Категорія A1

Пояснення простими словами. Описана в запитанні доріжка є велосипедною доріжкою. Її основне призначення — рух на велосипедах. Саме тому правильним є другий варіант, а не рух пішоходів або одночасне основне призначення для обох категорій.

Що показано на ілюстрації питання. Доріжка розташована поза проїзною частиною та позначена дорожнім знаком і горизонтальною дорожньою розміткою . Пішохід користується окремим тротуаром, а велосипедист — відведеною доріжкою.

Важливе уточнення. Значення дорожнього знака передбачає окремі дозволені випадки: доріжкою можуть рухатися зі швидкістю пішохода особи в кріслах колісних, а за відсутності тротуару чи пішохідної доріжки — також пішоходи. Ці винятки не змінюють визначеного в пункті 1.10 основного призначення велосипедної доріжки.

Чому інші варіанти неправильні:

• «Пішоходів» не називає основного призначення доріжки;
• «Відповідь 1 та 2» змішує основне призначення велосипедної доріжки з умовними дозволами для інших учасників.

Підстава у ПДР. Визначення велосипедної доріжки наведено в пункті 1.10 ПДР, а правила руху за дорожнім знаком — на його окремій сторінці.

Запам’ятайте: велосипедна доріжка насамперед призначена для руху на велосипедах.

Пояснення простими словами. Коли зустрічний роз’їзд утруднений, дорогу повинен дати водій, на смузі якого розташована перешкода.

Що показано на ілюстрації до питання. Дорожні роботи та огородження перекривають смугу червоного автомобіля. Щоб продовжити рух, його водієві потрібно виїхати на смугу зустрічного руху, тому він зобов’язаний пропустити синій автомобіль, смуга якого вільна.

Чому інший варіант неправильний:

• червоний автомобіль не має переваги, оскільки перешкода розташована саме на його смузі руху.

На ділянках зі спуском і підйомом, позначених знаками і , діє окреме уточнення: за наявності перешкоди дорогу повинен дати водій транспортного засобу, що рухається на спуск.

Запам’ятайте: перешкода на вашій смузі — ви даєте дорогу. На позначеному крутому спуску дорогу дає водій, який рухається вниз.

Підстава в ПДР. Порядок зустрічного роз’їзду за наявності перешкоди визначає пункт 13.4 ПДР.

Пояснення простими словами. Знак «Крутий спуск» має чорний схил, який опускається в напрямку зліва направо. Позначення 10 % указує величину ухилу.

Що показано на ілюстрації питання. У знаку 2 схил знижується праворуч — це крутий спуск. У знаку 1 він підвищується праворуч — це крутий підйом. Знак 3 є напрямним стовпчиком.

Чому інші знаки неправильні:

• знак 1 попереджає про крутий підйом;
• знак 3 позначає край проїзної частини та допомагає орієнтуватися на дорозі;
• лише знак 2 має символ схилу, що опускається в напрямку руху.

Підстава у ПДР. Знак 1.7 «Крутий спуск» попереджає про наближення до спуску, на якому діють вимоги розділу 28 ПДР.

Запам’ятайте: схил опускається праворуч — попереду спуск.

Пояснення простими словами. Щоб випередити вантажний автомобіль зліва, водієві червоного автомобіля потрібно виїхати на реверсивну смугу. Але реверсивний світлофор над цією смугою вимкнений, тому в’їжджати на неї заборонено.

Що показано на ілюстрації. Над центральними реверсивними смугами видно світлофори з темними, тобто не ввімкненими, символами. Смуги позначені з обох боків дорожньою розміткою 1.9.

Контур червоного Х на вимкненому світлофорі не означає, що сигнал працює. Вирішальним є те, що жоден сигнал не світиться. За такої умови в’їзд на реверсивну смугу, обмежену розміткою 1.9, заборонений.

Чому варіант «Дозволено» неправильний. Вільна смуга не означає, що нею можна користуватися. Без увімкненого дозволяючого сигналу реверсивного світлофора водій не має права виїжджати на неї навіть для випередження.

Підстава у ПДР. Правила використання реверсивних смуг визначено пунктом 8.7.4 ПДР.

Запам’ятайте: якщо реверсивний світлофор над смугою, обмеженою розміткою 1.9, вимкнений — в’їзд на цю смугу заборонено.

