варіант 2 помилково визначає маршрутний транспорт за кількістю місць. Порогу «не менш ніж сімнадцять місць» у визначенні маршрутного транспортного засобу немає. Кількість місць сама по собі не робить транспортний засіб маршрутним.

Важливий нюанс. Сам вид транспортного засобу ще не визначає його маршрутний статус. Наприклад, автобус, який виконує нерегулярне перевезення, або звичайне таксі, що обслуговує індивідуальне замовлення, не є маршрутними транспортними засобами лише через свою назву чи призначення.

Підстава у ПДР. Визначення маршрутних транспортних засобів наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: маршрутний транспорт — це відповідний вид транспортного засобу плюс установлений маршрут і визначені місця посадки та висадки пасажирів.

Що показано на ілюстрації нижче. Зображено п’ять видів транспортних засобів, які за відповідних умов можуть бути маршрутними: автобус, мікроавтобус, тролейбус, трамвай і таксі.

Пояснення простими словами. На дорозі з одностороннім рухом у населеному пункті зупинятися можна як праворуч, так і ліворуч. Але це не скасовує заборону зупинки на пішохідному переході та ближче ніж за 10 м від нього.

Що показано на ілюстрації. Знак вказує на односторонній рух. Перехід позначено знаками , і розміткою . Місця А, В і Д розташовані за межами забороненої зони. Місце Г знаходиться безпосередньо на переході, а місце Б — ближче ніж за 10 м від нього.

Чому інші варіанти неправильні:

• «На місцях В і Д». Варіант неповний: місце А також розташоване на дозволеній відстані.
• «На місцях В, Г і Д». Місце Г знаходиться безпосередньо на пішохідному переході.
• «На місцях А і Б». Місце Б розташоване ближче ніж за 10 м від переходу, а дозволені місця В і Д не враховані.

Запам’ятайте: односторонній рух дозволяє зупинку з обох боків дороги, але не скасовує заборонену зону біля пішохідного переходу.

Підстава в ПДР. Зупинку на лівому боці дороги з одностороннім рухом дозволяє пункт 15.3 ПДР, а обмеження біля переходу встановлює підпункт «г» пункту 15.9 ПДР.

Пояснення простими словами. На ілюстрації до питання траєкторії сірого та жовтого автомобілів перетинаються в житловій зоні. Знаків, світлофора або іншої умови, яка визначала б черговість їхнього руху, немає.

Для водія жовтого автомобіля сірий автомобіль наближається з правого боку. Тому водій жовтого автомобіля повинен дати дорогу сірому. Першим проїжджає сірий автомобіль, після нього — жовтий.

Чому варіант 1 неправильний:

• жовтий автомобіль не має позначеної переваги;
• він повинен поступитися сірому автомобілю, який наближається праворуч.

Запам’ятайте: перебування в житловій зоні саме по собі не визначає черговість між автомобілями. Якщо інші правила її не встановлюють, діє правило перешкоди справа.

Підстава в ПДР. Обов’язок дати дорогу транспортному засобу, що наближається з правого боку, визначає пункт 10.11 ПДР.

Пояснення простими словами. Регулювальник витягнув праву руку вперед. Водій наближається до нього з правого боку, а за такого положення рух усіх транспортних засобів із правого боку заборонений.

Що показано на ілюстрації. Водій бачить регулювальника збоку. Обличчя та витягнута рука регулювальника спрямовані праворуч від водія, тому автомобіль перебуває саме з правого боку регулювальника.

Дорожні знаки, розташовані за регулювальником, не дають водієві права продовжити рух. Сигнали регулювальника мають перевагу перед сигналами світлофорів і вимогами дорожніх знаків.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 2. Рух праворуч дозволений транспортним засобам, які наближаються з боку грудей регулювальника. У цій ситуації водій перебуває з його правого боку.
• Варіант 3. Із правого боку регулювальника не дозволено ні поворот ліворуч, ні розворот.

