Категорія A

Пояснення простими словами. Перед початком руху та перед зупинкою водій повинен завчасно ввімкнути світловий покажчик повороту відповідного напрямку. Він повідомляє іншим учасникам руху, в який бік транспортний засіб почне зміщуватися.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 2 — аварійна світлова сигналізація використовується у спеціально визначених ПДР ситуаціях і не замінює покажчик повороту під час звичайного початку руху або зупинки.
• Варіант 3 — стоянкові вогні позначають транспортний засіб, але не повідомляють напрямок запланованого маневру.

Запам’ятайте: початок руху і зупинка також є діями, перед якими потрібно подавати сигнал покажчиком повороту відповідного напрямку.

Підстава в ПДР. Обов’язок подавати такий сигнал установлює пункт 9.2 ПДР.

Пояснення простими словами. Додаткова секція світлофора дозволяє поворот праворуч, але не змінює правил вибору смуги. Оскільки смуга для маршрутних транспортних засобів відокремлена переривчастою лінією, водій повинен перестроїтися на неї та повернути праворуч за траєкторією Б.

Що показано на ілюстрації. Для білого автомобіля ввімкнена зелена стрілка праворуч у додатковій секції світлофора. Траєкторія Б проходить через смугу маршрутного транспорту, відділену переривчастою лінією, і забезпечує поворот із крайнього правого положення.

Чому інші варіанти неправильні:

• «По траєкторії А» — ця траєкторія передбачає поворот із сусідньої смуги через смугу маршрутного транспорту.
• «По траєкторіях А і Б» — дозволеною є лише траєкторія Б.

Підстава у ПДР. Порядок виконання правого повороту на дорозі зі смугою для маршрутних транспортних засобів визначає пункт 17.2 ПДР.

Запам’ятайте: зелена стрілка дозволяє напрямок руху, а правильну смугу для маневру потрібно обрати окремо.

Пояснення простими словами. Посадка або висадка з крайньої смуги проїзної частини допускається лише як виняток: коли немає посадкового майданчика, а скористатися тротуаром чи узбіччям неможливо.

Перед виходом на проїзну частину пасажир повинен переконатися, що це безпечно і не завадить іншим учасникам руху. Посадку або висадку не можна здійснювати з боку суміжної смуги для руху.

Важливий порядок. Пасажири можуть здійснювати посадку або висадку тільки після зупинки транспортного засобу:

1. з посадкового майданчика;
2. якщо його немає — з тротуару чи узбіччя;
3. якщо це неможливо — з крайньої смуги проїзної частини за умови безпеки та відсутності перешкод.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант 1 — світлоповертальні елементи можуть зробити людину помітнішою, однак пункт 5.1 ПДР не встановлює їх використання як умову посадки або висадки пасажирів.
• Варіант 3 — неправильний, оскільки об’єднує правильний варіант 2 із неправильною вимогою, наведеною у варіанті 1.

Підстава у ПДР. Пункт 5.1 ПДР визначає місця та умови, за яких пасажирам дозволено здійснювати посадку і висадку.

Запам’ятайте: крайня смуга — лише як останній допустимий варіант, після зупинки транспортного засобу, безпечно, без створення перешкод і не з боку суміжної смуги.

Пояснення простими словами. Знак обмежує габаритну ширину будь-якого транспортного засобу. Якщо ширина самого транспортного засобу або транспортного засобу разом із вантажем перевищує 2,7 м, рух заборонено незалежно від його типу.

Що показано на ілюстрації питання. Число 2,7 м між двома горизонтальними стрілками означає максимально допустиму габаритну ширину.

Чому інші варіанти неправильні:

• знак не поширюється лише на вантажні автомобілі;
• автобуси також підпадають під обмеження, але не є єдиною категорією;
• трактори й самохідні машини теж ураховуються, проте заборона стосується всіх транспортних засобів відповідної ширини.