Пояснення простими словами. Знак дозволяє рух легковим автомобілям, автобусам, мотоциклам, маршрутним транспортним засобам і вантажним автомобілям із дозволеною максимальною масою не більше 3,5 т.

Що показано на ілюстрації питання. Зображено синій круглий знак із білим силуетом легкового автомобіля — знак «Рух легкових автомобілів».

Чому обираємо всі три твердження:

• Легкові автомобілі й мотоцикли належать до дозволених категорій.
• Автобуси та маршрутні транспортні засоби також можуть рухатися в зоні дії знака.
• Вантажні автомобілі до 3,5 т входять до дозволеної групи.
• Відповіді 1 і 2 неповні, бо не враховують легкі вантажні автомобілі.

Підстава у ПДР. Перелік транспортних засобів, яким дозволено рух, визначає знак .

Запам’ятайте: знак із легковим автомобілем дозволяє рух не лише легковикам, а й автобусам, мотоциклам, маршрутному транспорту та вантажівкам до 3,5 т.

Пояснення простими словами. Якщо водій виявив небезпеку або перешкоду, він повинен негайно почати зменшувати швидкість. За потреби транспортний засіб необхідно повністю зупинити.

Об’їхати перешкоду можна лише тоді, коли водій переконався, що цей маневр буде безпечним для зустрічних і попутних транспортних засобів, пішоходів та інших учасників руху.

Чому інші варіанти неправильні:

• варіант 1 небезпечний: продовжуючи рух без зменшення швидкості, водій втрачає час і відстань, необхідні для безпечної зупинки або об’їзду;
• «Відповіді 1 і 2» містить неправильний перший варіант.

Запам’ятайте: побачили небезпеку або перешкоду — негайно зменшуйте швидкість. Подальше безпечне рішення — зупинитися або об’їхати перешкоду, не створюючи небезпеки іншим.

Підстава в ПДР. Дії водія в разі виявлення небезпеки для руху або перешкоди визначає пункт 12.3 ПДР.

Пояснення простими словами. Легковий автомобіль або мотоцикл дозволено поставити на краю тротуару лише тоді, коли для безперешкодного руху пішоходів залишається щонайменше 2 м його ширини.

Чому інші варіанти неправильні:

• 1 м і 1,5 м — менше за встановлену ПДР мінімальну ширину.
• 3 м — залишити таку ширину можна, але ПДР вимагають мінімум 2 м, тому це не точна нормативна відповідь.

Підстава у ПДР. Мінімальну ширину тротуару для руху пішоходів установлено підпунктом «в» пункту 15.10 ПДР.

Запам’ятайте: на краю тротуару потрібно залишити пішоходам щонайменше 2 м.

Пояснення простими словами. Поза населеними пунктами кожен із показаних знаків повторюють перед небезпечною ділянкою. Повторний знак ставлять ближче до початку небезпеки, щоб водій не пропустив попередження.

Що показано на ілюстрації питання. Під номерами 1–4 зображені знаки , , і .

Чому правильні всі чотири знаки:

• знак 1 попереджає про викидання матеріалів з-під коліс;
• знак 2 — про слизьку дорогу;
• знак 3 — про небезпечне узбіччя;
• знак 4 — про можливе падіння каміння; для кожного з них поза населеними пунктами передбачене повторне встановлення.

Підстава у ПДР. Правила застосування знаків 1.13, 1.14, 1.15 і 1.16 вимагають повторювати їх поза населеними пунктами.

Запам’ятайте: слизькість, викидання матеріалів, небезпечне узбіччя та падіння каміння — усі чотири небезпеки повторно позначають за містом.

Пояснення простими словами. Усі три твердження описують місця, де зупинка заборонена:

• коли між транспортним засобом і суцільною лінією розмітки , розділювальною смугою або протилежним краєм проїзної частини залишається менше 3 м;
• на перехресті та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності пішохідного переходу, крім прямо передбачених Правилами винятків;
• на пішохідному переході та ближче 10 м від нього з обох боків, крім зупинки для надання переваги в русі.

Чому інші варіанти не підходять:

• Варіанти 1, 2 і 3 окремо описують реальні заборони, але кожен із них охоплює лише одну з наведених ситуацій.
• «Відповіді 1 і 3» — неповна відповідь, оскільки пропускає заборону зупинки на перехрестях і поблизу них.