Підстава у ПДР. Значення жесту визначено пунктом 8.8 ПДР, а перевагу сигналів регулювальника встановлено пунктом 8.3 ПДР.

Запам’ятайте: якщо права рука регулювальника витягнута вперед, з його правого боку рух заборонено в усіх напрямках.

Пояснення простими словами. Фільтр-відстійник відокремлює воду від дизельного пального. Під час заміни паливного фільтра накопичену воду та осад обов’язково зливають, тому серед наведених варіантів офіційно правильною є третя відповідь.

Актуальне технічне уточнення. Цю відповідь не можна сприймати як універсальний реальний інтервал. Залежно від конструкції та умов експлуатації виробник може вимагати перевіряти й зливати воду щодня, під час заправлення, через певний пробіг або одразу після появи повідомлення «вода в паливі». Отже, чекати наступної заміни фільтра не можна, якщо інструкція чи датчик вимагають зливання раніше.

Чому своєчасне зливання важливе:

• вода спричиняє корозію деталей паливної системи;
• може пошкодити насос і форсунки високого тиску;
• у мороз здатна замерзнути та перекрити подачу пального.

Безпечне виконання. Воду зливають із вимкненим двигуном у придатну місткість, дотримуючись процедури виробника та правил поводження з паливом. Після цього перевіряють герметичність і, якщо потрібно, видаляють повітря з паливної системи.

Чому інші варіанти не є універсальними:

• щоденне зливання потрібне для деяких двигунів і режимів, але не для кожного транспортного засобу;
• два місяці або 35 000 км можуть виявитися надто довгими й не враховують фактичне накопичення води.

Запам’ятайте: для тесту — під час кожної заміни фільтра; для автомобіля — також щоразу, коли це передбачає регламент або вимагає датчик.

Пояснення простими словами. Після відпускання педалі гальмівний кран припиняє подачу стисненого повітря до гальмівних камер і відкриває для них вихід. Повітря з камер через випускні канали керувальних, прискорювальних або швидкорозгальмовувальних клапанів виходить в атмосферу. Після падіння тиску поворотні пружини відпускають гальмівні механізми.

Чому повітря не повертають у ресивер. Пневматичний привід розрахований на випуск відпрацьованої порції повітря назовні. Нове стиснене повітря для наступного гальмування надходить із ресиверів, запас у яких відновлює компресор.

Чому інші варіанти неправильні:

• повітря з гальмівних камер не перекачується назад до запасу системи;
• воно не подається у впускний колектор двигуна, оскільки це не є частиною роботи пневматичного гальмівного привода.

Запам’ятайте: натиснули педаль — повітря надійшло до камер; відпустили — повітря з камер вийшло в атмосферу.

Пояснення простими словами. Рівень моторної оливи повинен залишатися в межах, установлених виробником, і не перевищувати позначку максимуму. Надлишок оливи не покращує змащування. Навпаки, рухомі деталі можуть інтенсивно перемішувати її з повітрям, утворюючи піну, через що подача оливи до пар тертя стає нестабільною.

Можливі наслідки переповнення:

• спінювання та насичення оливи повітрям;
• підвищення тиску в картері й витікання через ущільнення;
• потрапляння оливи до впуску та камери згоряння;
• пошкодження системи нейтралізації вихлопу й самого двигуна.

Як перевіряти рівень. Автомобіль установлюють на рівній поверхні, двигун вимикають і витримують час, зазначений виробником, щоб олива стекла в піддон. Після доливання рівень перевіряють повторно.

Чому інші варіанти неправильні:

• перевищення максимуму не стає безпечним за жодного звичайного режиму експлуатації;
• капітальний ремонт двигуна не скасовує встановленого виробником об’єму та рівня оливи.

Запам’ятайте: більше оливи не означає краще — рівень має бути не вище позначки максимуму.