Підстава у ПДР. Знак 3.17 забороняє рух транспортних засобів, габаритна ширина яких із вантажем або без нього більша за зазначену.

Запам’ятайте: горизонтальні стрілки — ширина; обмеження діє на всі транспортні засоби.

Пояснення простими словами. В’їзд у пішохідну зону дозволений не для звичайного проїзду, а лише для визначених потреб. Серед наведених варіантів право в’їхати мають транспортні засоби, що належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також транспортні засоби, що обслуговують розташованих у ній громадян чи підприємства.

Що показано на ілюстрації питання. На в’їзді одночасно встановлено та . Вони позначають початок території, де рух транспортних засобів загалом заборонено, крім передбачених Правилами винятків.

Чому інші варіанти неповні:

• варіант 1 називає лише мешканців зони;
• варіант 2 називає лише тих, хто в ній працює;
• варіант 3 називає лише транспорт, який обслуговує громадян або підприємства;
• варіант 4 об’єднує мешканців і працівників, але не враховує обслуговуючий транспорт.

Підстава у ПДР. «Рух заборонено» передбачає винятки для транспортних засобів мешканців, працівників та обслуговуючого транспорту. Пункт 26.3 уточнює умови в’їзду до території, позначеної .

Запам’ятайте: проживання, робота або обслуговування всередині зони дають право на цільовий в’їзд; звичайний транзит — ні.

Пояснення простими словами. Це нерегульоване перехрестя рівнозначних доріг. Сірий автомобіль наближається до Вас зліва. Для його водія саме Ваш автомобіль перебуває праворуч, тому він повинен дати Вам дорогу. Спочатку проїжджаєте Ви, а після Вас — сірий автомобіль.

Що показано на ілюстрації. Ви рухаєтеся прямо, а сірий автомобіль під’їжджає до перехрестя зліва. Черговість проїзду визначається правилом переваги транспортного засобу, який наближається праворуч.

Чому інший варіант неправильний:

• «Сірий автомобіль, а потім Ви» — сірий автомобіль розташований зліва від Вас, тому перевагу маєте Ви.

Підстава у ПДР. Обов’язок дати дорогу транспортному засобу, що наближається праворуч на перехресті рівнозначних доріг, установлено пунктом 16.12 ПДР.

Запам’ятайте: на рівнозначному перехресті автомобіль зліва повинен пропустити Вас, оскільки для нього Ви є перешкодою праворуч.

Пояснення простими словами. У першій ситуації світлофор працює у звичайному режимі й дозволяє рух зеленим сигналом. На регульованому перехресті знаки пріоритету не діють, тому вимога про обов’язкову зупинку тут не застосовується. У другій ситуації світлофор блимає жовтим: перехрестя стає нерегульованим, отже водій повинен керуватися встановленими знаками й зупинитися перед .

Що показано на ілюстрації питання. В обох частинах зображено те саме перехрестя зі та . У ситуації 1 горить зелений сигнал, а в ситуації 2 світлофор працює в режимі миготіння жовтого сигналу.

Чому інші варіанти неправильні:

• «У першій ситуації» — неправильно, бо зелений сигнал світлофора регулює проїзд, а знак пріоритету не діє;
• «В обох ситуаціях» — неправильно, бо обов’язкова зупинка потрібна лише тоді, коли перехрестя стало нерегульованим.

Підстава у ПДР. Пункт 16.1 визначає: при миготінні жовтого сигналу та відсутності регулювальника перехрестя є нерегульованим. Пункт 8.3 встановлює перевагу звичайних сигналів світлофора над знаками пріоритету, а «Проїзд без зупинки заборонено» вимагає зупинки перед .

Запам’ятайте: зелений сигнал — керує світлофор; миготливий жовтий — керують знаки пріоритету.

Пояснення простими словами. Обов’язки після дорожньо-транспортної пригоди має не лише водій. Якщо до ДТП причетний пішохід, він також повинен виконати встановлені ПДР дії.