Підстава у ПДР. Усі перелічені заборони містяться в підпунктах «г», «ґ» і «д» пункту 15.9 ПДР.

Запам’ятайте: 10 м — біля переходів і перехресть; 3 м — мінімальний вільний простір біля транспортного засобу, що зупинився.

Пояснення простими словами. Пункт 7.7 ПДР забороняє погоничам тварин усі перелічені в запитанні дії:

• вести тварин дорогами з удосконаленим покриттям, якщо поряд є інші дороги;
• переганяти тварин дорогами в темну пору доби або за недостатньої видимості;
• переганяти тварин через залізничні колії та дороги з удосконаленим покриттям поза спеціально відведеними місцями;
• залишати тварин без нагляду або випасати їх на смузі відведення дороги.

Чому обираємо об’єднаний варіант. Кожна з перших чотирьох відповідей окремо називає реальну заборону. Повною є лише п’ята відповідь, яка об’єднує їх усі.

Підстава у ПДР. Перелік заборон для погоничів тварин наведено в пункті 7.7 ПДР.

Запам’ятайте: усі чотири перелічені дії заборонені.

Пояснення простими словами. У цьому екзаменаційному питанні рекомендований інтервал перевірки зчеплення становить 6000 км. Під час перевірки оцінюють вільний хід важеля, стан і регулювання приводу, плавність увімкнення та відсутність пробуксовування або ривків.

Чому інші варіанти неправильні:

• 12 000 км не відповідає рекомендованому інтервалу, закладеному в цьому екзаменаційному питанні.
• Не перевіряти протягом усього періоду експлуатації небезпечно: деталі приводу та зчеплення зношуються, а регулювання може змінюватися.

Практичне уточнення. ПДР не встановлюють єдиного пробігу для обслуговування зчеплення всіх мотоциклів. У реальній експлуатації потрібно дотримуватися інструкції виробника конкретної моделі, а за появи пробуксовування, ривків, сторонніх звуків чи неправильного вільного ходу виконати перевірку раніше.

Зв’язок із ПДР. Пункт 2.3 ПДР зобов’язує водія перед виїздом перевірити й забезпечити технічно справний стан транспортного засобу.

Запам’ятайте для тесту: перевірка зчеплення — кожні 6000 км; для обслуговування свого мотоцикла — регламент виробника.

Пояснення простими словами. Пасажир збільшує загальну масу мотоцикла та змінює її розподіл між колесами. Через це мотоцикл інакше реагує на керування та гальмування: збільшується гальмівний шлях, змінюється робота підвіски, а неправильні рухи пасажира можуть вплинути на стійкість і траєкторію.

Чому другий варіант неправильний. Додаткова маса на задньому сидінні не може не впливати на ходові якості. Водій повинен врахувати змінену поведінку мотоцикла, раніше починати гальмування та виконувати всі дії плавніше.

Як діяти безпечно. Перед поїздкою потрібно перевірити допустиме навантаження, тиск у шинах і налаштування підвіски відповідно до інструкції виробника, пояснити пасажирові правила посадки та уникати різких прискорень, поворотів і гальмувань.

Зв’язок із ПДР. Пункт 12.1 ПДР вимагає під час вибору безпечної швидкості враховувати стан транспортного засобу та особливості навантаження, щоб постійно контролювати його рух.

Запам’ятайте: пасажир змінює масу, баланс і гальмівну поведінку мотоцикла.

Пояснення простими словами. Коли тиск занизький, шина сильніше деформується під час кочення. Через постійне згинання боковин вона нагрівається, швидше й нерівномірніше зношується, а її внутрішня структура за значного навантаження може пошкодитися.

Чому інші варіанти неправильні:

• «Ні до чого не призведе» ігнорує прямий вплив тиску на форму шини, нагрівання, зчеплення та стійкість мотоцикла.
• «До покращення маневреності мотоцикла» — навпаки: надто м’яка шина робить реакції на керування менш точними та погіршує стабільність.

Практичне уточнення. Тиск перевіряють на холодних шинах і порівнюють зі значенням, установленим виробником для конкретного мотоцикла, шин та навантаження.

Зв’язок із ПДР. Пункт 2.3 ПДР покладає на водія обов’язок забезпечувати технічно справний стан транспортного засобу перед виїздом.