Пояснення простими словами. У довгому пневматичному приводі переміщення великого об’єму повітря довгими магістралями спричинило б затримку. Прискорювальний клапан установлюють ближче до виконавчих елементів. Короткий керувальний сигнал змушує його відкрити місцевий шлях великого потоку повітря — для швидкого наповнення потрібних порожнин або випуску повітря з них, залежно від будови конкретного контуру. Завдяки цьому задні гальмівні механізми швидше реагують на команду.

Що важливо розуміти. У різних схемах клапан може працювати в приводі робочої, стоянкової чи запасної гальмівної системи. Спільна мета одна — зменшити запізнення гальмування або розгальмовування завдяки коротшому шляху основного потоку повітря.

Чому інші варіанти неправильні:

• клапан не пов’язаний із розгоном автомобіля та не збільшує потужність двигуна;
• швидке скидання тиску може бути одним з етапів його роботи, але другий варіант надто вузько описує призначення всього клапана.

Запам’ятайте: прискорювальний клапан зменшує затримку реакції задніх гальмівних механізмів.

Пояснення простими словами. До піднімання автомобіля потрібно унеможливити його самовільний рух. Для цього транспортний засіб ставлять на тверду рівну поверхню, застосовують стоянкове гальмо, обирають передачу або режим P та встановлюють противідкатні упори під колеса, які залишаються на землі.

Важливе практичне уточнення. Варіант «Перевірити справність домкрата» також описує необхідну безпечну дію. Офіційний тест вимагає обрати противідкатні упори, але на практиці перед роботою потрібно виконати обидві перевірки: надійно зафіксувати автомобіль і переконатися, що домкрат справний, відповідає масі транспортного засобу та встановлений у передбачену виробником точку.

Безпечна послідовність:

• зупинитися на твердій і рівній поверхні поза потоком руху;
• увімкнути стоянкове гальмо та зафіксувати трансмісію;
• встановити противідкатні упори;
• перевірити стан і допустиме навантаження домкрата;
• встановити домкрат лише у визначеній виробником точці піднімання;
• не перебувати під автомобілем, який утримується тільки домкратом.

Чому інші варіанти не є відповіддю офіційного тесту:

• перевірка домкрата правильна як додаткова обов’язкова міра безпеки, але ключ тесту перевіряє саме фіксацію коліс;
• рух до шиномонтажу не є підготовкою до використання домкрата й може бути небезпечним за пошкодженого колеса.

Підстава у ПДР. Пункт 31.4.7 ПДР вимагає мати щонайменше два противідкатні упори на вантажному автомобілі з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т та автобусі з дозволеною максимальною масою понад 5 т. Сам пункт не замінює інструкції виробника щодо піднімання конкретного транспортного засобу.

Запам’ятайте: спочатку зафіксуйте автомобіль, потім перевірте домкрат і лише після цього починайте піднімання.

Пояснення простими словами. Автомобіль праворуч почав перестроюватися у вашу смугу. За Правилами саме його водій повинен дати вам дорогу, адже ви вже рухаєтеся тією смугою, на яку він має намір виїхати. Проте якщо він помилився й продовжує маневр, наполягати на своїй перевазі небезпечно: потрібно плавно зменшити швидкість і створити простір.

Чому інші варіанти неправильні:

• збільшення швидкості скорочує безпечний проміжок і може призвести до бокового зіткнення;
• сам звуковий сигнал не усуває небезпеку й не гарантує, що інший водій припинить маневр;
• звуковий сигнал може бути лише додатковим попередженням, але основною реакцією залишається контрольоване зниження швидкості.

Підстава у ПДР. Пункт 10.3 ПДР зобов’язує водія під час перестроювання дати дорогу транспортним засобам, що вже рухаються смугою, на яку він перестроюється. Пункт 12.3 ПДР вимагає в разі виникнення небезпеки негайно зменшити швидкість аж до зупинки або безпечно об’їхати перешкоду.

Запам’ятайте: перевага не захищає від зіткнення — чужу помилку компенсуємо зменшенням швидкості та безпечним інтервалом.