Пішохід, причетний до ДТП, зобов’язаний:

1. Надати можливу допомогу потерпілим. Йдеться про допомогу в межах реальних можливостей людини без створення додаткової небезпеки.
2. Записати прізвища та адреси очевидців. Ці відомості можуть знадобитися для встановлення обставин пригоди.
3. Повідомити Національну поліцію про пригоду.
4. Надати необхідні дані про себе.
5. Перебувати на місці до прибуття поліцейських.

У варіантах відповіді ці обов’язки розподілені між пунктами 2, 3 і 4, тому правильним є варіант, який об’єднує їх усі.

Важливо: причетність до ДТП не означає, що пішохода автоматично визнають винним. Обов’язки виникають через його участь у події незалежно від того, кого згодом визнають відповідальним.

Цей пункт стосується саме пішохода, причетного до пригоди. Не слід автоматично переносити весь наведений перелік на людину, яка лише стала стороннім очевидцем ДТП.

Чому обираємо варіант 5:

• Варіант 1 неправильний. ПДР прямо встановлюють обов’язки для пішохода, причетного до ДТП.
• Варіант 2 містить правильну, але лише одну з необхідних дій.
• Варіант 3 правильно описує повідомлення поліції, надання власних даних та очікування на місці, але не охоплює решту обов’язків.
• Варіант 4 правильно вимагає надати можливу допомогу потерпілим, але також є неповною відповіддю.
• Варіант 5 правильний, оскільки об’єднує всі передбачені дії з варіантів 2, 3 і 4.

Підстава у ПДР. Обов’язки пішохода, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, визначені пунктом 4.15 ПДР. Визначення дорожньо-транспортної пригоди наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: допомога потерпілим → дані очевидців → повідомлення поліції → власні дані → залишатися на місці.

Пояснення простими словами. Засліплення — це не просто дискомфорт від яскравого світла або тимчасове погіршення видимості. Це стан, за якого дія світла позбавляє водія можливості виявити перешкоду або розпізнати межі елементів дороги на мінімальній відстані.

Чому правильна саме відповідь 1. Вона містить визначальну ознаку засліплення: водій об’єктивно вже не може розпізнати перешкоди або межі дороги. Саме так цей стан визначено у Правилах дорожнього руху.

Чому варіант 2 неправильний. У ньому сказано, що видимість погіршилася, але водій усе ще може виявляти перешкоди та розпізнавати межі дороги. Це означає негативний вплив світла на зір, але ще не відповідає визначенню засліплення у ПДР.

Що показано на ілюстрації нижче. Яскраве світло зустрічних фар створює світлову пляму перед водієм. Межі дороги стають нечіткими, а розташована попереду перешкода зливається з темним фоном. За умови, що водій уже не може своєчасно розпізнати ці елементи на мінімальній відстані, такий стан є засліпленням.

Практичний приклад. Уночі водія раптово засліпило світло зустрічного автомобіля. Якщо перед собою він бачить лише яскраву пляму й об’єктивно не може розрізнити край своєї смуги або перешкоду, це вже засліплення, а не звичайний дискомфорт від світла.

Що робити водієві. У разі засліплення потрібно ввімкнути аварійну світлову сигналізацію і, не змінюючи смуги руху, зменшити швидкість та зупинитися. Відновити рух можна лише після того, як негативні наслідки засліплення минуть.

Важливе уточнення. ПДР не встановлюють для цього визначення єдиної числової мінімальної відстані. Вирішальною є саме втрата можливості виявити перешкоди або розпізнати межі елементів дороги.

Підстава у ПДР. Визначення засліплення наведено в пункті 1.10 ПДР, а обов’язкові дії водія — у пункті 19.3 ПДР.

Запам’ятайте: стало гірше видно, але перешкоди ще можна розпізнати — це не засліплення за визначенням ПДР; об’єктивно не можете їх виявити — це засліплення.