Запам’ятайте: недостатній тиск спричиняє зайву деформацію — звідси перегрів, прискорене зношення та ризик руйнування шини.

Пояснення простими словами. Більшість поширених гальмівних рідин на гліколевій основі поступово поглинають вологу. Зміна фізичних властивостей рідини дає змогу під час перевірки виявити її забруднення водою та оцінити потребу в заміні.

Чому вода небезпечна. Волога знижує температуру кипіння гальмівної рідини. Під час інтенсивного нагрівання можуть утворитися бульбашки пари, які стискаються й погіршують передавання тиску в гальмівній системі, через що ефективність гальмування зменшується.

Чому інші варіанти неправильні:

• Термін служби визначають за регламентом виробника та фактичним станом рідини, а не лише за одним вимірюванням густини.
• Обсяг залитої рідини перевіряють за її рівнем у бачку або за встановленим під час обслуговування об’ємом.

Практичне уточнення. Спосіб перевірки та допустимі значення залежать від типу гальмівної рідини й обладнання. Під час реального обслуговування слід застосовувати метод, визначений виробником транспортного засобу або діагностичного приладу.

Зв’язок із ПДР. Пункт 2.3 ПДР покладає на водія обов’язок забезпечувати технічно справний стан транспортного засобу.

Запам’ятайте: у цьому питанні густину перевіряють для виявлення води; волога знижує температуру кипіння рідини й може послабити гальмування.

Пояснення простими словами. Якщо на пішохідному переході та на підходах до нього справді немає пішоходів, сама наявність переходу не створює безумовної вимоги щоразу зменшувати швидкість. Його можна проїхати з поточною безпечною швидкістю.

Важливе уточнення:

• водій повинен добре бачити сам перехід і обидва підходи до нього;
• швидкість у будь-якому разі має залишатися контрольованою;
• якщо огляд закритий транспортом, спорудами або рослинністю, потрібно завчасно створити запас для зупинки;
• у разі появи пішохода швидкість необхідно негайно зменшити й дати йому дорогу.

Чому відповідь «Ні» неправильна. Вона перетворює вимогу пропустити на переході пішохода на неіснуючий обов’язок сповільнюватися перед кожним порожнім переходом незалежно від обстановки.

Підстава у ПДР. Пункт 18.1 ПДР вимагає зменшити швидкість і за потреби зупинитися, коли на нерегульованому переході перебувають пішоходи. За їх відсутності діє загальний обов’язок із пункту 12.1 ПДР — рухатися з безпечною контрольованою швидкістю.

Запам’ятайте: порожній і добре видимий перехід можна проїхати без спеціального сповільнення, але не без уважності.

Пояснення простими словами. Зупинний шлях охоплює весь процес від моменту, коли водій помітив небезпеку, до повної зупинки автомобіля. Спочатку автомобіль проходить шлях за час реакції водія, а після початку дії гальм — гальмівний шлях, до якого належить і початковий етап спрацьовування гальмівної системи.

Чому інші варіанти неправильні:

• відстань від початку спрацьовування гальмівного приводу не враховує шлях, пройдений до цього під час сприйняття небезпеки та реакції водія;
• технічна характеристика гальмівного шляху не враховує конкретну швидкість, реакцію водія, стан покриття, шин, гальм та інші реальні умови.

Важлива відмінність. Гальмівний шлях є лише частиною зупинного шляху. Навіть до натискання на педаль автомобіль уже встигає проїхати певну відстань.

Запам’ятайте: зупинний шлях = шлях, пройдений за час реакції водія, + гальмівний шлях.

Пояснення простими словами. Білий автомобіль ліворуч уже почав різко зміщуватися у вашу смугу та частково зайняв простір перед вами. Хоча його водій зобов’язаний був спочатку дати вам дорогу, найбезпечніша реакція — плавно зменшити швидкість, збільшити проміжок попереду й дозволити йому завершити перестроювання.

Що показано на ілюстрації питання. Ви рухаєтеся правою смугою за вантажним автомобілем. Білий автомобіль із сусідньої лівої смуги перетинає межу між смугами й входить у простір перед вашим автомобілем. У щільному потоці прискорення або спроба перекрити йому шлях лише збільшать ризик зіткнення.