Пояснення простими словами. Після водної перешкоди між робочими поверхнями гальм може залишитися вода, через що сила тертя тимчасово зменшується. Під час руху з малою безпечною швидкістю кілька легких коротких натискань на педаль створюють тертя і тепло, які витісняють та випаровують вологу.

Як діяти безпечно. Спочатку переконайтеся, що позаду достатньо місця і ваші уповільнення не стануть несподіваними для інших. Після просушування обережно перевірте, чи гальма діють рівномірно та ефективно.

Чому інші варіанти неправильні:

• натягування важеля стоянкового гальма діє не на всі робочі гальма, може перегріти або заблокувати задні колеса й спричинити занесення;
• рух без пригальмовування не забезпечує швидкого просушування, тому знижена ефективність гальм може зберегтися до моменту, коли вони знадобляться.

Запам’ятайте: після води — мала швидкість, кілька легких гальмувань і контрольна перевірка ефективності.

Пояснення простими словами. Під час буксирування кузов вантажного автомобіля, що буксирує, не є дозволеним місцем для пасажирів. Це пряма заборона ПДР, а не рекомендація, тому спосіб зчеплення її не змінює.

Заборона поширюється:

• на буксирування з використанням гнучкого зчеплення;
• на буксирування з використанням жорсткого зчеплення;
• на будь-який кузов вантажного автомобіля, що буксирує, навіть якщо за звичайних умов він пристосований для перевезення пасажирів.

Чому варіанти 1, 3 і 4 неправильні: вони повністю або частково дозволяють перебування пасажирів у кузові, тоді як пункт 23.9 не встановлює такого винятку ні для жорсткого, ні для гнучкого зчеплення.

Підстава у ПДР. Пряму заборону містить пункт 23.9 ПДР.

Запам’ятайте: під час буксирування пасажири — у дозволеній кабіні, але не в кузові вантажного автомобіля, що буксирує.

Пояснення простими словами. Удар у живіт може пошкодити печінку, селезінку, нирки, кишечник або інші внутрішні органи. Зовні травма іноді виглядає незначною, хоча всередині вже розвивається небезпечна кровотеча. Тому постраждалому забезпечують спокій, не масажують живіт і не прогрівають місце удару.

Як діяти:

• викличте 103 або 112;
• допоможіть постраждалому прийняти максимально зручне положення та не дозволяйте зайвих рухів;
• холодний пакет можна прикласти через тканину без сильного натискання;
• укрийте людину та постійно контролюйте її свідомість і дихання.

Чому інші варіанти неправильні:

• розтирання жорстким матеріалом може посилити біль і пошкодження;
• масаж та прогрівання збільшують кровообіг у травмованій ділянці й можуть погіршити внутрішню кровотечу;
• до огляду медиками не слід давати багато їжі чи напоїв, оскільки може знадобитися термінове втручання.

Ознаки особливої небезпеки. Часте поверхневе дихання, бліда холодна волога шкіра, наростання болю, слабкість або порушення свідомості можуть свідчити про внутрішню кровотечу.

Запам’ятайте: травма живота — спокій, зручне положення, холод без натискання та термінова оцінка медиками.

Пояснення простими словами. Натискання на грудну клітку мають бути достатньо швидкими, щоб підтримувати мінімальний кровообіг. У чинному алгоритмі рекомендована частота становить від 100 до 120 натискань за хвилину. Отже, наведені у правильному варіанті 100 натискань за хвилину є нижньою межею рекомендованого темпу.

Як виконувати компресії дорослому:

• натискати на середину грудної клітки;
• дотримуватися темпу 100–120 натискань за хвилину;
• забезпечувати глибину не менше 5 см, але не більше 6 см;
• після кожного натискання давати грудній клітці повністю розправитися та мінімізувати перерви.

Чому інші варіанти неправильні:

• 80 натискань за хвилину — повільніше за рекомендований діапазон;
• твердження, що частота не має значення, неправильне: надто повільний або надто швидкий темп знижує ефективність компресій.

Запам’ятайте: правильний темп СЛР — 100–120 натискань за хвилину.