Пояснення простими словами. Зчіпні пристрої обох транспортних засобів утворюють єдину систему. Несправність будь-якої її частини може призвести до роз’єднання під час руху, тому технічно справними повинні бути пристрої і тягача, і буксируваного транспортного засобу.

Чому інші варіанти неправильні:

• Справний пристрій лише в одного транспортного засобу не забезпечує надійного з’єднання всієї пари.

Підстава у ПДР. Вимоги до технічного стану зчіпних пристроїв визначає пункт 23.1 ПДР.

Запам’ятайте: справними мають бути обидва зчіпні пристрої.

Пояснення простими словами. Більшість поширених гальмівних рідин на гліколевій основі поступово поглинають вологу. Зміна фізичних властивостей рідини дає змогу під час перевірки виявити її забруднення водою та оцінити потребу в заміні.

Чому вода небезпечна. Волога знижує температуру кипіння гальмівної рідини. Під час інтенсивного нагрівання можуть утворитися бульбашки пари, які стискаються й погіршують передавання тиску в гальмівній системі, через що ефективність гальмування зменшується.

Чому інші варіанти неправильні:

• Термін служби визначають за регламентом виробника та фактичним станом рідини, а не лише за одним вимірюванням густини.
• Обсяг залитої рідини перевіряють за її рівнем у бачку або за встановленим під час обслуговування об’ємом.

Практичне уточнення. Спосіб перевірки та допустимі значення залежать від типу гальмівної рідини й обладнання. Під час реального обслуговування слід застосовувати метод, визначений виробником транспортного засобу або діагностичного приладу.

Зв’язок із ПДР. Пункт 2.3 ПДР покладає на водія обов’язок забезпечувати технічно справний стан транспортного засобу.

Запам’ятайте: у цьому питанні густину перевіряють для виявлення води; волога знижує температуру кипіння рідини й може послабити гальмування.

Пояснення простими словами. У цьому екзаменаційному питанні рекомендований інтервал перевірки зчеплення становить 6000 км. Під час перевірки оцінюють вільний хід важеля, стан і регулювання приводу, плавність увімкнення та відсутність пробуксовування або ривків.

Чому інші варіанти неправильні:

• 12 000 км не відповідає рекомендованому інтервалу, закладеному в цьому екзаменаційному питанні.
• Не перевіряти протягом усього періоду експлуатації небезпечно: деталі приводу та зчеплення зношуються, а регулювання може змінюватися.

Практичне уточнення. ПДР не встановлюють єдиного пробігу для обслуговування зчеплення всіх мотоциклів. У реальній експлуатації потрібно дотримуватися інструкції виробника конкретної моделі, а за появи пробуксовування, ривків, сторонніх звуків чи неправильного вільного ходу виконати перевірку раніше.

Зв’язок із ПДР. Пункт 2.3 ПДР зобов’язує водія перед виїздом перевірити й забезпечити технічно справний стан транспортного засобу.

Запам’ятайте для тесту: перевірка зчеплення — кожні 6000 км; для обслуговування свого мотоцикла — регламент виробника.

Пояснення простими словами. Вобблінг — це швидкі неконтрольовані коливання переднього колеса та керма. Його ризик залежить не від однієї деталі, а від стану всього комплексу: колеса, шини, кермового механізму та підвіски.

Чому правильні всі перелічені заходи:

• Рульовий демпфер допомагає гасити різкі коливання керма, але не усуває технічних несправностей, які їх спричинили.
• Балансування переднього колеса та якісна шина зменшують вібрації й нестійкість, які можуть посилюватися зі швидкістю.
• Справна передня вилка та правильно підібраний амортизатор забезпечують контрольовану роботу підвіски й не дають дорожнім нерівностям надмірно розгойдувати мотоцикл.

Важливий нюанс. Жоден окремий елемент не гарантує відсутності вобблінгу. Потрібні справна ходова частина, правильні налаштування, належний тиск у шинах і відсутність дисбалансу коліс.