Чому інші варіанти неправильні:

• збільшувати швидкість небезпечно, бо вільний простір перед вами вже зменшується;
• звуковий сигнал не замінює гальмування й не гарантує, що білий автомобіль повернеться у свою смугу;
• різкий маневр убік також небезпечний, оскільки поруч можуть рухатися інші транспортні засоби.

Хто має дати дорогу за Правилами. Формально перевага залишається у вас: водій білого автомобіля під час перестроювання повинен був пропустити транспортні засоби у смузі, яку він збирається зайняти. Правильна тестова відповідь описує не передачу йому переваги, а необхідну захисну реакцію після того, як він уже створив небезпеку.

Підстава у ПДР. Пункт 10.3 ПДР визначає обов’язок водія, який перестроюється, дати дорогу тим, хто вже рухається потрібною смугою. Пункт 12.3 ПДР вимагає негайно зменшити швидкість, якщо виникла небезпека для руху.

Запам’ятайте: якщо інший водій уже врізається у ваш безпечний інтервал, не доводьте перевагу — створіть простір і уникайте зіткнення.

Пояснення простими словами. Діти біля краю дороги можуть захопитися грою, раптово побігти за м’ячем або змінити напрямок, не оцінивши швидкість автомобіля. Завчасне зменшення швидкості дає водієві час відреагувати й повністю зупинитися, якщо дитина опиниться на проїзній частині.

Як діяти безпечно:

• зменшити швидкість ще до наближення до дітей;
• постійно стежити за їхніми рухами та простором, куди вони можуть вибігти;
• тримати автомобіль під повним контролем і бути готовим негайно загальмувати;
• не розраховувати, що дитина обов’язково помітить транспортний засіб і залишиться на місці.

Чому інші варіанти неправильні:

• сам звуковий сигнал не створює запасу для зупинки й може налякати дитину;
• збільшення швидкості скорочує час на реакцію та збільшує зупинний шлях.

Підстава у ПДР. Пункт 1.7 ПДР вимагає бути особливо обережними до дітей, а пункт 12.3 ПДР — у разі небезпеки негайно зменшувати швидкість аж до зупинки або безпечно об’їжджати перешкоду.

Запам’ятайте: діти біля дороги — менша швидкість і постійна готовність повністю зупинитися.

Пояснення простими словами. При переломі ключиці потрібно обмежити рухи плечового пояса й руки, щоб не посилювати біль і не допустити додаткового зміщення уламків. Серед наведених варіантів це найкраще забезпечує валик у пахвовій ділянці та фіксація зігнутої в лікті руки до тулуба.

Чому інші варіанти неправильні:

• холод може дещо зменшити біль і набряк, але туге бинтування без належної фіксації руки не забезпечує потрібного знерухомлення та може створювати зайвий тиск;
• косинка може підтримувати руку, однак запропонований варіант також допускає прибинтування випрямленої руки до тулуба, що не є правильним положенням для такої фіксації.

Як діяти в реальній ситуації. Викличте екстрену медичну допомогу за номером 103 або 112, не намагайтеся вправляти кістку чи силою змінювати положення руки. Постраждалому слід надати найбільш зручне положення, а знерухомлення виконувати лише за наявності відповідних навичок.

Запам’ятайте: при переломі ключиці руку не випрямляють силою — її обережно підтримують і фіксують у зручному зігнутому положенні.

Пояснення простими словами. Під час надання допомоги при термічному опіку насамперед оцінюють, наскільки глибоко пошкоджені шкіра та м’які тканини. Саме ступінь опіку характеризує тяжкість місцевого ушкодження й допомагає правильно оцінити стан постраждалого.

Ступені термічних опіків:

• I ступінь — почервоніння, набряклість і біль;
• II ступінь — сильний біль, інтенсивне почервоніння та утворення наповнених рідиною пухирів;
• III ступінь — пошкодження всієї товщі шкіри з утворенням щільного струпа;
• IV ступінь — обвуглення з пошкодженням м’язів, сухожиль і кісток.

Чому інші варіанти неправильні:

• місцезнаходження постраждалого під час отримання опіку може пояснювати обставини події, але не визначає ступінь пошкодження тканин;
• вік може впливати на ризики та допустиму площу охолодження, проте поєднання віку, зросту й статі не є першочерговим критерієм, про який запитує завдання.

Запам’ятайте: ступінь опіку визначають за глибиною та характером пошкодження тканин.