Зв’язок із ПДР. Пункт 2.3 ПДР вимагає перед виїздом перевірити й забезпечити технічно справний стан транспортного засобу.

Запам’ятайте: профілактика вобблінгу комплексна — демпфер, колесо із шиною та підвіска мають працювати справно разом.

Пояснення простими словами. Мотоциклом є двоколісний механічний транспортний засіб із двигуном робочим об’ємом 50 куб. см і більше незалежно від того, має він боковий причіп чи ні. Тому перший і другий варіанти разом охоплюють обидві конструкції, передбачені визначенням.

Чому окремі варіанти неповні або неправильні:

• Перший варіант охоплює тільки мотоцикл без бокового причепа.
• Другий варіант охоплює тільки мотоцикл із боковим причепом.
• Двигун до 50 куб. см або електродвигун до 4 кВт — це характеристики мопеда, а не мотоцикла.

Важливий нюанс. До мотоциклів також прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні й інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг.

Підстава у ПДР. Визначення терміна «мотоцикл» наведено в пункті 1.10 ПДР.

Запам’ятайте: від 50 куб. см — мотоцикл; боковий причіп не змінює цієї класифікації.

Пояснення простими словами. Час реакції починається, коли водій помітив небезпеку, і закінчується, коли він розпочав відповідну дію: відпустив педаль акселератора, почав гальмувати, повернув кермо або застосував інший безпечний спосіб уникнення небезпеки.

Чому інші варіанти неправильні:

• час до повної зупинки охоплює не лише реакцію водія, а й спрацьовування гальм та саме гальмування автомобіля;
• перенесення ноги з педалі акселератора на педаль гальма — лише окрема фізична дія, а не весь проміжок від сприйняття небезпеки до початку реагування.

Важливий зв’язок. Поки водій реагує, автомобіль продовжує рухатися. Саме тому швидкість, уважність і дистанція безпосередньо впливають на те, чи залишиться достатньо місця для зупинки.

Запам’ятайте: реакція — від «побачив небезпеку» до «почав діяти»; повна зупинка настає пізніше.

Пояснення простими словами. На початку дощу вода змішується з пилом, частинками гуми, паливно-мастильними слідами та іншим брудом на асфальті. Утворюється тонка слизька плівка, через яку зчеплення шин із дорогою може різко погіршитися ще до появи помітних калюж. Тому швидкість зменшують плавно, а запас дистанції збільшують.

Чому інші варіанти неправильні:

• продовжувати рух без зміни швидкості небезпечно, бо умови зчеплення вже змінилися, навіть якщо дощ лише накрапає;
• збільшувати швидкість не можна: це погіршує зчеплення, збільшує зупинний шлях і підвищує ризик ковзання або аквапланування.

Як діяти безпечно. Уникайте різких поворотів керма, розгонів і гальмувань. Зменшуйте швидкість завчасно, дотримуйте більшої дистанції та враховуйте, що перші хвилини дощу на забрудненому покритті можуть бути особливо небезпечними.

Підстава у ПДР. Пункт 12.1 ПДР вимагає обирати безпечну швидкість з урахуванням дорожньої обстановки, а пункт 13.1 ПДР — дотримувати безпечної дистанції та інтервалу залежно від швидкості й дорожньої обстановки.

Запам’ятайте: перші краплі на сухому асфальті — сигнал плавно зменшити швидкість і збільшити запас простору.

Пояснення простими словами. За швидкості 50 км/год автомобіль долає приблизно 14 метрів за секунду. За дві секунди це близько 28 метрів, тому наведені в правильній відповіді 25 метрів або двосекундний інтервал є практичним орієнтиром для сухого асфальту.

Як перевірити дві секунди. Оберіть нерухомий орієнтир біля дороги. Коли автомобіль попереду його мине, відрахуйте дві секунди. Якщо ваш автомобіль досяг цього місця раніше, дистанцію потрібно збільшити.

Чому інші варіанти неправильні:

• два метри не залишають достатнього часу й простору для реакції та гальмування навіть на міській швидкості;
• довжина одного легкового автомобіля також є надто малою і нестабільною величиною: автомобілі мають різну довжину, а безпечна дистанція залежить насамперед від швидкості та умов руху.

Підстава у ПДР. Пункт 13.1 ПДР вимагає дотримуватися безпечної дистанції залежно від швидкості, дорожньої обстановки, вантажу і стану транспортного засобу. ПДР не встановлюють універсальної дистанції у метрах для всіх умов, тому наведене значення є практичним орієнтиром саме для ситуації з питання.

Запам’ятайте: 50 км/год на сухому асфальті — орієнтовно 25–28 метрів, або щонайменше дві секунди.

Пояснення простими словами. Під час тривалої поїздки увага поступово виснажується, навіть якщо водій спочатку почувається добре. Регулярні зупинки дозволяють вийти з автомобіля, відпочити, оцінити свій стан і не чекати моменту, коли сонливість уже стане критичною. Питна вода допомагає підтримувати нормальне самопочуття, але головним є саме відпочинок.

Як організувати поїздку:

• планувати місця для безпечних зупинок заздалегідь;
• робити перерву до появи вираженої сонливості, а не після неї;
• не продовжувати рух, якщо після короткої перерви втома не минула;
• за потреби поспати або передати керування відпочилому водієві, який має відповідне право.

Чому інші варіанти неправильні:

• радіо може ненадовго відволікти від сонливості, але не відновлює працездатність;
• менша швидкість знижує деякі дорожні ризики, однак не повертає увагу і не запобігає засинанню.

Підстава у ПДР. Підпункт «б» пункту 2.9 ПДР забороняє керувати транспортним засобом у стані стомлення.

Запам’ятайте: сонливість лікується відпочинком, а не музикою, прохолодою чи зменшенням швидкості.

Пояснення простими словами. Серцево-легеневу реанімацію проводять, доки постраждалий не почне виявляти явні ознаки життя або доки допомогу не перебере бригада екстреної медичної допомоги. Відновлення нормального самостійного дихання, координованих рухів чи свідомості означає, що безперервні компресії потрібно припинити й повторно оцінити стан людини.

Чому інші варіанти неправильні:

• 15 хвилин не є встановленою межею для припинення СЛР;
• 30 хвилин також не є автоматичною межею: сам по собі сплив часу не дає рятувальнику підстав припинити реанімацію.

Повний перелік важливих умов. До прибуття бригади ЕМД СЛР також припиняють, якщо виникла загроза життю рятувальника чи постраждалого або продовження стало неможливим через значне фізичне виснаження. Якщо нормальне дихання відновилося, потрібно й надалі контролювати стан людини та виконувати вказівки диспетчера.

Запам’ятайте: не орієнтуйтеся на 15 або 30 хвилин — орієнтуйтеся на ознаки життя, безпеку та передачу постраждалого медикам.

Пояснення простими словами. Опіковий пухир захищає пошкоджені тканини від забруднення та інфікування, тому навмисно проколювати або зривати його не можна. Після охолодження опіку місце ушкодження накривають чистою стерильною сухою марлевою пов’язкою, яка не повинна тиснути на тканини.

Чому інші варіанти неправильні:

• проколювання пухиря руйнує природний захисний шар і підвищує ризик інфікування;
• туга пов’язка створює додатковий тиск, посилює біль і може погіршити стан тканин у разі наростання набряку.

Якщо пухир пошкодився випадково. Не відривайте шкіру, що його вкривала. Накладіть чисту стерильну суху марлеву пов’язку без тиску та зверніться по медичну допомогу залежно від площі, глибини й розташування опіку.

Запам’ятайте: пухирі не проколюють, а опік закривають чистою сухою пов’язкою без тиску.